Решение № 95779921, 25.03.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2021 справа № 914/3082/20

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «Еско Україна», м. Київ

про стягнення 38825, 96 грн неустойки

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Х.Л. Лащ

За участю представників:

від позивача: Карвацька О.Р.– представник;

від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «Еско Україна» про стягнення 38825,96 грн неустойки.

Ухвалою суду від 05.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №914/3082/20, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Ухвалою суду від 23.12.2020 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/3082/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.02.2021. В подальшому розгляд справи відкладено на 22.02.2021.

22.02.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.03.2021.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, долучених доказах та наданих поясненнях. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідачем не виконано обов`язку зі звільнення спірного приміщення після закінчення строку дії договору оренди, внаслідок чого позивачем відповідно до пункту 10.11 договору нараховано неустойку в розмірі подвійної орендної плати.

Відповідач в жодне з судових засідань участь уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

29.12.2021 від відповідача надійшло клопотання про витребування документів, в якому він просить зобов`язати позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів. Зазначене клопотання відповідача не підлягало до задоволення , оскільки до матеріалів позовної заяви позивачем долучено докази направлення відповідачу на адресу :03680 м.Київ вул. Святошинська, буд.34, корп.26, 3 поверх, офіс 15 позовної заяви та доданих до неї документів з описом вкладення. На зазначену вище адресу судом скеровувались ухвали суду . Зазначена вище адреса також вказана відповідачем у поданому клопотанні.

Крім того, слід звернути увагу, що згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати докази та брати участь в судових засіданнях і т.д. Отже, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи і зобов`язаний був забезпечити участь представника в судових засіданнях, проте цього не зробив.

24.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначив, що об`єкт оренди був переданий балансоутримувачу –Державному підприємству «Санаторій Моршинський» ще 31.08.2020 за актом приймання-передачі, що підтверджується постановою державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Чорній Т.І., відтак просить в задоволенні позову відмовити.

24.03.2021 позивачем було долучено до матеріалів справи копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.11.2020 на виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2485/19 про виселення ТОВ «ЕК «Еско Україна» з орендованого державного майна.

В судовому засіданні 25.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

28 січня 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (за текстом договору - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «ЕСКО Україна» (за текстом договору - орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна № 11, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - площадку для господарських потреб котельні загальною площею 103,9 кв.м., що розміщена за адресою: 82482, Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. Джерельна, 5, реєстровий номер 32418168.6.ТТЧРКО127 (далі - майно) та перебуває на балансі Державного підприємства «Санаторій «Моршинський».

Пунктом 3.11 договору сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно .

Відповідно до п. 10.1 договору, такий укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 28 січня 2016 року по 22 січня 2019 року включно.

Договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору (п. 10.4 договору).

Чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.7 договору).

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендарю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10, 10.9 договору).

Згідно з п. 10.11. договору якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.06.2020 у справі №914/2485/19 за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «Еско Україна» стягнуто на користь регіонального відділення 29155,24 грн. неустойки за період з 26.01.2019 по 31.10.2019 включно та виселено Орендаря з орендованих приміщень.

Як стверджує позивач, оскільки станом на день подання позову Орендарем не повернуто орендоване майно у встановлений термін, то Орендодавцем нараховано неустойку в порядку ст.785 ЦК України за період з 01.11.2019 по 31.10.2020 включно в розмірі 38825,96 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення частково.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Положеннями статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов`язання за договором найму (оренди) в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положення частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлюють, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 10.9 договору у разі припинення цього Договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Положення частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлюють, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, суд вважає, що факт наявності заяви орендодавця про припинення договору та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

Протилежних доказів відповідачем не додано.

Отже, чинність договору оренди припинилась у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, однак об`єкт оренди не було повернуто.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.06.2020 у справі №914/2485/19 за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «Еско Україна» стягнуто на користь регіонального відділення 29155,24 грн. неустойки за період з 26.01.2019 по 31.10.2019 включно та виселено Орендаря з орендованих приміщень.

Як стверджує позивач, оскільки станом на день подання позову Орендарем не повернуто орендоване майно у встановлений термін, то Орендодавцем нараховано неустойку в порядку ст.785 ЦК України за період з 01.11.2019 по 31.10.2020 включно в розмірі 38825,96 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Доводи позивача про те, що об`єкт оренди не був повернутий на час подання позову спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з матеріалів справи, позов поданий до суду 25.11.2020 року, проте із постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.11.2020, копія якої долучена до матеріалів справи позивачем, вбачається , що згідно повідомлення ДП «Санаторій «Моршинський» від 10.11.2020 « на орендованому державному майні, а саме: площадці для господарських потреб котельні загальною площею 103,9 кв.м., що розміщене на території ДП «Санаторій «Моршинський», немає в наявності майна ТзОВ «Енергосервісна компанія «Еско Україна». Відповідно до Акту приймання-передавання державного нерухомого майна від 31.08.2020 р. Орендарем ТзОВ «Енергосервісна компанія «Еско Україна» передано, а Балансоутримувачем прийнято державне нерухоме майно-площадку для господарських потреб котельні загальною площею 103,9 кв.м., що розміщене на території ДП «Санаторій «Моршинський» за адресою :82482, Львівська область, м.Моршин, вул. Джерельна,5» до моменту відкриття виконавчого провадження».

Зважаючи на наведене, суд вважає вимоги позивача про стягнення неустойки за період з 01.11.2019-31.08.2020 обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Отже, до стягнення підлягає неустойка за період з 01.11.2019 до 31.08.2020 в розмірі 32284,58 грн.

Позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 01.09.2020 по 30.10.2020 після повернення майна балансоутримувачу - ДП «Санаторій «Моршинський» до задоволення не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 129 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 1747,86 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 247 - 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «Еско Україна» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Святошинська, будинок 34, корпус 26, 3 поверх, офіс 15, ідент. код: 39825320) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (місцезнаходження: 79007, місто Львів, вул. Січових Стрільців, будинок 3, ідент. код: 42899921) 32284,58 грн неустойки та 1747,86 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.03.2021.

Суддя Н.Є. Березяк