Постановление суда № 96885648, 13.05.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/7307/20

Пр.2/336/26/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., з участю секретаря судового засідання Аксьонової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства «МетаБанк» про поновлення пропущеного строку для пред*явлення виконавчого документа до виконання, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 р. заявник звернувся до суду із заявою в якій зазначає, що 22.05.2008 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя видав судовий наказ №2-н-596/08 про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача Акціонерного банку «Металург», правонаступником якого є АТ «МетаБанк» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 13 772,63 грн., судового збору в розмірі 68,36 грн., та витрат в розмірі 15 грн.

Копія судового наказу АТ «МетаБанк» судом не надсилалася та не видавалася.

За заявою стягувача 29.10.2020 року судом видано стягувачу копію судового наказу, строк пред*явлення якого становив до 04.06.2011 року.

Посилаючись на те, що судовий наказ ОСОБА_1 не виконаний, просить суд про поновлення пропущеного строку для пред*явлення виконавчого документа до виконання.

Боржником подано відзив на заяву, за змістом якої зазначила, що строк пред*явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлений, якщо буде встановлено, що він був пропущений з причин визнаних судом поважними, які стягувачем при зверненні з заявою не зазначені. Посилаючись на те, що стягував достовірно знаючи про наявність виконавчого документа, та наявність заборгованості, протягом тривалого часу не вживав заходи для реалізації свого права для стягнення заборгованості у примусовому порядку, з 2008 року до суду не звертався, що вказує на його власну бездіяльність, тому підстав для його поновлення не має.

Стягувачем подано відповідь на відзив за змістом якого вказав, що у 2009-2010 роках відбулася реорганізація підприємства, результатом якої була значна зміна кадрів, скорочення штату працівників, через що частина справ юридичного управління була втрачена, а винайшовши справу за заборгованість ОСОБА_1 , яка не виконала свої зобов*язання, стягувач одразу звернувся із відповідною заявою. Вважає, що обов*язковість виконання судових рішень і є підставою для поновлення строку для пред*явлення виконавчого документа до виконання.

В зв`язку із неявкою всіх учасників справи, суд на підставі 3 ст. 433 ЦПК України розглянув заяву за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість заяви, суд встановив, що підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до п. 17.4 Прикінцевих положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З матеріалів справи суд встановив, що 22.05.2008 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя видав судовий наказ №2-н-596/08 про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача Акціонерного банку «Металург», правонаступником якого є АТ «МетаБанк» суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 13 772,63 грн., судового збору в розмірі 68,36 грн., та витрат в розмірі 15 грн.

Судовий наказ для виконання до органів ДВС не пред*являвся.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 431 ЦПК України питання, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З наданої довідки б/н від 19.11.2020 р. суд встановив, що судовий наказ є невиконаним, боржником вказані обставини не спростовані.

Згідно ст. ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Суд досліджуючи обґрунтованість заяви, виходить з того, що причини пропущення строку повинні бути пов*язані з об*єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення процесуальної дії.

Суд в контексті розгляду цієї справи зазначає, що право на виконання рішення гарантоване Конституцією, є абсолютним, разом з цим, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо необґрунтованого поновлення строку на вчинення процесуальної дії. Норми, які регламентують строки пред*явлення виконавчого документа до виконання, безумовно, передбачаються насамперед для забезпечення виконання рішення і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи, в цьому випадку,повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби, або зловживати правом.

Суд дослідивши матеріали заяви, дійшов до висновку, що стягувачем не надано доказів та не зазначено об*активних підстав щодо поважності пропуску строку. Наявність довідки про невиконання ОСОБА_1 судового наказу, який стягувач не виявляв 12 років бажання пред*явити до виконання, не вказує на будь-яку поважну причину пропуску строку.

Керуючись ст. 433, 353 ЦПК України, ст. 15 Закону України «про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства «МетаБанк» про поновлення пропущеного строку для пред*явлення виконавчого документа до виконання залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвалу може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, а якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ю.А. Галущенко

13.05.21