Приговор № 96019683, 05.04.2021, Гусятинський районний суд Тернопільської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2021 р. Справа № 596/1644/20

Провадження № 1-кп/596/32/2021

Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Лисюк І.О.,

за участю секретаря Федорів О.П.,

прокурора Пагут О.С.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 , неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілих адвоката Чернецького В.І.,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої адвоката Пасічника А.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Гусятин кримінальне провадження № 12020210070000136, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань 18.06.2020 року відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки села Лежанівка Чортківського району Тернопільської області, громадянки України, одруженої, на утриманні троє малолітніх дітей, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України,, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2020 року близько 11:54 години ОСОБА_4 рухалася самостійно технічно справним автомобілем марки "PEUGEOT PARTNER" д.н.з НОМЕР_1 , автодорогою Т-2002 «Тернопіль-Скалат-Жванець» в напрямку смт. Гусятин, Тернопільської області.

Під час руху між населеними пунктами смт. Гримайлів - с. Буцики, Гусятинського району в попутному для неї напрямку рухався вантажний автомобіль. Наздогнавши його, ОСОБА_4 , переконалась у безпечності перестроювання (обгону) чи зміні напрямку руху, здійснила обгін попутнього транспортного засобу. Надалі наблизившись до незначного повороту праворуч (для неї) не була достатньо уважною не стежила належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушила вимоги п. 2.3 (б, д) ПДР України, внаслідок чого допустила виїзд на смугу зустрічного руху. Також, в порушення п. 11.3 ПДР не надала перевагу зустрічному автомобілю марки ''ВАЗ 2107" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , чим створила для нього небезпеку та допустила зіткнення із ним.

В результаті зіткнення транспортних засобів водій та пасажири транспортного засобу марки "ВАЗ 2107" д.н.з. НОМЕР_2 , а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , отримали тілесні ушкодження і звернулись за медичною допомогою.

Пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому тіла правої стегнової кістки у середній третині, який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості - п. п. 2.2.1, 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

Водій зазначеного автомобіля ОСОБА_1 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми гортані у вигляді її розриву (в ділянці входу), перелому щитоподібного хряща зліва, неповного розриву надгортанника в ділянці основи, ушкодження (гематома і розрив слизової) грушоподібного синуса і вестибулярної складки справа, яка супроводжувалась стенозом (звуження просвіту), підшкірна гематома (в ділянці верхнього полюса щитоподібного хряща), закритий перелом остистого відростка 7-го шийного хребця, рана ділянки правого колінного суглоба. Виявлені у ОСОБА_1 , тілесні ушкодження належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння - п. п. 2.1.1(a), 2.1.2, 2.1.3 (і) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

Внаслідок викладеного і в порушення вимог ч. 1 п. 1.5 ПДР України водій ОСОБА_4 , яка не повинна створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, створила такі умови, що стали причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, отримання потерпілими ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням ОСОБА_4 . Правил дорожнього руху України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнала повністю, розкаялась у вчиненому, вважала недоцільним досліджувати письмові докази в кримінальному провадженні. Цивільні позови прокурора в інтересах держави про відшкодування матеріальної шкоди, цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не визнала повністю з мотивів, зазначених в відзивах на позов. Цивільний позов ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнала частково – в частині відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 в розмірі 20 000 грн.

Суду пояснила, що 18.06.2020 року біля 12 год рухалася за кермом автомобіля марки "PEUGEOT PARTNER". Попереду неї їхав вантажний автомобіль. Наздогнавши його, вона здійснила обгін попутнього транспортного засобу. Далі наблизившись до незначного повороту праворуч (для неї) вона не була достатньо уважною та не стежила належно за дорожньою обстановкою, внаслідок чого допустила виїзд на смугу зустрічного руху та відчула удар.

Перед собою побачила автомобіль ВАЗ під керуванням ОСОБА_1 , з яким вона допустила зіткнення.

В результаті зіткнення транспортних засобів ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 , отримали тілесні ушкодження.

Додатково пояснила, що вона допомагала коштами потерпілим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , на лікування яких вона надала 40 000 грн. Також відшкодувала матеріальну шкоду за пошкоджений автомобіль в розмірі 2000 доларів США. На відшкодування моральної шкоди вона надала ОСОБА_1 біля 100 000 грн (3 000 доларів США).

Щиро розкаюється у вчиненому. Просить не позбавляти її прав керування, оскільки має на утриманні трьох малолітніх дітей, яких автомобілем возить до школи, а також на гуртки.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 щодо кримінального правопорушення відповідають фактичним обставинам справи, є послідовними та узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_3 .

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні дав наступні показання. Того дня 18.06.2020 року він з донькою ОСОБА_2 та двома онуками ОСОБА_3 , ОСОБА_5 повертались з смт. Гусятин до с. Вікно. Він був за кермом. Поряд з ним сиділа донька, а внучки на задніх сидіннях. Все сталося раптово, автомобіль "PEUGEOT PARTNER" різко повернув, виїхавши на зустрічну полосу, відбулось зіткнення і він втратив свідомість. Через деякий час його забрала швидка та відвезла до Тернопільської університетської лікарні, де він перебував на лікуванні 19 днів. Йому важко було дихати, відчувалась сильна біль в горлі. 14 днів він самостійно не міг вживати їжу та пити воду, його годували через зонт. А також він не міг розмовляти. Після ДТП він втратив голос, не може вільно спілкуватись, в вусі він постійно відчуває шум, також він має розлади сну, тривалий час був відірваний від сім`ї. Також він тяжко переживав, що внучка внаслідок ДТП відчуває фізичні страждання.

Пред`явлений ним цивільний позов підтримує повністю. Не заперечує той факт, що обвинувачена ОСОБА_4 дала йому кошти в сумі 40 000 гривень. Також обвинувачена частково відшкодувала заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 3000 доларів США, які він потратив на своє лікування. Також йому відшкодовано 2 000 доларів США за пошкоджений автомобіль, який не підлягає відновленню. Просить не позбавляти волі обвинувачену, оскільки вона є матір`ю трьох малолітніх дітей.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 підтвердила показання потерпілого ОСОБА_1 . Додатково пояснила, що після ДТП її батько ( ОСОБА_1 ) не міг дихати. Його госпіталізували в лікарню в м. Тернопіль, де він перебував на стаціонарному лікуванні. В її доньки ОСОБА_3 діагностували перелом ноги. В Тернопільській обласній дитячій клінічній лікарні її прооперували та вставили металеву пластину в ногу. З 18.06.2020 року до 26.06.2020 року вона з донькою перебувала в лікарні, де вона цілодобово здійснювала догляд за нею. Обвинувачена на лікування доньки допомоги не надавала. Також через стаціонарне лікування малолітньої дочки ОСОБА_6 , вона звернулася за медичною допомогою лише 29.06.2020 року, а 3.07.2020 року по направленню лікаря проходила комп`ютерну томографію грудей, вартість якої становить 900 грн.

Внаслідок заподіяної їй травми грудей і лівого колінного суглобу під час ДТП вона терпіла фізичну біль, переносила душевні переживання, тому заподіяну їй моральну шкоду в грошовому виразі оцінює на суму 10000 грн. Також на лікування доньки протягом 8 днів і на придбання ліків нею було затрачено кошти в сумі 10347,68 грн.

Окрім того, її дочка ОСОБА_3 тривалий час терпіла фізичну біль, несла душевні переживання з приводу свого здоров`я і повернення до навчального процесу, оскільки не могла самостійно ходити, тому заподіяна їй моральна шкода в грошовому виразі оцінується на суму 30 000 грн.

Поданий нею цивільний позов підтримує повністю. Просить обвинувачену суворо не карати.

Допитана в судовому засіданні малолітня потерпіла ОСОБА_3 повністю підтвердила показання потерпілої ОСОБА_2 . Додатково показала, що після ДТП відчула біль в нозі. Швидка її забрала в лікарню в м. Тернопіль, де їй зробили операцію. Зараз вона себе почуває краще, про те її надалі ще болить нога, вона вживає обезболюючі. Також їй мають зробити ще одну операцію та витягнути пластину з ноги.

Учасники судового провадження не оспорювали обставин винуватості ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України, а тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів (показань свідків, письмових доказів) щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, урахувавши те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілим тяжке та середньої тяжкості тілесні ушкодження «поза розумним сумнівом», і кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 286 КК України є вірною.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд, у відповідності із вимогами ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, є матір`ю трьох малолітніх дітей, на обліках у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілим, а також їх думку щодо призначеного покарання, та з урахуванням висновку органу пробації, вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини 2 статті 286 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. З врахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжке та середньої тяжкості тілесне ушкодження), яке є необережним кримінальним правопорушенням за формою вини, суд не визнає обставинами, що обтяжує покарання обвинуваченої – вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та щодо малолітньої дитини, на які посилається сторона обвинувачення в обвинувальному акті.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

На підставі встановлених судом обставин та особи обвинуваченої, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 без відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 року 6 місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

Разом з цим суд вважає, що наявність встановлених пом`якшуючих покарання обставин, позитивної характеристики та малолітніх дітей, не є підставою для одночасного застосування ст.69 та ст.75 КК України, оскільки встановлено, що ОСОБА_4 вчинено тяжкий злочин, хоч із необережності, проте нею грубо порушено Правила дорожнього руху України (п.п.1.5, 2.3 (б, д), 11.3), внаслідок чого потерпілому ОСОБА_1 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, малолітній потерпілій ОСОБА_3 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченої ст.ст. 69-1, 69 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_4 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченої, що спричинило тяжкі наслідки, та приходить до висновку про призначення їй додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на строк 2 роки.

Дане покарання (основне та додаткове) обвинуваченій ОСОБА_4 відповідає передбаченій ст.50 КК України меті покарання, зокрема, виправленню обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових злочинів.

Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 суд не вбачає.

Як встановлено, прокурором пред`явлено цивільні позови в інтересах Держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради та Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради про відшкодування витрат стаціонарному закладу охорони здоров`я на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Стороною захисту подано відзив на позов прокурора в інтересах держави в особі: Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради про відшкодування витрат на лікування та перебування в закладі малолітньої ОСОБА_3 в розмірі 5245 грн. 44 коп. В обґрунтування відзиву захист посилається на те, що відсутні підстави для представництва прокуратурою позивача у справі та відсутні обставини, які перешкоджають захисту прав та інтересів останнього саме належним суб`єктом — Комунальним некомерційним підприємством «Тернопільською обласною дитячою лікарнею» Тернопільської обласної ради. (а.с.83-85).

При розгляді цивільних позовів, суд приходить до наступного.

Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст.ст. 128,129 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майновий збиток, заподіяний неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об`ємі особою, що заподіяла його.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат" від 07.07.95 року N 11, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року. Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Як встановлено, малолітня потерпіла ОСОБА_3 з 18.06.2020 року по 26.06.2020 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні КПН «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради, де провела 8 ліжко-днів, вартість затрат на її лікування та перебування становить 5245 грн. 44 коп., що стверджується довідкою № 868-01/02 від 12.11. 2020 року. (а.с.14-15, 16).

З урахуванням зазначеного, заявлений цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі: Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради про стягнення на користь КНП з обвинуваченої ОСОБА_4 грошових коштів, витрачених на стаціонарне лікування неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 за рахунок бюджетних коштів в загальній сумі 5245 грн. 44 коп, є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки матеріальна шкода доведена належними та допустимими доказами по справі.

Тому слід стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради (код 02001305, р/р НОМЕР_3 в КБ «Приватбанк» у Тернопільській області) витрати, понесені ним на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3 в сумі 5 245 гривень 44 копійки.

При вирішенні цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі: Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради, суд враховує те, що потерпілий ОСОБА_1 з 18.06.2020 року по 03.07.2020 року знаходився на стаціонарному лікуванні в отоларингологічному відділенні КПН «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради, де провів 15 ліжко-днів, вартість затрат на його лікування та перебування становить 9204 грн. 44 коп., що стверджується інформацією № 01-3/2036 від 11.11. 2020 року. (а.с.17-20, 21).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість цивільного позову Прокурора в інтересах держави в особі: Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Слід стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради (обласний бюджет, ГУК у Тернопільській області 21080500, р/р UА 268999980314000535000019001 Держказначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 37977599, МФ0899998. в КБ «Приватбанк» у Тернопільській області) витрати, понесені ним на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 в сумі 9 204 гривні.

Також, у справі потерпілим ОСОБА_1 пред`явлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 49 000 грн. В обґрунтування позову цивільний позивач посилається на те, що вчиненим кримінальним правопорушенням йому заподіяно моральну шкоду, він тривалий час терпів фізичну біль, відчуває душевні переживання до цього часу. Внаслідок травми втратив голос, не може вільно спілкуватися з рідними, в побуті, що вимагає додаткових зусиль. Переживає з приводу свого видужання. В зв`язку з перебуванням в лікарні було порушено ритм його сімейного життя, так як його рідні змушені були їздити та відвідувати його в лікарні м. Тернопіль. Заподіяну моральну шкоду оцінює на суму 170 000 гривень, що рівняється мінімальній заробітній платі за 3 роки.

Додатково посилається на те, що в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди ОСОБА_4 передала кошти в сумі 40 000 грн. і 3000 доларів США ( 27 грн. х 3000 = 81 000 грн.), а всього 121 000 грн. Просить стягнути з відповідача решту коштів в сумі 49 000 ( НОМЕР_4 ) грн.

Також ним витрачено на правову допомогу 3000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №10 від 22.12.2020 року. (а.с.52-53).

Потерпілою ОСОБА_2 , а також в інтересах малолітньої ОСОБА_3 було подано цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. В обґрунтування позову посилаються на те, що через заподіяних тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , остання знаходилася на стаціонарному лікуванні в КНП «Тернопільська обласна клінічна дитяча лікарня» протягом 8 днів. На придбання ліків ОСОБА_2 було витрачено кошти в сумі 10347,68 грн., що підтверджується фіскальними чеками.

Окрім того, її донька ОСОБА_3 тривалий час терпіла фізичну біль, несла душевні переживання з приводу свого здоров`я і повернення до навчального процесу, оскільки не могла самостійно ходити, тому заподіяна їй моральна шкода, яку оцінює на суму 30 000 грн.

Також у зв`язку з стаціонарним лікуванням малолітньої дочки ОСОБА_6 , позивач ОСОБА_2 звернулася за медичною допомогою лише 29.06.2020 року, а 3.07.2020 року по направленню лікаря проходила комп`ютерну томографію грудей, вартість якої становить 900 грн. Тому понесені витрати в розмірі 900 грн просить стягнути з обвинуваченої.

Оскільки внаслідок заподіяної їй під час ДТП травми грудей і лівого колінного суглобу вона відчувала фізичну біль, душевні переживання, тому моральну шкоду в грошовому виразі оцінює на суму 10000 грн. Просить також стягнути витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Захисником обвинуваченої ОСОБА_4 адвокатом Пасічник А.З. подано відзиви на позови, в обґрунтування яких зазначає, що позов ОСОБА_1 вважає необґрунтованим, оскільки ОСОБА_4 відшкодовано моральну шкоду потерпілому, а додатково визначена сума в розмірі 49000 грн. є надмірною. Також посилається на те, що оскільки потерпілими не пред`явлено вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика це є підставою для відмови в позові про завдання шкоди у відповідному розмірі. Додатково зазначає, що ОСОБА_4 визнає частково моральну шкоду, заподіяну малолітній ОСОБА_3 , яка виразилась в душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок перелому правої стегнової кістки. Щодо інших вимог позову, просить відмовити в їх задоволенні. (а.с.114-119).

При розгляді цивільних позовів потерпілих, суд приходить до наступного.

Згідно положень ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно приписів ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Як встановлено, потерпілому ОСОБА_1 обвинуваченою ОСОБА_4 передано кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 доларів США. Зазначені обставини підтверджуються сторонами в справі.

Згідно приписів ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди йому були надані також кошти в розмірі 40 000 грн., а всього було надано 121 000 грн. оскільки заподіяну йому моральну шкоду він оцінює на суму 170 000 грн, просить стягнути через суд решта коштів в розмірі 49 000 грн. (а.с.53).

Таким чином встановлено, що позивачу ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди передано кошти в розмірі 121 000 грн.

Враховуючи вищезазначені вимоги закону та встановлені обставини кримінального провадження, а саме те, що потерпілому ОСОБА_1 внаслідок вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення завдані фізичні та моральні страждання внаслідок перенесених тілесних ушкоджень, потерпілий терпів фізичний біль, самостійно не міг вживати воду та їжу на протязі 14 днів, були порушені звичайні життєві зв`язки через неможливість реалізації своїх планів, суд вважає, що відшкодована потерпілому ОСОБА_1 моральна шкода в розмірі 121 000 грн. є достатньою для справедливого вирішення цивільного позову.

При цьому судом також враховується майновий стан обвинуваченої ОСОБА_4 , яка не працює та має на утриманні трьох малолітніх дітей, а також те що кримінальне правопорушення, в якому вона обвинувачується за формою вини є необережним.

Тому визначену позивачем ОСОБА_1 в позові суму – 170 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди не можна вважати такою, що повною мірою відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості і доводи сторони захисту у відзиві на позов є обґрунтованими (а.с.109-111), а сума в розмірі 49000 грн, яку додатково просить потерпілий стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди є надмірною.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 187/291/17, а також в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 січня 2020 року в справі №639/1910/19.

На підставі викладеного, слід відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

При розгляді цивільного позову потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від імені якої діє ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Як встановлено, ОСОБА_2 визнано потерпілою на стадії підготовчого засідання в суді згідно її заяви відповідно до положень ст. 55 КПК України.(а.с.57, 88-89).

Як слідує із змісту цивільного позову, ОСОБА_2 посилається на те, що вона як пасажир автомобіля "ВАЗ 2107" в результаті дорожньої пригоди отримала забій грудей і забій лівого колінного суглоба.

Через лікування малолітньої доньки ОСОБА_6 , вона звернулася за медичною допомогою лише 29.06.2020 року, а 3.07.2020 року по направленню лікаря проходила комп`ютерну томографію грудей, вартість якої становить 900 грн.

На підтвердження обставин, зазначених в позові, ОСОБА_2 надала суду результати комп`ютерної томографії колінних суглобів від 24.06.2020 року, протоколи ультразвукового обстеження молочних залоз від 03.07.2020 року, від 25.08.2020 року, від 06.01.2020 року, результати магнітно-резонансної томографії лівого колінного суглобу від 23.12.2020 року, виписку з медичної карти амбулаторного хворого. (а.с.64-72).

На переконання суду, з врахуванням положень ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78 ЦПК України, надані суду докази не доводять, що зазначені травми (захворювання) потерпіла ОСОБА_2 отримала внаслідок ДТП, що мала місце 18.06.2020 року.

Як слідує із цивільного позову, ОСОБА_2 просить відшкодувати понесені нею витрати у зв`язку з проведенням комп`ютерної томографії грудей, вартість якої становить 900 грн., про те на підтвердження цих витрат позивачем не надано жодних доказів. Як вбачається із матеріалів позову, позивач долучила до матеріалів справи квитанцію до прибуткового касового ордеру №050000003 від 24.06.2020 року щодо витрат на комп`ютерну томографію колінних суглобів в розмірі 950 грн. (а.с.64-65).

На підставі викладеного, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Як слідує із поданого ОСОБА_2 позову, завдана потерпілій моральна шкода полягає в тому, що внаслідок заподіяної їй травми грудей і лівого колінного суглобу вона терпіла фізичну біль, переносила душевні переживання.

За встановлених вище обставин та наведених підстав, у зв`язку з недоведеністю, не підлягають також до задоволення вимоги цивільного позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Щодо вимог цивільного позову ОСОБА_3 від імені якої діє ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що потерпілій ОСОБА_3 внаслідок вчиненого обвинуваченою ОСОБА_4 кримінального правопорушення завдані фізичні та моральні страждання внаслідок перенесених тілесних ушкоджень, малолітня потерпіла терпіла фізичну біль, перенесла операцію, були порушені звичайні життєві зв`язки через неможливість реалізації своїх планів. За встановлених обставин суд приходить до висновку про те, що підлягає відшкодуванню на користь потерпілої ОСОБА_3 моральна шкода в розмірі 20 000 грн.

На переконання суду, такий розмір моральної шкоди буде в повній мірі відповідати принципам розумності, виваженості і справедливості. Також судом враховується позиція обвинуваченої ОСОБА_4 щодо визнання цивільного позову в цій частині.

Щодо вимог позову про відшкодування на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Згідно приписів ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Потерпіла ОСОБА_7 від імені якої діє ОСОБА_2 на підтвердження позовних вимог про відшкодування понесених матеріальних витрат, представила суду товарні чеки про купівлю лікарських засобів (а.с.75-77), що підтверджують витрати на лікування.

Як встановлено під час судового розгляду, внаслідок необережних протиправних дій ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_3 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, їй була завдана матеріальна шкода, яка виявилася в витратах на лікування.

Сторонами кримінального провадження не надано доказів про те, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченої ОСОБА_4 застрахована, і що кримінальне правопорушення вчинено нею на забезпеченому транспортному засобі, а також про те, що обвинувачена та потерпілі звертались до Страховика про виплату страхового відшкодування.

Також потерпілими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не заявлено позову до відповідної страхової компанії, що унеможливлює її залучення у якості співвідповідача згідно приписів ст. 51 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене.

Отже, суд вважає доведеною матеріальну шкоду спричинену ушкодженням здоров`ю ОСОБА_3 на загальну суму 10311,61 грн, що підтверджується чеками та призначеннями лікарів, які зазначені у відповідних виписках з медичних карт про призначення ліків, і назви яких містяться у копіях чеків. (а.с.75-77).

У зв`язку з чим, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню та на користь потерпілої підлягає стягненню кошти на відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 10311,61 грн. В задоволенні решти вимог – відмовити.

Відповідно до положень ст.ст.120,124 КПК України стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_3 від імені якої діє ОСОБА_2 витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого в розмірі 3000 грн згідно квитанції до прибуткового касового ордера №11 від 22.12.2020 року (а.с.78).

Згідно приписів ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь Держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз: судової автотехнічної експертизи № 4.6-352/20 від 09.07.2020 року в розмірі 1144,15 грн., судової автотехнічної експертизи № 4.6-353/20 від 09.07.2020 року в розмірі 1307,6 грн, судової транспортно-трасологічної експертизи № 4.6-351/20 від 15.07.2020 року в розмірі 2288,30 грн.(а.с.151-154).

Як встановлено, 22 червня 2020 року ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду було накладено арешт на тимчасово вилучене 18 червня 2020 року майно, а саме:

- пошкоджений автомобіль марки "ВАЗ 2107" д.н.з. НОМЕР_2 , 2004 року випуску, загальний легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , зеленого кольору, який належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці с. Вікно, Гусятинського району, Тернопільської області;

- пошкоджений автомобіль марки "PEUGEOT PARTNER" д.н.з НОМЕР_1 , 2011 року випуску, загальний легковий пасажирський-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , чорного кольору, який належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительці с. Лежанівка, Гусятинського району Тернопільської області. (а.с.145-147).

Відповідно до положень ч.4 ст. 174 КПК України, слід скасувати арешт зазначених транспортних засобів.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 127-129, 174, 370-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою в пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України і призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

Згідно п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільний позов Прокурора в інтересах Держави в особі «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, задовольнити.

Стягнути ОСОБА_4 на користь Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради (код 02001305, р/р НОМЕР_3 в КБ «Приватбанк» у Тернопільській області) витрати, понесені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3 в сумі 5 245 гривень 44 копійки.

Цивільний позов Прокурора в інтересах Держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, задовольнити.

Стягнути ОСОБА_4 на користь Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради обласний бюджет, ГУК у Тернопільській області 21080500, р/р UА 268999980314000535000019001 Держказначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 37977599, МФ0899998. в КБ «Приватбанк» у Тернопільській області) витрати, понесені ним на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 в сумі 9 204 гривні.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 (двадцяти тисяч) грн., кошти на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10 311 (десять тисяч триста одинадцять) грн 61 коп, процесуальні витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого в розмірі 3000 (три тисячі) грн. В задоволенні решти вимог- відмовити.

В задоволенні вимог цивільного позову ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз: судової автотехнічної експертизи № 4.6-352/20 від 09.07.2020 року в розмірі 1144,15 грн., судової автотехнічної експертизи № 4.6-353/20 від 09.07.2020 року в розмірі 1307,6 грн, судової транспортно-трасологічної експертизи № 4.6-351/20 від 15.07.2020 року в розмірі 2288,30 грн.

Скасувати арешт тимчасово вилученого майна, накладений ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду від 22 червня 2020 року.

Речові докази:

-автомобіль марки "ВАЗ 2107" д.н.з. НОМЕР_2 , 2004 року випуску, загальний легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , зеленого кольору, який поміщено на спеціальний майданчик відділення поліції №3 (м.Гусятин) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області – повернути ОСОБА_2 .

-автомобіль марки "PEUGEOT PARTNER" д.н.з НОМЕР_1 , 2011 року випуску, загальний легковий пасажирський-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , чорного кольору, який поміщено на спеціальний майданчик відділення поліції №3 (м.Гусятин) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області – повернути ОСОБА_4 .

-флеш накопичувач (носій) micro SD НС 16 GB марки «PLATINER» чорного кольору, який вилучено та поміщено в паперовий конверт із роз`яснювальними записами та підписами учасників – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд протягом 30 днів з часу його оголошення, а обвинуваченою у той же термін з дня отримання копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя Гусятинського районного суду І.О.Лисюк