Приговор № 95983206, 02.04.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16712/19

Провадження № 1-кп/161/57/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 02 квітня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в колегіальному складі:

головуючого - судді Полюшко А.В.,

суддів - Рудської С.М., Черняка В.В.,

за участю секретаря - Ярмолюк І.С.,

прокурорів - Смаги І.Є., Ліпка О.П., Москаля І.О.,

Шепелюка В.Л., Самчука С.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисників - Полячука С.І., Степанюка О.Р.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

представника потерпілого - Бондаренка В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019030010001449, що надійшов з прокуратури Волинської області 03.10.2019 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, гр.України, з незакінченою вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, засновник та тренер СК «Отаман», судимого:

- 20.11.2006 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.358 ч.3 КК України до 2 років обмеження волі, звільненого з-під варти з залу суду в зв`язку з відбуттям покарання (зараховано в строк відбуття покарання термін перебування під вартою з 18.10.2005 по 20.11.2006);

- 30.04.2009 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.307 ч.3 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 16.05.2014 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 4 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання - 9 років 6 місяців позбавлення волі; звільненого від відбування покарання 22.07.2014 відповідно до ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році».

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.189 ч.4 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Органами досудового розслідування та згідно обвинувального актуОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 03 лютого 2019 року близько 17.30 год., знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_5, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій, з корисливих мотивів, з метою протиправного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , з підстав не передбачених чинним законодавством, пред`явив останньому вимогу передачі йому чужого майна, а саме: грошових коштів в сумі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення кримінального правопорушення становило 277 409, 60 гривень, на яку потерпілий ОСОБА_2 відмовився, оскільки заперечив наявність будь-яких фінансових зобов`язань перед ОСОБА_1 та третіми особами. ОСОБА_1 , отримавши відмову у передачі коштів, висловив погрозу потерпілому заподіяти у майбутньому фізичну шкоду його здоров`ю, у разі відмови передати зазначену суму коштів.

В подальшому ОСОБА_1 14.02.2019 близько 15.30 год., знаходячись на території автостоянки РЦ «Промінь», що по проспекту Президента Грушевського, 2 м.Луцька, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій, з корисливих мотивів, з метою протиправного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , з підстав не передбачених чинним законодавством, висловив останньому вимогу передачі йому чужого майна, а саме: грошових коштів в сумі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення кримінального правопорушення становило 270 927, 91 гривень, на яку ОСОБА_2 відмовився, оскільки заперечував наявність будь-яких фінансових зобов`язань перед ОСОБА_1 та третіми особами. ОСОБА_1 , отримавши відмову у передачі коштів, висловив погрозу потерпілому заподіяти у майбутньому фізичну шкоду його здоров`ю, у разі відмови передати зазначену суму коштів.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 , за попередньою змовою з двома невстановленими досудовим розслідуванням особами, 23.04.2019 близько 23.09 год., знаходячись поблизу залізничних колій, що між вулицями Карпенка-Карого та будинками №№12-13 по вулиці Кривоноса в місті Луцьку, реалізовуючи попередньо виниклий умисел на протиправне заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_2 , усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер власних дій, умисно, з корисливих мотивів та з метою залякування та спонукання потерпілого до передачі йому грошових коштів, невстановленим тупим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею, спільно з іншими невстановленими особами, наніс два удари в ліву частину голови, а інші невстановлені особи - нанесли декілька ударів руками в область голови, тулуба та кінцівок ОСОБА_2 . В ході заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 висловив потерпілому ОСОБА_2 вимогу щодо передачі йому у майбутньому грошових коштів у сумі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення кримінального правопорушення становило 267 753,71 гривень.

Внаслідок вказаних дій потерпілому ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді вдавленого проникаючого багатовідламкового перелому скроневої кістки зліва з переходом на основу черепа з забоєм, розтрощенням головного мозку важкого ступеню, набряком головного мозку, субарахноїдальним крововиливом та епідуральними геморагічними напластуваннями в ділянці перелому скроневої кістки та парезом окорухового нерва зліва, масивних забоїв та підшкірних гематом м`яких тканин лівої половини голови та обличчя, закритого перелому виличної кістки зліва з гематосинуситом, закритого перелому кісток носа, рани на лівій надбрівній ділянці голови, в ділянці верхньої губи зліва, закритого перелому нижньої третини лівої ліктьової кістки без зміщення, підшкірної гематоми та садна на медіальній поверхні середньої третини лівого передпліччя, з яких: тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми, згідно висновку судово-медичної експертизи №344 від 28.05.2019, за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.189 КК України, як умисні дії, які виразилися у вимаганні, тобто у вимозі передачі чужого майна, з погрозою насильства над потерпілим, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, поєднаними із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження.

На думку суду, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено його винуватості поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами, а можливість здобуття інших доказів вичерпана і не пропонується стороною обвинувачення.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні не визнав та категорично заперечив як факт вимагання грошових коштів, так і спричинення ним особисто будь-яких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , а тому заявлений цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - не визнав. Суду дав показання, що потерпілого ОСОБА_2 знає давно (приблизно років 5-7), жодних спільних справ у них не було, інколи разом у компаніях проводили час. Точної дати не пам`ятає, можливо у грудні 2018 року він перебував у бані, що на Київському майдані м.Луцька, після чого зайшов в кафе «Козацька Левада» (що розміщене у тому ж приміщенні), де його товариш ОСОБА_3 святкував народження своєї доньки. Під час святкування були присутні близько 10 осіб, серед яких і потерпілий ОСОБА_2 . За столом він сидів поряд з останнім, під час розмови останній запропонував придбати автомобіль марки «БМВ Х-5», оскільки його зацікавила така пропозиція, тому вони домовились про зустріч (чи хтось з присутніх чув суть їх розмови ствердити не може, оскільки усі присутні за столом спілкувались між собою). Конкретної ціни за нього вони не обговорювали, оскільки автомобіль не бачив, так як і жодних документів на нього, однак зі слів потерпілого ціна мала бути нижча, ніж на «Авто Ріа».

Зустріч з потерпілим відбулась в дворі біля його будинку, розмова була спокійною, розмовляли виключно про автомобіль, при цьому до них підходив брат потерпілого та фотографував, однак вони з останнього лише посміялись. Категорично ствердив, що конфлікту в дворі не було, ні він, ні будь-хто інший не погрожував потерпілому та не вимагав жодних коштів, оскільки у нього не було ні наміру, ні мотиву для цього. Під час цієї розмови він дізнався, що автомобіль на той час ще знаходився в Німеччині і щоб його подивитись та придбати потрібно буде їхати туди. Вони домовились зустрітись на мийці «5 зірок», щоб обговорити деталі поїздки до Німеччини.

Під час зустрічі на мийці разом з потерпілим ще були якість знайомі останнього, з якими той розмовляв про якісь спільні справи, розмову він чув в загальних рисах. Оскільки він приїхав разом з ОСОБА_4 поговорити лише про автомобіль та поїздку, то поговоривши про це та, не досягнувши конкретних домовленостей, вони поїхали, а потерпілий з знайомими поїхали до дружини ОСОБА_2 (подивитись якісь документи).

Ще одна зустріч з потерпілим відбулась біля кінотеатру «Промінь», де він також був із ОСОБА_4 , де потерпілий повідомив, що йому не виходить їхати, по автомобілю нічого конкретного не міг сказати, тому вони перестали з ним спілкуватись з цього приводу перенесли поїздку. Більше потерпілого він не бачив.

Категорично ствердив, що ні грошових коштів, ні майна у потерпілого не вимагав (оскільки жодних спільних справ у них не було, боргів перед ним потерпілий не мав, з проханням про вимагання коштів на користь третіх осіб до нього ніхто не звертався). Зміст їх розмов під час зустрічей може підтвердити ОСОБА_4 , який був присутнім під час кожної з них. 23.04.2019 біля кафе «Кнайпа» з ОСОБА_2 не зустрічався.

23.04.2019 він майже весь день був на будівництві - в с.Крупа Луцького району, їздив в «Нову Лінію», «Епіцентр», де придбавав будівельні матеріали (десь до 22.00 год.), звіз їх на будівництво. Потім поїхав до ОСОБА_5 (з яким по телефону домовився про зустріч), зустрілись біля магазину «Наш Край», поблизу будинку, де він проживає по пр.Відродження м.Луцька. Коли повертався додому, на зупинці побачив знайому ОСОБА_6 (раніше замовляв в неї банери, футболки по роботі), зупинився та підвіз її до в центр міста (до аптеки, що біля ЦУМу), заїхав в якийсь магазин і до 23.00 год. вже був дома. Факт його повернення додому у цей час можуть підтвердити дружина і сусіди - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .

Вважає, що звинувачуючи його у вимаганні потерпілий ОСОБА_2 переслідує свою власну мету (яка пов`язана з фінансовими проблемами, що виникли у нього з «львівськими» партнерами), оскільки у випадку реального вимагання ним в останнього коштів, таке б, зважаючи на обізнаність та причетність дружини потерпілого до правоохоронної сфери, вони б зафіксували обов`язково або ж, враховуючи також, що зустрічі завжди проходили у багатолюдних місцях, повідомили про це правоохоронні органи, шляхом подання відповідної заяви.

Припускає, що вчинити даний злочин могла особа, у якої з потерпілим або ж членами його сім`ї були неприязні відносини, про наявність яких свідчать як лист з погрозами, про який вказував потерпілий та його дружина, так і факти підпалу належних їм автомобілів (по яких винних осіб не встановлено).

В зв`язку з наведеним, вважає кримінальне провадження щодо нього сфабрикованим, а обставини, що вказані в обвинуваченні свідомо перекручені. Оскільки жодних неправомірних дій він не вчиняв, просив ухвалити виправдувальний вирок.

Такі показання обвинуваченого ОСОБА_1 суд, згідно ст.23 КПК України, бере до уваги, оскільки вони є послідовними, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом", зокрема, п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року, «…таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів». Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі "Вєренцов проти України").

За правилами ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, сторона обвинувачення посилається, зокрема: на витяг з ЄРДР №12019030010001449 від 24.04.2019, показання потерпілого ОСОБА_2 , висновок судово-медичної експертизи №344 від 28.05.2019, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.05.2019; протоколи проведення слідчих експериментів за участю потерпілого від 27.06.2019, від 21.08.2019, від 19.09.2019; рапорти від 23.04.2019 та від 24.04.2019, протоколи огляду місця події від 24.04.2019, довідку КП «Луцька міська клінічна лікарня» від 25.04.2019, протокол огляду документу (відеозапису), показання свідка ОСОБА_9 , показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.07.2019; показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ОСОБА_19 (із застосуванням заходів безпеки), ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , протокол огляду речей від 26.04.2019, протокол огляду предметів від 16.05.2019, протокол проведення слідчого експерименту від 10.07.2019; протокол проведення слідчого експерименту від 26.08.2019; протоколи огляду предмету від 30.07.2019; протокол огляду предметів від 20.09.2019; протокол огляду документу (відеозапису) від 01.08.2019; протокол огляду документу (аудіозапису) із додатком - стенограмою від 27.08.2019; протоколи тимчасового доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю від 19.06.2019 (отримані на підставі ухвал слідчого судді від 22.05.2019) із додатками; протоколи огляду предметів від 28.07.2019, від 22.08.2019; довідку щодо результатів радіотехнічних обстежень від 07.08.2019; висновок експерта №211 від 28.05.2019; протокол огляду предметів від 07.08.2019; висновок імунологічної експертизи №58 від 31.07.2019; висновок судово-психіатричного експерта №110 від 08.08.2019; протоколи проведених обшуків від 06.06.2019 по місцю проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , а також автомобіля останнього від цього ж числа; протоколи обшуків по місцю проживання ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ; постанови про визнання предметів речовими доказами від 24.04.2019, від 20.08.2019, від 26.04.2019, від 16.05.2019, від 30.07.2019, від 20.09.2019, від 01.08.2019, від 27.08.2019, від 28.07.2019, від 22.08.2019, від 07.08.2019, від 21.08.2019, від 09.08.2019.

Крім того, стороною обвинувачення у даному кримінальному проваджені заявлялося клопотання про допит свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , однак надалі прокурор відмовився від клопотання щодо допиту вказаних свідків (клопотання про відмову від їх допиту було підтримане і представником потерпілого, а сторона захисту щодо їх виклику не наполягала).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Однак докази, зібрані органом досудового розслідування, на які посилається сторона обвинувачення на підтвердження винності останнього не підтверджують поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.189 ч.4 КК України, окрім того, вони ні самі по собі, ні у своїй сукупності не стверджують наявність у обвинуваченого умислу на вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, при цьому, частина зібраних доказів є неналежними, суперечливими та здобутими з порушенням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, в зв`язку з чим є недопустимими.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону. Недодержання вказаних вимог має наслідком визнання доказів недопустимими, вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може послатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.

З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно приписів ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Так, відповідно до положень ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається.

Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

У разі виявлення безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, декількох вчинених кримінальних правопорушень відомості про них заносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо.

Згідно витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12019030010001449 від 24.04.2019 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено дані про те, що 12.02.2019 в обідню пору ОСОБА_1 біля приміщення кафе «Кнайпа», що по вул.Рівненській, 55 м.Луцька, а також 20.02.2019 у вечірню пору доби на території автостоянки РЦ «Промінь», що по пр..Грушевського, 2 м.Луцька,усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з корисливих мотивів з метою протиправного заволодіння в майбутньому грошовими коштами ОСОБА_2 , з підстав не передбачених чинним законодавством, пред`явив останньому вимогу передачі йому грошових коштів в сумі 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно, відповідно, 270 577, 16 грн та 271 732, 51 грн., на яку потерпілий відмовився, оскільки заперечував про наявність будь-яких фінансових зобов`язань перед ОСОБА_1 та третіми особами, після чого ОСОБА_1 висловив погрозу потерпілому заподіяти у майбутньому фізичну шкоду здоров`ю, у разі відмови передати зазначену суму коштів. 23.04.2019 близько 23.10 год. знаходячись поблизу залізничних колій, що між вулицями Карпенка-Карого та будинками №12-13 вул.Кривоноса м.Луцька, ОСОБА_1 , реалізуючи попередньо виниклий у нього умисел на протиправне заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_2 , за попередньою змовою з двома невстановленими органом досудового розслідування особами, умисно, з корисливих мотивів, з метою залякування та спонукання потерпілого до передачі йому грошових коштів, невстановленими тупими предметами з обмеженою травмуючою поверхнею, нанесли декілька ударів в область голови, тулуба та кінцівок ОСОБА_2 , чим заподіяли останньому тілесні ушкодження (з зазначенням їх переліку), які згідно висновку судово-медичної експертизи №344 від 28.05.2019 за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, та в ході заподіяння яких ОСОБА_1 висловив потерпілому вимогу щодо передачі йому у майбутньому грошових коштів в сумі 10 0000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 267 753, 71 грн. Правова кваліфікація кримінального правопорушення - 189 ч.4 КК України.

Відповідно до повідомлення про підозру від 31.05.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_2 12.02.2019, 20.02.2019 та 23.04.2019, за ч.4 ст.189 КК України; тоді як з повідомлення про підозру від 23.09.2019, а також з обвинувального акта, затвердженого прокурором 02.10.2019 у кримінальному провадженні №12019030010001449, що надійшов суду для розгляду вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_2 03.02.2019, 14.02.2019 та 23.04.2019, за ч.4 ст.189 КК України.

Вказані вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру та пред`явлено обвинувачення саме у вчиненні кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_2 - 03.02.2019, 14.02.2019 та 23.04.2019.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається.

Як вбачається з вищенаведеного витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12019030010001449 від 24.04.2019 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань дані про те, що ОСОБА_1 вчинялись кримінальні правопорушення, зокрема, 03.02.2019 та 14.02.2019 не вносились, а тому досудове розслідування, в цій частині обвинувачення, проведено без внесення відомостей до ЄРДР, що є порушенням норм ч.2 ст.214 КПК України та, як наслідок, є підставою для визнання доказів, здобутих органом досудового розслідування в цій частині обвинувачення, - недопустимими.

Також, суд звертає увагу, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не були спростовані і інші протиріччя, в частині відомостей, зазначених у витягу з ЄРДР №12019030010001449 від 24.04.2019 року, який був представлений стороною обвинувачення та досліджений судом.

Так, про виявлене під час досудового розслідування кримінальне правопорушення в рамках одного кримінального провадження слідчий за довідником 1 "Перелік інших джерел, з яких виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення" вносить, зокрема, відомості до Реєстру про джерело, з якого виявлено кримінальне правопорушення, та відомості про кримінальне правопорушення.

З витягу з ЄРДР №12019030010001449 вбачається, що в графі "Заявник або потерпілий" міститься інформація: ОСОБА_2 , дата надходження заяви 23.04.2019, дата і час внесення 13.14. год. 24.04.2019, який, зважаючи на його стан після вчинення на нього нападу, не міг бути заявником.

При цьому, прокурор не надав та суду взагалі не відомий зміст документів, на підставі яких було внесено відомості до ЄРДР №12019030010001449 від 24.04.2019 про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень 12.02.2019, 20.02.2019, 23.04.2019 за ч.4 ст.189 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.

Так, на думку сторони обвинувачення основним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України є показання потерпілого ОСОБА_2 .

Так, потерпілий ОСОБА_2 (відносно якого постановою слідчого від 25.04.2019 застосовано заходи забезпечення цілодобової безпеки) суду дав показання, що внаслідок вчинення відносно нього кримінального правопорушення він став інвалідом ІІ групи. Так, протягом певного часу він разом з «львівськими партнерами» - ОСОБА_26 і ОСОБА_27 займались реалізацією «оливки» з Європи, а також «нелегально» возили сигарети.

Точної дати не пам`ятає, однак на початку 2019 року він зустрічався біля квартири по вул.Мазепи м.Луцька з ОСОБА_1 і « ОСОБА_28 » ( ОСОБА_4 ), які того дня вимагали повернути борг «львівським» партнерам (у сумі приблизно 150 000 євро чи доларів), погрожуючи йому словесно (конкретного змісту погрози зазначити не міг) та замахуючись на нього рукою. Оскільки він не мав жодних боргових зобов`язань, тому повідомив, що необхідно зустрітись з «львівськими» партнерами та обговорити це питання. Цю зустріч бачили його брат (який сфотографував обвинуваченого) та дружина ОСОБА_10 , яка запитувала «чи все нормально?», ніхто з них у розмову не втручався.

На наступний день ОСОБА_1 та ОСОБА_4 телефонували йому з різних номерів та просили про зустріч на вул.Набережній м.Луцька на мийці «5 зірок». Він погодився, на зустріч, окрім вищевказаних осіб, приїхав також чоловік на прізвисько « ОСОБА_29 », який також запитував чи він впевнений, що нікому не винен грошей, однак він відповів, що це всі «питання спільного бізнесу». Згодом під`їхав ОСОБА_27 та ще дві особи, прізвищ яких він не пам`ятає, говорили про борг, однак він вкотре заявив, що нікому нічого не винен і це доведе, для цього він з одним із «львівських партнерів» поїхали до його дружини - ОСОБА_10 в офіс. Після чого в телефонному режимі його дружина ОСОБА_30 домовилась зі ОСОБА_27 про зустріч в м.Радехові. Однак зустріч не відбулась, оскільки ОСОБА_27 і ОСОБА_26 повідомили, що перебуватимуть за кордоном. Коли він повернувся на мийку, то там ще перебували ОСОБА_1 та « ОСОБА_28 », які погрожували словесно, зокрема сказали «… якщо ти не прав, то буде біда, і ти постраждаєш…».

Через кілька днів йому зателефонували ОСОБА_1 та « ОСОБА_28 » та домовились про зустріч біля кафе «Кнайпа», знову говорили про його борги, які він заперечував та відмовлявся повертати.

Між ними також була зустріч і біля кінотеатру «Промінь», де ОСОБА_1 та « ОСОБА_28 » вимагали повернути борг в сумі 10 000 доларів США, погрожуючи фізичною розправою словесно ( ОСОБА_31 повідомив, що «наркоман» може всадити піку в бік…».

Окрім того, зазначив, що ще до цих подій, у грудні 2019 до нього телефонував ОСОБА_17 , з вимогою дати йому 2 000 євро, щоб той не розголошував відомої йому інформації, оскільки він ніби-то знав, що той «кинув» львівських. Однак він гроші, які вказав ОСОБА_17 , не дав, на що останній повідомив, що в нього є час до Нового року, якщо не дасть кошти, то він повідомить про відомі йому обставини «львівських партнерів». Після цього, з січня до нього почали телефонувати « ОСОБА_28 » і ОСОБА_1 з приводу так званого «боргу». Вважає, що ОСОБА_17 просто придумав, що він забирав кошти у «партнерів», виключно з особистих корисливих мотивів.

В кінці лютого - початок березня він полетів в Ізраїль, а повернувшись дізнався, що їм спалили два автомобіля: один дружини, інший був зареєстрований на нього. Зі слів його знайомих - це зробив ОСОБА_1 ; також на їх домашню адресу надходив лист, написаний дитячим почерком з прихованою погрозою фізичної розправи. Не пам`ятає, чи висловлювались ним та його дружиною версії щодо причин підпалу автомобілів.

23.04.2019 ввечері він вийшов в двір біля свого будинку, щоб поставити автомобіль на стоянку. В цей момент побачив ОСОБА_1 , який разом з ОСОБА_27 чекали його на автомобілі «Ауді» (що належав ОСОБА_27 , останній перебував за кермом). Він сів до них в автомобіль, ОСОБА_1 сказав, що «борги потрібно віддавати, оскільки в житті можна чого хочеш чекати». Поговоривши декілька хвилин, вони домовились зустрітись на наступний день разом, в присутності його дружини - ОСОБА_32 обговорити усі фінансові питання. Після цієї розмови він сів в автомобіль і відразу ж поїхав на стоянку. Повертаючись додому говорив з дружиною по телефону. На вулиці було темно, територія дещо освітлювалась, однак не зовсім (такі ж умови були і на самому місці події). Переходячи через колію - побачив ніби-то бійку (фактично була імітація), ствердив, що міг розвернутись та не йти туди, однак не думав, що з ним таке трапиться. Він підійшов до них (там було 3 хлопці) та йдучи повз (оскільки хотів їх обійти) побачив, як один з них (був в капюшоні, бейсику та окулярах) почав наносити йому перший удар рукою, він захищався та підставив свою руку. Оскільки в той час він говорив по телефону з дружиною, тому він, не вимикаючи його, поклав його в кишеню. Він хотів втікати, однак з лівої сторони побачив ОСОБА_1 (який перебував у темному одязі), якому він сказав « ОСОБА_33 … перестань…», на що той відповів «… борги треба повертати», після чого наніс йому удар рукою (як йому здалось - кулаком), від чого він впав і втратив свідомість. При цьому ствердив, що бачив у когось з тих трьох осіб молоток, однак в кого саме і чи наносив цим предметом удари саме ОСОБА_1 ствердити не може. Після цього він втратив свідомість, інших подій не пам`ятає.

Зустрічі між ним та ОСОБА_1 в кафе «Козача левада» та розмови, яка між ними могла бути - не пам`ятає.

Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 120 567,58 грн, моральної шкоди - 1 000 000, 00 грн та витрат на правову допомогу - 30 000 грн підтримує повністю, просить його задовольнити. Наполягає на найсуворішій мірі покарання обвинуваченого ОСОБА_1 .

Факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 підтверджується довідкою КП «Луцька міська клінічна лікарня» від 25.04.2019, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 поступив в КП ЛМКЛ 23.04.2019 о 23.55 год. з діагнозом: «Важка відкрита черепно-мозкова травма. Вдавлений багатовідламковий перелом скроневої кістки зліва з переходом на основу черепа. Забій головного мозку важкого ступеня. Субарахноїдальний крововилив. Набряк головного мозку, дислокаційний синдром. Перелом кісток лицевого черепа зліва, перелом кісток носа. Забійна рана лівої надбрівної ділянки. Забій та підшкірна гематома м`яких тканин лівої половини голови. Закритий перелом нижньої третини лівої ліктьової кістки.»

Згідно висновку судово-медичної експертизи №344 від 28.05.2019 (проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 22.05.2019) у гр. ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження: важка відкрита черепно-мозкова травма у вигляді вдавленого проникаючого багатовідламкового перелому скроневої кістки зліва з переходом на основу черепа з забоєм, розтрощенням головного мозку важкого ступеню, набряком головного мозку, субарахноїдальним крововиливом та епідуральними геморагічними напластуваннями в ділянці перелому скроневої кістки та парезом окорухового нерва зліва, масивні забої та підшкірні гематоми м`яких тканин лівої половини голови та обличчя, закритий перелом виличної кістки зліва з гематосинуситом, закритий перелом кісток носа, рана на лівій надбрівній ділянці голови, в ділянці верхньої губи зліва, закритий перелом нижньої третини лівої ліктьової кістки без зміщення, підшкірна гематома та садно на медіальний поверхні середньої третини лівого передпліччя. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії тупого предмету (предметів) з обмеженою травмуючою поверхнею, цілком можливо в час вказаний в ухвалі суду та медичній документації. За ступенем тяжкості важка відкрита черепно-мозкова травма відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; переломи виличної кістки та ліктьової кістки за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я; масивні підшкірні гематоми голови, перелом кісток носа, рани - до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; підшкірна гематома та садно в ділянці лівого передпліччя - до категорії легких тілесних ушкоджень.

Однак самі по собі зазначена довідка та висновок експертизи №334, які суд вважає допустимими доказами, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не можуть свідчити, що тілесні ушкодження, в зв`язку з вимаганням коштів у потерпілого, спричинив саме обвинувачений ОСОБА_1 .

З протоколу огляду місця події від 24.04.2019, проведеного в період з 01.55 год. до 02.20 год. (з доданими фото таблицями), вбачається, що було оглянуто прилеглу територію поблизу будинків №12, №13 по вул.Кривоноса м.Луцька, зокрема грунтову доріжку, що веде до залізничних колій. Поблизу молодого дерева сосни (яке є зламаним), в радіусі 1х1 м - пом`ята трава та виявлено сліди червоно-бурого відтінку площею близько 30 кв.см (праворуч від дерева); під самим деревом є сліди згустку речовини червоно-бурого відтінку візуально схожого на кров. Крім цього, виявлено паперову серветку білого кольору, на якій наявні речовини червоно-бурого відтінку, а також бинт медичний білого кольору з слідами речовини червоно бурого кольору. Змиви речовин бурого кольору було вилучено. Окрім того, в ході огляду прилеглої території було виявлено фрагменти слідів низу взуття на ґрунтовому покритті, які було вилучено.

