Решение № 96336921, 08.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року м. Київ № 640/22262/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві прозобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за віком з застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% при визначенні коефіцієнта страхового стажу для обчислення пенсії у межах строку позовної давності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачем неправомірно проведено перерахунок пенсії позивача з застосуванням коефіцієнта оцінки одного року страхового стажу, що дорівнює 1,0 замість раніше використаного коефіцієнта 1,35. Позивач вважає, протиправним застосування зменшеного коефіцієнта, у зв`язку з тим, що такий перерахунок здійснено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 11.10.2017 року, тоді як закон не містить зворотної дії в часі. Зменшення коефіцієнту оцінки одного року страхового стажу позивач вважає звуженням змісту та обсягу його прав та свобод, що заборонено ст. 22 Конституції України та порушенням принципу, викладеному ст. 58 Конституції України.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що 11.10.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відповідно до якого ГУПФУ перераховано пенсію позивачам з застосуванням коефіцієнту оцінки одного року страхового стажу в розмірі "1%". Посилання позивачів на порушення ГУ ПФУ Конституції України у зв`язку зі зміною правового регулювання спірних правовідносин вважає безпідставним, адже закон, яким внесено зміни не визнаний неконституційним. Крім того, на вимогу суду, відповідачем було надано копію пенсійної справи позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває еа обліку у Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві з 01.11.2016 року та отримує пенсію за віком. В той же час, позивач є працюючою особою.

Так, протоколом №12582 від 04.11.2016 року копія якого міститься в матеріалах справи, позивачу призначено пенсію за віком та здійснено перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнту 1,35. Перерахунки з застосуванням зазначеного коефіцієнту здійснювались відповідачем до 01.05.2017 року включно. Згідно відзиву відповідача з 01.10.2017 року проведено перерахунок пенсій позивачу у зв`язку з коригуванням показника середньої заробітної плати та у зв`язку з масовим перерахунком пенсій, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності - 1,00.

З 01.10.2017 року відповідачем було зменшено величину оцінки одного року страхового стажу до 1% .

Позивач, вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, виходить з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" у частині першій статті 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" друге речення абзацу п`ятого викладено в такій редакції: "За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%".

Таким чином, стаття 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Отже, з 11.10.2017 року коли Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності, передбачено, що величина оцінки одного року страхового стажу визначена як "1%" замість "1,35%".

Однак, наведені зміни підлягають врахуванню в сукупності з тим фактом, що Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" окрім змін до ст. 25 Закону №1058, доповнено пунктом 43 Прикінцеві положення зазначеного Закону, яким визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Таким чином, Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" органи Пенсійного фонду України зобов`язано перерахувати пенсії, призначені до набрання чинності цим законом із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Тим самим, законодавець поширив дію ст. 25 Закону №1058 не тільки на пенсії, що будуть призначатись після набрання чинності Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року, а й на раніше призначені пенсії. Зазначена норма закону є нормою прямої дії та підлягає обов`язковому виконанню.

Більш того, норма не містить змісту, який може бути неоднозначно трактований, а пенсійне законодавство після змін не встановлює альтернативного значення величини оцінки одного року страхового стажу, окрім як 1%, отже конкуренція правових норм, які врегульовують питання перерахунку пенсії після зазначених змін Закону №1058 також відсутня.

З аналізу викладеного слід дійти висновку, що підстави ігнорувати положення Закону, зокрема, п.43 його Прикінцевих положень відсутні так само як і відсутні підстави вважати його таким, що не підлягає застосуванню.

Щодо тверджень позивача про те, що Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" в порушення ст.ст. 21, 22 Конституції України відбулось погіршення його пенсійного забезпечення суд зазначає наступне.

Так, у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України ( 254к/96-ВР ) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення.

Також, Конституційним судом України зазначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у Рішенні від 19 червня 2001 року N 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів. В узагальненні Конституційний Суд підсумував, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.

Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно ст. 85 Закону України "Про регламент Верховної Ради України" до повноважень Верховної Ради України належить, серед іншого, прийняття законів, визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.

Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією. (ст. 91 Конституції України).

Відповідно п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки визначаються виключно законами України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. (ст. 75 Конституції України).

Отже, визначення основ соціального захисту, форми і видів пенсійного забезпечення є безпосередньою функцією єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України, яка реалізується ним на найвищому рівні шляхом прийняття законів.

Єдиний орган, що наділений Конституцією України повноваженнями вирішувати питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснювати офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції є Конституційний Суд України.

Тому, посилання позивача на порушення певними положеннями законів норм Конституції є помилковим, оскільки, в передбаченому Конституцією України порядку зазначені законодавчі акти неконституційними не визнані, отже підлягають обов`язковому виконанню.

Наведеними вище положеннями пункту 43 Прикінцевих положень Закону №1058 визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Встановлений Законом України порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №1058 та безумовність його проведення, є обов`язковим для виконання органами державної влади, зокрема відповідачем у справі.

Надаючи оцінку викладеним доводам позивача суд виходить з наступного.

Так, як вже зазначалось вище за текстом рішення, частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із вищевказаним, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в постанові від 26.05.2016 по справі № 808/1257/13-а.

Порядок здійснення, зокрема, перерахунку пенсії передбачений ст.44 Закону №1058-IV, у відповідності до частини першої наведеної статті заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 1.5 розділу I Порядку №22-1 передбачено, що: "Заява … про перерахунок пенсії … подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України."

До заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу. (п.2.7 розділу II Порядку №22-1).

З аналізу викладених норм права в сукупності слід дійти висновку, що перерахунок пенсії здійснюється у випадках передбачених Законом №1058-IV, в тому числі за заявою особи.

Тобто, при появі підстав для перерахунку пенсії, існування яких автоматично не породжує обов`язку органу Пенсійного фонду України здійснити перерахунок, пенсіонер наділений правом звернутись з відповідною заявою до органу, що призначає пенсію.

Такий перерахунок ініціюється самим пенсіонером, а подання такої заяви, в тому числі й зазначені в ній підстави для перерахунку, перебувають в залежності від волевиявлення особи.

Окрім цього, згідно з приписами пунктів 2.7, 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2 - 4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно визначати розмір заробітної плати (доходу) або страхового стажу, з яких обчислюється пенсія, натомість здійснює розрахунок таких показників на підставі документів, поданих особою при зверненні за її призначенням і наявних у матеріалах пенсійної справи, або пізніше, в порядку, встановленому для перерахунку пенсійної виплати, у межах передбачених законом строків відповідно до документів, поданих пенсіонером, в тому числі, додатково разом з відповідною заявою.

За результатом розгляду заяви ініціатора перерахунку - пенсіонера, орган, що призначає пенсію приймає рішення.

Викладені норми не зобов`язують пенсіонера при зверненні за перерахунком попередньо узгоджувати зміст заяви про перерахунок зі спеціалістами органу Пенсійного фонду України.

Також, наведені приписи законодавства не містять обов`язку органу, що призначає пенсію пропонувати позивачу усі можливі варіанти перерахунку пенсії, як про це зазначено позивачем у справі.

Натомість, в разі відсутності підстав для перерахунку або недостатності поданих документів, орган Пенсійного фонду України може відмовити в здійсненні перерахунку.

Тільки з цього часу, в разі якщо позивач вважає свої права порушеними зазначеною відмовою органу, що призначає пенсію позивач має право оскаржити відповідне рішення, в тому числі в судовому порядку.

В даному конкретному випадку з матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії 22.11.2019, вже після подання цієї позовної заяви.

З огляду на викладене, суд не вбачає будь-яких неправомірних дій відповідача оскільки останній не порушував будь-яких прав позивача, отже й об`єкт судового захисту відсутній. Обов`язок позивача довести наявність порушеного права ним не виконано.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, позивачем не доведено порушення з боку відповідача охоронюваних законом його прав чи інтересів.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (квитанції від 09.01.2019 № 0.0.1232952450.1).

Оскільки, в задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 2-5,11, 19, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур