Решение № 96393853, 12.04.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19125/20

Провадження № 2/761/2404/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

представника позивача: ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в заочному порядку в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Галицька» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020 ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (відповідач), третя особа: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Галицька», в якому просив стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 22678,15 грн, моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору та витрат на складання звіту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 .07.07.2017 р. о 16:02 год. на Львівській площі в м. Києві біля будинку 14 відповідач, керуючи автомобілем «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не переконався, що не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасника руху, та скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2017 р. відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення.

Для визначення розміру шкоди позивач звернувся до оцінювача, який визначив розмір майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, в розмірі 22678,15 грн. Крім цього, за послуги оцінювача було сплачено 1200,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , на час ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Галицька».

Позивач звертався до ПрАТ «СК «Галицька» з претензією про виплату страхового відшкодування, але остання залишилась без реагування, майнова шкода йому відшкодована.

Крім цього, 06.06.2019 р. анульовано ліцензію ПрАТ «СК «Галицька» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування, а з 02.07.2019 р. ПрАТ «СК «Галицька» позбавлена членства в МТСБУ.

В зв`язку з цим, вважає, що за шкоду завдану, внаслідок ДТП, повинна відповідати особа, яка її завдала.

Крім цього, внаслідок ДТП позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки позивач використовував автомобіль з ознаками пошкодження, витрачав час для відновлення автомобіля, внаслідок чого змінився звичайний образ життя. Моральну шкоду оцінює в 5000,00 грн

Вказане стало підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за викладених у позовній заяві обставин, просив його задовольнити.

Відповідач в судове засіданні свого представника не направив, але про дату і час розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень до суду, одночасно з направленням його учасникам справи, не направив.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату і час розгляду справи по суті повідомлялася належним чином, причини неявки суду не відомі.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою суду від 03.07.2020 р. відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 . (а.с. 8)

07.07.2017 р. о 16:02 год. на Львівській площі в м. Києві біля будинку 14 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не переконався, що не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасника руху, та скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2017 р. у справі №761/24952/17 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. (а.с. 12)

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , була застрахована у ПрАТ «СК Галицька» на підставі полісу АК/1589552, дійсний до 27.10.2017 р. (а.с. 11)

Отже вищезазначена ДТП мала місце під час дії договору страхування, укладеного між відповідачем та ПрАТ «СК Галицька».

Позивач звертався з заявою про виплату стразового відшкодування від 12.02.2018 р. та претензією щодо виплати страхового відшкодування від 04.02.2019 р. до ПрАТ «СК Галицька», які залишені без реагування. (а.с. 13-21) На адвокатські запити від 19.02.2020 р. та 09.06.2020 р. ПрАТ «СК Галицька» також не реагує. (а.с. 22-25)

Згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ від 01.08.2017 р., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження складає 22678,15 грн. (а.с. 29-41)

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач звернувся до суду в порядку ст. 1194 ЦК України з метою стягнення з відповідача майнової шкоди, внаслідок ДТП.

За змістом ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)

Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Згідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством

За умови ч.1 ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Положеннями ч.1 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до положень ч.4 ст.36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Водночас порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено статтею 1194 ЦК України. Згідно з її положеннями особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК Галицька».

Таким чином, ПрАТ «СК Галицька», як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і зазначеним відновлювальним ремонтом згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відповідні роз`яснення містяться і в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Як вказано у постанові Верхового Суду від 04.07.2018 року, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 9.1 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Позивач звертає увагу, що згідно розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.06.2019 р. №1060 анульовано ліцензію ПрАТ «СК «Галицька» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування. (а.с. 26-28)

Верховний Суд в постанові від 03.02.2021 р. у справі № 592/8115/18 дійшов висновку, що обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а в разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ. Втрата членства в МТСБУ та позбавлення права на здійснення страхової діяльності не припиняє обов`язок страховика виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 754/12300/16-ц (провадження № 61-43477св18).

Варто зазначити, що суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. В постанові Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №752/19715/14-ц зазначено, що позивач визначає відповідача у справі самостійно. Суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Між тим, ПрАТ «СК «Галицька» в якості співвідповідача до участі у справі залучена не була, а перебувала у процесуальному статусі третьої особи.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК Галицька», саме ПрАТ «СК Галицька» повинно відповідати за завдану шкоду в межах ліміту відповідальності, але позовних вимог до них у справі не заявлено.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтями 23, 1167 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв`язку з порушенням права власності.

Як зазначено у п. 9 вказаної Постанови, Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У відповідності до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ч. ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Між тим, позивачем на виконання вказаних вимог законодавства не було надано суду жодних належних доказів того, що його було заподіяну моральну шкоду, яку ОСОБА_1 оцінив у розмірі 5 000,00 грн., що унеможливлює задоволення позову у цій частині.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Керуючись ст.ст. 22, 509, 636, 979, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 133, 141, 211, 223, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Галицька» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання зареєстроване в АДРЕСА_2 .

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст рішення складено 16.04.2021 року