Решение № 96898103, 14.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3488/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.02.2021, вирішив адміністративний позов задовольнити

І. Суть спору:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, ОСОБА_1 , до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.02.2021, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області № 951380195385 від 24.02.2021 щодо обмеження під час перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеської обласної прокуратури № 44 від 12.01.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, що діяв на час призначення пенсії, виходячи із розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати старшого прокурора відділу, згідно довідки прокуратури Одеської обласної прокуратури № 44 від 12.01.2021 без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.10.2020, з урахуванням раніше проведених виплат;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що вважає рішення відповідача неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача вказує, що у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі Постанови № 657 та рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/19, позивач набув право на перерахунок пенсії, починаючи з 13.12.2019. У рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії». Отже, позивач отримав довідку Одеської обласної прокуратури № 44 від 12.01.2020 про розмір заробітної плати станом на 11.09.2020, яка свідчить про зміну складових заробітної плати та її розміру, то позивач має право на перерахунок пенсії з 01.10.2020.

Щодо права на перерахунок пенсії в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, представник позивача звертає увагу, що в такому відсотковому розмірі призначена пенсія відповідно до ч.2 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, яку позивач отримував до останнього перерахування. Частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII (яка застосовується в перинній редакції) не передбачає регулювання відсоткового розміру пенсії по відношенню до заробітної плати прокурора. А тому, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Представник позивача зазначає, що враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія призначена за Законом № 1789-ХІІ, до розміру пенсії позивача також не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VII. Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02 березня 2015 року № 213-VII, від 28 грудня 2014 року № 76-VIII та від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги, додатково зазначив, що відповідач не наділений повноваженнями за конкретних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, а тому міркування, що зобов`язання судом відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача, є недоречним.

(б) Позиція відповідача

31.03.2021 відповідач до суду надав відзив на адміністративний позов в якому вважає вимоги, викладені у позовній заяві необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач вважає помилковим посилання позивача на те, що перерахунок пенсії за вислугу років має бути здійснений відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати старшого прокурора відділу, згідно з довідкою Одеської обласної прокуратури № 44 від 12.01.2021, виходячи з наступного.

Ч. 2 ст. 86 Закону № 1697 в редакції від 28.11.2019 та абз. 16 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в редакції від 25.09.2019 визначено, що пенсія за такими законами призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідач вказує, що на законодавчому рівні визначено, що максимальна пенсія, призначена відповідно до Закону № 1697-VII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які стратили працездатність, що з 01.07.2020 складає 17120 грн., з 01.12.2020 складає – 17 690, а отже позовна вимога позивача щодо зобов`язання виплати пенсії без обмеження максимальним розміром суперечить нормам закону.

Відповідач зазначає, що задоволення позовної вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, що діяв на час призначення пенсії, виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати старшого прокурора відділу, згідно з довідкою Одеської обласної прокуратури № 44 від 12.01.2021, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.10.2020, призведе до втручання в дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

15.03.2021 суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

IV. Обставини, встановлені судом

Позивач 11.07.1956 року народження перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 05.09.2001 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від посадового окладу старшого прокурора відділу з 01.10.2003.

18.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати за посадою старшого прокурора відділу, на підставі довідки № 44 від 12.01.2021, виданої Одеською обласною прокуратурою.

До заяви позивач додав довідку Одеської обласної прокурати № 44 від 12.01.2021.

Відповідач у рішенні від 24.02.2021 № 951380195385 при перерахунку пенсії зменшив відсотковий розмір пенсії від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати з 90% до 60%, а також додатково зменшив розмір перерахованої пенсії до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

V. Джерела права та висновки суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правові засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури встановлює Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014 (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.

Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури були внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури, додатками до якої, затверджено нові збільшені схеми посадових окладів працівників прокуратури.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У своєму рішенні від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Частина 20 статті 86 Закону №1697-VІІ в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Також суд не погоджується з аргументом відповідача про те, що на законодавчому рівні встановлена максимальна пенсія не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність з таких мотивів.

Відповідно до ч.2, 3 ст.22, ч.1 ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Крім того, Законом Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення №213-VІІ внесено зміни до ч.15 ст.50-1 Закону «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Разом з тим, пенсія позивачу була призначена відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на той момент призначення, тобто до набрання чинності Законом № 1697-VІІ.

У контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Тобто, безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності, а тобто до позивача має застосовуватись той відсоток, який був призначений первинно.

Аналогічну правову позицію сформулював Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 у справі № 360/1428/17, де зазначено, що дія положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIIІ щодо максимального граничного розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 (згідно з п. 2 Прикінцевих положень).

Щодо доводів відповідача про те, що задоволення позовної вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, що діяв на час призначення пенсії, виходячи із розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати старшого прокурора відділу, згідно довідки прокуратури Одеської обласної прокуратури № 44 від 12.01.2021 без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.10.2020, з урахуванням раніше проведених виплат призведе до втручання в дискреційні повноваження, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для перерахування пенсії документами, - перерахувати пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Враховуючи обставини справи, суд зазначає, що неправильне застосування норм матеріального права призвело до прийняття рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області № 951380195385 від 24.02.2021 щодо обмеження під час перерахунку розміру пенсії в супереч законодавству України, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що є необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснювати виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90% від середньомісячної заробітної плати згідно з довідкою Одеської обласної прокуратури № 44 від 12.01.2021 р., без обмеження її граничного розміру та з урахуванням раніше проведених виплат.

VI. Судові витрати

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 908 грн. Цей факт підтверджується квитанцією про сплату № 59167 від 09.03.2021 (а.с.18). З урахуванням висновку суду про задоволення позову, сплачений та документально підтверджений позивачем судовий збір належить до відшкодування. Адже відповідно до ч.1 статті 139 КАС України: «При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області № 951380195385 від 24.02.2021 щодо обмеження під час перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеської обласної прокуратури № 44 від 12.01.2021.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, що діяв на час призначення пенсії, виходячи із розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати старшого прокурора відділу, згідно з довідкою Одеської обласної прокуратури № 44 від 12.01.2021 без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01.10.2020, з урахуванням раніше проведених виплат.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83.

Суддя О.Я. Бойко