Решение № 96673534, 30.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15203/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» (код ЄДРПОУ 08564127, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Краснова, 2-а) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 29 грудня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» (код ЄДРПОУ 08564127, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Краснова, 2-а) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови включити до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи позивача в органах митної служби з 22.05.1997 року по 20.02.2008 року та з 20.09.2010 року по 23.12.2011 року та зобов`язання зарахувати до вислуги років стаж роботи позивача в органах митної служби з 22.05.1997 року по 20.02.2008 року та з 20.09.2010 року по 23.12.2011 року.

Ухвалою від 04 січня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 22.05.1997 року по 20.02.2008 року та з 20.09.2010 року по 23.12.2011 року працював в органах державної влади Черноморської регіональної митниці Держмитслужби, Одеської митниці Держмитслужби України та Південної регіональної митниці Держмитслужби України, Хмельницького центру підвищення кваліфікації кадрів та перепідготовки кадрів Державної митної служби України, Кінологічного центру Державної митної служби та 27.03.2019 року ОСОБА_1 прийнято на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України, та по теперішній час проходить службу у Державній установі «Одеська виправна колонія (№14)» на посаді інженера (із енерго- та комунального забезпечення) відділу інтендантського та господарського) забезпечення та йому присвоєно звання лейтенанта внутрішньої служби.

Так, позивач зазначив, що 03.12.2020року представником позивача було подано адвокатський запит щодо зарахування позивачу - ОСОБА_1 , стажу служби в митних органах до стажу в органах Державної кримінально-виконавчої служби відповідно до п.1 абзацу 12 Постанови КМУ № 393 від 17 липня 1992 року та 08.12.2020 року отримано відповідь Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» № 1/4.1/6803 від 07.12.2020 року на адвокатський запит з якої вбачається, що інформація про роботу в Державній митній службі знаходиться в трудовій книжці ОСОБА_1 і дана інформація перенесена до послужного списку особової справи співробітника у розділ трудова діяльність та зазначено, що митна служба у Постанові КМУ № 393 від 17 липня 1992 року не зазначена. Нормативно-правового регулювання співвідношення між спеціальними званнями Державної митної служби України та спеціальним званням працівників Державної кримінально-виконавчої служби України не визначено.

Позивач зазначив, що 17.12.2020 року представник позивача вдруге звернулась до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» із нормативним обґрунтуванням та вимогою зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в: органах Митної служби з 22.05.1997 по 20.02.2008 року та з 20.09.2010 по 23.12.2011 року та 23.12.2020 року отримано відповідь Державної установи «Одеська-виправна колонія (№14)», яка аналогічна відповіді на адвокатський запит.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові включити до календарної вислуги для призначення пенсії стажу роботи позивача в органах митної служби з 22.05.1997 року по 20.02.2008 року та з 20.09.2010 року по 23.12.2011 року, оскільки відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в Державну кримінально- виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів,

Таким чином, позивач вважає, що має право на зарахування до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах Митної служби.

До суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № 3822/21 від 26.01.2021 року), в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що до вислуги років для призначення пенсії зарахування здійснюється, по-перше: при умові направлення на службу в Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу; по-друге лише тим, які перейшли на посади чітко визначені Міністерством юстиції України посади згідно з переліком посад офіцерського та начальницького складу, час роботи на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Окрім того, відповідач зазначив, що станом на день звернення до суду з позовом позивач ще не набув права на пенсію відповідно до Закону 2262-ХІІ, зі служби його не звільнено, він продовжує працювати, відтак, відсутні підстави для зарахування стажу по вислузі років, відсутній документ, у якому було б зазначено інформацію про вислугу років позивача для призначення пенсії, а відтак відсутність спірних правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, яке підлягає захисту.

Позивачем в свою чергу надано відповідь на відзив, відповідно до якого позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідачем подано заперечення, відповідно до яких він наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 03 березня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 03 березня 2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

На відкрите судове засідання позивач не з`явився, повідомлений належним чином та завчасно, до суду 08 квітня 2021 року надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача на відкрите судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином та завчасно засобами телефонного зв`язку, про що свідчить складена секретарем судового засідання Закуріною А.М. телефонограма від 08 квітня 2021 року.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 21 квітня 2021 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить паспорт (а.с. 12-15).

