Решение № 96689486, 22.04.2021, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/218/21 Справа №447/3634/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

22.04.2021 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у м. Миколаїв Львівської області справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

відповідач ОСОБА_1 ,

Процесуальні дії у справі.

30.12.2020 АТ КБ «ПриватБанк», яке являється правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 313,88 грн. та судові витрати у розмірі 2 102,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав заяву №б/н від 15.01.2008, згідно якої для користування кредитним картковим рахунком отримав у користування кредитну картку із встановленим кредитним лімітом, який в подальшому неодноразово змінювався. Відповідач користувався послугами банку та кредитними коштами на власний розсуд, зобов`язання за кредитним договором виконував неналежним чином, у зв`язку із чим виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 27.10.2020 становить 18 313,88 грн.

18.01.2021 до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла відповідь на запит про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.

Зі змісту відповіді на запит встановлено, що зареєстроване місце проживання відповідача – АДРЕСА_1 .

18.01.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалу суду від 18.01.2021, копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідач отримав 30.01.2021, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 58).

12.02.2021 відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

15.02.2021 ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області клопотання відповідача залишено без задоволення, у зв`язку з необґрунтованістю заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, та постановлено проводити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

16.02.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач виклав заперечення проти позову. Вказав, що позов не визнає, просить у такому відмовити, оскільки позовна заява підписана не уповноваженою на те особою, без законних підстав на представництво, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, не доведено, що відповідач підписав саме той Витяг з Тарифів та Умов та правил надання банківських послуг, роздруківка з сайту не є належним доказом, а розрахунок заборгованості за відсотками не вбачається можливим самостійно розрахувати, а тому просив витребувати від позивача детальний розрахунок щодо нарахування відсотків. Крім цього відповідач зазначив, що закінчився строк позовної давності, у межах якого позивач повинен був звернутися за захистом порушеного права.

29.03.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказав про те, що відповідачу у користування було надано кредитні кошти, він був ознайомлений з умовами кредитування, погодився з Правилами надання банківських послуг, що знаходить підтвердження доданими до позову документами, сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, відповідачем розрахунок заборгованості не спростовується, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи у справі не призначалися. Крім цього, представник позивача зазначила, що з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач користувався грошима та частково сплачував заборгованість за договором, де погашення відображаються в графі «Сума погашення за наданим кредитом». Щодо повноважень представника Банку, який підписав позовну заяву, вказується, що довіреність на представництво чинна до 31.08.2022, про що зазначено у самій довіреності та на офіційному інтернет-сайті Банку. Стосовно спливу строку позовної давності зазначено, що позивачем дотримано при зверненні до суду такого строку, на підставі ст. 261 ЦК України.

12.04.2021 відповідач подав до суду заперечення, у яких посилався на доводи, викладені у відзиві. Крім цього, зазначив, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки у самій анкеті-заяві відсутні процентні ставки та встановлення відповідальності за порушення зобов`язання у виді неустойки, пені та штрафу. Банком не дотримано вимог, передбачених ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку з неналежним повідомленням споживача про умови кредитування, та самостійно проводилося списання грошових коштів на погашення заборгованості без згоди відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Справа була призначена до розгляду на 10:00 год. 22.04.2021. Заява про відкладення судового засідання надійшла на електронну пошту суду о 13:39 год. 22.04.2021, тобто після проведення засідання у справі та проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав, заперечив щодо задоволення такого з підстав викладених у відзиві та запереченні. Крім цього, відповідач відкликав клопотання про витребування доказів.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

15.01.2008 відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» (а.с. 19). У даній заяві зазначено прізвище, ім`я та по-батькові відповідача, його дата народження, РНОКПП, паспортні дані, адреса проживання та номери телефонів. Перед підписом відповідача друкованим шрифтом зазначено: «Я ознайомився і згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг, а також Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку. Я погоджуюсь із тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між мною та банком договір про надання банківських послуг. Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити чи анулювати кредитний ліміт».

Згідно довідки про Умови кредитування з використання кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду (а.с. 20), відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений із такими умовами, про що свідчить його підпис та зазначена дата 15.01.2008.

З довідки про видачу кредитних карток (а.с. 18), встановлено, що відповідачу було видано 12 (дванадцять) таких карток, а саме: 29.12.2007, 05.05.2009, 14.06.2011, 04.07.2011, 13.08.2011, 07.06.2013, 27.12.2013, 27.12.2013, 04.04.2014, 18.06.2014, 30.11.2015, 23.04.2018. Строк дії останньої закінчується у березні 2022 року.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на відповідача (а.с. 17): з 29.12.2007 кредитний ліміт встановлено у розмірі 15 000,00 гривень; з 12.08.2009 кредитний ліміт зменшено до 580,00 гривень; з 26.01.2010 кредитний ліміт зменшено до 450,00 гривень; з 22.02.2010 кредитний ліміт зменшено до 450,00 гривень; з 24.06.2011 кредитний ліміт збільшено до 4 400,00 гривень; з 26.10.2013 кредитний ліміт збільшено до 4 900,00 гривень; з 31.12.2014 кредитний ліміт зменшено до 3 840,00 гривень; з 07.03.2015 кредитний ліміт збільшено до 5 000,00 гривень; з 16.09.2015 кредитний ліміт зменшено до 3 970,00 гривень; з 13.10.2015 кредитний ліміт зменшено до 2 090,00 гривень; з 15.10.2015 кредитний ліміт зменшено до 2 090,00 гривень; з 05.11.2015 кредитний ліміт збільшено до 6 000,00 гривень; 30.11.2015 кредитний ліміт збільшено до 6 000,00 гривень; 31.01.2017 кредитний ліміт збільшено до 6 800,00 гривень; з 11.06.2019 – кредитний ліміт зменшено до 0,00 гривень.

Враховуючи наведене, встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору № б/н від 15.01.2008, отримав можливість користуватися послугами банку, зокрема використовувати кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту на картку «УНІВЕРСАЛЬНА». Банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу можливість користуватись кредитними коштами. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка, згідно із розрахунком позивача, станом на 27.10.2020 становить 18 313,88 грн., з яких: 14 239,66 грн. – заборгованість за тілом кредиту, у т.ч. 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту; 14 239,66 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 4 074,22 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит; 0,00 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нараховано комісії.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він фактично був ознайомлений, що ствердив своїм підписом.

Судом встановлено, що заборгованість, яка є предметом даного спору виникла у відповідача починаючи з 16.01.2008, 15.01.2008 позивач встановив йому кредитний ліміт – 15 000,00 гривень, який у подальшому неодноразово зменшувався та збільшувався до 6 800,00 гривень. Відповідач був обізнаний з розміром встановленого йому кредитного ліміту, його подальші зміни, оскільки починаючи з 16.01.2008 почав здійснювати зняття готівки з кредитної карти та розраховуватися нею у межах встановленого кредитного ліміту, що стверджується випискою за договором №б/н від 15.01.2008. (а.с. 39-49).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 14 239,66 гривень, яка входить у межі кредитного ліміту, який був встановлений позивачем, та який був фактично наданий відповідачу згідно з випискою за договором від 15.01.2008 № б/н.

Щодо заборгованості за відсотками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, Витягом з Тарифів та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг як невід`ємних частин спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

У позовній заяві позивач зазначає, що при підписанні заяви відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку (а.с. 20, 21-26). На підтвердження автентичності Умов та правил надання банківських послуг до справи долучено наказ про їх затвердження (а.с. 27-30).

Суд бере до уваги доводи відповідача з цього приводу та зазначає таке.

Долучена до матеріалів позову копія Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 21-26) не може вважатися складовою частиною кредитного договору, що укладений між сторонами, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що саме з цим документом був ознайомлений відповідач перед підписанням заяви від 15.01.2008. Так, згідно довідки про Умови кредитування з використання кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду (а.с. 20), відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений із умовами, про що свідчить його підпис та зазначена дата 15.01.2008, проте за наведених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

З огляду на те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» наданий позивачем, не містить підпису відповідача, і, таким чином, не містить належного підтвердження повідомлення відповідачу (позичальнику) про умови кредитного договору, такий витяг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.

Відтак, у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами і позичальнику належним чином повідомлено про умови кредитування.

Щодо стягнення заборгованості за нарахованими пенею та комісією, штрафу за порушення зобов`язання по кредиту, то такі вимоги позивачем не висувалися.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що звернувся до суду 30.12.2020, тобто з дотриманням строків позовної давності, оскільки ОСОБА_1 отримав кредитну картку зі строком дії до березня 2022 року, що підтверджується довідкою про видачу кредитних карток (а.с. 18). Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Крім цього, представник позивача вказав, що згідно виписки по рахунку, відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за договором.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки умовами анкети-заяви, підписаної позичальником, не передбачено відповідної календарної дати або події, з якою пов`язується виконання зобов`язання за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом 30.12.2020, то саме з цього моменту боржник зобов`язаний повернути кредитору суму кредиту з моменту встановлення банком такої вимоги про виконання зобов`язання.

Відтак, хоч відповідач зазначив у відзиві та запереченнях про списання коштів банком на погашення виниклої заборгованості за договором, а не його добровільне погашення, судом встановлено, що 23.04.2018 по рахунку ОСОБА_1 за договором №б/н відбулося поповнення готівкою на суму 1 010,00 грн. у терміналі самообслуговування АДРЕСА_2 , платник: ОСОБА_1 . Крім цього, 26.12.2019 відбулося погашення обов`язкового платежу з картки 47**73 у розмірі 489,51 грн., а 13.02.2020 здійснено переказ зі своєї карти НОМЕР_1 через додаток Приват24 у розмірі 560,00 грн. (а.с. 39-49).

Зважаючи на наведене, строк позовної давності не закінчився.

Доводи відповідача щодо відсутності законних повноважень представника банку, суд не бере до уваги, оскільки такі спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 62 ЦПК України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Згідно положень ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Згідно ч. 1 ст. 247 ЦК України, строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Із матеріалів справи встановлено, що довіреність №3915-К-Н-О від 28.08.2019, якою уповноважено юрисконсульта департаменту з супроводу судового та виконавчого провадження акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Ляра Дмитра Юрійовича чинна строком до 31.08.2022 та підписана головою Правління банку Петр Крумханзлом (а.с. 33).

Згідно копії відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), станом на момент підписання довіреності, керівником АТ КБ «ПриватБанк» був ОСОБА_2 (а.с. 34, 36).

Щодо посилань відповідача про невідповідність умов кредитного договору Закону України «Про захист прав споживачів», який діяв у редакції на момент виникнення спірних відносин, слід зазначити наступне.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право – бути поінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу для ознайомлення з ним, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше з урахуванням конкретно наданої послуги.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов та правил кредитування, копія яких зараз надана суду.

Такого висновку прийшов і Верховний суд у складі Великої палати 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19). Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку в повному обсязі АТ КБ «Приватбанк» не повернуті.

Таким чином, стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту суд вважає підставним та обґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 239,66 гривень. Позовні вимоги про стягнення нарахованих процентів за користування кредитом не підлягають до задоволення у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд частково задоволив позов, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 1 640,82 гривень на користь позивача.

Керуючись ст. 259, 264, 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 239 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 66 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 38 копійок на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 30.04.2021.

Суддя Головатий А. П.