Вилучені речі оглянуто, згідно протоколу огляду від 07.08.2019 та постановою слідчого від цього ж числа визнано речовими доказами.

З висновку експерта №211 від 28.05.2019 вбачається, що два сліди низу взуття, зафіксовані на два гіпсові зліпки, вилучені в ході огляду місця події 24.04.2019 за адресою: м.Луцьк, вул.Кривоноса, поблизу будинків №12 та №13 - для ідентифікації не придатні.

Вказані докази є належним та допустимим, оскільки вони підтверджують подію злочину (час, місце його вчинення) та були отримані у порядку, визначеному чинним КПК України. Однак самі по собі або ж у сукупності з іншими доказами, що визнані судом належними та допустимим у межах даного провадження, не є достатніми для прийняття рішення щодо винуватості саме ОСОБА_1 у його вчиненні.

Вирішуючи питання допустимості інших, наданих стороною обвинувачення доказів, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , в порядку ст.89 КПК України, суд встановив наступне.

З протоколу пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 28.05.2019, наданого стороною обвинувачення у підтвердження винуватості ОСОБА_1 , вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 , перед пред`явленням фотознімків, повідомляючи про зовнішній вигляд нападників, зокрема ознаки за якими він зможе опізнати особу, повідомив, що одним із них був ОСОБА_1 , якого він добре знає, тоді як двох інших двох описав. Так, серед пред`явлених для впізнання фотокарток, на фототаблиці під №1 вказав на особу під №3 - ОСОБА_1 (який другим почав наносити удари в ділянку голови. В його руках був якийсь предмет, ймовірно молоток або труба чи інший металевий предмет, оскільки удари були дуже сильними. Його він впізнає безумовно, так як раніше неодноразово з ним зустрічався, тому візуально знає його дуже добре). На фото таблиці №2 на знімку №4 зображений ОСОБА_34 на прізвисько « ОСОБА_28 », якого під час нападу не було.

Таким чином, зі змісту вказаного протоколу вбачається, що перед пред`явлення особи для впізнання по фотокартці, слідчим навіть не встановлювалось за якими ознаками потерпілий зможе упізнати особу, що свідчить про недотриманням слідчим вимог, закріплених у ст. 228 КПК України під час проведення даної слідчої дії.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо анкетних даних статистів та їх згоди на використання їх фотознімків у даному провадженні.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 228 КПК України впізнання по фотознімкам може проводитись за необхідності. Законодавець передбачив таку можливість лише у тому разі, якщо саму особу пред`явити не можливо, у зв`язку із перебуванням у розшуку, тривалому відрядженні, місцезнаходження її не відомо, або якщо ця особа відмовилась взяти участь у впізнанні.

Натомість, в протоколі особою, яка проводила слідчу дію, не наведено мотивів в чому полягала необхідність проведення впізнання саме по фотознімкам та з яких таке впізнання не видалось за можливе провести наживо (у той час обвинувачений не був у розшуку, його анкетні дані були відомі органу досудового розслідування). Так само, і у судовому засіданні стороною обвинувачення, не було доведено наявності необхідності проведення впізнання саме за фотознімками, як це вимагається положеннями ч. 6 ст. 228 КПК України.

Крім того, слід зазначити, що метою проведення такої слідчої дії як впізнання особи за фотознімками є не лише встановлення причетності конкретної особи до певних подій, а і виявлення здатності особи, яка впізнає, за конкретними індивідуальними ознаками відрізнити особу, яку впізнають, він інших, схожих на неї осіб, що і забезпечується тим, що особі, яка впізнає, пред`являється щонайменше чотири фотознімки схожих осіб без різких відмінностей у зовнішності та віці для обрання фотознімку тієї особи, причетність якої до певних подій, перевіряється.

Разом з тим, як встановлено і органом досудового розслідування (вказане зазначене і у цьому протоколі), так і в ході судового розгляду, потерпілий ОСОБА_2 був раніше знайомий із обвинуваченим ОСОБА_1 , вони неодноразово спілкувалися, і він добре його знав, як зовнішні риси, так і за анкетними даними. Це в свою чергу свідчить про недоцільність проведення даної слідчої дії, оскільки необхідність пред`явлення для впізнання раніше знайомої особи, яку він знає, із зазначенням її анкетних даних, виходячи із мети проведення слідчої дії - пред`явлення для впізнання, відсутня.

При цьому, як вбачається з даного протоколу він складався 28.05.2019 у приміщенні кабінету №10 СУ ГУНП у Волинській області, тоді як потерпілий в судовому засіданні зазначив, що з 23.04.2019 і на протязі 1-2 місяців він постійно перебував у лікарні (при цьому, тривалий час у непритомному або ж напівпритомному стані, під час якого навіть не пам`ятав, що ображав медичний персонал).

Ці обставини в сукупності свідчать виключно про те, що впізнання за участю потерпілого ОСОБА_2 мало суто формальний характер, фактично виконувалось без дотримання встановленого порядку, при цьому, у суду виникає розумний сумнів (зважаючи на стан потерпілого та проведення з ним усіх подальших слідчих дій лише в кінці червня), що протокол міг складатись у зазначену дату в кабінеті слідчого, за участю усіх вказаних у ньому осіб, тому, відповідно до ст. 86 КПК України, протокол пред`явлення для впізнання від 28.05.2019 не може бути визнаний допустимим та використовуватись судом в якості доказу, адже такий доказ отриманий з грубим порушенням встановленої КПК України процедури.

Суд наголошує, що доказ має бути бездоганним, щоб виконувати свою роль, тобто він має бути отриманий із суворим дотриманням порядку, визначеного кримінальним процесуальним законом. Порушення цього порядку або ж будь-яких помилок чи дрібних недоліків є неприпустимим, адже це спотворює зміст доказу загалом. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 року справа № 694/930/16-К, провадження № 51-155 км 19.

Так, як на доказ, яким сторона обвинувачення обґрунтовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України є протоколи проведення слідчих експериментів від 27.06.2019, від 21.08.2019 за участю потерпілого ОСОБА_2 .

Так, під час проведення слідчого експерименту - протокол від 27.06.2019 (проведеного за участю понятих), потерпілий ОСОБА_2 вказав, що ОСОБА_1 03.02.2019 у вечірній час у АДРЕСА_5 у присутності ОСОБА_4 вимагав грошові кошти в сумі 10 000 доларів США (тоді як в судовому засіданні вказував, що дані події мали місце значно раніше, а сума, яку вимагали становила 150 000 євро чи доларів); 04.02.2019 в обідню пору відбулась зустріч у кафе-мийка «5 зірок», де був присутній ОСОБА_1 , ОСОБА_34 , ОСОБА_23 , ОСОБА_35 , а також підходив ОСОБА_36 , де у нього вимагали повернути борг «львівським»; 13.02.2019 на автостоянці, поблизу будинку №2а по вул.І.Огієнка м.Луцька, де кафе «Капучіно» ОСОБА_34 нагадував про те, що необхідно повернути борг «львівським партнерам»; 14.02.2019 на автостоянці РЦ «Промінь», що по АДРЕСА_16 ОСОБА_1 та ОСОБА_34 вимагали кошти (при цьому, в судовому засідання ствердив, що ОСОБА_1 погрожував словесно); 23.04.2019 в вечірній час (близько 22 год) неподалік приміщення «Кнайпа», по вул.Рівненській, 55 м.Луцька ОСОБА_1 вимагав кошти в сумі 10 000 доларів США, крім нього, в автомобілі чорного кольору був ОСОБА_25 , дана зустріч тривала близько 30-40 хв. (тоді як в судовому засіданні зазначив, що ця зустріч відбулась біля дому і відразу ж після неї він поїхав на стоянку). Під час даного експерименту безпосередньо вказав на місця вчинення відносно нього кримінального правопорушення.

В ході судового розгляду ним зазначено дещо інші показання як з приводу сум вимагання, так і з приводу місць зустрічей.

Під час проведення слідчого експерименту - протокол від 21.08.2019 з фототаблицями (проведеного за участю понятих), потерпілий ОСОБА_2 , розповів про обставини вчинення відносно нього кримінального правопорушення (вказав на місце), детально описав механізм нанесення тілесних ушкоджень (додаток до даного протоколу був досліджений шляхом його перегляду безпосередньо в судовому засіданні).

Однак показання під час його проведення не відповідають показанням, даним в ході судового розгляду. Так, під час вказаного слідчого експерименту потерпілий повідомив, зокрема, що як тільки він, повертаючись з стоянки близько 23.00 год. 23.04.2019, ступив на доріжку, то на нього зразу напали і били троє осіб, третього з них він не зможе впізнати, інших двох - впізнав, зокрема ОСОБА_1 , який наніс удар з лівого боку в голову, а перший удар - в ліву руку. При цьому, перший удар був нанесений молотком, який був у хлопця у капюшоні, бейсболці та окулярах. У ОСОБА_1 точно був кастет і він наніс не менше 2 ударів. Події (напад) відбувались біля самого дерева, де було 4-5 осіб, які втекли як тільки на нього напали. Зазначив, що спочатку хлопець у капюшоні наніс йому удар молотком в голову, а коли він підняв руку та захищався, то зліва з`явився ОСОБА_1 та наніс удари рукою, тоді він сказав «… ОСОБА_37 , що ти робиш….?». В подальшому він відбіг на декілька метрів та впав.

Окрім того, якщо виходити з таких показань, то потерпілий відразу після останньої зустрічі - 23.04.2019 поїхав своїм автомобілем на стоянку, час доїзду до якої встановлено слідчим експериментом від 19.09.2019 (становить 53 сек., а час його руху від стоянки до місця нападу - 1 хв 20 сек.), а тому зважаючи на показання свідків, що підтвердили факт перебування ОСОБА_1 перед 23.00 год дома, письмові документи, що це підтверджують, час необхідний для доїзду з дому до місця нападу (встановлений слідчим експериментом - 10 хв.), тому показання потерпілого щодо участі ОСОБА_1 у безпосередньому нападі на нього є неспроможними.

Показання, зазначені у даних протоколах та зафіксовані на відповідні носії інформації (які були предметом безпосереднього дослідження в ході судового розгляду), частково суперечать показанням потерпілого ОСОБА_2 , даним ним в ході судового розгляду та іншим доказам у справі, є суперечливими та нелогічними: зокрема, як особа, після нанесеного потужного удару молотком в голову (зважаючи на тілесні ушкодження, що у нього були), піднімаючи іншу руку для захисту, та отриманні ще інших ударів (яких не чула свідок ОСОБА_10 , яка перебувала у той момент на зв`язку), міг ще сказати «… ОСОБА_1, що ти робиш…» та почути у відповідь «…що за борги треба відповідати», чого також не чула свідок ОСОБА_10 .

Такі суперечливі показання потерпілого не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .

Окрім того, протокол від 21.08.2019 не відповідає вимогам ст. 104 КПК України: так, у ньому вказано про те, що у ньому брало участь 8 осіб, документ не містить підписів усіх учасників, що брали участь у його проведенні (що є обов`язковою вимогою), а на додатках до нього, які є невід`ємною його частиною відображено лише 7 осіб як учасників вказаної слідчої дії.

Відповідно до норм чинного КПК України слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події тощо.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчі експерименти проводились не у обстановці, що була б найбільш наближеною до реальної події кримінального правопорушення (не у нічний час), без залучення до участі у його проведенні підозрюваного (який вже був у той час затриманий та давав показання) та без його захисника (хоча клопотання про таке залучення були подані органу досудового розслідування як від підозрюваного, так і від захисника).

Наступними доказами, якими сторона обвинувачення обґрунтовує винуватість ОСОБА_1 за ст.189 ч.4 КК України є протоколи слідчих експериментів від 19.06.2019 та від 26.08.2019.

Так, під час проведення слідчого експерименту (відеозапис досліджено безпосередньо в судовому засіданні) - протокол від 19.09.2019 (проведеного за участю понятих), з участю потерпілого ОСОБА_2 було встановлено місцевість, якою він здійснював рух до стоянки автомобілем та зафіксовано час руху від місця проживання до стоянки - 53 сек.; а також час його руху від стоянки до місця нападу, що становить - 2 хв 20 сек.

Проведеним слідчим експериментом від 26.08.2019 за участю статиста, (додаток до якого - диск з відеозаписом, був предметом безпосереднього дослідження в ході судового розгляду)встановлено, що камера, що знаходилась на стовпі біля будинку за адресою: АДРЕСА_3 не спрацьовує на пішохідних рух особи від автостоянки, що під мостом, до доріжки, що веде до ЖД колій.

Однак дані докази ні самі по собі, ні в сукупності з іншими доказами, що визнані належними та допустимими у даному провадженні, не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.189 ч.4 КК України.

Окрім вищезазначених доказів сторона обвинувачення обґрунтовує винуватість ОСОБА_1 показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_10 суду дала показання, що потерпілий ОСОБА_2 - її чоловік, певний проміжок часу мав бізнес у м.Львові, партнерами якого були - ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , займались перевезенням товарів на території Європи, а вона допомагала у юридичних питаннях. В останні роки між чоловіком та його партнерами були напружені стосунки через втрачену частину коштів. В вересні 2018 року ОСОБА_27 і ОСОБА_26 приїхали в м.Луцьк, розмова між ними відбулась на території парку (при ній була присутня вона, а також ОСОБА_38 ), жодних претензій ніхто не висловлював до її чоловіка, оскільки бізнес виявився збитковим, тому вирішили його закривати. Приблизно в другій половині грудня 2018 року ОСОБА_38 , який був обізнаний з деталями бізнесу, почав погрожувати та присилати на месенджер «WhatsApp» вимоги про необхідність передачі йому 2 000 доларів США чи євро, оскільки її чоловік ( ОСОБА_2 ) ніби-то «кинув львівських».

Приблизно в січні-лютому 2019 року почались дзвінки з невідомих номерів: якийсь « ОСОБА_28 » телефонував чоловіку та вимагав повернути гроші «львівським партнерам». 03.02.2019 вона, її чоловік ОСОБА_2 , його брат ОСОБА_39 з дітьми разом відпочивали. Чоловік з братом поїхали додому раніше, повертаючись додому побачила в дворі біля будинку чоловіка і двох чоловіків, один з яких - ОСОБА_1 , які розмовляли на підвищених тонах (суті розмови не чула). Вона запитала чи все добре, на що чоловік відповів, що все нормально і вона пішла додому. Коли він прийшов додому, то повідомив, що ОСОБА_1 та « ОСОБА_28 » сказали повернути гроші «львівським партнерам», неодноразово йому погрожували, сказали дати 10 000 доларів США для вирішення даного питання.

Через день (в понеділок) чоловікові зателефонував ОСОБА_1 та сказав приїхати на мийку «5 зірок», для розмови з «львівськими партнерами», останній поїхав. Зі слів чоловіка їй відомо, що там були ОСОБА_31 , ОСОБА_27 , особа на прізвисько « ОСОБА_40 », львівський авторитет « ОСОБА_41 » та ще одна особа, які (як їй стало відомо зі слів чоловіка) виставляли вимогу про передачу певної суми коштів, яку ніби-то чоловік був винен «львівським партнерам». Через 1-2 годин зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що вони їдуть до неї в офіс, там відбулась розмова, де особа на прізвисько « ОСОБА_41 », який діяв ніби-то від імені «львівських партнерів» вимагав повернути гроші, однак вона наполягала, що дане питання повинно вирішуватись в господарському порядку (шляхом переговорів), оскільки жодних офіційних документів щодо вказаної господарської діяльності не було. Їй відомо, що сума з приводу якої «львівські партнери» мали претензії по бізнесу до чоловіка була в районі 150 000 євро. Вона особисто зателефонувала ОСОБА_27 та домовилась про зустріч через два дні в ОСОБА_42 , однак у вказаний день той не відповідав на дзвінки.

Після цього до чоловіка продовжувались дзвінки з боку ОСОБА_1 та « ОСОБА_28 », між ними було кілька зустрічей в різних місцях (біля ТЦ «Промінь», кафе «Капучино» та біля їх двору), де у нього вони вимагали кошти. Про це її відомо зі слів чоловіка. Їх сім`ї постійно погрожували та тримали у постійній нервовій напрузі. Так, 08.03. десь о 03.00 год. їм спалили два автомобілі (експерти встановили, що це був умисний підпал). Вважає, що оскільки поблизу їх будинку проживає сестра ОСОБА_1 , останній добре орієнтувався у тій місцевості і міг це зробити, і зі слів знайомих їй також відомо, що до підпалу причетні брат ОСОБА_31 та особа на прізвисько «ІНФОРМАЦІЯ_4». Окрім того, у поштовій скринці знаходила лист, написаний ніби-то як дитяча розповідь, де відображено погрозу її чоловіку та членам сім`ї.

23.04 довго була в міськвідділі, о 21.20 год. повернулась додому, а чоловік поїхав на стоянку ставити автомобіль. Оскільки до стоянки і назад потрібно часу близько 10 хвилин, а його не було вже близько 30 хвилин, тому зателефонувала йому, почула у відповідь, що вже йде, після чого - незрозумілі крики, шум, слова чоловіка «..що ви творите», «… ОСОБА_43 ». Вона одягнулась, вибігла на вулицю та відразу зателефонувала «102». Поки чекала поліцію, намагалась додзвонитись до чоловіка, однак він трубку не брав. Його кілька хвилин шукали в різних місцях (біля стоянки по обидва боки). Потім один з поліцейський крикнув, що знайшов його, коли вона прибігла, то побачила, що все було в крові, голова розтрощена (був без свідомості), телефон лежав поруч з ним. Його доставили до лікарні, де було проведено операцію.

Не зважаючи на побиття її чоловіка, їй телефонували та продовжували погрожувати, однак хто телефонував - їй не відомо, поліцію вона повідомила, що у вчиненому підозрює саме ОСОБА_1 , « ОСОБА_28 » і ОСОБА_27 . 25.04.2019 потерпілий почав приходити до свідомості та реагувати на запитання. На її запитання скільки було людей - показав 3, коли вона назвала прізвище « ОСОБА_31 », він почав кивати головою (з ока потекла сльоза), тому вважає, що він ствердно дав відповідь на її запитання. Після цього вона зателефонувала у поліцію та попросила його допитати, оскільки не знали чи він виживе (допит зняли на відео).

Окрім того, чоловік ще їй повідомляв, що перед нападом, зокрема в період з 21 до 22 години йому подзвонили і він виходив до автомобіля «Ауді», де був ОСОБА_1 та ОСОБА_27 , які запитали чи віддає він гроші, на що він повідомив, що буде говорити з ними в інший час і пішов, вони відповіли, що це останнє попередження.

Заяву в поліцію відразу не писала, оскільки чоловік сам хотів залагодити даний конфлікт.

Таким чином, виходячи із змісту показань даного свідка вбачається, що про обставини вимагання, які, виходячи з її показань мали місце - в січні-лютому 2019, 03.02.2019, на наступний день після цього, а також біля РЦ «Промінь», кафе «Капучино» ОСОБА_31 та ОСОБА_44 та про сам факт нападу, в тому числі і про причетність саме ОСОБА_1 до нанесення тілесних ушкоджень, їй стало відомо виключно зі слів чоловіка - ОСОБА_2 .

До показань даного свідка суд відноситься критично виходячи з наспаного.

Так, показання даного свідка щодо вимагання коштів у потерпілого ОСОБА_2 зокрема, ОСОБА_44 та ОСОБА_38 спростовуються як матеріалами даного провадження (таке обвинувачення жодному із них не пред`являлось), так і показаннями в судовому засіданні зазначених осіб у якості свідків, які категорично заперечили можливе вимагання коштів.

Відповідно до ч.2 ст.97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. При прийнятті цього рішення суд зобов`язаний враховувати, зокрема, значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з`ясування певної обставини, інші докази щодо вказаних питань, які подавались або можуть бути подані, обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності, переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень, співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання. Згідно ч.6 цієї ж статті показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими.

Таким чином, показання даного свідка щодо обставин вимагання коштів ОСОБА_1 , в основному ґрунтуються на показаннях потерпілого ОСОБА_2 , які суд вважає непослідовними, нелогічними та такими, що суперечать показанням інших свідків, письмовим документам, тому показання свідка ОСОБА_10 суд, за відсутності інших доказів винуватості ОСОБА_1 , не може покласти в основу даного вироку як беззаперечний та неспростовний доказ винуватості ОСОБА_1 .

Окрім того, показання даного свідка ( ОСОБА_10 ), зокрема, в частині повідомлення потерпілим імені особи, шляхом звернення до нього саме по імені (та як наслідок, ідентифікації особи, що здійснила напад) суперечать як показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (які проаналізовані нижче), так і письмовим доказам у даному провадженні.

Так, з рапорту, що надійшов в чергову частину 23.04.2019 о 23.11 з диспетчерського центру лінії 102: надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з вх.тел.№ НОМЕР_1 , про те, що під мостом на колії по вул.Рівненській чоловіку заявниці наносять тілесні ушкодження невідомі особи (посилання на ім`я, яке вона ніби-то почула під час розмови - відсутнє, хоча на той час особа з почутим нею ім`ям на її особисте переконання вже ніби-то неодноразово вимагала кошти у чоловіка, вчиняла підпал належних їм автомобілів). Інших даних заявниця не знає.

Вказане зафіксовано в протоколі огляду документу (аудіозапису) та в стенограмі аудіо запису-повідомлення на спецлінію «102» гр. ОСОБА_10 від 27.08.2019. Так, відповідно до стенограми, свідок ОСОБА_10 , повідомляючи про побиття її чоловіка, заявляє «… я по телефону з ним говорила і почула, що його б`ють….» (аналогічно - жодного посилання на ім`я).Постановою слідчого від 27.08.2019 вказаний диск з аудіо записом розмови визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Протоколом огляду документу (відеозапису) від 01.08.2019 - оглянуто предмет: ДВД-диск для лазерних систем зчитування, з нагрудного персонального відеореєстратора ZM0322, який надавався старшому лейтенанту поліції ОСОБА_12 , де зафіксовано зміст розмови ОСОБА_45 з працівником поліції ОСОБА_12 та повідомлення останнього працівників поліції та швидкої (посилання на ім`я можливого нападника - відсутні). Постановою слідчого від 01.08.2019 вказаний диск визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Вказане стверджується і відповіддю (з додатками) за підписом начальника ГУНП у Волинській області від 11 липня№2556АЗ/01/25-09, наданою на запит захиснику Лавренчуку О.В., що відкрита стороною захисту під час досудового розслідування, в порядку ст.290 КПК України.

Таким чином, суд не бере до уваги показання потерпілого ОСОБА_2 та даного свідка ( ОСОБА_10 ) щодо зазначення під час розмови по телефону імені нападника, оскільки вказане не тільки не підтверджується належними доказами, а навпаки, спростовується вищенаведеним. Використання імені, що відповідає імені обвинуваченого ОСОБА_31 , на думку суду, було зазначено виключно вже під час допиту вищевказаних осіб, саме з метою надання здобутим доказам більшої переконливості того, що до вчинення даного кримінального правопорушення причетний саме ОСОБА_1 .

За таких обставин суд не може покласти в основу обвинувачення ОСОБА_1 за ч.4 ст.189 КК України показання свідка ОСОБА_10 .

Під час проведення слідчого експерименту - протокол від 21.08.2019 з фототаблицями (проведеного за участю понятих, свідка ОСОБА_10 ), потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що у момент нападу він розмовляв по телефону з дружиною, опустив телефон до тазу та не вимкнув. При цьому встановлено, ОСОБА_10 , при ввімкненому телефоні, могла чути певні слова, за умови, що вони були сказані таким же тоном і що там не було сторонніх звуків. (додаток до даного протоколу буз досліджений шляхом його перегляду безпосередньо в судовому засіданні). Однак, на думку суду, аналізуючи попередньо досліджені докази, спростовуючи вищенаведеним те, що у фразі, яку почула ОСОБА_10 не було жодного імені, оскільки, якби таке ім`я дійсно звучало: а про вимагання коштів ОСОБА_1 , його погрози, в тому числі його причетність саме його до підпалів належних їм автомобілів, як вбачається з її показань, їй було відомо, тому остання, зважаючи на рід її діяльності (працює адвокатом), відразу зазначила працівникам поліції про особу, яка може бути причетна до вчинення нападу та вимагання, тому вказаний доказ не може «поза розумним сумнівом» довести винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину щодо ОСОБА_2 .

Окрім того, зазначений протокол не містить підписи усіх осіб, що брали участь у його проведенні, а тому не відповідає вимогам ст. 104 КПК України.

Свідок ОСОБА_11 суду дав показання, що 02.02.2019 він разом з братом ОСОБА_46 приїхали до будинку за адресою: АДРЕСА_4 , на зустріч їм підійшло двоє чоловіків, брат ОСОБА_47 повідомив, що це його колеги - « ОСОБА_28 » і « ОСОБА_48 » ( ОСОБА_49 ), при цьому не хвилювався та спокійно поводився. Вони відійшли та розмовляли (суті він не чув), оскільки згодом у словах він почув негативні емоції та агресію, тому підійшов ближче, однак потерпілий попросив його відійти, що він зробив. Потім дістав мобільний телефон та хотів зняти (приблизно за м 5 від них), оскільки чоловіки досить емоційно розмовляли, тоді до нього підійшов ОСОБА_1 та запитав, що він знімає. Тому він встиг лише їх сфотографувати. В подальшому (стоячи близько 5 м від них) почув, що вони сказали ОСОБА_2 розібратись з «львівськими» або дати їм 10 000 доларів США (тоді як потерпілий ОСОБА_2 повідомляв про 150 000 євро чи доларів) і останні не будуть його чіпати, якщо не поверне, то йому погрожували, що виражалось у фразі «… якщо не розрахуєшся, то буде друга мова і не тут…», «… ти знаєш, що ми можемо з тобою зробити?...». На що ОСОБА_2 відповів, щоб вони брали «львівських» і всі разом поговорять, оскільки він запевняв, що нікому грошей не винен.

Окрім того, йому відомо зі слів брата, що він мав спільний бізнес з «львівськими» ОСОБА_50 та ОСОБА_27 (прізвищ не знає), потім вони почали вимагати у нього якісь гроші, на що брат запевняв, що він правий і нікому нічого не винен.

Про те, що його побив саме ОСОБА_1 йому відомо зі слів брата, а про погрози - зі слів ОСОБА_32 . ОСОБА_17 він не знає, про підпал автомобілів йому нічого не відомо. Ствердив, що ОСОБА_26 знає давно, їхні батьки - друзі. Телефон до ОСОБА_26 і ОСОБА_27 знав, після побиття брата їм телефонував, однак вони уникали зустрічей. Вважає, що це «львівські партнери» заплатили гроші, шоб злочин щодо його брата вчинив ОСОБА_1 .

Таким чином, показання даного свідка, в основному ґрунтуються, як і показання попереднього свідка - на показаннях з чужих слів - показань потерпілого ОСОБА_2 та, щодо погроз - зі слів ОСОБА_10 . Зважаючи, що показання потерпілого ОСОБА_2 є непослідовними, нелогічними та такими, що суперечать показанням інших свідків, письмовим документам, а показання свідка ОСОБА_10 з приводу погроз та причетності до вимагання та нанесення тілесних ушкоджень базуються виключно на показаннях потерпілого, тому і показання свідка ОСОБА_11 суд не може покласти в основу даного вироку як беззаперечний та неспростовний доказ винуватості ОСОБА_1 .

При цьому, суд враховує, що як ОСОБА_10 , так і ОСОБА_11 є близькими родичами потерпілого, а тому даючи показання діють виключно у його інтересах.

Що стосується його показань про обставини зустрічі ОСОБА_2 з обвинуваченим ОСОБА_1 та «ОСОБА_28» поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_4 та суті розмови, то до можливості даного свідка чути розмову (в тому числі щодо вимагання, погроз та ін.) суд відноситься критично, оскільки відстань між ним та зазначеними особами була суттєвою (близько 5 м), а зважаючи на суть самої розмови (місце, де вона проходила - вулиця, а не приміщення) яка ніби-то відбувалась зі слів даного свідка, ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_44 (зважаючи на їх попередній досвід притягнення до кримінальної відповідальності) не могли та не висловлювалися б так, щоб зміст такої розмови чули сторонні особи. При цьому, показання даного свідка в частині висловлених при розмові погроз та поведінки обвинуваченого, суперечить показанням самого потерпілого.

З протоколу пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 31.07.2019 вбачається, що свідок ОСОБА_11 , перед пред`явленням фотознімків, повідомляючи про зовнішній вигляд осіб, які зустрічались з ОСОБА_2 03.02.2019, за яким він впізнаватиме осіб, вказав, що це двоє чоловіків, одягнені у темний одяг, один з яких вищий ростом, а інший - дещо нижчий, якого він на даний час знає (тобто на час - 31.07.2019). На фото таблиці №1 фотознімок №4, зображений вищий ростом чоловік, який перебував разом з ОСОБА_1 під час зустрічі з ОСОБА_51 03.02.2019 біля будинку за адресою: АДРЕСА_4, щось говорив, однак поводив себе спокійно. При цьому він зазначає, що «інші особи, зображені на фото йому невідомі взагалі і на осіб, які наносили удари не схожі». На фототаблиці №2, фотознімок №3 зображений ОСОБА_1 , який 03.02.2019 був разом чоловіком, що впізнаний вище, під час зустрічі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_4, розмовляв з потерпілим на підвищених про те, що ніби-то ОСОБА_2 винен гроші «львівським партнерам», не дозволив знімати на телефон розмову та повідомив «… або ти розраховуєшся з львівськими» або давай гроші в сумі 10 000 доларів США «за кришу». Зазначаючи, при цьому «Інші особи, зображені на фото йому невідомі взагалі і на осіб, які наносили удари не схожі».

Таким чином, вказаний протокол суперечить показанням самого свідка, який стверджував, що під час нанесення ударів потерпілому він не був присутній, а тому стверджувати чи є серед пред`явлених для впізнання осіб ті, які могли наносити удари, свідок не міг.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 228 КПК України за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. При цьому, ч. 1, ч. 2 ст. 228 КПК України визначено, що перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі.

Як вбачається з доданих фото таблиць, не зважаючи на те, що свідок зазначив, що впізнати осіб він може виключно по тілобудові, віку та темному одязі (без зазначення жодних ознак щодо зовнішності та рис обличчя), фотокартки осіб, що представлені для впізнання містять лише обличчя, що є порушенням вимог ст.228 КПК України.

Протоколи огляду предметів від 30.07.2019 - фотокартки та мобільного телефону «Самсунг» імей1: НОМЕР_2 , імей2: НОМЕР_3 , які надав свідок ОСОБА_11 , де встановлено наявність фото та саме фото з силуетами двох осіб зі спини, а також ноги третьої особи (ідентифікувати осіб або ж вказати, що вони хоча б є подібними до обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - не можливо) та постанов слідчого від 30.07.2019 про визнання їх речовими доказами, суд вважає неналежним доказом, оскільки вказаним не може бути підтверджено обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Окрім цього, згідно рішення Конституційного суду України №12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, обвинувачення у вчиненні злочину не може грунтуватись на фактичних даних, отриманих в результаті вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, яка не уповноважена на здійснення такої діяльності.

Оскільки ОСОБА_11 не може виступати особою, яка уповноважена на проведення оперативно-розшукових заходів, то будь-які дані отримані ним у спосіб, що не передбачений чинним КПК України (тобто дані, які він цілеспрямовано, з власної ініціативи, фіксував на телефон), є недопустимими та не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

Згідно протоколу огляду місця події від 24.04.2019 (з доданими фото таблицями), вбачається, що у приміщенні Луцької міської клінічної лікарні, за адресою: пр.Відродження, 13 м.Луцька (в присутності понятих) ОСОБА_52 видала одяг потерпілого та інші речі, які були у нього 23.04.2019 під час нанесення йому тілесних ушкоджень.

Вилучені речі оглянуто, опечатано, згідно постанов слідчого від 24.04.2019 та від 21.08.2019 визнано речовими доказами у даному провадженні та передано на зберігання у кімнату зберігання речових доказів СУ ГУНП у Волинській області.

З висновку експерта №58 від 31.07.2019 вбачається, що кров ОСОБА_2 (об.№1) відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0. На наданому на дослідження фрагменті марлевої серветки зі змивом (об.№2), вилученим 24.04.2019 в ході огляду місця події на прилеглій території поблизу будинків №12 та №13, що по вул.Кривоноса м.Луцька, виявлено кров людини. При визначенні групової належності крові на наданому на дослідження фрагменті марлевої серветки зі змивом (об.№2) виявлено антиген В та ізогемаглютинін анти-А системи АВ0. Це свідчить про те, що дана кров належить до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0. Виявлена кров може походити від особи (осіб) із групою крові В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0, в тому числі від ОСОБА_2 . На наданих на дослідження кофті темно-сірого кольору(об.№№3-7), спортивних штанах світло-сірого кольору (об. №№8-10), куртці сірого кольору (об.№№12-17) та годиннику (фітнес браслеті) чорного кольору (об.№18), вилучених 24.04.2019 в ході огляду місця події в приміщенні Луцької міської клінічної лікарні, що по пр.Відродження,13 м.Луцька, виявлено кров людини, яка може походити від особи (осіб) із групою крові В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0, в тому числі від ОСОБА_2 .

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що отримання потерпілим тілесних ушкоджень супроводжувались масивною крововтратою, а тому, за умови нанесення кількох (хоча б двох) ударів, вона могла б залишитись як на одязі осіб, що вчиняли напад, так і на інших об`єктах.

Однак при проведенні вказаної слідчої дії зафіксовано лише речі, предмети, які були наявні у потерпілого під час вчинення нападу, які жодним чином не підтверджують причетність ОСОБА_1 до його вчинення або ж до вимагання коштів, в тому числі і при проведенні експертизи жодних слідів біологічного походження належних ОСОБА_1 на одязі потерпілого не виявлено. Таким чином, вказані докази як самі по собі, так і в сукупності з іншими належними та допустимими доказами у межах даного провадження, не підтверджують винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.

Мобільний телефон марки «Iphone 5», що належить потерпілому ОСОБА_2 , був наданий та приєднаний до матеріалів провадження на підставі заяви ОСОБА_10 .

Згідно протоколу огляду речей від 26.04.2019 (з доданими фототаблицями) було оглянуто мобільний телефон марки «Айфон 5» сірого кольору, цифровий пароль для входу був наданий ОСОБА_10 , де у папці «Фотографії» наявні фото особистого характеру, серед яких - 4 скріни із переписки з абонентом НОМЕР_4 « ОСОБА_53 » (як встановлено - ОСОБА_17 ), в період з 11-15.12, 17-18.12, 20.12, 25-26.12, зі змісту яких вбачається наявність неприязних відносин між ними у зв`язку з втраченою роботою, а смс наступного змісту: «мені треба дві…». Крім того, серед наявних фотографій, є фото скрину із мережі «WhatsApp», де вказані два номера телефонів: НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , а перед цим наявне запитання «Чого ти ще не назбирав їх?» (зі слів ОСОБА_10 вказані номери належать ОСОБА_1 ). При цьому, жодних вимог про передачу коштів або ж погрози - відсутні. У телефоні наявні дані щодо останньої телефонної розмови ОСОБА_2 - 23.04.2019 о 23.09 з ОСОБА_54 ; а з 23.14 по 23.23 год. - пропущені виклики від ОСОБА_10 ; при цьому, перед цією розмовою наявні інші розмови: 23.04.2019 о 23.09 - розмова тривалістю 9 сек. із абонентом «ОСОБА_55»; о 23.00 год. та о 23.02 год. - розмова із абонентом НОМЕР_7 , тривалість розмов, відповідно, 18 та 28 сек., та протягом 23.04.2019 вказаний абонент неодноразово телефонував та між ним і потерпілим відбувались розмови (а також його дзвінки залишались потерпілим без відповіді).

Постановою слідчого від 26.04.2019 вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_10 .

При цьому, з інформації про вхідні та вихідні з`єднання абонента за номером НОМЕР_8 , яким користувався ОСОБА_2 , отриманого саме за клопотанням сторони захисту на підставі ухвали слідчого судді від 04.07.2019 вбачається, що 23.04.2019 в період з 21.55 год. до 22.34 год. абонент перебував в зоні дії базової станції - м.Луцьк, пр.Відродження, 1; при цьому о 22.26 зафіксовано телефонну розмову саме з абонентом № НОМЕР_9 , з цим же абонентом зафіксовано розмови о 23.00 та 23.02 (безпосередньо перед останньою телефонною розмовою з ОСОБА_10 , розмови з вказаним абонентом, а також кілька дзвінків, які залишились без відповіді зафіксовані протягом усього дня 23.04.2019 - вказаний абонент органом досудового розслідування не встановлений, протилежного в судовому засіданні не доведено); а також о 23.09 зафіксовано розмову з абонентом НОМЕР_10 , який у мобільному телефоні потерпілого зафіксований як « ОСОБА_55 »). Телефонні розмови, які б були зафіксовані за номерами телефонів, якими користувався ОСОБА_1 ( НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ) - не зафіксовані.

Постановою слідчого від 20.09.2019 диск із телефонними з`єднаннями ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_2 , визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів провадження.

Таким чином, вказаними доказами не лише не підтверджується винуватість ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, а навпаки повністю спростовується, при цьому, зважаючи на наявність неприязних відносин з іншими особами, наявності суперечностей щодо значної суми боргових зобов`язань перед «львівськими» партнерами, органом досудового розслідування не було вчинено жодних процесуальних дій для можливої перевірки усіх осіб, що можуть бути причетними до його вчинення, усіх можливих версій вчиненого нападу, а також для спростування алібі обвинуваченого (який з самого початку давав показання у якості підозрюваного).

Показання допитаних в судовому засіданні свідків обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , містять загальні відомості щодо самої події кримінального правопорушення, однак ними не підтверджено що до його вчинення може бути причетний саме обвинувачений ОСОБА_1 .

Свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , кожен зокрема, суду дали показання, що точної дати не пам`ятають, однак минулого року близько 23.00 год. їхали автомобілем по вул.Кривоноса м.Луцька. В цей момент на коліях (приблизно за 50-100 м) побачили тінь - статуру одного чоловіка, поряд з яким нікого не було. Він стояв, присів (можливо взуття поправляв), жодних розмов, конфліктів, криків - не чули.

Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , кожен зокрема, суду дали показання, що в квітні 2019 році у нічну пору до екстренної медичної допомоги, де вони працюють, поступив виклик. На вказаному у виклику місці їх зустріли працівники поліції, побачили на землі чоловіка, який лежав горизонтально обличчям до низу, з черепно-мозковою травмою (без свідомості), з забоєм грудної клітки, оскільки реагував на біль. Зі слів поліцейських та жіночки, яка була біля потерпілого - його побили, вони надали першу медичну допомогу, зупинили кровотечу і доставили в лікарню. Хто вчинив даний злочин - їм не відомо.

Свідок ОСОБА_9 суду дала показання, що у 2019 році (дати не пам`ятає), в темну пору доби, перебуваючи в будинку по АДРЕСА_3 , почула якийсь шум (чоловічі голоси), вийшовши на вулицю переконалась, що все добре, ніхто не кричить, тому повернулась. Згодом вдруге почула крики, вийшовши побачила, що приїхала поліція, швидка допомога, оскільки побили якогось чоловіка. На її будинку наявна відеокамера (яка спрацьовує на рух), тому вона надавала слідчому (шляхом надіслання його електронною поштою) записи з камери. Про вчинення злочину їй нічого не відомо, осіб, які його вчинили - не бачила.

З протоколу огляду документа (відеозапису) від 20.08.2019, наданого ОСОБА_9 з камер відео спостереження, за адресою: АДРЕСА_3, де відображено вигляд вулиці Кривоноса м.Луцька, видно дорогу, що веде до автостоянки, а прямо - наявні кущові насадження та доріжка, що веде до ЖД колій. 23.04.2019 о 23.06.53 год. автомобіль чорного кольору марки «Ауді» (тобто автомобіль потерпілого) рухається даною вулицею та направляється до автомобільної стоянки. До 23.40 год. події, які б мали відношення до даного провадження не відображені (ні того як потерпілий йшов до вищевказаної доріжки, ні імітації бійки поблизу дерева, ні того, як розбігались в різні сторони, як вбачається з показань потерпілого, особи, які наносили йому удари). Вже о 23:40:16 під`їжджає автомобіль працівників поліції, зупиняється, а 3 працівників направляються до доріжки ЖД колій та світять ліхтариком посеред насаджень.

Диск із відеозаписом, що є додатком до даного протоколу був предметом безпосереднього дослідження в ході судового розгляду.

Постановою слідчого від 20.08.2019 вказаний відеозапис визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , кожен зокрема, суду дали показання, що 23.04.2019 виконували свої службові обов`язки по патрулюванні м.Луцька, в період з 23.00 до 00.00 год. на службовий планшет надійшло повідомлення про бійку під «мостом» по вул.Карпенка-Карого м.Луцька. На місці події зустріли дружину потерпілого, яка повідомила, що під час розмови з чоловіком почула як останній когось запитав: «…що ви робите, не бийте», і зв`язок обірвався. Обстеживши територію виявили чоловіка без свідомості, в крові, знаряддя злочину поблизу потерпілого не було, телефон останнього знаходився поруч. Після цього було викликано швидку допомогу та слідчо-оперативну групу. Хто вчинив дане кримінальне правопорушення їм не відомо, про це під час їх перебування на місці події ніхто не зазначав.

Свідок ОСОБА_17 суду дав показання, що з ОСОБА_2 знайомий багато років, спільного бізнесу, як і неприязних відносин у них не було, в 2019 році були прості суперечки. В період вчинення нападу на потерпілого він перебував у Німеччині, з телефонного дзвінка ОСОБА_56 йому стало відомо, що ОСОБА_2 спалили два автомобіля і зі слів останнього, це зробили саме він ( ОСОБА_17 ) та ОСОБА_1 . Після цього він кілька разів телефонував потерпілому, щоб з`ясувати причину таких звинувачень, однак той не відповідав, а через 2-3 тижні на нього стався напад, дізнавшись про який він подумав «…. добре, що мене немає в Україні, бо точно подумали б, що я там був…». Його номер мобільного телефону, яким він користується з 2010 року - НОМЕР_4 . Повернувся на Україну у червні 2019 року, з`явився до слідчого та пояснив, що грошей в потерпілого не вимагав, про 2000 доларів США з ним не розмовляв, більше того, в останнього ніколи більше 500 доларів не було. Зазначив, що ОСОБА_57 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 особисто не знає, з ОСОБА_2 в якості водія їздив до львівських та декілька разів з ними контактував, у них між собою були якісь сварки, однак їх суть йому не відома. Про те, що ОСОБА_1 причетний до вчинення кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_2 йому не відомо.

На думку суду, показання даних свідків жодним чином не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному провадженні - вимагання, тобто вимогу передачі чужого майна, з погрозою насильства над потерпілим, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, поєднаними із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 .

Оцінюючи показання даних свідків, відповідно до обсягу пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, суд приходить до висновку, що вказаними свідками обвинувачення підтверджено лише факт виявлення потерпілого 23.04.2019 на місці вчинення щодо нього кримінального правопорушення та спричинення йому відповідних тілесних ушкоджень невідомими їм особами.

Свідок ОСОБА_19 (допитана із застосуванням заходів безпеки) суду дала показання, що з січня 2019 року по липень 2019 року працювала в адвокатському об`єднанні «Лігал Груп», де працює ОСОБА_10 . У лютому 2019 року близько обіду, коли вона перебувала на роботі, прийшли ОСОБА_2 і ОСОБА_58 », останній повідомив, що між «львівськими партнерами» і потерпілим є борг у 150 000 євро. ОСОБА_59 відповіла, що ніякого боргу немає, а всі питання будуть вирішуватись у законний спосіб. У погрозливій формі (зазначити у якій саме вона не може) ОСОБА_57 сказав, що передасть її слова ОСОБА_27 . Після цього вони домовились всі зустрітись разом та обговорити вказане питання. Окрім того, їй відомо, що у березні хтось спалив автомобілі ОСОБА_51 , а в квітні був напад на потерпілого. ОСОБА_1 вона не бачила ніколи, у той час вона не чула, щоб хтось згадував його прізвище.

Таким чином, оцінивши дані докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов до висновку, що їх не можна класти в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст.189 КК України, оскільки вони як самі по собі, так і в сукупності, в тому числі, прямо чи опосередковано не підтверджують того, що кримінальні правопорушення, про які зазначено в обвинувальному акті вчинив саме ОСОБА_1 .

Одним із доказів, яким сторона обвинувачення обгрунтовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення щодо ОСОБА_2 є протокол огляду від 16.05.2019. З даного документу вбачається, що предметом огляду був конверт з листом, наданий ОСОБА_10 в ході додаткового допиту в якості свідка від 16.05.2019, який надійшов на адресу потерпілого, написаний дитячим почерком (ймовірно виконувався дитиною), зміст якого містить погрозу фізичної розправи (в тому числі нанесення удару молотком). Постановою слідчого від того ж числа вказані предмети визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

По даному речовому доказу органом досудового розслідування відповідні експертизи, зокрема щодо можливого його написання, упакування, в тому числі наявності відбитків пальців, генетичних (біологічних матеріалів) не проводились. Не встановлювалась і особа, яка його надсилала з відповідного поштового відділення. При цьому, адреса зазначена на конверті - АДРЕСА_5 , оскільки трактування органом досудового розслідування цифри 9 як букви «а», як це вказано у протоколі, не відповідає ні правопису, ні іншим буквам «а», що неодноразово зустрічаються як на конверті, так і в самому листі.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Таким чином, вказаним доказом не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України щодо ОСОБА_2 .

Щодо показань інших свідків, допитаних в ході судового розгляду, за клопотанням сторони обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , то свідок ОСОБА_34 суду дав показання, що в 2019 році ОСОБА_1 попросив його з`їздити до чоловіка, який запропонував придбати автомобіль марки «БМВ Х5», щоб з`ясувати усі деталі, оскільки у нього такий автомобіль тривалий час у користуванні і він знав усі деталі по ньому. Вперше він побачив ОСОБА_2 поблизу його будинку, почали розпитувати за автомобіль, ніяких погроз ніхто не висловлював, оскільки причин для цього не було. При цьому, брат ОСОБА_2 щось знімав (чи фотографував) на телефон. На цю зустріч вони приїхали самі, а інші відбувались виключно за ініціативою самого ОСОБА_2 .

Була також зустріч на автомийці, де був потерпілий з якимось людьми, вони підсіли до них, поговорили за автомобіль, а потім ті особи, що були з потерпілим поїхали до його дружини. Ствердив, що ОСОБА_57 він знає, останній теж був на мийці того дня та їздив до дружини потерпілого.

Ще одна зустріч була біля кінотеатру «Промінь», де потерпілий повідомив, що автомобіль ще у Німеччині у якогось адвоката, ніхто при цій зустрічі потерпілому не погрожував.

Загалом з потерпілим він та ОСОБА_1 тричі зустрічались, при цьому розмовляли виключно про автомобіль, який потерпілий сам запропонував ОСОБА_1 придбати, однак оскільки потерпілий постійно щось «не знав» про автомобіль, тому вони зрозуміли, що той говорить щось не конкретне та неправдиве, тому перестали до нього їздити.

До цього ОСОБА_2 взагалі не знав, оскільки ОСОБА_1 хотів придбати автомобіль, тому допомагав йому. Про борг ОСОБА_2 йому нічого не відомо, ніхто до нього не звертався з приводу вирішення даного питання. Жодного разу під час зустрічей, ні він, ні ОСОБА_1 нічого у потерпілого не вимагали. Під час проведення обшуку по місцю його проживання та в автомобілі «БМВ» Х5 вилучили мобільний телефон «Айфон 7» (яким він користувався на той час), ключку і шари для гольфа. Про те, що 23.04 був напад на ОСОБА_2 , дізнався лише під час проведення обшуку 06.06.2019.

Такі показання свідка не тільки не спростовані жодним доказом у межах даного провадження, вони навпаки підтверджуються як письмовими доказами (протоколами тимчасового доступу до речей і документів - абонентів стільникового зв`язку, протоколами огляду речей - мобільного телефону потерпілого (де не зафіксовано жодних розмов з приводу вимагання та погроз як з його боку, так і від ОСОБА_1 ), так і показаннями свідків, допитаних за клопотанням представника потерпілого в ході судового розгляду.

Свідок ОСОБА_60 , допитаний за клопотанням представника потерпілого, підтриманого стороною обвинувачення, суду дав показання, що востаннє з потерпілим і обвинуваченим разом бачились приблизно два роки тому в січні в кафе «Козача Левада», що на Київському майдані (святкували день народження доньки ОСОБА_3 ). Поруч з ним сиділи потерпілий та ОСОБА_1 , розмовляли на різні теми, однак суті їх розмови він не чув.

Факт перебування в січні 2019 року в кафе «Козача Левада» потерпілого ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_1 та наявності між ними певних розмов ствердили і допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_61 .

Одночасно, факт такої зустрічі в січні в кафе «Козача Левада» потерпілий ОСОБА_2 не зміг ані підтвердити, ані спростувати. Таким чином, показання потерпілого і в цій частині не узгоджуються з показаннями допитаних свідків.

Тому, суд, враховуючи положення ст. 96 КПК України, надавши оцінку достовірності показань потерпілого ОСОБА_2 , яка залежить від співвідношення його показань з іншими доказами у провадженні з метою виявлення суперечностей або неузгодженостей, оцінює критично показання потерпілого, в частині того, що зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_34 вимагали в нього грошові кошти в сумі 10 000 доларів США з погрозою застосування насильства, а також, що ОСОБА_1 , у зв`язку з цим заподіяв йому тяжке тілесне ушкодження, оскільки вони об`єктивно не підтверджується жодними іншими належними, допустимими та достовірними доказами, зібраними у спосіб, передбачений законом.

Таким чином, ті обставини, які сторона обвинувачення вважала доведеними, жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені та спростовуються показаннями допитаного судом обвинуваченого, свідщків та дослідженими матеріалами справи в їх сукупності. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об`єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Відповідно до протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 19.06.2019 (проведених на підставі ухвал суду від 22.05.2019), зокрема: роздруківок ПрАТ «Водафон» за абонентським номером НОМЕР_11 , який належить ОСОБА_1 , та згідно протоколу огляду предметів від 28.07.2019 за абонентськими номерами НОМЕР_12 ( ОСОБА_34 ), НОМЕР_13 ( ОСОБА_23 ), НОМЕР_14 ( ОСОБА_24 ), НОМЕР_15 ( ОСОБА_25 ), а також роздруківок ПрАТ «Київстар», та згідно протоколу огляду предметів від 22.08.2019 встановлено:

-перебування 03.02.2019 (під час зустрічі біля будинку АДРЕСА_4) ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

-перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 04.02.2019 в обідню пору на мийці «5 зірок», по вул.Набережній, 14 м.Луцька;

-перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 14.02.2019 в обідню пору на стоянці РЦ «Промінь», що по пр.Грушевського,2 м.Луцька, а також перебування ОСОБА_4 14.02.2019 в обідню пору на стоянці біля будинку №2а, що по вул.Івана Огієнка м.Луцька, кафе «Капучіно»;

-перебування ОСОБА_1 23.04.2019 до та в період вчинення нападу на ОСОБА_2 - о 21:01 год. по АДРЕСА_15, з 21:01 год. по 21:18 год. по вул.Перемоги,25 с.Липини Луцького району, о 21:18 год. - с.Підгайці Луцького району, о 21:19 год. по АДРЕСА_6 , з 21:53 год. по 22:20 год. - с.Крупа Луцького району, 22:20 год. - пр.Відродження м.Луцька, 22:21 год.- пр.Відродження, 22А м.Луцька, 22:50:09 год. - АДРЕСА_7 .

Можливість перебування абонентського номеру НОМЕР_12 (належного ОСОБА_4 ) в період з 01 по 28.02.2019 за адресами: м.Луцьк, вул.Рівненська,55 кафе «Кнайпа», м.Луцьк, пр.Грушевського,2 стоянка РЦ «Промінь», м.Луцьк, вул.Огієнка,2а, кафе «Капучіно», м.Луцьк, вул.Набережна,14 автомийка «5 зірок» стверджується і результатами радіотехнічних обстежень.

Постановами слідчого від 28.07.2019 - СД-диск з телефонними з`єднаннями ПрАТ «ВФ Україна» та від 22.08.2019 - СД-диски з телефонними з`єднаннями ПрАТ «Київстар» визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів провадження.

Однак дані докази підтверджують лише факти можливих зустрічей ОСОБА_1 , ОСОБА_4 03.02.2019, 04.02.2019, 14.02.2019 у певних місцях, однак того, що такі зустрічі відбувались не заперечував ні обвинувачений, ні ОСОБА_34 , а такі докази самі по собі не є доказами обставин, що складають об`єктивну сторону діяння, яке інкримінується ОСОБА_1 .

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його перебування 23.04.2019 у гіпермаркетах «Епіцентр» та «Нова лінія», з приводу купівлі предметів, необхідних для будівництва, що ведеться ним у с.Крупа Луцького району, зокрема і у вечірній час, окрім інформації про телефонні з`єднання абонента ПрАТ «Водафон», підтверджується і копіями квитанцій вказаних торгових закладів від 23.04.2019, відкритих стороною захисту під час досудового розслідування, в порядку ст.290 КПК України. При цьому, такі показання обвинуваченого об`єктивно стверджуються та співвідносяться з зазначеними письмовими документами: перебування ОСОБА_31 23.04.2019 з 21:01 год. по 21:18 год. по вул.Перемоги,25 с.Липини Луцького району відповідає адресі гіпермаркету «Епіцентр» - с.Липини Луцького району та чекам, зокрема, №148 від 23.04.2019 о 21.09 год. Окрім того, з доданого попереднього чеку - №329 від 23.04.2019 о 20.47 підтверджуються його показання щодо того, що він щось придбав, забув все купити, тому повертався назад, оскільки обидва чеки видані за однією і тією ж карткою № НОМЕР_16 . Після чого він повернувся на будівництво в с.Крупа та зустрічався ще з однією особою на пр.Відродження, який мав виготовляти меблі (анкетні дані якого він повідомляв органам досудового розслідування) та повертаючись додому, підвіз до центру м.Луцька знайому ОСОБА_62 . Після чого постійно до ранку перебував дома.

Такі показання обвинуваченого, окрім зазначених письмових доказів стверджуються показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні за клопотанням представника потерпілого, що було підтримане стороною обвинувачення.

Свідок ОСОБА_63 , допитана за клопотанням представника потерпілого, суду дала показання, що 23.04.2019 (після ОСОБА_64 неділі) захворіла її дитина, після 22.00 год. вона пішла в аптеку за таблетками (зупинка біля ринку, поблизу готелю «Лучеськ»), однак потрібних ліків там не було. Тому пішла на зупинку, щоб їхати у центр міста до цілодобової аптеки. В цей момент їхав ОСОБА_1 , сам зупинився та запропонував підвезти. Їхали 10-15 хвилин, чи говорив обвинувачений в цей час по телефону не пам`ятає. Зазначила, що пам`ятає про ці події, оскільки в червні до неї звертався адвокат та запитував про відомі їй обставини за той день (про це ж саме вона розповідала і йому). На той час користувалась номером телефону - НОМЕР_17 .

Свідки ОСОБА_65 та ОСОБА_66 , допитані за клопотанням представника потерпілого, кожна зокрема, суду дали показання, що вони є сусідами обвинуваченого, товаришують з його дружиною - ОСОБА_67 . Ствердили, що 23.04.2019 після 22.00 год. (точного часу не зможуть вказати) і до часу поки вони були у квартирі ОСОБА_1 був дома. Так, вони у вечірню пору з дітьми були в гостях у його дружини. ОСОБА_1 прийшов додому, привітався з ними, помив руки та пішов в іншу кімнату, де розмовляв по телефону та перебував там, принаймні до того часу, поки вони були в квартирі. Поведінка його була звичайна, крові, грязюки ні на одязі, ні на руках не бачили. Додому, зокрема ОСОБА_65 пішла в районі 22.50 год. (точно до 23.00, оскільки дітей клала спати), а ОСОБА_66 (чоловік якої забрав дітей раніше і сам вклав спати) - приблизно через 30-40 хвилин після неї. При цьому, ОСОБА_65 ствердила, що добре па`ятає цей день, оскільки саме тоді її чоловік був в Польщі, вона переглядала його закордонний паспорт, чоловік навіть робив його копію та надавав дружині ОСОБА_1 чи його адвокату. Номери телефонів вони не змінювали: ОСОБА_65 НОМЕР_18 , ОСОБА_66 - НОМЕР_19 .

Відповідно до проведеного слідчого експерименту (який був предметом безпосереднього дослідження в ході судового розгляду) - протокол від 10.07.2019 встановлено приблизний час, необхідний для того, щоб добратися від місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_8 до місця, де був вчинений напад на потерпілого ОСОБА_2 : до колій неподалік вулиці Карпенка-Карого та будинків №12-13, що по вул.Кривоноса м.Луцька. Обираючи різні маршрути встановлено, що такий час становить не менше 10 хвилин.

Таким чином, зважаючи на письмові докази - роздруківки ПрАТ «Водафон» за абонентським номером НОМЕР_11 , який належить ОСОБА_1 (отримані у встановлений законом спосіб), останній з 22:50:09 год. перебував у зоні дії станції - вул.Львівська,106 м.Луцька, що відповідає місцю його проживання. Вказане підтверджено і показаннями свідків ОСОБА_65 та ОСОБА_66 , яких суду немає підстав вважати безумовно заінтересованими для підтвердження хибного алібі обвинуваченого. При цьому, перший свідок залишила місце його проживання о 22.50 год, а інша - через 30-40 хв. Таким чином, обвинувачений не міг залишити місце свого проживання будучи нею непоміченим.

Також суд приходить до висновку, що і всі інші, надані стороною обвинувачення докази, як самі по собі, так і в сукупності, не доводять не лише винуватість ОСОБА_1 за ч.4 ст.189 КК України, а й саму подію злочину.

Так, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області ще від 10.05.2019 надано дозвіл слідчому СУ ГУНП у Волинській області Мартинюку А.Р., або оперативному підрозділу за дорученням слідчого (прокурора) у порядку ст.40 КПК України, на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 , з метою відшукання предметів, речей, які мають значення речових доказів у даному провадженні.

З протоколу обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 вбачається, що обшук (за наявності вже майже місяць дозволу суду на його проведення) було проведено лише 06.06.2019, при цьому слідчим Климюком Р.А. (до проведення якого о 09.18, фактично через годину після початку приєднався слідчий Мартинюк А.Р., що було реакцією на зауваження сторони захисту), під час якого було вилучено лише взуття обвинуваченого, копію паспорта, 3 блокноти та мобільні телефони.

Постановою слідчого від 26.07.2019 - 14 пар взуття, вилучених під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 виключено з матеріалів провадження, як такі, що не мають значення для даної справи та, згідно розписки від 26.07.2019 повернуто захиснику Лавренчуку О.В.

Свідок ОСОБА_68 дала суду показання, що влітку 2019 року вона була залучена працівниками поліції у якості понятої при проведенні обшуку квартири ОСОБА_1 , під час якого був присутній адвокат та жінка, де вилучили кілька пар чоловічого взуття. Склали відповідні документи. Окрім того, на вулиці оглянули автомобіль, а поблизу вікна квартири, що на 1 поверсі, де був слід низу взуття - зробили його відтиск. Обставини вчинення злочину - не відомі. При цьому, щодо наявності під час намагання потрапити у квартиру «чоловічого голосу», який відмовився відчиняти до приїзду захисника, свідок-понята, яка є незацікавленою особою, не зазначала.

Свідок ОСОБА_18 (працівник поліції) суду дала показання, що вона залучалась по кримінальному провадженню у якості спеціаліста для проведення відеозйомки під час обшуку по вул.Потебні м.Луцька. Підійшовши до дверей, вони постукали, чоловічий голос запитавши про мету приходу та дізнавшись прізвище слідчого - ОСОБА_69 , повідомив, що відчинить двері лише коли приїде адвокат. Після чого, відчинили через 30-40 хв., по приїзду адвоката, при цьому у квартирі була лише жінка і син, чоловіка не було. Під час слідчої дії вилучили чоловіче взуття. Оглядали ззовні територію, біля вікна був слід взуття, відтиск якого вилучав слідчий, однак кому він належить - ствердити не може.

Вилучені речі і документи під час проведення обшуків по місцю проживання ОСОБА_1 та у автомобілі марки «Тойота Кемрі» д.н.з. НОМЕР_20 , постановами слідчого від 09.08.2019 та від 07.08.2019, відповідно, визнано речовими доказами.

З протоколу обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_9 , за місцем проживання ОСОБА_4 від 06.06.2019, та протоколу обшуку автомобіля марки «БМВ Х5» н.з. НОМЕР_21 від того ж числа, проведених старшим слідчим Хвесиком В.С., вбачається, що під час його проведення було вилучено: у квартирі - мобільний телефон марки «Айфон 6» ІМЕІ НОМЕР_22 , добровільно виданий ОСОБА_4 , який відразу ж повідомив код доступу; в автомобілі - ключку для гольфу з металу сірого кольору з чорною ручкою та три шарики для гри в гольф.

Постановами слідчого від 07.08.2019 мобільний телефон марки «Айфон 6» ІМЕІ НОМЕР_22 у чохлі чорного кольору; ключка для гольфа та три шари, що належать ОСОБА_4 (спецпакети №4459973, №7003330), визнано речовими доказами та передано на зберігання у камеру схову СУ ГУНП у Волинській області.

Таким чином, жодного доказу, який би підтверджував причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_2 під час проведення зазначених слідчих дій стороною обвинувачення не здобуто.

Окрім того, сторона обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 надала постанови про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів провадження від 07.08.2019, згідно яких - 8 пар взуття, що знаходиться у білому пакеті, каску зеленого кольору з емблемою з написом «VDF» та «ПР» чорного кольору; предмет, схожий на пневматичний пістолет № НОМЕР_23 з магазином, балончиком та коробкою пневматичних кульок, вилучених під час проведення обшуку у гр. ОСОБА_70 за адресою : АДРЕСА_10 , які передано на зберігання у камеру схову СУ ГУНП у Волинській області, що підтверджено квитанціями №101279, №26.; ухвалу про арешт вказаного майна від 12.06.2019; протокол обшуку за адресою: АДРЕСА_11 у гр. ОСОБА_22 , під час якого вилучено дерев`яну биту та мобільний телефон марки «Самсунг», постанову від 07.08.2019 про визнання предметів речовими доказами, ухвалу про арешт майна від 12.09.2019; протокол обшуку за адресою: АДРЕСА_12 у гр. ОСОБА_23 , під час якого вилучено дерев`яну биту, постанову від 07.08.2019 про визнання даного предмету речовим доказом; протокол обшуку за адресою: АДРЕСА_13 у гр. ОСОБА_24 , під час якого вилучено флеш-картки, сім-картки та тримачі до них, блокнот, мобільні телефони різних марок, пістолет марки «Форт-12 ПМ» номер НОМЕР_24 з чотирма гумовими патронами, 2 упаковки патронів, постанову від 07.08.2019 про визнання даних предметів речовими доказомами

Однак, яке значення мають речі, що вилучались у гр. ОСОБА_70 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 у даному провадженні ні під час досудового слідства, ні з пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, ні безпосередньо в судовому засіданні не наведено та не встановлено.

Зважаючи на істотні протиріччя у показаннях потерпілого та обвинуваченого, відмови органу досудового слідства у клопотаннях про проведення слідчих (розшукових) дій для встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, як того вимагає ч.2 ст.9 КПК України, стороною захисту органу досудового розслідування заявлялось клопотання про призначення тестувань показань потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_45 та підозрюваного ОСОБА_1 із застосуванням детектора брехні - поліграфа.

Однак постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Волинській області від 26.06.2019 у клопотанні сторони захисту про проведення слідчих дій, зокрема щодо призначення тестувань показань потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_45 та підозрюваного ОСОБА_1 із застосуванням детектора брехні - поліграфа - відмовлено, оскільки орган досудового розслідування необхідності проведення такого допиту не вбачав. Ухвалою слідчого судді від 08.08.2019 за клопотанням сторони захисту, зобов`язано слідчих у даному провадженні провести ряд слідчих дій та призначити, за згодою потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_45 та підозрюваного ОСОБА_1 тестування їх показань із застосуванням детектора брехні - поліграфа, із попереднім узгодженням змісту та переліку питань зі стороною захисту на предмет правдивості їх свідчень та причетності ОСОБА_1 до нападу 23.04.2019.

ОСОБА_1 таку згоду надав та пройшов тестування своїх показань, відповідно до обсягу пред`явленого обвинувачення, виходячи із повідомлення про підозру та обвинувального акта. Після чого постановою слідчого від 06.09.2019 ОСОБА_71 залучено до кримінального провадження №12019030010001449, внесеного до ЄРДР 24.04.2019 за ч.4 ст.189 КК України, як спеціаліста.

З висновку експертного дослідження від 30.09.2019 за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням комп`ютерного поліграфа (з повідомленням експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок), вбачається, що в результаті проведеного психофізіологічного дослідження із застосуванням комп`ютерного поліграфа ОСОБА_1 , аналізу та експертного обрахунку фізіологічних реакцій емоційної значущості перевірочних запитань про фактичні обставини і деталі досліджуваних подій спеціаліст-поліграфолог прийшов до наступних висновків:

1) за темою №1, отриманий результат дозволяє впевнено стверджувати, що відомості викладені ОСОБА_1 про те, що 12.02.2019 він не зустрічався з ОСОБА_2 біля будівлі кафе «Кнайпа» м.Луцька, та, відповідно не вимагав в нього грошові кошти 10 000 доларів США на власні потреби, не висловлював погрози на адресу ОСОБА_2 , якщо той не передасть йому вказані грошові кошти - відповідають змісту ідеальних слідів в його пам`яті та свідчать про щирість відповідей досліджуваного;

2) за темою 2, отриманий результат дозволяє впевнено стверджувати, що відомості викладені ОСОБА_1 про те, що 20.02.2019 перебуваючи на автостоянці РЦ «Промінь» м.Луцьк ОСОБА_1 не вимагав в ОСОБА_2 грошові кошти 10 000 доларів США на власні потреби, не висловлював погрози на адресу ОСОБА_2 , якщо той не передасть йому вказані грошові кошти - відповідають змісту ідеальних слідів в його пам`яті та свідчать про щирість відповідей досліджуваного;

3) за темою 3, отриманий результат дозволяє впевнено стверджувати, що відомості викладені ОСОБА_1 про те, що 23.04.2019 він ніяким чином не організовував напад на ОСОБА_2 , особисто не вчиняв нападу та не наносив останньому жодного удару - відповідають змісту ідеальних слідів в його пам`яті та свідчать про щирість відповідей досліджуваного;

4) за темою 4, отриманий результат дозволяє впевнено стверджувати, що відомості, надані досліджуваним у своєму письмовому поясненні (додаток №4 до Висновку) - відповідають змісту ідеальних слідів в його пам`яті та свідчать про щирість відповідей досліджуваного.

