Решение № 96066607, 26.03.2021, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1594/17

Провадження № 2/515/255/21

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Тимошенка С.В.

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О.Е.

представника позивача (за довіреністю) Бикової В.В.

представник відповідача – адвоката Дукіна С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області циві- льну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (далі – АТ КБ “ПриватБанк”) до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2017 року АТ КБ “ПриватБанк” в особі свого представника (за довіреністю) ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на наступні обставини.

07.06.2010 р. між позивачем та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір без номера, згід- но якого відповідач отримала кредит в сумі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії ка- ртки. Відповідач підтвердила свою згоду на вказані умови підписом у заяві, де вказано що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір.

При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором при- єднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до п.1. 1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту під- писання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припи- нення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін. Договором передбачено поря- док та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за пе- ріод користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

АТ КБ “ПриватБанк” свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, нада- вши відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за креди- том, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, чим порушила взяті на себе зобов`язання.

Станом на 31.08.2017 р. заборгованість відповідача перед ПАТ КБ “ПриватБанк” складає 63894, 44 грн., у тому числі заборгованість за кредитом 2870,65 грн.; заборгованість за відсотками 53305, 02 грн.; заборгованість за пенею та комісією – 4199,99 грн., а також, відповідно до п.2.1.1.7.6 умов надання банківських послуг, штраф (фіксована частина) – 500 грн.; штраф (процентна складова) – 3018,78 грн.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 02.02.2018 р. позов задово- лено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним догово- ром б/н від 07.06.2010 р. в сумі 63894,44 грн.

03 березня 2018 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про перегляд зазначе- ного заочного рішення від 02.02.2018 р.

Ухвалою суду від 26.06.2019 р. було скасовано вказане заочне рішення, призначено розгляд сп- рави в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Представник АТ КБ “ПриватБанк” в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмір 14858,80 грн, з яких: 2870,65 грн – заборгованість за тілом кредиту, 2870,65 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6245,25 грн – заборгованість за простроченими відсотками; 5742,90 грн – заборго- ваність за пенею (а.с.177).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 24.02.2021 р. надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що в травні 2018 року ОСОБА_1 пред`явила позовну заяву до АТ КБ «Приватбанк» про визнання підвищення процентної ставку кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов`язання здійснити перерахунок відсотків згідно з кредитним договором без № від 07.06.2019 р. за період з 01.09.2014 р по 31.08.2017 р. Рішенням Татарбунарського районного суду позовні вимоги були задоволення, рішення набрало законної сили. Також строк кредитного ліміту: відповідає строку дії картки, строку якої на теперішній час закінчився. Укладений між відповідачем та Банком кредитний договір від 07.06.2019 р. у вигляді заяви-анкети не містить строку повернення кредиту. Під час підписання заяви-анкети від 07.06. 2010 р. представник банку не надав Витяг тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», який відповідач не підписувала та з ними не ознайомлювалася. Тому позов підлягає частковому задоволенню, стягненню підлягає лише тіло кредиту в сумі 2870,65 грн., щодо стосується сплати розміру заборгованості по відсот- кам, то вона не підлягає стягненню, оскільки зміну відсоткової ставки за договором відповідач з банком не узгоджувала.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсу- тності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального техніч- ного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 07.06.2010 р. ОСОБА_1 звернулася до банку та підписала заяву без номеру, на підставі якої отримала кредит у розмірі 9000 грн у вигляді встановленого кре- дитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцем терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг пе- редбачено зміна кредитного ліміту. Договором надання банківських послуг передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Як слідує з розрахунку (а.с.4-5), заборгованість відповідача перед позивачем за договором без номеру від 07.06.2010 р. станом на 31.08.2017 р. становить суму в розмірі 63894,44 грн., з яких: 2870,65 грн. – заборгованість за кредитом, 53305,02 грн – заборгованість за процентам.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 27.02.2019 р. (копія на а.с. 142-143) позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання підвищення процент- ної ставку кредитного договору в односторонньому порядку неправомірним, зобов`язати здійсни- ти перерахунок відсотків згідно з кредитним договором без № від 07.06.2019 р. за період з 01.09. 2014 р по 31.08.2017 р. задоволені

Відповідно до п.2.1.1.5.5, п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг (а.с.25 зворот), позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використан- ня, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених даним договором. У разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди Банку.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ПАТ КБ «При- ватбанк» пройшло останню реєстрацію у зазначеному реєстрі юридичних осіб 12.02.2018 р. і воло- діє банківською ліцензією на право надання банківських послуг (а.с.34, 35).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач, звертаючись до суду, зазначив, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» 07.06.2010 р. був укладений кредитний до- говір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківсь- ких послуг, на підставі чого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 9000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку» складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що пі- дтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була пов- ністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.1.2.3, п. 2.1.12.4. Умов та Правил надання банківських послуг, з яких вбачається, що відповідач при укладенні Договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою ба нку.

У позовній заяві зазначається, що позивач виконав свої зобов`язання по наданню кредитних ко- штів відповідачу, однак, відповідач не виконав зобов`язання по поверненню суми отриманого кре- диту та надав на підтвердження позовних вимог розрахунок заборгованості, про який вже йшлося.

Відповідно до положень ст.ст.526, 611, 623, 625 ЦК України, зобов`язання має виконуватися на- лежним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного зако- нодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або ін- ших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмі- нялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписа- ний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спря- мована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору ста- новлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язкови- ми відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет дого- вору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а та- кож усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова уста- нова (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з не додер- жанням письмової форми є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно ч.ч.1,2 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взя- ла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, пос- луги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору вс- тановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні піль- ги.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені одні- єю із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шля- хом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення ві- дповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК Ук- раїни можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими вона ознайомлена.

Слід зазначити, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою, як спо- живачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно п.22 ч.1 ст.1 цього Закону, споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, викорис- товує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів спо живачів», прийняті 09.04.1985 р. № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як одно- сторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредиту- вання продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіцій- ного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 р. № 543/ 96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 р. у сп раві № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у дого- ворі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних пра вовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи до- говору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських пос- луг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських по- слуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповід- ної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

У зв`язку з чим суд зазначає про те, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач – АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону Украї- ни «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгод- ження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошо- ві кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших ре- чей, визначених родовими ознаками.

Як визначено ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування пози- ченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визна- чаються сторонами в самому договорі).

З матеріалів справи встановлено, що у анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначе- на.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про при- єднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, на які посилається представ- ник позивача у позовній заяві, а також те, що вказані документи на момент отримання відповіда- чем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та пені, та зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до по- зовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні змі- ни в умови та правила споживчого кредитування, аналогічна правова позиція викладена у поста- нові Верховного Суду України від 11.03.2015 р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано пози- вачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила на- дання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www. Privat bank.ua) могли неодноразово змінюватися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних пра- вовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до по- зовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позо- ву, аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові по сп- раві № 342/180/17 від 03.07.2019 р.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов та правил надання банків- ських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказа-них обставин.

Положеннями ст.ст.12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті об- ставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, вста- новлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Уні- версальна», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання бан- ківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відпо- відача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у пись- мовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредит- ними коштами.

З огляду на викладене, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кош- ти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, беручи до уваги вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконан-ня в будь-який час, що свідчить про порушення його прав та позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кре дитних коштів, суд вважаєза необхіднепозов задовольнити частково, стягнути з відповідача на ко- ристь позивача заборгованість за договором № б/н від 07.06.2010 р., а саме: заборгованість за ті- лом кредиту в розмірі 2870,65 грн..

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно роз- міру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, тому судовий збір необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем зменшено позовні вимоги до 14858,80 грн., судом задоволено вимоги позивача в ро- змірі 2870,65 грн., що становить 19,32% від пред`явлених вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (а.с.1).

Тобто, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір, сплаче- ний за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 309,12 грн. (1600 грн. х 19,32% : 100 %).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-81, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 279 ЦП К України, ст.ст.526, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Татарбунари Одеської об ласті, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості та судових ви- трат № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором без номеру від 07.06.2010 р. в розмірі 2870 грн. 65 коп.

В решті позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Татарбунари Одеської об ласті, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” судовий збір в розмірі 309 грн.12 коп.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його про голошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учас- никами справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили піс- ля повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного проваджен-ня або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тимошенко С.В.