№ 9613343, 06.05.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-995/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2010 р.м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючої судді Баргаміної Н.М.

при секретарі Хоботні Є. А.

за участю

представника позивача Ясинчук І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернігові до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення за рахунок активів податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

01.03.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача за рахунок його активів заборгованість по податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в розмірі 23288,89 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни відповідно до Закону України «Про систему оподаткування».

В судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 22200 грн., позов з врахуванням зменшення та його мотиви підтримав повністю, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач до суду не зявився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив та заперечень на позов не подав. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. В матеріалах справи міститься Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якій в графі місце проживання ОСОБА_2 зазначена адреса: АДРЕСА_1, за якою і направлялись всі судові документи. А тому суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з участю його повноважного представника, для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на слідуючих підставах.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 02.10.2001 року, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Чернігові, як платника податків 09.10.2001 року.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року, податок на доходи фізичних осіб належить до загальнообовязкових податків і зборів (обовязкових платежів).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано Законом України «Про податок з фізичних осіб». Як встановлено п. 1.2 ст. 1 вказаного Закону , дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до вищевказаного Закону, загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Платники податків відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Однак, відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі сплачуються податки до бюджету.

Так, відповідачем 19.03.2008 року було подано до податкового органу декларацію про доходи, одержані ним з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, якою визначено суму податку, належної до сплати, в розмірі 22200 грн.

На підставі вказаної декларації позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 00093617/0 форми «Ф» від 01.04.2008 року, яке отримано відповідачем особисто 08.04.2008 року.

У відповідності до п.5.1 ст. 5 Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пп. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України від 21.12.2001 р., № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова вимога направляється платнику податків у випадках, якщо він не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки.

На виконання вимог ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на адресу відповідача була направлена перша податкова вимога №1/2838 від 14.05.2008 року, яка отримана платником 21.05.2008 року. У звязку з непогашенням податкового боргу відповідачу було направлено другу податкову вимогу № 2/3541 від 20.06.2008 року, яка була отримана платником 09.07.2008 року.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання. П.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 цього Закону встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу.

Згідно з положеннями пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Відповідно до зазначених норм та користуючись правом передбаченим п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з активів відповідача заборгованості перед бюджетом.

Наявними у справі доказами підтверджується те, що позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства щодо визначення податкового боргу та надсилання відповідачу податкових вимог.

Як вбачається з вищенаведеного, податкове зобов'язання відповідачем не було сплачене в установлені строки, а відтак таке зобов'язання визнається судом податковим боргом. З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання станом на дату розгляду справи набула статусу податкового боргу та беручи до уваги те, що позивачем було вжито всіх передбачених Законом України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у відповідності до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позиція позивача відповідачем не спростована, а судом не встановлено будь-яких порушень норм податкового законодавства України при визначенні суми податкового боргу.

Таким чином, враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчать про обґрунтованість та необхідність задоволення в повному обсязі позовних вимог Державної податкової інспекції у м.Чернігові.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути за рахунок активів з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на р/р НОМЕР_1, код НОМЕР_2, отримувач місцевий бюджет, код 22825965, банк ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592 податковий борг в сумі 22200 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 07 травня 2010 р.

Суддя Баргаміна Н.М.