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працював в органах державної влади з 22.05.1997 по 20.02.2008 рік,та з 20.09.2010 року по 23.12.2011 року: з 22.05.1997 року на посаді інспектора Подільської Регіональної митниці Державної митної служби; 26.06.198 року звільнений по переводу до Чорноморської регіональної митниці Державної митної служби; 01.07.1998 року призначений на посаду інспектора Чорноморської регіональної митниці Державної митної служби; 20.11.1998 року призначений на посаду старшого інспектора Чорноморської регіональної митниці Державної митної служби; 12.07.2004 року призначений на посаду в.о. заступника начальника митного посту «Григорівна» Чорноморської регіональної митниці Державної митної служби, 09.11.2004 року затверджений на посаді заступника начальника митного посту «Григорівна» Чорноморської регіональної митниці Державної митної служби; -07.05.2005 року звільнений в порядку переводу до Одеської митниці Державної митної служби, 08.05.2005 призначений на посаду старшого інспектора Одеської митниці Державної митної служби та 14.03.2007 року звільнений в порядку переводу до Південної регіональної митниці Державної митної служби; 15.03.2007 року призначений на посаду провідного інспектора Південної регіональної митниці Державної митної служби 13.07.2007 року призначений на посаду начальника сектора Південної регіональної митниці Державної митної служби;20.02.2008 року звільнений з займаної посади за власним бажанням; 20.09.2010 року призначений на посаду головного спеціаліста навчально-організаційного відділу Хмельницького центру підвищення кваліфікації кадрів та перепідготовки кадрів Державної митної служби (м. Київ);01.11.2010 року звільнений в порядку переведення до Кінологічного центру Державної митної служби; 23.11.2010 року призначений на посаду головного інспектора адміністративно-організаційного відділу Кінологічного центру Державної митної служби у порядку переведення з Хмельницького центру підвищення кваліфікації та перепідготовки Державної митної служби та 23.12.2011 року звільнений з посади у зв`язку з припиненням діяльності Кінологічного центру Державної митної служби (а.с.16-21).

Суд встановив, що 27.03.2019 року ОСОБА_1 прийнято на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України, та по теперішній час проходить службу у Державній установі «Одеська виправна колонія (№14)» на посаді інженера (із енерго- та комунального забезпечення) відділу інтендантського та господарського забезпечення та йому присвоєно звання лейтенанта внутрішньої служби.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 03.12.2020 року адвокат позивача звернувся з адвокатським запитом до державної установи «Одеська виправна колонія №14» щодо зарахування позивачу - ОСОБА_1 , стажу служби в митних органах до стажу в органах Державної кримінально-виконавчої служби відповідно до п.1 абзацу 12 Постанови КМУ № 393 від 17 липня 1992 року та отримав відповідь Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» № 1/4.1/6803 від 07.12.2020 року на адвокатський запит з якої вбачається, що інформація про роботу в Державній митній службі знаходиться в трудовій книжці ОСОБА_1 і дана інформація перенесена до послужного списку особової справи співробітника у розділ трудова діяльність та зазначено що митна служба у Постанові КМУ № 393 від 17 липня 1992 року не зазначена. Нормативно-правового регулювання співвідношення між спеціальними званнями Державної митної служби України та спеціальним званням працівників Державної кримінально-виконавчої служби України не визначено (а.с.22-23).

Також, матеріалами справи підтверджено, що 17.12.2020року представник позивача вдруге звернулась до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» із нормативним обґрунтуванням та вимогою зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Митної служби з 22.05.1997 по 20.02.2008 року та з 20.09.2010 по 23.12,2011 року та листом від 22.12.2020 року вих. № ј.1/7048 повідомлено представник позивача про те вислуга років ОСОБА_1 для призначення пенсії стажу роботи в органах митної служби не зараховується (а.с.26).

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до пункту «и» статті 17 цього Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.

Відповідно до аз. 2 ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зазначено, що перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до вимог абзацу 12 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1 2 такого Закону, до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Статтею 1 Закону України «Про державну службу» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна служба в Україні - - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно з частиною 18 статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку (частина 18 статті 37 Закону №3723-XII).

До набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (до 1 травня 2016 року) посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначалися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283 (далі – Порядок №283).

