Решение № 97162043, 15.03.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30910/20

Провадження № 2/761/3821/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.,

з участю секретаря: Бражніченко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про визнання зобов`язання за кредитним договором припиненим, суд, -

встановив:

У вересні 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про визнання зобов`язання за кредитним договором припиненим, в якій просить суд: визнати зобов`язання ОСОБА_1 , за договором № 200154098 від 25.11.2014 року - припиненим та стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на мою користь збитки, у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг у розмірі 7 470 (сім тисяч триста сімдесят) гривень 00 коп., моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. та судовий збір у розмірі 1 681,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.11.2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», було укладено картковий кредитний договір № 200154098. За умовами вказаного договору, ПАТ «Банк Михайлівський» надало позивачу банківську картку з кредитним лімітом на дату укладання договору у розмірі 20 000 грн.

Разом з тим позивач зазначає, що на підставі рішення НБУ від 23.05.2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 23.05.2016 року №812 « Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 року до 22.06.2016 року включно, призначено уповноважену особу ФГВФО та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Михайлівський». Після цього відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 12.07.2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» у зв`язку із чим позивач не мав можливості своєчасно повернути грошові кошти, оскільки не мав необхідних реквізитів для такого повернення.

Позивач вказує, у квітні 2019 року надійшло повідомлення від ТОВ «ФК «Фагор» про необхідність погашення заборгованості у розмірі 5 313,20 грн. На вимогу позивачу ТОВ «ФК «Фагор» надало документи про перехід права вимоги відносно нього, також було надані відповідні реквізит для погашення заборгованості, та пропозиція погашення основного боргу за кредитом, внаслідок чого проценти та штрафні санкції будуть списані.

Позивач зазначає, що 14.05.2019 року він перерахував грошові кошти у розмірі 2 248,41 грн., на підтвердження виконання кредитних зобов`язань ТОВ «ФК Фагор» була надана довідка від 16.05.2019 року про погашення заборгованості за кредитним договором №200154098 від 25.11.2014 року та припинення зобов`язання за цим кредитним договором.

Разом з тим, позивач вказує, 03.09.2020 року отримав на свій телефонний номер повідомлення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», про перехід права вимоги за кредитним договором №200154098 від 25.11.2014 року до ТОВ «Діджи Фінанс», а також про необхідність погашення заборгованості.

Таким чином позивач вважає, що виконав свої зобов`язанням за кредитним договором №200154098 від 25.11.2014 року, і на підставі ст.ст. 517, 518, 545, 598, 599, 1082 ЦК України позивач вважає, що правовідносини між сторонами за вказаним кредитним договором припиненими.

Також позивач зазначає, що ситуація, що виникла між нею та Відповідачами, негативно відображається на її психічному та емоційному стані, оскільки вимушена вживати заходів, спрямованих на обґрунтування відсутності у неї заборгованості за кредитним договором та недопущення повторного безпідставного стягнення заборгованості у зв`язку із чим просить стягнути моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Також, позивач вказує, що вся ця ситуація призвела до виникнення у позивача матеріальних збитків. Крім того, позивач вказує, що у зв`язку із порушенням її прав, відсутністю спеціальних знань в області права, вона була вимушена звернутися за професійною юридичною допомогою в юридичну компанію, в касу якої сплатила суму у розмірі 7 370 грн.

За вказаних обставин позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 02.10.2020 року було відкрито провадження у справі, розгляд якої було вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19.11.2020 року до суду надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів, в якому просить долучити: копію листа, відповіді ТОВ «Діджі Фінанс» від 01.10.2020 року, копію листа НБУ від 30.09.2020 року, копію листа ФГВФО України « Про результати розгляду скарги» віл 05.11.2020 року.

В судовому засіданні позивач не з`явився, 03.12.2020 року подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судове засідання відповідач 1 Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича у судове засідання не з`явилось свого представника не направило, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

В судове засідання відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», у судове засідання не з`явилось свого представника не направило, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

В судове засідання відповідач 3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», у судове засідання не з`явилось свого представника не направило, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надійшло клопотання представника відповідача 3 про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Діджи Фінанс».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, 25.11.2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», було укладено картковий кредитний договір № 200154098 (а.с.15)

Як вбачається, зі змісту листа ТОВ «ФК «Фагор» від 02.05.2019 року, між ТОВ «ФК «Плеяда» та ПАТ « Банк Михайлівський» було укладено Договір Факторингу №1905 від 19.05.2016 року, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за Кредитним договором №200154098 від 25.11.2014 року, що укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та позичальником - ОСОБА_2 . в подальшому ТОВ «ФК «Плеяда» отримані права вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», відповідно до Договору факторингу №1 від 20.05.2016 року. Також, у повідомленні зазначено, що заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 02.05.2019 року складає 5 313,30 гривень. При цьому зазначено, що у разі сплати до 31.05.2019 року від вказаної заборгованості за Кредитним договором, буде встановлена знижка і сума до сплати складатиме 2 248,81 грн. та вказано, якщо позивач оплатить в зазначений термін вказану суму, Кредитний договір буде закритий і буде можливо отримати від ТОВ «ФК «Фагор» довідку про закриття Кредитного договору, в зв`язку з виконання зобов`язань в повному обсязі (а.с. 16).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.05.2019 року здійснив погашення боргу за кредитним договором № 200154098 від 25.11.2019 року, що підтверджується меморіальним ордером №МАВ776461, згідно з якою позивач сплатив на рахунок ТОВ ФК «Фагор» суму в розмірі 2 248,81 грн. з призначення платежу «Кредитний договір №200154098 від 25.11.2014 , повне погашення заборгованості в ТОВ «ФК «Фагор», ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (а.с. 22).

Погашення позивачем боргу також підтверджується довідкою від 16.05.2019 року виданою ТОВ «ФК «Фагор» згідно з якою ТОВ «ФК Фагор» ідентифікаційний код 40202955, станом на 16.05.2019 рік є єдиним законним кредитором за кредитом, який наданий ПАТ «Банк Михайлівський» клієнту ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 за договором №200154098 від 25.11.2014, повідомляє ОСОБА_2 , що станом на 16.05.2019 заборгованість за вказаним Договором погашена в повному обсязі та договір закритий. Додатково повідомлено, що відповідно до діючого законодавства України дії боржника по виконанню обов`язку на кориться ТОВ «ФК «Фагор» будуть вважатись належним виконанням зобов`язання. Крім того зазначено, що виконанні належним чином та в повному обсязі зобов`язання боржника за договором, мають наслідком припинення зобов`язання за договором а погашення прав вимог кредитора, в зв`язку з чим відсутній ризик виконання боржником одного зобов`язання на користь обох кредиторів одночасно(а.с. 28).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що у зв`язку зі сплатою ним заборгованості за кредитним договором, яка була визначена у повідомленні ТОВ «Фагор», правовідносини за кредитним договором є припиненими.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини другої статті 526 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

З відповіді позивачу Фондом гарантування вкладів фізичних осіб від 05.11.2020 року «Про результати розгляду скарги», яка долучена до матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙШВСЬКИЙ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 липня 2016 №1213, про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» з 13 липня 2016 року (а.с. 45-46).

19.05.2016 між ПАТ «БАНК МИХАИШВСЬКИИ» та ТОВ «ФК «Плеяда» було укладено договір факторингу щодо відступлення майнових прав за низкою договорів, в тому числі, і за договором позивача. У свою чергу, ТОВ «ФК «Плеяда» наступного дня відступила права вимоги ТОВ «ФК «Фагор». У відповідності до частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вищезазначений договір факторингу є нікчемним. Наразі триває судовий розгляд справи №910/11298/16 за позовом Банку, за участі ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор», у тому числі щодо застосування наслідків нікчемності вищезазначених правочинів та повернення документів кредитних справ. Станом на поточну дату Постановою Верховного Суду від 16.01.2020 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково, Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 у справі №910/11298/16 на користь ТОВ «ФК «Фагор» - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 45-46).

Також зазначено, що в процесі реалізації майна банку, в якому запроваджено ліквідаційну процедуру, 20.07.2020 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір № 7JBM про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за кредитним договором №200154098 від 25.11.2014, укладеним між Вами та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (лот № GL16N618071/380935) (а.с. 45-46).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж , боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що ОСОБА_1 14.05.2019 року здійснив погашення боргу за кредитним договором № 200154098 від 25.11.2019 року, що підтверджується меморіальним ордером №МАВ776461, згідно з якою позивач сплатив на рахунок ТОВ ФК «Фагор» суму в розмірі 2 248,81 грн. з призначення платежу «Кредитний договір №200154098 від 25.11.2014 , повне погашення заборгованості в ТОВ «ФК «Фагор», ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (а.с. 22). Погашення позивачем заборгованості також підтверджується довідкою від 16.05.2019 року виданою ТОВ «ФК «Фагор» згідно з якою ТОВ «ФК Фагор» ідентифікаційний код 40202955, станом на 16.05.2019 рік є єдиним законним кредитором за кредитом, який наданий ПАТ «Банк Михайлівський» клієнту ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 за договором №200154098 від 25.11.2014, повідомляє ОСОБА_2 , що станом на 16.05.2019 заборгованість за вказаним Договором погашена в повному обсязі та договір закритий. (а.с. 28).

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про припинення між сторонами правовідносин по кредитному договору у зв`язку з виконанням позивачем зобов`язань за ним в повному обсязі 03.08.2016 року перед належним кредитором, а обставини викладені у відзиві, щодо визнання нікчемним договір про відступлення права вимоги від 19.05.2016 та 20.05.2016 року відбулись не залежно від дій позивача та без його повідомлення, тому ніяким чином не можуть впливати на його зобов`язання та створювати обставини з подвійного стягнення заборгованості за договором №200500177від 11.04.2016 з ОСОБА_3 .

Частинами 1, 2 ст. 16 ЦК України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором у зв`язку з належним виконанням боржником своїх зобов`язань фактору.

Щодо вимоги позову про стягнення витрат збитків у вигляді витрат по оплаті юридичних послуг, то вказана вимога не підлягає задоволенню і при цьому суд зазначає, що позивач помилково відносить витрати на правничу допомогу до збитків, виходячи із наступного.

Положеннями ст. 133 ЦПК України , зокрема, передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу.

Так, згідно з ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 №4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, небхідно з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений законом №4191-VI.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів).

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано Договір Д-123 від 04.09.2020 р. та копію фіскального чек про сплату коштів у розмірі 7470грн. (а.с. 31).

Однак, в порушення ст. 137 ЦПК України, позивач не надав доказів надання їй юридичних послуг адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат за кожну роботу окремо із зазначенням витраченого для цього часу, що позбавляє суд можливості вирішити питання розподілу цих витрат між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У зв`язку з викладеним, достатніх підстав для стягнення понесених позивачем витрат по оплаті юридичних послуг немає.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Однак , в порушення вищенаведених вимог процесуального законодавства, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, таким чином, суд прийшов до висновку що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» судовий збір в розмірі по 280,26 грн. з кожного пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а саме щодо погашення заборгованості за кредитним договором №200154098 від 25.11.2014 року та припинення кредитних правовідносин, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 598, 599, 1084 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати зобов`язання ОСОБА_1 за договором №200154098 від 25.11.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» - припиненими.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» судовий збір в розмірі по 280,26 грн. з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича, ЄДРПОУ 38619024, м. Київ, пров. Рильський, 10-12/3.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», ЄДРПОУ 40202955, м. Київ, вул. Німанська, 3.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Повний текст складено 15.03.2021 року.

Суддя: