№ 9626090, 14.04.2010, Одеський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

"14" квітня 2010 р.Справа № 2а-13702/09/1570 Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Марина П.П.,

при секретарі Полторак І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів»до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області, Державної податкової адміністрації Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000232370 від 13 травня 2009 року та №29791/10/25-0007 від 20 серпня 2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання неправомірними та скасування рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232370 від 13 травня 2009 року, та рішення Державної податкової адміністрації в Одеській області від 20 серпня 2009 року за № 29791/10/25-0007. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що готівкові розрахунки з каси позивача за придбані товари були проведені не з іншим підприємством (підприємцем), а з фізичними особами комісіонерами, які не є підзвітними особами щодо позивача, оскільки готівкові кошти не були отримані ними під звіт для майбутніх видатків, а були виплачені як відшкодування витрат, понесених комісіонерами на придбання товарів за цивільно-правовим договором комісії, що не повязано з їх трудовими відносинами. Також позивач пояснив, що його скарги на вказані рішення до відповідача ДПА та Державної податкової адміністрації України були відхилені з посиланням на те, що наведені у скарзі докази не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень про сплату штрафної (фінансової) санкції. Позивач вважає відхилення його скарг безпідставним, оскільки в обох рішеннях про результати розгляду скарг не наведено його обґрунтування та не зазначено з яких мотивів відхиляються доводи скарг позивача.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснивши, що позивачем за кількома платіжними документами протягом одного дня проведено готівкові розрахунки з ТОВ «Епіцентр К» на загальну суму 117646,72 грн. понад встановлену граничну суму розрахунків, що призвело до перевищення встановленого у розмірі 2260 грн. ліміту залишку готівки в касі позивача на загальну суму 69956,03 грн. Крім цього, позивач до складу податкового кредиту за червень та липень 2008 року згідно 9 податкових накладних відніс суму податку на додану вартість 24404,01 грн. з вартості товару 146424,17 грн. отриманого від ТОВ «Епіцентр К». З каси позивача фізичним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є підзвітними особами позивача, після отримання товару (після оприбуткування) у період червня-листопада 2008 року були видані грошові кошти на загальну суму 146424,17 грн. згідно договорів комісії. Крім того представник відповідача наполягав на тому, що комісіонери ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як фізичні особи, не є платниками податків і згідно вказаних вище податкових накладних виступили не безпосередньо та не за рахунок комітента, а від імені позивача, який відніс до складу валових витрат та податкового кредиту товари отримані безпосередньо від ТОВ «Епіцентр К». Вказані комісіонери є підзвітними особами позивача і здійснювали готівкові розрахунки за придбані товари з ТОВ «Епіцентр К»понад встановлену граничну суму розрахунків у 10000 грн..

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що співробітниками Роздільнянської МДПІ Одеської області, за результатами проведення виїзної планової документальної перевірки відкритого акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року складено акт перевірки № 179/23-00955294 від 29.04.2009 року (а.с. 8-17).

В даному акті перевірки № 179/23-00955294 від 29.04.2009 року Роздільнянської МДПІ Одеської області зазначено, що позивачем 20 і 28 червня, 05 і 09 липня 2008 року проводились готівкові розрахунки з іншим підприємством ТОВ «Епіцентр К»протягом одного дня за кількома платіжними документами касовими чеками понад встановлену граничну суму розрахунків у 10000 грн., в результаті чого був перевищений встановлений у розмірі 2260 грн. ліміт залишку готівки в касі на загальну суму 69956,03 грн. (зокрема 09.07.08р. на суму 16472,12 грн.). Позивач до складу податкового кредиту за відповідні періоди відніс суму податку на додану вартість з вартості товару 146424,17 грн. отриманого від ТОВ «Епіцентр К»згідно 9 податкових накладних. З каси позивача згідно угод по договору комісії з неплатниками податків ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є підзвітними особами позивача, у 2008 році були видані грошові кошти у сумі 146424,17 грн., а саме: в червні 4820 грн., липні 67575 грн., серпні 31500 грн., вересні 35900 грн., жовтні 3000 грн., листопаді 3629,17 грн.

Відповідно до договорів комісії від 15 червня 2008 року (а.с.54-56) між позивачем (комітентом) і ОСОБА_2 (комісіонером), а також від 25 червня (а.с.34-36) і 15 липня 2008 року (а.с.42-44) між позивачем (комітентом) і ОСОБА_1 (комісіонером), комісіонери зобовязались за дорученням комітента від свого імені за плату укласти договір щодо купівлі для комітента продукції наведеної у додатку до договору та протягом 5 робочих днів передати її комітенту за актом приймання-передачі разом зі звітом про виконання доручення та копією укладеного договору (п.п. 1.1., 1.2., 2.1.2., 2.1.5., 4.1.). Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає договір купівлі-продажу з третьою особою продавцем (п. 1.3.). В усіх випадках відшкодовуються витрати комісіонера, здійснені ним при виконанні договору з відома та за згодою комітента.

Додатками №№ 1, 2, 3 до вказаних договорів передбачені найменування, кількість та максимальна ціна товарів, які повинен придбати комісіонер для комітента, а також строк поставки товарів.

В актах приймання-передачі товару № 1 від 29.06.2008р. (а.с.40-41), № 2 від 29.06.2008р. (а.с.59), № 3 від 29.07.2008р. (а.с.50-53) зазначено найменування, кількість та ціна придбаних комісіонером товарів, наявні підписи директора позивача та комісіонера про приймання-передачу товарів.

За видатковими касовими ордерами з каси позивача згідно вказаних вище договорів комісії були проведені комісіонерам виплати готівкових коштів:

- ОСОБА_1 - № 525 від 24.06.2008р. на 4820 грн.(а.с.72), № 562 від 18.07.2008р. на 46575 грн.(а.с.71), № 592 від 12.08.2008р. на 30000 грн.(а.с.69), № 617 від 17.09.2008р. на 2000 грн.(а.с.69), № 636 від 23.09.2008р. на 18000 грн.(а.с.68), № 637 від 23.09.2008р. на 5138,86 грн.(а.с.68), № 648 від 26.09.2008р. на 1500 грн.(а.с.67), № 678 від 31.10.2008р. на 3000 грн.(а.с.66), № 681 від 06.11.2008р. на 3629,17 грн.(а.с.66);

- ОСОБА_2 - № 534 від 02.07.2008р. на 10000 грн.(а.с.72), № 536 від 03.07.2008р. на 10000 грн.(а.с.71), № 579 від 30.07.2008р. на 1000 грн.(а.с.70), № 591 від 11.08.2008р. на 1500 грн.(а.с.70), № 638 від 23.09.2008р. на 9261,14 грн.(а.с.67).

Відповідно до меморіальних ордерів № 1 (а.с.118-123) позивачем за період з червня по листопад 2008 року, виплата ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказаних вище готівкових коштів відображена за дебетом рахунку «631»і кредитом рахунку «301»: в червні 4820 грн., липні 67575 грн., серпні 31500 грн., вересні 35900 грн., жовтні 3000 грн., листопаді 3629,17 грн.

На підставі вказаного вище акта перевірки № 179/23-00955294 від 29.04.2009 року, рішенням Роздільнянської МДПІ Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232370 від 13 травня 2009 року до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 139912,06 грн. за порушення п. 2.8. глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(а.с.21).

На вказане рішення позивач звернувся до відповідача ДПА зі скаргою № 56 від 03 липня 2009 року (а.с.22-23), яка була залишена без задоволення відповідним рішенням від 20 серпня 2009 року за № 29791/10/25-0007(а.с.25-26).

Цим же рішенням про результати розгляду скарги позивача сума застосованих до нього штрафних (фінансових) санкцій за вказаним вище рішенням Роздільнянської МДПІ Одеської області була збільшена на 3952,70 грн., оскільки не було враховано, що позивачем 09.07.08 року було проведено готівкові розрахунки з ТОВ «Епіцентр К» на загальну суму 30536,59 грн., перевищення установленого ліміту каси 09.07.08 року становить 18448,71 грн. і необхідно застосувати санкції у розмірі 143864,76 грн., а не 139912,06 грн., як застосовано МДПІ.

Позивач 24 вересня 2009 року звернувся зі скаргою на вказані вище рішення обох відповідачів до Державної податкової адміністрації України (а.с.27-29), яка своїм рішенням від 11 листопада 2009 року за № 11589/6/25 залишила скаргу без задоволення, а оскаржувані нею рішення без змін (а.с.31-33). Відхилення скарги мотивоване тим, що наведені у ній докази не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень відповідачів про сплату штрафної (фінансової) санкції.

Оцінюючи з правової точки зору встановлені під час розгляду справи обставини та правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з положень ч. 2 ст.19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Правовий статус та компетенція відповідачів у спірних правовідносинах врегульовані Законом України «Про державну податкову службу в Україні», положеннями якого визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль, зокрема, за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку (п. 4 ст. 10).

Передбачено також, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку (п. 2 ст. 11); а також застосовувати до платників податків, зокрема, і фінансові (штрафні) санкції, у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України (п. 11 ст. 11).

Указом Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день (ст. 1). Вказані штрафні санкції, застосовуються органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок (ст. 2).

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (далі Положення), встановлені наступні норми з регулювання обігу готівки:

- гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження не поширюються, зокрема, на розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси (п. 2.3.);

- підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки (п. 2.8.).

Постановою Правління Національного банку України від 09.02.2005р. № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2005 р. за № 410/10690, встановлено граничну суму у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 вказаного вище Положення.

Твердження відповідачів про те, що позивачем були порушені наведені вище норми регулювання обігу готівки, не приймаються судом до уваги виходячи з наступних міркувань.

Питання щодо визначення підзвітної особи міститься в п. 2.11 Положення, яким визначено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Порядком складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженим наказом ДПА України від 19.09.2003 року № 440 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2003 р. за № 915/8236, встановлено, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт (п. 2); звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, складається фізичними особами, що отримали такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності (п. 6).

Питання відображення у бухгалтерському обліку розрахунків з підзвітними та іншими особами за одержані від них товарно-матеріальні цінності врегульовано Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією про його застосування, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 892/4285.

Вказаними нормативними актами передбачено наступне:

- рахунок 30 “Каса” призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства і має такі субрахунки:301 “Каса в національній валюті", 302 “Каса в іноземній валюті". За дебетом рахунку 30 “Каса” відображається надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитомвиплата грошових коштів із каси підприємства;

- на субрахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами” ведеться облік розрахунків з підзвітними особами. Сальдо субрахунку може бути як дебетовим, так і кредитовим. Такі показники відображаються розгорнуто: дебетове сальдов складі оборотних активів, кредитове сальдо- в складі зобовязань балансу підприємства;

- за кредитом рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетомїї погашення, списання тощо. На субрахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що складання звіту про витрачання одержаних під звіт готівкових коштів здійснюється лише підзвітною особою підприємства, якою може бути виключно працівник підприємства, що одержав доручення виконати певне виробниче завдання, зокрема і про купівлю товарно-матеріальних цінностей, і який зобовязаний відзвітувати про виконання завдання.

Положеннями Цивільного кодексу України відносини між сторонами договору комісії врегульовані наступним чином:

- за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011);

- майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018);

- після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (ст. 1022);

- комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії (ст. 1024).

Наведені положення свідчать про те, що комісіонер за договором комісії є окремим учасником господарських правовідносин та не належить до кола підзвітних осіб, що мають звітувати за виконання певного виробничого завдання.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1), а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2).

Положеннями ст. 86 КАС України також визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не одержували від позивача під звіт готівкових коштів на придбання товарів позивачу у ТОВ «Епіцентр К»в період червня-липня 2008 року.

Ці товари були придбані ними у ТОВ «Епіцентр К»20 і 28 червня, 05 і 09 липня 2008 року на виконання укладених з позивачем цивільно-правових договорів комісії, а відшкодування витрат комісіонерам ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за цими договорами здійснювалось позивачем, як комітентом за договором, після складання актів приймання-передачі придбаних товарів за видатковими касовими ордерами в період з 24 червня по 06 листопада 2008 року.

Відшкодування цих витрат було відображено у бухгалтерському обліку позивача за дебетом субрахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” та кредитом субрахунку 301 “Каса в національній валюті", що відповідає наведеним вище нормативним вимогам щодо порядку ведення бухгалтерського обліку.

Оскільки, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не надавали позивачу звіт про використання коштів, наданих під звіт, на підставі та у порядку, встановленому для підзвітних осіб, і розрахунки з ними не відображались у бухгалтерському обліку позивача по кредиту субрахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами”, то ця обставина також спростовує твердження відповідачів про те, що комісіонери ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали вказані товари та одержали з каси їх вартість як підзвітні особи позивача.

Відповідачі також обґрунтовують свої заперечення проти позову положеннями податкового законодавства щодо підстав і порядку віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту та вартості придбаного товару до складу валових витрат.

При цьому, відповідачі не ставлять під сумнів дійсність вказаних вище договорів комісії та документів про їх виконання, а також те, що комісіонери за цими договорами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є фізичними особами і не є підприємцями.

Вказані заперечення судом відхиляються як неправові, оскільки предметом спору є наявність чи відсутність порушення не податкового законодавства, а дотримання позивачем встановлених норм з регулювання обігу готівки.

Застосовані відповідачами до позивача штрафні санкції, відповідно до положень ст.ст. 216-218, 230 Господарського кодексу України, є різновидом господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, підставою якої є вчинене ним правопорушення в сфері господарювання.

Відсутність доведеного відповідачами факту вчинення позивачем такого правопорушення, виключає і можливість застосування до позивача таких санкцій.

В результаті всебічного, повного та обєктивного дослідження наданих сторонами доказів суд приходить до висновку, що відповідачами не доведено факт вчинення позивачем правопорушення, за яке до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції.

У звязку з цим суд вважає, що застосування штрафних санкцій до позивача є необґрунтованим, а оскаржувані рішення відповідачів є неправомірними, оскільки обмеження щодо граничної суми готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами не поширюються на розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами (п. 2.3. Положення).

За таких умов, позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів»щодо визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000232370 від 13 травня 2009 року та №29791/10/25-0007 від 20 серпня 2009 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 164, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів»до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області, Державної податкової адміністрації Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000232370 від 13 травня 2009 року та № 29791/10/25-0007 від 20 серпня 2009 року задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000232370 від 13 травня 2009 року, яким до відкритого акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів»застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 139912, 06 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової адміністрації Одеської області № 29791/10/25-0007 від 20 серпня 2009 року, яким була збільшена на 3952, 70 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до відкритого акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів»згідно рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000232370 від 13 травня 2009 року.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 16 квітня 2010 року.

Суддя /підпис/ П.П.Марин