Решение № 97036295, 20.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2021 року Справа № 280/5860/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фермерського господарства «Оксана»

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «Оксана» (далі – ФГ «Оксана», позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі – ГУ Держпраці у Запорізькій області, відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 13.11.2019 №15 ДФС-ФС та припис про усунення виявлених порушень від 08.10.2019 № ЗП 2961/5/АВ/П.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що при прийнятті оспорюваного рішення ГУ Держпраці в Запорізькій області не було прийнято до уваги, що заперечення ФГ «Оксана» від 09.10.2019 № 09-10/2019 (вих. ДПС від 11.10.2019 №6670/10) до акту перевірки від 26.09.2019 № 0001/08-01-33-06/20504754 враховані контролюючим органом в частині взаємовідносин між ФГ «Оксана» та ОСОБА_2 . З огляду на це, вказує, що висновки зроблені в акті перевірки від 26.09.2019 № 0001/08-01-33- 06/20504754 змінено, що підтверджується відповіддю на заперечення до акту перевірки № 9341/10/08-01-33-06 від 22.10.2019, а саме з Акту перевірки ДІІС від 26.09.2019 року № 0001/08-01-33-06/20504754 виключено висновки про допуск позивачем ОСОБА_2 до роботи без укладання трудового договору. Отже відсутність трудових відносин між ФГ «Оксана» та ОСОБА_2 підтверджується висновками акту перевірки від 26.09.2019 року № 0001/08-01-33-06/20504754. з урахуванням змісту відповіді на заперечення до акту перевірки № 9341/10/08-01-33-06 від 22.10.2019 до нього. Крім того, на думку позивача, відповідачем не були враховані пояснення та письмові докази що були надані позивачем на спростування факту порушення що стосується ОСОБА_1 . Так, позивач завчасно повідомив ГУ Держпраці в Запорізькій області заявою від 04.11.2019 за № 04-11/2019, що фізична особа ОСОБА_3 під час розгляду справи бажає надати пояснення, оскільки громадянин ОСОБА_1 дійсно влітку 2019 року декілька днів допомагав йому при веденні особистого підсобного господарства. Жодного відношення до ФГ «Оксана» громадянин ОСОБА_1 не мав. Технікою ФГ «Оксана» не користувався, жодної роботи на підприємстві не виконував. Звертає також увагу суду, що відповідач застосував штрафну санкцію, яка не передбачає відповідальності за порушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудовою договору (контракту), наслідком чого є визнання такої постанови протиправною. Стверджує, що в порушення пункту 24 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ГУ Держпраці в Запорізькій області Савочка В.В. було прийнято рішення про винесення припису ще до розгляду зауважень на Акт інспекційного відвідування, після чого порушено усі допустимі строки його вручення, так формально було складено 08.10.2019, а вручено керівнику ФГ «Оксана» лише 31.10.2019. Враховуючи вищевикладене, вважає, що належними та допустимими доказами підтверджується факт відсутності допуску ОСОБА_1 до роботи на підприємстві ФГ «Оксана» без укладання трудового договору, та відсутність трудових взаємовідносин за цивільно-правовою угодою між ФГ «Оксана» та ОСОБА_2 , однак відповідачем при винесенні оскаржених рішень вказані обставини безпідставно не були враховані, а тому просить суд визнати протиправними та скасувати постанову відповідача від 13.11.2019 №15 ДФС-ФС та припис про усунення виявлених порушень від 08.10.2019 № ЗП 2961/5/АВ/П.

Ухвалою судді від 02.12.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 26 грудня 2019 року.

Відповідач позов не визнав, 23 грудня 2019 року на адресу суду надав відзив (вх. №54548), у якому вказує, що на підставі звернення ОСОБА_1 щодо порушення стосовно нього законодавства про працю за вх.№К-1045 від 17.09.2019, керівництвам Головного управління було прийнято рішення про необхідність проведення інспекційного відвідування позивача та видано наказ від 30.09.2019 №1734 про проведення інспекційного відвідування ФГ «Оксана». Під час заходу державного нагляду встановлено, що ФГ «Оксана» здійснювався допуск працівників до роботи без належного оформлення з ними трудових відносин. Так, ОСОБА_1 виконував роботи різноробочого, а також здійснював польові роботи на тракторі МТЗ у позивача, працював з понеділка по п`ятницю, а також у вихідні дні, що підтверджується його письмовими поясненнями, скаргою, направленою до Головного управління, а також зафіксований засобами фототехніки. Зазначає, що під час інспекційного відвідування було також встановлено, що ОСОБА_2 був допущений до роботи без укладання трудового договору. Позивачем було надано для ознайомлення цивільно-правовий договір, відповідно до якого ОСОБА_2 здійснював сівбу озимої пшениці на земельних ділянках, зяблевий обробіток ґрунту на земельних ділянках, надання послуг у період посівної компанії та орання ріллі після збирання урожаю, обов`язки даної особи збігаються з колом обов`язків за посадою «тракторист-машиніст с/г виробництва», яка передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників ДК 003:2010 (код - 8331), при цьому, ОСОБА_2 у наданих ним письмових поясненнях так само пояснив, що на початку вересня його було взято позивачем на роботу у якості тракториста, а також що він займався посівними роботами та виходив на роботу кожен день, включаючи суботу та неділю. Що ж стосується зауважень позивача про те, що Головним управлінням не взято до уваги його заперечення до акту перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області, звертає увагу на те, що інспекційне відвідування проводилося на підставі звернення працівника щодо порушення законодавства про працю, а не на підставі акту перевірки вищезазначеного органу, а як висновки викладені в даному акті, так і письмові пояснення, додані до нього та заперечення позивача було взято до уваги та було надано належну правову оцінку даним документам з боку інспектора Головного управління. Таким чином, вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність постанови про накладення штрафу, проведене інспекційне відвідування позивача було здійснено відповідно до вимог чинного трудового законодавства та з належним дотриманням прав позивача, а позивачем, в свою чергу, було скоєно порушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.265 КЗпП України, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.12.2019 вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 02 березня 2020 року та відкласти підготовче засідання на 11 лютого 2020 року.

Представником позивача долучено до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. №197 від 02.01.2020), у якій додатково зауважує, що при детальному вивчені фотографій з`ясувалося, що техніка на фоні котрої зафіксований ОСОБА_1 не має жодного відношення до ФГ «Оксана» та в господарській діяльності ним не використовується. Стосовно посилань відповідача на пояснення, надані під час перевірки ГУ ДПС 26.09.2019, зауважує, що з їх тексу вбачається, що ОСОБА_1 допомагав ОСОБА_3 як фізичній особі при веденні ним особистого підсобного господарства. В інші доводи є аналогічними раніше викладеним у позовній заяві..

Ухвалою суду від 11.02.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 11 березня 2020 року.

11 березня 2020 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 11.03.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа), підготовче засідання по справі відкладене на 17 березня 2020 року.

Ухвалою суду від 17.03.2020 провадження у справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі №310/451/20.

Ухвалою суду від 15.01.2021 провадження у справі поновлено та призначене підготовче засідання на 26 січня 2021 року.

26 січня 2021 року підготовче провадження відкладене на 25 лютого 2021 року.

Відповідно до ухвали суду від 27.01.2021 задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено дію оскарженої постанови ГУ Держпраці у Запорізькій області від 13.11.2019 №15 ДФС-ФС, до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

В підготовчому засіданні 25 лютого 2021 року судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16 березня 2021 року.

Представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. №15241 від 16.03.2021) про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте 15 березня 2021 року надіслав до суду клопотання (вх. №14902) про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. .

У судове засідання третя особа також не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

На підставі норми ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував таке.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФГ «Оксана» (код ЄДРПОУ 20504754) зареєстровано юридичною особою 22.04.1994 та 25.02.2006 до Реєстру внесений запис № 10791200000000258 про підприємство. Видами діяльності позивача є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

У період з 16 по 25 вересня 2019 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведена фактична перевірка з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складений акт від 26.09.2019 № 0001/08-01-33-06/20504754.

За висновками акту фактичною перевіркою з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету під час виплати встановлено порушення ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення ДФС та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу», а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично були допущені до роботи без укладання трудових договорів та без повідомлення органів ДПС про прийняття працівників на роботу.

Не погоджуючись із висновками акту фактичної перевірки позивачем направлені заперечення на нього №09-10/2019 від 09.10.2019.

Листом № 9341/10/08-01-33-06 від 22.10.2019 Головне управлінням ДПС у Запорізькій області повідомило, що з урахуванням додатково наданих до заперечень документів, висновки, викладені в акті фактичної перевірки від 26.09.2019 № 0001/08-01-33-06/20504754 вважати такими: фактичною перевіркою з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету під час виплати встановлено порушення ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення ДФС та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу», а саме: ОСОБА_1 фактично був допущений до роботи без укладання трудового договору та без повідомлення органів ДПС про прийняття працівника на роботу.

Так, на підставі звернення ОСОБА_1 щодо порушення стосовно нього законодавства про працю за вх.№К-1045 від 17.09.2019 , керівництвам ГУ Держпраці у Запорізькій області було видано наказ від 30.09.2019 №1734 про проведення заходу державного нагляду (контролю) - інспекційного відвідування ФГ «Оксана» у термін по 07.10.2019.

На підставі наказу оформлено направлення від 30.09.2019 №1001 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування, предметом якого визначено: оформлення трудових відносин. Дата початку та дата закінчення заходу державного нагляду (контролю) з 30 вересня по 07 жовтня 2019 року.

В період з 03.10.2019 з 11-45 по 07.10.2019 до 11-00 посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю.

За результатами проведеного інспекційного відвідування складений відповідний акт від 07.10.2019 № ЗП2961/5/АВ, в якому зафіксовано порушення позивачем частини 1 статті 21, частин 1 і 3 статті 24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи 2 осіб без належного оформлення трудових відносин, а саме:

з 10.06.2019 ОСОБА_1 виконував роботи різноробочого, а також здійснював польові роботи на тракторі МТЗ у позивача. Працював з понеділка по п`ятницю, а також у вихідні дні. Факт допуску ОСОБА_1 до роботи без належного оформлення трудових відносин підтверджується його письмовими поясненнями та зафіксовані засобами фототехніки.

Також, під час інспекційного відвідування було також встановлено, що ОСОБА_2 був допущений до роботи без укладання трудового договору. Позивачем було надано для ознайомлення цивільно-правовий договір, відповідно до якого ОСОБА_2 на підставі цивільно-правових договорів від 06.09.2019 та 12.09.2019 здійснював сівбу озимої пшениці на земельних ділянках, зяблевий обробіток ґрунту на земельних ділянках, надання послуг у період посівної компанії та орання ріллі після збирання урожаю. Зазначені дії є процесом праці та не передбачають роботи з досягненням конкретного результату. В завданнях не вказується кінцевий результат конкретного виду роботи, із завданням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним, а дія його припиняється по закінченню строку Договору, що притаманне саме строковому трудовому договору. Обов`язки даної особи збігаються з колом обов`язків за посадою «тракторист-машиніст с/г виробництва», яка передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників ДК 003:2010 (код - 8331).При цьому, робота, яку виконує ОСОБА_2 збігається з видом діяльності ФГ «Оксана».

Вказаний акт інспекційного відвідування підписаний головою ФГ «Оксана» із зауваженнями та повідомлено, що заперечення будуть надані напротязі 3 днів.

Однак, інспектором ГУ Держпраці в Запорізькій області було складено припис №ЗП2961/5/АВ/П від 08.10.2019 про усунення виявлених порушень у строк до 24.11.2019.

07 жовтня 2019 року відповідачем листом №08/03.4-06/8574 повідомлено позивача, що 02.10.2019 уповноваженою особою ГУ Держпраці у Запорізькій області одержано акт перевірки Головного управління ДПС у Запорізькій області, і у відповідності до пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509, розгляд справи про порушення законодавства про працю відбудиться у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів.

10.10.2019 позивачем на адресу відповідача направлені заперечення від 09.10.2019 №09-10/2019 на акт, які вручені поштою уповноваженому представнику 11.10.2019, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

05.11.2019 на адресу відповідача направлена заява №04-11/2019 від 04.11.2019, із викладом обставин, які позивач просить врахувати при розгляді справи, на яку отримано відповідь від 14.11.2019 №08/03.4-06/9852, у якій повідомлено, що справа про накладення штрафу була розглянута уповноваженою посадовою особою 13.11.2019.

Не погоджуючись із приписом, 06.11.2019 ФГ «Оксана» направлена до ГУ Держпраці в Запорізькій області скарга на нього, яка отримана уповноваженим представником 08.11.2019, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення. Однак, листом від 05.12.2019 №08/03.4-06/10585 позивача повідомлено про відсутність підстав для скасування вищезазначеного припису.

13.11.2019 заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області на підставі акта про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) Головного управління ДПС у Запорізькій області №0001/08-01-33-06/20504754 від 26.09.2019 щодо порушень позивачем вимог частини 3 статті 24 КЗпП України, керуючись статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, винесено постанову №15ДФС-ФС про накладення на позивача штрафу в розмірі 250380,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем припис та постанову протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду про їх скасування.

У подальшому, відповідно до постанови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.12.2019 по справі №310/9242/19 за результатами розгляду адміністративного матеріалу, який надійшов з ГУ Держпраці у Запорізькій області відносно ОСОБА_3 , вирішено провадження по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 41 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - КЗпП України) встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, згідно з яким Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

ГУ Держпраці у Запорізькій області діє відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84 (далі - Положення №84), у відповідності до пункту 1 якого Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, повноваження Головного управління поширюються на територію Запорізької області.

У відповідності до підпункту 5 пункту 4 Положення № 84, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877-V).

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Абзацом другим частини 1 статті 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 5 Закону № 877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Згідно із абзацом четвертим частини 1 статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

При цьому, частиною 8 статті 7 Закону № 877-V визначено, що припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

За змістом частини 6 статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Відповідно до абзаців другого, п`ятого, шостого частини 1 статті 8 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 затверджено Порядок здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823, наводиться в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

6) за інформацією:

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання.

Так, відповідач зазначає, що підставою для проведення інспекційного відвідування позивача є звернення ОСОБА_1 щодо порушення стосовно нього законодавства про працю за вх.№К-1045 від 17.09.2019.

Пунктом 9 Порядку № 823 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

Відповідно до пунктів 19, 20, 21, 22, 23, 27 Порядку № 823 результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для його виконання. У разі встановлення строку більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи щодо усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Отже, в будь-якому випадку у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих відповідним актом, Порядок № 823 зобов`язує інспектора праці провести аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а у разі надходження зауважень об`єкта відвідування до акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) розглянути такі зауваження, після чого провести аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування і за результатами такого аналізу внести припис.

З матеріалів справи вбачається, що Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗП2961/5/АВ від 07.10.2019 підписаний представником позивача із зауваженнями та після отримання Акту ФГ «Оксана» скористалося наданим йому правом та письмово у строк, визначений законодавством, подало на адресу відповідача зауваження до нього, що підтверджується доказами його направлення. Однак, інспектором ГУ Держпраці в Запорізькій області 08.10.2019 винесений припис №ЗП261/5/АВ/П, тобто ще до розгляду зауважень на Акт інспекційного відвідування.

За таких обставин суд доходить до висновку, що без розгляду поданих позивачем зауважень до акту інспекційного відвідування припис про усунення виявлених порушень від 08.10.2019 №ЗП261/5/АВ/П не може вважатися таким, що внесено інспектором праці із дотриманням процедури, визначеної Порядком № 823.

Суд зазначає, що в такому випадку дії ГУ Держпраці у Запорізькій області свідчать про передчасність винесення припису.

Суд визнає необґрунтованими доводи відповідача, що станом на день внесення припису (08.10.2019) зауваження позивачем не надані, як й не надані у строки, визначені Порядком № 823, та зазначає, що позивачем зауваження у триденний строк з дня, що настає за днем підписання акту, надіслані відповідачу.

При цьому в будь-якому випадку відповідач, розуміючи про наявність заперечень підприємства, не дочекавшись спливу триденного строку після підписання акту перевірки, на наступний день після підписання акту перевірки (08.10.2019) прийняв оскаржений припис.

Також суд зазначає, що відповідачем порушено порядок направлення припису, встановлений Порядком № 823.

Пунктом 26 Порядку № 823 чітко визначено, що тільки у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженою ним особою від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення.

В цьому випадку, відповідачем не подано доказів на підтвердження відмови об`єкта відвідування від отримання припису.

Відсутність факту відмови об`єкта відвідування від отримання припису виключає можливість направлення припису підприємству засобам поштового зв`язку.

Сукупність приведених обставин дає підстави для висновку про порушення відповідачем Порядку № 823 в частині складення, внесення та направлення припису як розпорядчого документу об`єкту відвідування, що обумовлює протиправність такого припису.

Стосовно позовних вимог про скасування постанови про накладення штрафу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, зокрема акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 3 Порядку № 509 визначено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що посадові особи управління Держпраці мають право проводити позапланові перевірки суб`єктів господарювання на предмет дотримання порядку оформлення найманих працівників на роботу, та на підставі встановлених порушень накладати штрафи за порушення вимог трудового законодавства. При цьому, необхідною умовою для застосування відповідних санкцій є встановлення факту трудових відносин з суб`єктом господарювання, які не оформлені належним чином.

Так, листом від 07.10.2019 №08/03.4-06/8574 відповідач повідомив позивача про отримання 02.10.2019 акту перевірки Головного управління ДПС у Запорізькій області. Оскаржена постанова винесена 13.11.2019, тобто у межах 45-денного строку з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів.

Суд встановив, що заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.11.2019 №15ДФС-ФС на ФГ «Оксана» за порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України, керуючись статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 4 Порядку №509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 250380,00 грн.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою прийняття оскаржуваної постанови є висновок ГУ Держпраці у Запорізький області, що позивачем в порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України 2 (двох) працівників допущено до роботи без укладення трудового договору, а саме: з 10.06.2019 ОСОБА_1 виконував роботи різноробочого, а також здійснював польові роботи на тракторі МТЗ у позивача; ОСОБА_2 був допущений до роботи на підставі цивільно-правових договорів від 06.09.2019 та 12.09.2019 здійснював сівбу озимої пшениці на земельних ділянках, зяблевий обробіток ґрунту на земельних ділянках, надання послуг у період посівної компанії та орання ріллі після збирання урожаю.

Суд не погоджується з висновком контролюючого органу щодо допуску позивачем до роботи працівників до роботи без укладення з ними трудового договору, з огляду на наступне.

По-перше, з оскаржуваної постанови №15ДФС-ФС вбачається, що підставою для її винесення слугував акт про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) Головного управління ДПС у Запорізькій області №0001/08-01-33-06/20504754 від 26.09.2019, при цьому, жодного посилання на акт інспекційного відвідування постанова не містить, у зв`язку із чим суд критично ставиться до твердження представника відповідача, що як висновки викладені в даному акті, так і письмові пояснення, додані до нього та заперечення позивача було взято до уваги та було надано належну правову оцінку даним документам з боку інспектора Головного управління.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Таким чином, під час винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 13.11.2019 №15 ДФС-ФС відповідачем не враховано, що з урахуванням додатково наданих позивачем до заперечень документів, висновки, викладені в акті фактичної перевірки від 26.09.2019 № 0001/08-01-33-06/20504754 слід вважати такими: фактичною перевіркою з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету під час виплати встановлено порушення ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення ДФС та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу», а саме: ОСОБА_1 фактично був допущений до роботи без укладання трудового договору та без повідомлення органів ДПС про прийняття працівника на роботу, про що свідчить лист Головного управління ДПС у Запорізькій області №9341/10/08-01-33-06 від 22.10.2019.

По-друге, відповідно до частини 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із частиною 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з приписів частини 1 статті 850 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

З правового аналізу позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18 вбачається, що ознаками трудового договору є те, що праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Згідно з частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що між ФГ «Оксана» (Замовником) та фізичною особою - виконавцем ОСОБА_2 укладено цивільно-правовий договір із змісту якого встановлено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи: сівба озимої пшениці на земельних ділянках площею 50 га та зябловий обробіток ґрунту на земельних ділянках площею 100 га, розташованих на території Дмитрівської сільської ради ДП 35,36. Строки виконання робіт з 06 вересня 2019 року по 27 вересня 2019 року (п. 1.1 Договору). При цьому, у п. 3.1 вартість виконання робіт складає: 3000,00 грн.

При цьому, приписами частини 1 статті 327 Цивільного кодексу України визначено, що у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

На підтвердження виконання сторонами договору, позивачем надано до відповідача та долучені до матеріалів справи, акт здачі-приймання виконаних робіт, а також виписки видатковий касовий ордер, який підтверджує сплату позивачем винагороди виконавцеві.

Договір як, і акт виконаних робіт, які було долучено до матеріалів справи, підписані особисто ОСОБА_2 , акт виконаних робіт складений останнім днем дії договору, а сума яка була виплачена за актами виконаних робіт відповідає п.3.1 договору «винагорода за виконану роботу».

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності у договорах відомостей про перелік завдань, роботи та їх обсягу. Так, договір, що міститься в матеріалах справи містять опис сільськогосподарських робіт та їх обсяг, визначений у конкретних гектарах. Власне зазначення обсягу робіт саме в такій формі є правом сторін договору, формулювання залежить як від особистих ділових якостей сторін договору так і розумінням існуючих завдань та їх обсягу.

Долучений до матеріалів справи договір від 07.09.2019 не містять і інших умов, що притаманні трудовому договору, зокрема дію правил внутрішнього трудового розпорядку, одержання соціальних гарантій, виконання робіт у конкретно визначені години, тощо.

Натомість з договору видно, що послуги надаються протягом строку дії договорів, тобто є строковими та обмеженими у часі. Прийняття робіт за актом приймання передачі свідчить про те, що оплачувався не процес праці, а її результати, які визначалися після закінчення робіт і зафіксовані в акті здачі-приймання наданих послуг, на підставі яких проводилася оплата.

Винагорода, яку отримав виконавець не залежала від мінімальної заробітної плати і в жоден спосіб не пов`язана з кількістю відпрацьованого часу, а встановлена домовленістю сторін на час укладення цього договору.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач здійснював керівництво і контроль за виконанням ОСОБА_2 робіт, передбачених договором.

В розрізі викладеного, суд вважає за необхідне вказати, відповідачем ні за результатами інспекційного відвідування, ні в межах судового розгляду справи не додано доказів того, що відносини між позивачем та ОСОБА_2 , мають ознаки трудових, так як не встановлено їх систематичний та триваючий характер, підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, дотримання охорони праці та ознайомлення з правилами охорони праці, занесення відповідних записів про роботу до трудової книжки працівника.

Доказів іншого, матеріали адміністративної справи не містять, так як копія цивільно-правового договору від 12.09.2019, на який в акті інспекційного відвідування посилається Держпраці, відповідачем до матеріалів адміністративної справи не долучена.

Слід зауважити, що чинне законодавство не забороняє включати до цивільно-правових договорів використання Виконавцем матеріалів, обладнання і устаткування замовника.

При цьому, суд зазначає, що здійснюючи підприємницьку діяльність юридичні особи організовують свою діяльність самостійно в тому числі в частині прийняття рішень про використання найманої праці чи залучення третіх осіб на умовах цивільно-правових договорів. Жодних обмежень щодо укладення цивільно-правових договорів за умови відсутності у фізичної особи підприємця найманих працівників, ні Кодекс законів про працю України, ні Цивільний кодекс України не містить.

Стосовно посилання відповідача на частину 1 статті 27 Закону України «Про фермерські господарства», якою визначено, що у разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом), суд вказує, що у відповідності до частини 3 статті 24 цього Закону фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Суд також звертає увагу на те, що судження про відсутність цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання і третьою особою, які непідтверджені належними та допустимими доказами, не можуть бути підставою для висновку про допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справа №160/8902/18 адміністративне провадження №К/9901/18108/19.

Верховний Суд у своєму рішенні від 02.04.2019 у справі №808/434/16 зробив висновок, що пояснення неоформлених працівників не є належним доказом порушення податкового законодавства, яке регулює сплату податку на доходи фізичних осіб, військовий збір та ЄСВ, адже повинні бути і інші докази, які б підтверджували дані пояснення.

Так, в матеріалах адміністративної справи містяться пояснення ОСОБА_1 , в яких останні зазначав, що з 10.06.2019 виконував роботи різноробочого, а також здійснював польові роботи на тракторі МТЗ у позивача. Працював з понеділка по п`ятницю, а також у вихідні дні. Факт допуску ОСОБА_1 до роботи без належного оформлення трудових відносин підтверджується його письмовими поясненнями та зафіксовані засобами фототехніки..

Разом із цим, суд вважає, що долучені відповідачем до матеріалів справи фотографії не містять беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 був допущений до роботи ФГ «Оксана» та виконував там будь-які роботи, так як вказані фотографії не фіксують жодної обставини щодо виконання ним будь-яких робіт, не містять дати та часу їх здійснення.

Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано не було.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує також, що за змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також КУпАП. Відповідно до частини 3 статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 КЗпП України і частиною 3 статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статтею 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статтею 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.12.2019 по справі № 310/9242/19, провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП (міститься в ЄДРСР за № 86604386).

Вказаною постановою зокрема встановлено, що з наданих ОСОБА_3 копій цивільно-правового договору від 06.09.2019 вбачається, що на виконавця не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника. Виконавець самостійно й на власний ризик організує виконання договору у відповідності до його умов та вимог цивільного законодавства. Підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт виконавцем за договором, є підписаний акт приймання виконаних робіт. Згідно з актами прийому виконаних робіт до цивільно-правового договору передбачена винагорода за виконану роботу, а не заробітна плата.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що вказана особа ОСОБА_2 перебував саме в цивільно-правових відносинах з ФГ «Оксана», а не в трудових.

Доказів іншого, матеріали адміністративної справи не містять, так як копія цивільно-правового договору від 12.09.2019, на яку в протоколі посилається інспектор Держпраці ним до матеріалів адміністративної справи не долучена.

Що стосується ОСОБА_1 , то суд зазначив, що долучені до матеріалів справи фотографії не містять беззаперечних доказів того, що він був допущений до роботи саме ФГ «Оксана», та виконував там будь які роботи, так як вказані фотографії не фіксують жодної обставини щодо виконання ним будь яких робіт, не містять дати та часу їх здійснення.

До письмових пояснень ОСОБА_1 суд поставився критично, та враховував, що відповідно до постанови від 02.04.2019 ВС КАС по справі №808/434/16, лише пояснення працівників не можуть бути належним та допустимим доказом наявності фактичних трудових відносин.

Таким чином, вказаним судовим рішенням встановлено відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП.

Відповідно до частин 4, 6 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Це рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення для цієї справи. Преюдиція - це обов`язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Разом з тим, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суд вважає, що встановлені постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23.12.2019 по справі № 310/9242/19 обставини є тотожними щодо обставин, які досліджені в даній справі, а відтак обставини, що встановлені вказаною постановою мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у січні 2020 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до директора ФГ «Оксана» Патлаченка С.М., третя особа: ГУ Держпраці в Запорізькій області про встановлення факту перебування у трудових відносинах та внесення змін до трудової книжки. В обґрунтування позову зазначав, що 10.06.2019 він влаштувався на роботу ФГ «Оксана» на посаду механізатора тракториста, однак в порушення діючого законодавства директора ФГ «Оксана» офіційного його не працевлаштовував більше трьох місяців. Просив суд встановити факт його перебування у трудових відносинах з ФГ «Оксана» на посаді механізатора-тракториста у період з 10.06.2019 по 11.10.2019, зобов`язати відповідача внести запис до його трудової книжки про прийняття його на роботу на посаду механізатора-тракторсита з 10.06.2019 та запис про звільнення із займаної посади оформити про звільнення за власним бажанням від 10.10.2019.

Однак, рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03.09.2020 по справі №31/451/20, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 25.11.2020, у задоволенні позову відмовлено за відсутністю достатніх доказів, які б свідчили про перебування ОСОБА_1 у період з 10.06.2019 по 11.10.2019 у трудових відносинах із ФГ «Оксана», під чим розуміється виконання обумовленої трудовим договором роботи з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові та оплатою цієї праці, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем трудового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а спірна постанова контролюючого органу, прийнята відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 7511,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №601 від 22.02.2020. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до суду надані: договір про надання правничої допомоги від 13.11.2020; додаткову угоду до договору; платіжні доручення від 27.12.2019 № 242, від 03.01.2020 №243 щодо оплати юридичних послуг на суму 10000,00 грн.; акт приймання-передачі наданих послуг від №1 від 26.01.2021 (підготовка позову – 10 год., надання консультаційних послуг – 10 год., прийняття участі у судових засіданнях – 5 год.; 25 годин роботи становить 10 000,00 грн.).

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд критично оцінює виокремлення в якості окремої послуги «надання консультаційних послуг» (затрачений час – 10 годин), оскільки в акті здачі-прийняття робіт не конкретизовано, які послуги маються на увазі.

Звідси, суд вважає, що присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 6 000,00 грн. (за підготовку позову та прийняття участі у судових засіданнях; всього 15 годин, з розрахунку 400,00 грн. за годину роботи (10 000,00 грн./25 годин)).

Відповідно до частин 1, 3 статті 135 КАС України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, у клопотанні від 16.03.2021 (вх. №15975) представник позивача зазначає, що позивачем понесені витрати, пов`язані з прибуттям до суду 26.12.2019, 11.02.2020, 17.03.2020, 26.01.2021, 16.03.2021 на загальну суму 5047,07 грн., що підтверджується звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, фіскальні чеки про придбання палива, посвідчення про відрядження за відповідну дату на ім`я директора ФГ ОСОБА_3 .

Проте, матеріалами справи не підтверджено участь вказаної особи у судових засіданнях 26.12.2019, 11.02.2020, 17.03.2020, 16.03.2021, оскільки розгляд справи у ці дати відбувався у порядку письмового провадження.

Представником позивача надано звіт від 26.01.2021 про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт на суму 1386,80 грн., фіскальні чеки про придбання палива, посвідчення про відрядження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, згідно з додатком.

Згідно з додатком до цієї постанови компенсація в адміністративних справах витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Тобто, Постановою Кабінету Міністрів від 27.04.2006 № 590 «Про граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» не передбачено компенсацію добових витрат у зв`язку з участю у судових засіданнях по адміністративній справі.

В обсязі встановлених в цій справі обставин немає підстав вважати, що ОСОБА_3 у зв`язку з судовим розглядом даної справи був змушений перебувати в місті Запоріжжі цілу добу і більше, а також те, що таке перебування зумовлено об`єктивними причинами. Аналізуючи наведене правове регулювання в площині спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що сам факт переїзду з одного населеного пункту до іншого (в якому розташований Запорізький окружний адміністративний суд) не може бути достатньою підставою для стягнення з суб`єкта владних повноважень на користь заявника добових витрат у розмірі 600,00 грн.

Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджено наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 (далі - норми витрат №43) і призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

У відповідності з пунктом 1.1 розділу 1 норми витрат №43 для автомобілів встановлюються такі види норм витрат палива, зокрема, базова лінійна норма на пробіг автомобіля - на 100 км.

Таким чином витрати на переїзд, в даному випадку компенсації витраченого часу на проїзд в обидві сторони, можуть бути відшкодовані лише у випадках їх документального підтвердження.

Однак суд встановив, що в матеріалах справи відсутні будь які докази, котрі б надали змогу визначити скільки часу витрачено представником позивача на проїзд в обидві сторони для участі в судовому засіданні, докази наявності у нього транспортного засобу, ідентифікуючих ознак такого транспортного засобу в розрізі даних таблиці А.2.3 Додатку до норм витрат №43, зокрема, щодо типу коробки передач тощо, а тому вимога про стягнення витрати на придбання ПММ на загальну суму 786,65 грн., що підтверджена позивачем лише копіями фіскальних чеків, є безпідставною.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Фермерського господарства «Оксана» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 13.11.2019 №15 ДФС-ФС та припис про усунення виявлених порушень від 08.10.2019 № ЗП 2961/5/АВ/П, винесені Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5676 (п`ять тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 70 копійок присудити на користь Фермерського господарства «Оксана» (71153, Запорізька область, Бердянський район, с. Дмитрівка, вул. Решетнікова, буд. 14-В, код ЄДРПОУ 20504754) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546).

Судові витрати зі сплати витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок присудити на користь Фермерського господарства «Оксана» (71153, Запорізька область, Бердянський район, с. Дмитрівка, вул. Решетнікова, буд. 14-В, код ЄДРПОУ 20504754) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546).

У стягненні на користь Фермерського господарства «Оксана» з Головного управління Держпраці у Запорізькій області судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 4 000,00 грн. – відмовити.

У стягненні на користь Фермерського господарства «Оксана» з Головного управління Держпраці у Запорізькій області судових витрат, пов`язаних з прибуттям до суду у розмірі 5 047,07 грн. – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 20.05.2021.

Суддя Ю.П. Бойченко