№ 9622158, 18.05.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1419/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2010 р.м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючої судді Баргаміної Н.М.

при секретарі Хоботні Є. А.

за участю

представника позивача Любченко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська» про стягнення заборгованості по страхових внесках, штрафу та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 22.03.2010 р. звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 29223,07 грн. , в тому числі страхових внесків за грудень 2009 року в сумі 22518,72 грн., штрафу в сумі 3723,64 грн., пені в сумі 2980,71 грн., мотивуючи свій позов тим, що відповідач в порушення чинного законодавства не сплачує своєчасно узгоджену суму боргу.

Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області 29.04.2010 року надало суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило стягнути з відповідача борг у розмірі 76339,77 грн., який складається із заборгованості по сплаті: страхових внесків за грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року в сумі 69635,42 грн; штрафу та пені за рішенням № 11 від 04.01.2010 року на загальну суму 6704,35 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав, просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач до суду не зявився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Надіслав на адресу суду письмове заперечення, в якому зазначав, що Закон України « Про загальнообовязкове державне пенсійне страхуванння», на який посилається позивач, не дає йому право на звернення до адміністративного суду, а тому вважає, що провадженння у даній справі підлягає закриттю, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на слідуючих підставах.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівському районі, як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування 13.03.2006 року за № 2521042765.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до поданих відповідачем розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень місяць 2009 року та січень-лютий 2010 року за відповідачем значиться заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 69635,42 грн.

Згідно до п. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного Фонду України у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Крім того, пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачає застосування органами Пенсійного фонду фінансової санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, у вигляді накладення штрафу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

За несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування начальником Управління було винесено рішення № 11 від 04.01.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, яке було отримано відповідачем 08.01.2010 року.

Вказане рішення не було оскаржене відповідачем в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1-3 п.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про сплату боргу.

На виконання вимог вищезазначеного положення, Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівському районі було направлено вимогу про сплату боргу від 02.02.2010 року №Ю-1931, яку відповідач отримав 09.02.2010 року та вимогу від 06.04.2010 року за № Ю-1968, яку відповідач отримав 13.04.2010 року, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач добровільно визначену вимогами суму не сплатив, вимоги не оскаржив, тобто сума заборгованості є узгодженою.

Згідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», страхувальник протягом 10 робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки зобовязаний сплатити зазначену у вимозі суму недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі незгоди з розрахунком суми, страхувальник узгоджує її з органом Пенсійного фонду, а в разі неузгодження з останнім, має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

На підставі ч. 3 ст. 106 закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Дослідивши надані відповідачем заперечення суд приходить до висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до ст.17 КАСУ, компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

2. Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Субєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, необхідною та єдиною ознакою субєкта владних повноважень є здійснення цим субєктом владних управлінських функцій. При цьому ці функції повинні здійснюватись субєктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади відповідно до пунктів 1,3 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001. Пенсійний фонд України здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30.04.2002, № 8-2, управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду. Управління у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 N 1261, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Згідно вказаного Положення, основними завданнями Управління є: облік платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збирання та акумулювання в районі (місті) внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку;

Відповідно до ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, дана справа є справою адміністративної юрисдикції, оскільки позивач є суб»єктом владних повноважень , який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин та враховуючи те, що сума заборгованості є узгодженою, відповідачем не оскаржена, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Іванівська» (р/р 26007301833656 в ЧВ «Промінвестбанк», МФО 353456, код 34258214, вул. Дружби, 7, с. Іванівка) на користь Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області (р/р 25607303051157 в ОПЕРВ Облуправління Ощадбанку, МФО 353553, код 21403848) заборгованість по сплаті: страхових внесків в сумі 69635,42 грн., штрафу в сумі 3723,64 грн., пені в сумі 2980,71 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 21 травня 2010 р.

Суддя Баргаміна Н.М.