Постановление суда № 96938015, 17.05.2021, Чернівецький районний суд Вінницької області

"17" травня 2021 р.

Справа №152/484/21

Провадження по справі №2/150/87/21

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

17 травня 2021 року с. Мазурівка

Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Кушнір Б.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Шаргородський центр первинної медико-санітарної допомоги» Шаргородської міської ради Вінницької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і судових витрат ,-

ВСТАНОВИВ:

До районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Шаргородський центр первинної медико-санітарної допомоги» Шаргородської міської ради Вінницької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і судових витрат.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що зазначену позовну заяву слід залишити без руху, як таку, що не відповідає вимогам статі 177 ЦПК України з наступних підстав:

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким спеціальним законом є Закон України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме про скасування наказу від 01.03.2021 за №41-к "Про звільнення" та поновлення на посаді, а також дві вимоги майнового характеру - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Тобто, позовні вимоги, окрім поновлення на роботі, в розумінні пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" є "іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин", тому не є вимогами, при пред`явленні яких позивач звільняється від сплати судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Порядок та строки виплати заробітної плати визначені в статті 115 КЗпП України.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу є іншим видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995року, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для даного стягнення проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Таким чином, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є тотожною до вимог про стягнення заробітної плати, а тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в редакції від 22 травня 2015 року, яка набрала чинності 1 вересня 2015 року, судовий збір не сплачується.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду .

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Тобто, Верховний Суд прийшов до висновку, що п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» чітко визначено вимоги, які випливають з норм трудового законодавства, які не підлягають оплаті судовим збором при зверненні до суду.

Вказаний висновок суду відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 226/168/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

Таким чином, позивач не звільнений від сплати судового збору в частині однієї позовної вимоги немайнового характеру (скасування наказу від 01.03.2021 за №41-к "Про звільнення") та в частині двох позовних вимог майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди).

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору, що підлягає до сплати за подання до суду фізичною особою позовної заяви: майнового характеру - в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2021 року – 2270,00 грн.

Відтак, за звернення до суду з даним позовом підлягає до сплати позивачем судовий збір в розмірі 2724, 00грн.

Втім, позивачем не долучено до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору.

За таких обставин, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху, та надати позивачу строк для приведення позовної заяви у відповідність до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

При цьому, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини 3 статті 185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-19, 23, 33, 34, 49, 174-177, 184, 185, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Шаргородський центр первинної медико-санітарної допомоги» Шаргородської міської ради Вінницької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і судових витрат – залишити без руху.

Надати позивачу строк протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору, що становить суму 2724,00 грн., а також надання суду оригіналу платіжного документу, що підтверджує таку сплату.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кушнір Б.Б.