Решение № 95679095, 17.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4243/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Шестаковій А.В.,

за участю:

представника позивача - Малецького О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду адміністративну справу за позовом Військової частини А2062 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач зазначає, що постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.04.2018 у справі № 490/1569/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10200 грн.

Власник пошкодженого автомобіля - О. Новіцький звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБ України) з заявою про відшкодування оціненої шкоди.

У подальшому, МТСБ України звернулося з позовом про стягнення з військової частини А2062 у порядку регресу грошових коштів у загальній сумі 102144 грн. 88 коп., із яких: 100000 грн. - сума сплаченого відшкодування; 2144 грн. 88 коп. - сума сплачених витрат на встановлення розміру збитків та збір документів, з посиланням на те, що МТСБ України виплачено зазначену суму у вигляді страхового відшкодування потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталася 25.02.2018 на проспекті Героїв України в районі вул. Адміральської у бік пров. Парусний та в районі буд. 9-Д з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем "УРАЛ-4320", в/н НОМЕР_1 .

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2020 справі № 915/132/20 зазначений вище позов МТСБ України було задоволено повністю та стягнено з військової частини А2062 на користь МТСБ України, грошові кошти у загальній сумі 102144 (сто дві тисячі сто сорок чотири) грн. 88 коп., із яких: 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. - сума сплаченого відшкодування; 2144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн. 88 коп. - сума сплачених витрат на встановлення розміру збитків та збір документів, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2020 справі № 915/132/20 було фактично виконано військовою частиною А2062 21.12.2020 року.

Позивач за правилами ч. 1 ст. 1191 ЦК України звернувся до суду та просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини А2062 в порядку зворотної вимоги (регресу) 102144 (сто дві тисячі сто сорок чотири) грн. 88 коп. відшкодованої шкоди та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. стягнутих з військової частини А2062 судових витрат по справі № 915/132/20, тобто шкоди завданої під час проходження військової служби;

- присудити з ОСОБА_1 на користь військової частини А2062 понесений нею судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Ухвалою від 29.01.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 22.02.2021 року.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року вирішено адміністративну справу розглядати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

22.02.2021 року відкладено розгляд справи на 17.03.2021 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав. У матеріалах справи містяться конверти з копією ухвали про відкриття провадження у справі від 29.01.2021 року та судовими повістками з відміткою Укрпошти "адресат відмовився".

Заслухавши представника позивача та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

Згідно наказів командира військової частини А2062 (по стройовій частині) від 30.05.2016 № 115 та від 19.04.2019 № 87 ОСОБА_1 у період з 30.05.2016 по 19.04.2019 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А2062.

19.04.2019 року відповідно до наказу командира військової частини А2062 (по стройовій частині) № 87 відповідач був виключений зі списків особового складу військової частини А2062, з підстав його звільнення з військової служби у запас за пп. "д" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХП.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.04.2018 у справі № 490/1569/18 встановлено, що 25.02.2018 о 11:10 водій військової частини А2062 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "УРАЛ 4320", номерний знак НОМЕР_1 , в крайній лівій смузі зі сторони вул. Адміральська у бік пров. Парусний, та в районі буд. 9-Д не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем "Citroen Jump", номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України; в результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно протоколу ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп`яніння.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.04.2018 у справі № 490/1569/18 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до рішення Господарського суду Миколаївського області від 12.10.2020 року у справі № 915/132/20 за позовом моторного (транспортного) страхового бюро України до військової частини А 2062 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в загальній сумі 102144,88 грн. на підставі звіту від 05.04.2018 № 055/03-18 про оцінку вартості автомобіля позивачем складено довідку від 01.06.2018 № 1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, після чого видано наказ від 27.06.2018 № 6310 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 та сплачено потерпілій особі грошові кошти в сумі 100000 грн. згідно платіжного доручення від 02.07.2018 № 909784.

Крім того, МТСБ України оплатило послуги аварійного комісара (експерта) за виконані роботи щодо врегулювання справи № 48583 (встановлення розміру збитків та збір документів) у загальному розмірі 2144 грн. 88 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.05.2018 № 904739 та від 11.07.2018 № 909915.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2020 справі № 915/132/20 позов МТСБ України було задоволено повністю та стягнуто з військової частини А2062 на користь МТСБ України грошові кошти у загальній сумі 102144 (сто дві тисячі сто сорок чотири) грн. 88 коп., із яких: 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. - сума сплаченого відшкодування; 2144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн. 88 коп. - сума сплачених витрат на встановлення розміру збитків та збір документів, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

21.12.2020 року Військовою частиною А2062 рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2020 року у справі № 915/132/20 виконано, про що свідчать платіжні доручення № 2482 та № 2483.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Згідно з вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові Пленуму №4 від 01.03.2013 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" погодився з вказаною вище нормою. А саме п.6 постанови від 01.03.2013 № 4, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Згідно з ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Як встановлено судом та не заперечується матеріалами справи, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУаАП.

Крім того, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2020 справі № 915/132/20 позов МТСБ України було задоволено повністю та стягнено з військової частини А2062 на користь МТСБ України, грошові кошти у загальній сумі 102144 (сто дві тисячі сто сорок чотири) грн. 88 коп., із яких: 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. - сума сплаченого відшкодування; 2144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн. 88 коп. - сума сплачених витрат на встановлення розміру збитків та збір документів, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то згідно ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи, що в межах розгляду даної справи спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень та відсутні витрати позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, тому сплачений позивачем судовий збір в сумі 2102,00 гривень з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь військової частини А2062 (код ЄДРПОУ 26614194, вул. Велика Морська, 14, м. Миколаїв, 54001) в порядку зворотної вимоги (регресу) шкоду завдану під час проходження військової служби у сумі 102144 (сто дві тисячі сто сорок чотири) грн. 88 коп. та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судових витрат, стягнутих з військової частини А2062 у справі № 915/132/20.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 березня 2021 р.

Суддя С.О. Варняк

кат. 106020000