Приговор № 95880983, 30.03.2021, Чернівецький районний суд Вінницької області

"30" березня 2021 р.

Справа №150/616/21

Провадження по справі №1-кп/150/4/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,

при секретарі Вітковській О.С.,

з участю: прокурора Романюка М.М.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених - адвокатів Токарєва О.Т., Рудого А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12020020340000063 від 01.09.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 22.12.2020 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки та з покладенням відповідних обов`язків. Згідно вироку Вінницького апеляційного суду від 18.03.2021 вирок Чернівецького районного суду Вінницької області від 22.12.2020 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України скасовано з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалено новий вирок та призначено ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років без конфіскації майна. Строк відбування покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_1 на виконання вироку. В решті вирок залишено без змін.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, в силу статті 89 КК України раніше не судимого

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_4 , українця, громадянина України, із середньо - спеціальною освітою, непрацюючого, раніше судимого:

- вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 23.09.2019 за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 гривень;

- вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 27.05.2020 за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ч.2 ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з призначенням одного року іспитового строку

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Близько 22 години 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_1 , який орендує ОСОБА_4 , домовилися викрасти майно, що знаходиться в магазині.

В той час, коли ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, як посібник, спостерігав, щоб крадіжку не виявили сторонні особи, а ОСОБА_3 , діючи умисно, як посібник, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, очікував біля вікна магазину на майно, що викрадалось, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, шляхом знімання зовнішнього скла з вікна та розбиття внутрішнього, проник до приміщення вказаного магазину, де взяв три пачки цигарок марки «L&M SEA BLUE LOFT», одну пачку цигарок марки «WEST BLUE XL», одну пачку цигарок марки «ROTHMANS DEMI SILVER», одну пачку цигарок марки «ROTHMANS DEMI CLICK», та одну пляшку пива «ОБОЛОНЬ СВІТЛЕ» об`ємом 2,35 л., на загальну суму 355 гривень 57 копійок згідно висновків експерта №674 та №673 від 11.09.2020.

Бажаючи передати вказане майно ОСОБА_3 , ОСОБА_1 переніс вказане майно на підвіконня.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не встигли довести спільний умисел на крадіжку до кінця з причин, які не залежали від їх волі, а саме через виявлення факту протиправних дій сторонньою особою та подальшого припинення цих дій працівниками поліції.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав та показав, що у вечірній час у серпні 2020 року разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували неподалік приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_1 , і домовилися викрасти із вказаного магазину майно. ОСОБА_1 зняв зовнішнє скло з вікна і розбив внутрішнє, потрапивши таким чином всередину магазину, ОСОБА_2 в цей час спостерігав, щоб сторонні особи їх не виявили, а ОСОБА_3 очікував біля вікна магазину на майно, що викрадалось. ОСОБА_1 взяв із магазину декілька пачок цигарок та одну пляшку пива, які мав передати ОСОБА_3 , однак, не встиг цього зробити, так як їхні дії було виявлено та припинено сторонніми особами. В скоєному щиро кається, обіцяє в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав та показав, що у вечірній час у серпні 2020 року разом із ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , перебуваючи бля магазину в с. Моївка Чернівецького району Вінницької області, спільно домовилися про викрадення майна із вказаного магазину. ОСОБА_1 , знявши зовнішнє скло з вікна і розбивши внутрішнє, потрапив таким чином всередину магазину. ОСОБА_2 в цей час спостерігав, щоб сторонні особи їх не виявили, а ОСОБА_3 очікував біля вікна магазину на майно, яке викрадав ОСОБА_1 . Із магазину ОСОБА_1 взяв декілька пачок цигарок та одну пляшку пива і мав передати їх ОСОБА_3 , що очікував біля вікна, але не встиг цього зробити через те, що їхні дії було виявлено. В скоєному щиро кається, обіцяє в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав та показав, що у вечірній час у серпні 2020 року разом із ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , перебуваючи неподалік магазину в с. Моївка Чернівецького району Вінницької області, спільно домовилися про викрадення майна із вказаного магазину. ОСОБА_1 зняв зовнішнє скло з вікна і розбив внутрішнє, таким чином потрапив всередину магазину, а ОСОБА_2 в цей час спостерігав, щоб сторонні особи їх не виявили, ОСОБА_3 при цьому очікував біля вікна магазину на майно, яке викрадалось ОСОБА_1 ОСОБА_1 взяв із магазину декілька пачок цигарок та одну пляшку пива і мав передати їх ОСОБА_3 , але не встиг цього зробити через те, що їхні дії було виявлено та припинено сторонніми особами. В скоєному щиро кається, обіцяє в подальшому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, подавши через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутність, претензій ні матеріального, ні морального характеру до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не має. Вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченим відносить на розсуд суду.

Оскільки обставини справи ніким не оспорюються, а обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позицій немає, то суд відповідно до ст. 349 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а обмежився допитом обвинувачених, обов`язковість якого встановлено частиною 4 статті 349 КПК України.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, тобто, незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, тобто, незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, тобто, незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням у інше приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч.4 ст.41 Конституції України).

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїми умисними злочинними діями посягнули на приватну власність ОСОБА_4 , яка є непорушною.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року, №10, звернуто увагу на те, що у справах про злочини даного виду суди зобов`язані як установлювати вину підсудних та призначати їм необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати всіх необхідних заходів до повного відшкодування заподіяної потерпілим матеріальної та моральної шкоди.

Призначаючи обвинуваченим покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч.1, 2, 3 ст.50 КК України).

Суд при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованих на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, особу винних: ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується негативно, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позитивно характеризуються по місцю проживання; наявність у відповідності до ст.66 КК України обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття; наявність відповідно до ст.67 КК України обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння; з досудової доповіді, наданої Чернівецьким районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області, під час опитування ОСОБА_1 було встановлено, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як дуже високий, а ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий. Під час опитування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було встановлено, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній.

Згідно висновку органу пробації виправлення у подальшому ОСОБА_1 з метою запобігання вчинення ним повторних кримінальних правопорушень неможливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції. Орган пробації вважає доцільним в разі звільнення від відбування покарання покласти на нього обов`язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України, а також проходження пробаційної програми «Зміна прокримінального мислення для повнолітніх суб`єктів пробації», затвердженої наказом №1798/5 від 19.06.2018 року.

Згідно висновку органу пробації виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе у винятковому випадку. На думку органу пробації виправлення у подальшому ОСОБА_2 з метою запобігання вчинення ними повторних кримінальних правопорушень необхідно сприяти йому у працевлаштуванні або постановці на облік ЦНЗ як безробітного, а також впливати на його прокримінальне мислення в умовах інтенсивного нагляду та контролю за його поведінкою. Орган пробації вважає, що в разі звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання, є доцільним покласти на нього обов`язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України, а також проходження пробаційної програми «Зміна прокримінального мислення для повнолітніх суб`єктів пробації», затвердженої наказом №1798/5 від 19.06.2018 року.

Згідно висновку органу пробації виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе у винятковому випадку. На думку органу пробації виправлення у подальшому ОСОБА_3 з метою запобігання вчинення ними повторних кримінальних правопорушень необхідно сприяти йому у працевлаштуванні або постановці на облік ЦНЗ як безробітного, а також впливати на його прокримінальне мислення в умовах інтенсивного нагляду та контролю за його поведінкою.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , ., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованих на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, наявність передбачених ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання та наявність передбачених ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням особи винних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для їх виправлення, а також попередження в подальшому нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі.

Значення покарання визначається не його жорстокістю, а справедливістю, невідворотністю, своєчасністю і неминучістю його застосування за злочин, вчинений ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Крім того, застосовуючи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд має на меті покарати винних, що необхідно для захисту суспільства і досягнення достатньої та справедливої сатисфакції потерпілої і суспільства в цілому.

З урахуванням особи винного ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі, однак, без ізоляції від суспільства із встановленням відповідно до статті 75 КК України іспитового строку та з покладення певних обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Питання про долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Відповідно до положень статті 118 КПК України витрати, пов`язані із залученням експертів являються процесуальними витратами.

Частиною 2 статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Із врахуванням вище зазначеного, суд в силу положень ст., ст.118, 124 КПК України приходить до висновку, що процесуальні витрати по справі, пов`язані з проведенням судових автотоварознавчої експертизи на загальну суму 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 50 копійок, підлягають стягненню в рівних долях із обвинувачених ОСОБА_1 , ., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави, оскільки їх розмір та підстава підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Цивільний позов потерпілою не заявлено.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України шляхом часткового приєднання покарання, призначеного згідно вироку Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2021 року, остаточне покарання визначити у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 6 (шість) місяці.

Термін відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту ухвалення вироку - 30 березня 2021 року, взявши його під варту в залі суду.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки та покласти на нього наступі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Термін відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту ухвалення вироку - 30 березня 2021 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 27.05.2020 року остаточне покарання визначити у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Термін відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту ухвалення вироку - 30 березня 2021 року, взявши його під варту в залі суду.

Речові докази:

- спеціальний пакет №4406369 із вмістом з 5 слідами папілярних візерунків рук та паперовий конверт білого кольору із вмістом двох уламків банківської картки «ПриватБанк», - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судових товарознавчої експертиз у розмірі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 50 копійок.

На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в суді, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Суддя: Л.П. Цимбалюк