Відповідно до примітки: результати психофізіологічного дослідження носять ймовірнісний характер в оцінці причетності або непричетності конкретної особи по відношенню до конкретного діяння і не можуть бути використані в суді як прямий доказ.

Згідно ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ, відповідно до ст.86 КПК України, визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст.101 ч.10 КПК України висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Оскільки експертові були надані усі необхідні дані для проведення експертизи, усі відповіді на поставлені питання, відповідно до пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення є повними, узгоджуються та відповідають фактичним даним; висновок узгоджується з матеріалами справи, тому, зважаючи на наявність інших прямих доказів непричетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_2 , береться до уваги, поряд з іншими доказами.

Окрім усього вищезазначеного, враховуючи інкриміновані ОСОБА_1 дії, суд вважає за необхідне визначити, чи була в його діях - вимога передачі чужого майна, з погрозою застосування насильства над потерпілим, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з заподіянням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, наявність якої обвинуваченим заперечується.

Згідно ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Так, об`єктивна сторона вимагання полягає у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно, або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Отже, діяння може виявлятися лише в активній поведінці - в незаконній вимозі: чужого майна; права на чуже майно; вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.

При цьому, вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майнового характеру. Пред`явлена суб`єктом майнова вимога утворює ознаку об`єктивної сторони цього злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною. При вимаганні винна особа прагне заволодіти не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру. Вимога задовольнити законні майнові претензії не утворює складу вимагання, як не утворює його вимога вчинити інші, крім передбачених у ст. 189, дії.

При цьому, не є вимаганням (стаття 189 КК) примушування особи до оплати (вимоги оплати), наданих їй за угодою чи домовленістю послуг, наприклад: з перевезення особи чи майна, оплати переданого особі майна чи виконаних на її користь робіт тощо. Такі дії, за наявності для того підстав, мають кваліфікуватись як примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання.

Оцінюючи надані потерпілим та свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 покази в частині вимагання, зокрема ОСОБА_1 , коштів в сукупності з іншими дослідженими та проаналізованими вище судом доказами, суд приходить до висновку, що і сам факт можливого вимагання не підтверджено поза розумним сумнівом, оскільки ні звернення до правоохоронних органів під час т.званого вимагання, ні фіксації у будь-який спосіб самих розмов потерпілого та ОСОБА_1 , органом досудового розслідування не здобуто. Більше того, зважаючи, що потерпілий щоразу самостійно зустрічався з обвинуваченим, не повідомляючи ні правоохоронні органи, не залучаючи до цього жодних свідків підтверджує те, що у випадку навіть наявності якихось словесних погроз він їх не сприймав реально, адже навіть після отримання листа, підпалів автомобілів він сам, як вбачається з його показань, зустрічався з обвинуваченим.

Натомість в судовому засіданні підтверджено (адже цього не спростовували жоден із учасників провадження), наявність суперечності з приводу наявності або ж відсутності боргових зобов`язань потерпілого ОСОБА_2 перед «львівськими партнерами» ОСОБА_27 та ОСОБА_26 . Цей факт не заперечується і повністю визнається потерпілим, що він особисто підтвердив в ході його допиту в судовому засіданні.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що обвинуваченням не доведено і факту того, що мало місце вимагання.

Таким чином, аналізуючи докази, на підставі яких стороною обвинувачення обґрунтовується обвинувачення ОСОБА_1 з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вони є суперечливими, непослідовними, такими, що здобуті із порушенням встановленого порядку.

У відповідності до роз`яснень, що містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного суду від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Наявність обгрунтованих сумнівів, встановлених судом, не узгоджується із принципом доказування поза розумним сумнівом. При цьому суд враховує правову позицію щодо визнання винності особи "поза розумним сумнівом" та визначення "стандартів доказування", висловлену Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 по справі № 688/788/15-к, в якій зазначається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, згідно яких - ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Таким чином, суд вважає, що представлені до суду стороною обвинувачення докази здобуті з тими порушеннями кримінального процесуального закону, які підривають довіру щодо їх достовірності. А тому використання цих доказів не буде відповідати вимогам справедливого судочинства. Представлені стороною обвинувачення докази не є настільки переконливими, що давало б суду підстави дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованих йому злочинів за ч.4 ст.189 КПК України, "поза розумним сумнівом".

Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, поєднуються з положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

З врахуванням викладеного, даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженню обставинам, суд вважає, що доводи обвинувачення не знайшли свого об`єктивного підтвердження, наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтуються на припущеннях та на доказах, здобутих з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості і законності.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, яка проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечувала, в їх сукупності, приймає рішення про визнання невинуватим та виправдування обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.189 ч.4 КК України, на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 .

На підставі ч.3 ст.129 КПК України цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної, моральної шкоди та витрат на правову допомогу - залишити без розгляду, оскільки судом ухвалюється виправдувальний вирок щодо останнього.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - особисте зобов`язання, обраний ухвалою від 06.10.2020 - скасувати.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, повернути та залишити за належністю законним володільцям, знищити та залишити у матеріалах кримінального провадження.

Судові витрати за проведення судової імунологічної експертизи та трасологічної експертизи, згідно ст.124 КПК України, слід прийняти за рахунок держави, оскільки судом ухвалюється виправдувальний вирок.

Арешт, накладений на майно, вилучене в ході проведення огляду місця події 24.04.2019 та в ході проведення обшуків 06.06.2019, від 11.05.2019 (ухвали слідчого судді від 26.04.2019, 08.07.2019, 12.06.2019, 11.06.2019), відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, - скасувати.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинувачені за ч.4 ст.189 КК України та виправдати, на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної, моральної шкоди та витрат на правову допомогу - залишити без розгляду.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - особисте зобов`язання - скасувати.

Речові докази:

-кофту сірого кольору марки «S.Oliver» зі слідами РБК; спортивні штани світло-сірого кольору марки «Marc O'Polo Organic» зі слідами РБК; куртку сірого кольору марки «Trussardi Action» зі слідами РБК, кросівки біло-синього кольору марки «Reebok», годинник чорного кольору марки «Xiaomi» чорного кольору зі слідами РБК, труси чорного кольору, що передані на зберігання у кімнату зберігання речових доказів Луцького ВП ГУНП у Волинській області та у камеру схову СУ ГУНП у Волинській області; кросівки (спец.пакети №4193777, №3325603) - повернути законному володільцеві - потерпілому ОСОБА_2 ;

-мобільний телефон марки «Айфон 5» сірого кольору, що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_54 - залишити за належністю законному володільцеві - потерпілому ОСОБА_2 ;

-мобільний телефон «Самсунг» імей1: НОМЕР_2 , імей2: НОМЕР_3 , що переданий на зберігання власнику - залишити за належністю законному володільцеві - ОСОБА_11 ;

-ДВД-диск з камери відеоспостереження; СД-Диск з телефонними з`єднаннями ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_25 ; ДВД-диск з відео записом з нагрудного персонального відео реєстратора ZM0322; ДВД-диск з аудіо записом розмови ОСОБА_45 23.04.2019; СД-Диск з телефонними з`єднаннями ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_5 , СД-Диск з телефонними з`єднаннями ПрАТ «Київстар» з номерів телефонів НОМЕР_12 , НОМЕР_26 , НОМЕР_27 , паперовий конверт з відтиском печатки, фотокартку - залишити у матеріалах кримінального провадження;

-змиви РБК та контрольний змив (спец.пакет №2271700), зразки крові ОСОБА_2 (спец.пакет №2271699), два гіпсові зліпки (спец.пакет №2271422), які передані на зберігання в камеру схову СУ ГУНП у Волинській області - знищити;

-копію паспорта гр.України серії НОМЕР_28 на імя ОСОБА_1 , блокнот з обгорткою синього кольору, блокнот з обгорткою у виді прапора Сполучених Штатів Америки (спец.пакет №4459699), мобільний телефон марки SIGMA імей1: НОМЕР_29 , імей2: НОМЕР_30 без сім-карток; мобільний телефон марки «Motorola» чорного кольору «MODEL XT1028 MEID: A00000 CFO10A9»; мобільний телефон марки «Motorola» чорного кольору імей: НОМЕР_31 з сім-карткою «Інтел телфеком» та флеш-карткою (пакет №4396389), що передані на зберігання в камеру схову СУ ГУНП у Волинській області; тримач до сім-картки мобільного оператора «Lifecell», де в нижній частині зазначений номер НОМЕР_32 та сім-картка марки «Vodafone», що приєднані до матеріалів кримінального провадження - повернути законному володільцеві ОСОБА_1 ;

-мобільний телефон марки «Айфон 6» чорного кольору імей: НОМЕР_22 , з чохлом чорного кольору (спец.пакет №4459973), вилучені в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_9 ; три м`ячики для гольфу (спец.пакет №7003330) та клюшка для гольфу, вилучені в ході проведення обшуку автомобіля марки «БМВ Х5» д.н.з. НОМЕР_21 , що передані на зберігання в камеру схову СУ ГУНП у Волинській області - повернути законному володільцеві - ОСОБА_4 ;

-каску зеленого кольору з емблемою з надписом «VDF»: «ПР» чорного кольору; пару кросівок «PUMA» білого кольору; пара кедів «STAX» 45 розміру білого кольору; туфлі сірого кольору марки «AUTPUT» 43 розміру; ботинки чорного кольору 43 розміру; кеди червоного кольору 44 розміру; кросівки марки «NIKE» чорного та синього кольорів; уги чорного кольору, вилучені в ході проведення обшуку у гр. ОСОБА_70 за адресою: АДРЕСА_10 , що передані на зберігання в камеру схову СУ ГУНП у Волинській області -повернути законному володільцеві - ОСОБА_70 ;

-мобільний телефон марки «SAMSUNG» імей1: НОМЕР_33 , імей2: НОМЕР_34 (спец.пакет №4459974), вилучений в ході проведення обшуку у ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_11 , що передані на зберігання в камеру схову СУ ГУНП у Волинській області - повернути законному володільцеві ОСОБА_22 ;

-дерев`яну бейсбольну биту, вилучену в ході проведення обшуку у ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_11 , що передана на зберігання в камеру схову СУ ГУНП у Волинській області;

-предмет, схожий на пневматичний пістолет з надписом 177 cal 4,5 mm, (№ НОМЕР_23 ), з магазином, балончиком та коробкою пневматичних кульок золотистого кольору, вилучені в ході проведення обшуку у гр. ОСОБА_70 за адресою: АДРЕСА_10 , що переданні на зберігання в УЛМТЗ ГУНП у Волинській області - знищити;

-дерев`яну биту з надписом «волшебная палочка», вилучену в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_14 (по місцю проживання ОСОБА_23 ), що передана на зберігання в камеру схову СУ ГУНП у Волинській області - знищити;

-флеш-картку синього кольору №S322CC01G; флеш-картку SD 8ГБ, флеш-носій «Bluetooth Clas II» білого кольору; тримач сім-картки оператора мобільного зв`язку «Київстар» з написом НОМЕР_35 ; блокнот в обкладинці зеленого кольору; стартовий пакет оператора мобільного зв`язку «ВФ Україна» з мобільним номером НОМЕР_36 ; мобільний телефон «Nokia RM-1134», імей: НОМЕР_37 ; мобільний телефон «Nokia RM-1134», імей: НОМЕР_38 ; мобільний телефон «Philips E 103» імей1: НОМЕР_39 , імей2: НОМЕР_40 , з двома сім-картами; мобільний телефон «Samsung» чорного кольору, мобільний телефон «Nokia ТА -1034», імей1: НОМЕР_41 , імей2: НОМЕР_42 з сім-карткою; мобільний телефон «Nokia 6700», імей: НОМЕР_43 ; пістолет «Форт-12 ПМ», 9 мм Р.А., номер НОМЕР_24 з чотирма гумовими патронами; упаковку патронів «SAFARI-P» в кількості 40 штук; упаковку патронів «СОВА П» в кількості 50 штук (незаконність зберігання яких не випливає та не підтверджено матеріалами провадження), вилучені в ході проведення обшуку 14.06.2019 за адресою: АДРЕСА_13 (по місцю проживання ОСОБА_24 ), що переданні на зберігання в УЛМТЗ ГУНП у Волинській області - повернути законному володільцеві - ОСОБА_24 .

Судові витрати за проведення судової імунологічної експертизи та трасологічної експертизи, віднести на рахунок держави.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвал слідчого судді від 26.04.2019, 08.07.2019, 12.06.2019, 11.06.2019 - скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: А.В.Полюшко

Суддя: С.М.Рудська

Суддя: В.В.Черняк