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 (чинним до набрання законної сили Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10 грудня 2015 року) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Так, суд встановив, що позивач працював у митних органах, а саме з 22.05.1997 по 20.02.2008 рік, 20.09.2010 року по 23.12.2011 року; з 22.05.1997 року на посаді інспектора Подільської Регіональної митниці Державної митної служби; 26.06.198 року звільнений по переводу до Чорноморської регіональної митниці Державної митної служби; 01.07.1998 року призначений на посаду інспектора Чорноморської регіональної митниці Державної митної служби; 20.11.1998 року призначений на посаду старшого інспектора Чорноморської регіональної митниці Державної митної служби; 12.07.2004 року призначений на посаду в.о. заступника начальника митного посту «Григорівна» Чорноморської регіональної митниці Державної митної служби, 09.11.2004 року затверджений на посаді заступника начальника митного посту «Григорівна» Чорноморської регіональної митниці Державної митної служби; - 07.05.2005 року звільнений в порядку переводу до Одеської митниці Державної митної служби, 08.05.2005 призначений на посаду старшого інспектора Одеської митниці Державної митної служби та 14.03.2007 року звільнений в порядку переводу до Південної регіональної митниці Державної митної служби; 15.03.2007 року призначений на посаду провідного інспектора Південної регіональної митниці Державної митної служби 13.07.2007 року призначений на посаду начальника сектора Південної регіональної митниці Державної митної служби;20.02.2008 року звільнений з займаної посади за власним бажанням; 20.09.2010 року призначений на посаду головного спеціаліста навчально-організаційного відділу Хмельницького центру підвищення кваліфікації кадрів та перепідготовки кадрів Державної митної служби (м. Київ); 01.11.2010 року звільнений в порядку переведення до Кінологічного центру Державної митної служби; 23.11.2010 року призначений на посаду головного інспектора адміністративно-організаційного відділу Кінологічного центру Державної митної служби у порядку переведення з Хмельницького центру підвищення кваліфікації т|а перепідготовки Державної митної служби та 23.12.2011 року звільнений з посади у зв`язку з припиненням діяльності Кінологічного центру Державної митної служби.

З 28.12.1999 року позивачу присвоєно звання «інспектор митної служби 2 рангу», 12.09.2002 року присвоєно спеціальне звання «радник митної служби 3 рангу», 01.04.2004 року присвоєно звання «інспектор митної служби 2 рангу», 04.01.2005 року «інспектор митної служби 1 рангу», 12.12.2006 року «Радник митної служби 3 рангу»

Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.

Стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.

Статтею 430 Митного кодексу України 2002 року (набрав чинності 1 січня 2004 року) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.

Частиною 1 статті 569 Митного кодексу України 2012 року (набрав чинності 1 червня 2012 року) встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Відповідно до статті 588 Митного кодексу України 2012 року, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу”. При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”, незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Частиною 2 статті 588 Митного кодексу України 2012 року визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.

З наведених норм частини 18 статті 37 Закону №3723-ХІІ, пункту 2 Порядку №283 та Митних кодексів України вбачається, що перебування на посадах митної служби, які передбачають присвоєння спеціального звання, перебування на посадах керівних працівників і спеціалістів органів митного контролю зараховується до стажу державної служби, який відповідно дає право на отримання пенсії державного службовця.

Крім того, чинним пунктом 7 частини 2 статті 46 Закону №899-VIII передбачено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Також, згідно з чинним на час звернення із заявою пунктом 4 “Порядку обчислення стажу державної служби”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, встановлено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Суд відхиляє посилання відповідача на той факт, що відсутній затверджений перелік посад в митних органах, що позбавляє позивача права на зарахування спірного періоду до вислуги років, оскільки Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені для військовослужбовців гарантії щодо формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад.

У свою чергу принцип юридичної визначеності не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

Також відхиляються доводи, що позивач проходить службу, його не звільнено та відсутній документ з інформацією про вислугу років позивача для призначення пенсії, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачу відмовлено у включенні вказаного періоду служби до вислуги років, а отже у позивача виникло право на захист свого порушеного права у судовому порядку. Крім того, суд наголошує на тому, що за умови відсутності необхідної вислуги років у позивача не може виникнути права на пенсію за вислугу років.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем допущено бездіяльність щодо відмови включити до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи позивача в органах митної служби з 22.05.1997 року по 20.02.2008 року та з 20.09.2010 року по 23.12.2011 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання зарахувати до вислуги років стаж роботи позивача в органах митної служби з 22.05.1997 року по 20.02.2008 року та з 20.09.2010 року по 23.12.2011 року, суд вважає, що вони є похідними, а тому також належать задоволенню.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» (код ЄДРПОУ 08564127, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Краснова, 2-а) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» (код ЄДРПОУ 08564127, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Краснова, 2-а) щодо відмови ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) включити до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи позивача в органах митної служби з 22.05.1997 року по 20.02.2008 року та з 20.09.2010 року по 23.12.2011 року.

Зобов`язати Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» (код ЄДРПОУ 08564127, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Краснова, 2-а) зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) стаж роботи позивача в органах митної служби з 22.05.1997 року по 20.02.2008 року та з 20.09.2010 року по 23.12.2011 року.

Стягнути з Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» (код ЄДРПОУ 08564127, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Краснова, 2-а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1681, 60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 Розділу IV Прикінцеві положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко