Решение № 96063541, 12.03.2021, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/3941/14-ц

Провадження № 2/589/14/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

у складі головуючого судді Литвинко Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Афанасенко Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шостка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», банк) звернулося до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом, у якому просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 509,84 доларів США.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 15 листопада 2006 року між акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 18 834 доларів США на строк до 15 листопада 2012 року зі сплатою 12 % річних. Сплата кредиту за договором здійснювалася шляхом внесення рівними частинами в сумі 262 доларів США щомісячно.

Виконання умов кредитного договору забезпечено договорами поруки, укладеними 15 листопада 2006 року між банком та ОСОБА_2 , згідно з яким поручитель зобов`язалася нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов`язань позичальника на строк до 15 листопада 2015 року.

ОСОБА_1 належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, допустив утворення заборгованості, яку банк просив стягнути в судовому порядку.

Відповідачі у поясненнях по справі просили застосувати до вимог даного позову строк позовної давності, а також посилалися на те, що порука припинилася, а тому просили у задоволенні позову відмовити.

Хід справи.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області під головуванням судді Прачук О.В. від 08 серпня 2014 року відкрито провадження у справі на призначено справу до попереднього судового засідання.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області під головуванням судді Прачук О.В. від 05 вересня 2014 року справу призначено до розгляду.

Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 листопада 2014 року під головуванням судді Прачук О.В. позов задоволено.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2015 року під головуванням судді Прачук О.В. скасовано заочне рішення.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 серпня 2015 року під головуванням судді Прачук О.В. провадження у справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2016 року під головуванням судді Прачук О.В. провадження у справі відновлено.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2017 року під головуванням судді Прачук О.В. позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 17 липня 2017 року скасовано ухвалу суду Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2017 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 липня 2017 року під головуванням судді Литвинко Т.В. прийнято до свого провадження цивільну справу.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2018 року зупинено провадження у цивільній справі на час перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03 червня 2019 року провадження у справі відновлено. У зв`язку з набранням чинності з 15 грудня 2017 року Закону України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України», прийнято рішення розглядати справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 листопада 2019 рокузакрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29 квітня 2020 року зупинено провадження у справі на час участі ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 25 червня 2020 року провадження у справі відновлено.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13 жовтня 2020 року замінено позивача - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» у справі його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

В судове засідання сторони, їх представники не з`явилися.

Від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Також надали заяви про розгляд справи за їх відсутності відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до переконання про необхідність відмовити у задоволенні позову на підставі наступного.

15 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3499-003/06Р, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті на загальну суму 18 834 доларів США для своєчасної оплати вартості автомобіля, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля.

Згідно п. 1. 2 кредит надається строком з 15 листопада 2006 року до 15 листопада 2012 року, зі сплатою 12% річних.

На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.

Згідно п.п. 4.4, 4.5 договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитним договором шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 262 дол. США щомісяця до 10 числа наступного місяця. Відсотки підлягають сплаті щомісяця у термін до 10 числа наступного місяця за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору, визначеного у п. 1.2 договору.

За порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної у пункті 1.2 кредитного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

ОСОБА_1 не виконував належним чином зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, в результаті чого станом на 22 травня 2014 року в нього виникла прострочена заборгованість, яка згідно наданого банком розрахунку становить 22 509,84 доларів США та складається з: заборгованості за кредитом 10 975 доларів США; заборгованості за процентами 4 587,84 доларів США; неустойки (пені) за кредитом 6 091 долар США; неустойки (пені) за процентами 856 доларів США.

Згідно наданих банком виписок, останній платіж позичальником було здійснено 06 жовтня 2009 року. Також це підтверджується довідкою банку від 16 березня 2010 року, яка була направлена ОСОБА_1 .

Відповідачі звернулися до суду з заявою про застосування наслідків позовної давності.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Зобов`язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У даній справі встановлено, що п. 1.2 кредитного договору від 15 листопада 2006 року визначено, що кредит надається терміном з 15 листопада 2006 року по 15 листопада 2012 року.

Разом з тим, у пункті 9.2. кредитного договору сторони погодили, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою процентів за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у пункті 1.2 цього договору, припиняється достроково на десятий день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Тобто сторони погодили порядок зміни строку виконання основного зобов`язання по поверненню кредиту.

З аналізу змісту пункту 9.2 кредитного договору слідує, що безумовною підставою для зміни строку, на який надається кредит, є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом.

Виходячи з наведеного, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань відбувається завчасно погоджена сторонами договору автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання, та така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та надає банку можливість звернутися за захистом права на дострокове повернення всієї суми кредиту у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Подібні за змістом правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц, а також у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 759/10765/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Останній платіж за тілом кредиту та відсотками було здійснено ОСОБА_5 06 жовтня 2009 року, тому на підставі пункту 9.2 кредитного договору строк користування кредитом припинився достроково на десятий день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення, проте з цим позовом позивач звернувся в липні 2014 року, тому позовні вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» є обґрунтованими в частині стягнення тіла кредиту, пені за несвоючасне погашення кредиту, нарахованої до зміненої дати закінчення строку кредитування, проте у їх задоволенні належить відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено під час судового розгляду.

При цьому, у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, які були нараховані банком після закінчення строку кредитування, а також пені за несвоєчасне погашення процентів, слід відмовити за їх необґрунтованістю, оскільки таке право кредитодавця припинилося після зміни строку виконання зобов`язань на підставі пункту 9.2 кредитного договору.

Оскільки за умовами пункту 9.2 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення, то після зміни строку виконання зобов`язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки за умовами пункту 9.2 кредитного договору, погодженими сторонами, у позичальника виникло зобов`язання повернути кредит у повному обсязі достроково.

Банком не заявлено вимоги про стягнення сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги до позичальника задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог до поручителя.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (ч. 1 ст. 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України). Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, визначені у ст. 554 цього Кодексу.

За умовами договору поруки договір поруки набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 15 листопада 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з ч. 3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Проте, якщо кредитор змінює строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. В такому разі кредитор зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (ч. 4 ст. 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Щодо визначеного кредитним договором строку його дії до 15 листопада 2015 року, то цей строк було змінено на підставі умов договору (пункт 9.2), з якого і почався перебіг позовної давності, а саме з листопада 2009 року.

Таким чином, відповідно до умов договору порука припинилася.

Зазначена позиція викладена у аналогічній справі у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц.

А тому позов у цій частині не підлягає задоволенню також.

З огляду на викладене у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81,83, 141, 223, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3499-003/06Р від 15 листопада 2006 року.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 06.04.2021 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області Т.В.Литвинко