Постановление суда № 96604563, 28.04.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5083/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області А.П. Іванов, розглянувши заяву про забезпечення скарги, поданою до скарги ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Михайловського Сергія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт» на протиправність, неправомірність та незаконність дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Михайловського С.В., що супроводжувалось в прийнятті процесуального рішення у формі винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2019 по ВП № 60569721 шляхом її скасування, а також на бездіяльність останнього, що стосується належного розгляду звернення заявника/боржника, яке датоване 03.11.2020 та 10.12.2020, що як наслідок призвело до порушень конституційних прав та законних інтересів скаржника/боржника,

встановив:

В провадженні суду перебуває вищевказана скарга.

26.04.2021 (отримано суддею 28.04.2021) ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову/скарги, в якій просить вжити заходи забезпечення позову/скарги, шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Михайловському С.В. вчиняти будь-які дії в межах виконавчого провадження № 60569721 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1930/11 від 10.12.2014, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Закарпатської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору № 010/02-7/504-М від 12.12.2007, що укладений в межах генеральної кредитної угоди № 172 від 12.12.2007 в сумі 5372823, 63 грн. та по кредитному договору № 010/02-7/505-М від 12.12.2007 в сумі 875936, 83 грн.

В обґрунтування забезпечення позову посилається на те, що у виконавчому провадженні ВП №60569721 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Михайловським С.В. постановлено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності — суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні віл 14.04.2021 по ВП № 60569721, якою залучено Приватне підприємство «Консалтингова група «АГРОЕКСЕРТ» з метою одержання письмового висновку (звіту) про ринкову вартість майна для продажу на електронних торгах земельних ділянок та об`єктів нерухомого майна, які відображені в постанові про опис та арешт майна боржника від 19.10.2020. Вказане свідчить про те, що приватним виконавцем вчиняються дії з оцінки і як наслідок реалізацією на електронних торгах арештованого майна. Відтак, враховуючи, що предметом скарги є зокрема скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60569721 від 11.11.2019, за доцільним є покладення судом заборони на вчинення будь-яких виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №60569721. Стверджує, що невжиття заходів істотно ускладнить та унеможливить ефективний захист його прав.

Згідно з вимогами частини першої статті 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи, а відтак за правилами частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється.

Суд, дослідивши заяву, скаргу та додані до неї матеріали, дійшов до наступного висновку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Пунктом другим частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 447 ЦПК України регламентовано право сторони виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи

Так, в розглядуваному випадку, ОСОБА_1 скористався правом, регламентованим ст. 477 ЦПК України, подавши 21.04.2021 до суду скаргу, в якій оскаржує зокрема рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Михайловського С.В. про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2019 по ВП № 60569721, а також бездіяльність останнього щодо ненадання відповідей на його звернення від 03.11.2020 та 10.12.2020.

Суд призначив дату судового слухання скарги в межах строкі, визначених ч. 1 ст. 450 ЦПК України.

В постанові від 01.03.2021 у справі № 752/26606/18 КЦС ВС зазначив,

що нормами ЦПК не передбачено забезпечувати скаргу на дії чи рішення виконавця аналогічно забезпеченню позову.

Так, у вказаній постанові вказано, що положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.

Отже, суд не мав правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги, використовуючи інститут цивільного процесуального права - забезпечення позову.

За приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у вжитті заходів забезпечення скарги, оскільки нормами цивільного процесуального права не передбачено застосування вказаного інституту в межах судового контролю за виконанням судових рішень.

Керуючись ст. 149-153, 260 353 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Михайловського Сергія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт» на протиправність, неправомірність та незаконність дій приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Михайловського С.В., що супроводжувалось в прийнятті процесуального рішення у формі винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2019 по ВП № 60569721, а також на бездіяльність останнього, що стосується належного розгляду звернення заявника/боржника, яке датоване 03.11.2020 та 10.12.2020 шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Михайловському С.В. вчиняти будь-які дії в межах виконавчого провадження № 60569721 відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов