№ 9606760, 07.05.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2010 р. Справа № 2-а-296/10/0270 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні

за участю представників сторін:

позивача : Сидорова О.В.

відповідач : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Вінницькій області

до: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

про: стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн.

ВСТАНОВИВ :

До суду звернулось регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА у Вінницькій області (далі позивач) з позовом про стягнення з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (далі відповідач) боргу зі сплати штрафних санкцій у розмірі 1700 грн., мотивуючи його наступним.

Позивач вважає, що відповідачем було порушено вимоги Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” в частині несплати заборгованості по штрафним санкціям згідно з рішенням про застосування останніх від 15 жовтня 2009 року №0205202800-21 на суму 1700 грн., а тому просить суд стягнути дані кошти з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу докази.

Відповідач в судове засідання не зявився, повноважного представника не направив, письмових пояснень з приводу обґрунтованості чи необґрунтованості заявленого позову не надав. Про день, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся завчасно та належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції від 28.04.2010 р. (а.с.25).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а після зясування думки представника позивача дійшов висновку за можливе розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника відповідно до положень ст. 128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець зареєстрований 02.03.2004 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради, про що свідчить відповідне свідоцтво про державну реєстрацію (а.с.9).

12 жовтня 2009 року працівниками регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА у Вінницькій області було здійснено перевірку субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, про що акт перевірки №0018/02/32/2-2005704370 від 12.10.2009 р. (а.с.6,7).

За результатами перевірки встановлено, що відповідач здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

На підставі вищезазначеного акту регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА у Вінницькій області було винесено рішення №0205202800-21 від 15.10.2009 р. про застосування фінансових санкцій за порушення вимог ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” у розмірі 1700 грн. (а.с.5).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Стаття 14 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, передбачає, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися субєктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Досліджені в судовому засіданні ліцензія серії НОМЕР_2 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та ліцензія серії НОМЕР_3 на роздрібну торгівлю тютюновими виробами підтверджують факт втрати права суб'єкта підприємницької діяльності здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями або тютюновими виробами з 12 жовтня 2010 року.

Крім того, представником позивача зазначено, що регіональне управління ДСАТ ДПА України у Вінницькій області станом на 12.10.2009 року не продовжувало термін дії вищезазначених ліцензій та інших ліцензій, які б надавали право ПП ОСОБА_2 здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Стаття 17 вищевказаного Закону України передбачає, що у випадку здійснення торгівлі алкогольними або тютюновими виробами без ліцензії до субєкта господарювання застосовується фінансова санкція у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 року встановлено порядок застосування штрафних санкцій за порушення ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

За порушення ст. 14 Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” до відповідача, позивачем на підставі ст. 17 зазначеного Закону України, застосовано фінансову санкцію.

Суд вбачає, що дії позивача з прийняття рішення про застосування фінансових санкцій на підставі матеріалів перевірки є правомірними.

Так, відповідно до п. 6 вищезазначеного Положення позивач наділений повноваженнями щодо застосування фінансових санкцій, а відповідно до ст. 16 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” повноваженнями щодо здійснення перевірок субєктів господарювання з даного питання.

Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 року затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 вищевказаного Закону України. Відповідно до п. 10 даного Порядку, у разі невиконання субєктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Відповідачем штрафні санкції у добровільному порядку сплачено не було. Доказів, які б підтвердили зворотне, суду не надано.

Відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій №0205202800-21 від 15.10.2009р. у визначеному законом порядку оскаржене не було.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. код. НОМЕР_1) фінансові санкції в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. до Державного бюджету (м. Вінниця, р/р 31111106700002, код ЄДПРОУ 34701167, МФО 802015, код платежу 21081100).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено 12 травня 2010 року.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович