Решение № 95614871, 15.03.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2021 р. Справа № 916/3369/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання: Мукієнко Д.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Лук`ян С.Г., згідно ордеру серії ОД №605539 від 18.11.2020р.

відповідача: Марочкін В.О., згідно ордеру серії ОД №522685 від 23.12.2020р.,

розглянувши справу №916/3369/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СМ Трейд” (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, 14, оф.302) до Приватного підприємства “Білоозір`я” (68721, Одеська область, Болградський район, с. Оріхівка, вул.Малінова, 62) про стягнення 501311,70грн., із яких 270500грн. основного боргу, 31557,42грн. пені, 189831,14грн. штрафу, 5653,30грн. три проценти річних, 3769,84грн. втрат від інфляції,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 05.04.2019р. між ТОВ “СМ Трейд” та ПП “Білоозір`я” було укладено договір постачання №13/2019, згідно якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача товар згідно додатків, які складають невід`ємну частину договору, а відповідач зобов`язався прийняти товар та оплати його на умовах, визначених договором. Також сторонами були укладені до договору №13/2019 від 05.04.2019р. Додаток №1 від 05.04.2019р. та Додаток №2 від 14.06.2019р. Згідно Додатку №1 від 05.04.2019р. позивач зобов`язався поставити відповідачу товар - добриво органо-мінеральне гумат калія, загальною кількістю 3600 л. за ціною 95,00 грн./л, з ПДВ, на загальну суму 270000грн., в т.ч. ПДВ. Оплата товару повинна була здійснюватися частинами в такому порядку: 30% вартості товару, що становить 81000грн. - в порядку передплати перед постачанням, остаточний розрахунок в розмірі 70% вартості товару (189000грн.) - в строк до 31.10.2019р. включно. Додатком №2 від 14.06.2019р. сторони погодили поставку добрива органо-мінерального гумат калія з підвищеним вмістом цинку у кількості 700л. за ціною - 78грн./л, з ПДВ, загальна вартість 54600грн., в тому числі ПДВ. Оплата товару здійснюється частинами за графіком: 30% вартості товару (16380грн.) передоплата перед постачанням: 70% вартості товару (38220грн.) в строк до 31.10.2019р. Позивач вказує, що на виконання умов договору постачання №13/2019 від 05.04.2019р. та додатків №1, №2 до нього поставив відповідачу товар на суму 324600грн., однак, відповідач оплатив його не у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 270500грн., на яку позивач нарахував пеню, штраф, три проценти річних, втрати від інфляції.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 11.01.2021р. за вх.№312/21, де вказує, що здійснення господарської операції і її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Тоді як, на думку відповідача, надані позивачем письмові матеріали не містять жодних відомостей про зміну в структурі активів та зобов`язань, капіталі позивача. Як зазначає відповідач, договір з додатками підтверджує виключно наявність договірних відносин, видаткові накладні, можливо щось підтверджують, але виключно про товар, а не про гроші, товарно-транспортна накладна, це документ тільки для водія автотранспорту, згідно ст.48 Закону України «Про автотранспорт», а тому все викладене у додатку до позову позивачем є непрямими доказами. Також відповідач вбачає, що підлягають дослідженню первинні бухгалтерські документи, виготовлені ТОВ «СМ-Трейд», які підтверджують право власності на товар за назвою та іншими показниками, який у подальшому був поставлений ПП «Білоозір`я» за умовами договору поставки від 05.04.2019р. разом з додатками. Крім того, відповідач вказує, що позивач визначає перевізника товару до відповідача водія ФОП Величко А.П., але чомусь у додатку до позову відсутній договір позивача з ФОП Величко А.П. та докази розрахунку з зазначеним суб`єктом підприємницької діяльності. Крім того, відповідач вказує на те, що сума боргу та інші розрахунки, викладені у позові, не відносяться до первинних бухгалтерських документів, оскільки позов відноситься виключно до процесуальних документів; розрахунок грошового (фінансового) боргу відповідача перед позивачем за підписом посадових осіб позивача - відсутній. За умовами додатків №1, №2 до договору від 05.04.2019 року зазначена оплата товару, а саме 30% перед постачанням, а 70% вартості до 31.10.2019р., із чого відповідачу незрозуміло, за якими договірними умовами здійснювались подальші поставки, якщо відсутня оплата перед постачанням до 31.10.2019р. Крім того, відповідачу не зрозуміло, що означає п.5.1. договору поставки від 05.04.2019р. «до остаточного виконання діє договір». Сам відповідач розуміє п.5.1. наступним чином «…договірні відносини закінчились 31.10.2019 року, було 2 (дві) поставки товару, за який частково відповідач сплатив, відтак пеня, а також штраф розраховується з такої суми: 45500,00 віднімаємо ПДВ, оскільки позивач його отримав + 56 875,00 віднімаємо ПДВ, оскільки позивач його отримав, отримуємо загальну суму.

29.01.2021р. за вх.№2579/21 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, де вказано, що відповідач не обґрунтував, що саме він мав на увазі, вказавши, що накладні, додані позивачем до позову, є непрямими доказами. Також позивач відмічає, що на виконання вимог статей 162, 163 ГПК України позивач вказав за текстом позову його ціну та здійснив її детальний розрахунок. Позивач вважає, що п.5.1. договору в контексті необхідно розуміти так: договір зберігає свою чинність до остаточного виконання обома сторонами взятих на себе зобов`язань для постачальника це обов`язок поставити товар, для покупця - сплатити за поставлений товар обумовлені ціну згідно укладеної відповідної специфікації, що є додатком до договору. Тобто відносини за договором не закінчились 31.10.2019р., як невірно розуміє представник відповідача, оскільки відповідач не розрахувався за товар.

15.02.2021р. за вх.№4138/21 до суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, де останній, крім раніше викладеного, зазначає, що позивач зобов`язаний виконати норму ст. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та надати до суду весь перелік первинних бухгалтерських документів, а не їх частину, на власний вибір, протилежне буде підтвердженням бездоказовості вимог позивача у даному спорі. Відповідач вказує, що видаткові накладні, надані позивачем є частиною первинних бухгалтерських документів, не слугують підтвердженням наявності боргу, оскільки відображають виключно відомості поставок. Оскільки позивач відмовився надати до суду на підтвердження боргу зведені документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, то відповідач вважає відсутніми достовірні докази, а надані документи викликають сумнів у їх достовірності. Крім того, позивач зазначає, що перевезення здійснювалось за відомостями товарно-транспортних накладних, які були надані позивачем та в яких вказано, що перевезення здійснювалось автомобілем Мерседес, державний номер НОМЕР_1 , вказано кількість місць, зазначено різні цифри – 705,00, 910,00. Із викладеного, відповідач дійшов висновку про те, що незрозуміло, чи перевезення хімічної речовини здійснювалось в автомобілі для пасажирських перевезень, що є очевидним прикладом того, що перевезення, можливо, не відбувалось. Як вважає відповідач, спростувати такі обставини та надати свідчення щодо реальних обставин може виключно свідок ОСОБА_1 , відтак відмова позивача заявити про допит свідка ОСОБА_1 буде єдиним та безспірним доказом про відсутність перевезення. Також відповідач вказує, що підпису ОСОБА_1 на ТТН не має, незважаючи на те, що вантаж отримує водій, про що ставить особистий підпис. Зауважує відповідач і на тому, що не відповідає дійсності посилання позивача на факт підписання акта звірки між сторонами.

Ухвалою суду від 30.11.2020р. відкрито провадження у справі №916/3369/20, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 23.12.2020р. о 10год.30хв.

У судовому засіданні 23.12.2020р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 18.01.2021р. о 12год.30хв.

У судовому засіданні 18.01.2021р., з врахуванням клопотання відповідача від 18.01.2021р. за вх.№1153/21, оголошено протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження до 01.03.2021р., перерву до 01.02.2021р. о 12год.30хв.

У судовому засіданні 01.02.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 17.02.2021р. о 14год.00хв.

Ухвалою суду від 17.02.2021р., з врахуванням клопотання відповідача від 17.02.2020р. за вх.№4538/21, закрито підготовче провадження по справі №916/3369/20, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 03.03.2021р. о 14год.00хв.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

05.04.2019р. між ТОВ «СМ Трейд» (постачальник) та ПП «Білоозір`я» (покупець) було укладено договір постачання №13/2019, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, згідно Додатків, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Найменування, асортимент, одиниця виміру, кількість товару, вид пакування зазначається у Додатках, які є невід`ємною частиною даного договору. Якість та комплектність товару, що постачається, повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам виробника, діючим на території України. Підтвердженням якості з боку постачальника є сертифікат (паспорт) якості (п.п.1.1., 2.1., 2.2., 2.3. договору).

Постачання товару відбувається на підставі транспортної інструкції (замовлення) покупця, яка надається постачальнику в письмовій формі (факсом або електронною поштою) з обов`язковим зазначенням: найменування покупця; реквізити договору про постачання товару; найменування отримувача та його поштова адреса; найменування товару, асортимент, вид пакування; кількість товару; адреса місця призначення, куди товар має бути поставлено; код станції (в разі перевезення товару залізничним транспортом, при умові, що передачу товару перевізникові має здійснити постачальник); код отримувача. Виконання постачальником транспортної інструкції покупця, в тому числі і в разі отримання постачальником транспортної інструкції з проханням здійснити поставку товару на інших умовах, ніж ті, які передбачені в пункті 3.1. даного договору, здійснюється лише за умови її погодження постачальником. Строк (термін) поставки товару зазначається у Додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною даного договору. У випадку відвантаження автомобільним транспортом - у разі затримки подачі автотранспорту покупця, термін поставки автоматично відсувається на час затримки. Транспортна інструкція є невід`ємною частиною договору і документом, що підтверджує наміри покупця в отриманні товару. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару несе його власник. Право власності на товар у покупця за цим договором виникає з моменту передання йому товару. При цьому, переданням товару вважається вручення його покупцеві або перевізникові для відправлення покупцеві (в разі відчуження без зобов`язання доставки), або вручення покупцеві товаророзпорядчого документа на товар. Датою поставки товару вважається: у випадку відвантаження залізничним транспортом - дата штемпельної відмітки на залізничній накладній при здачі товару перевізнику; у випадку передачі товару на складі заводу-виробника, постачальника – дата оформлення видаткової накладної. Постачальник зобов`язаний передати покупцеві такі документи: видаткові накладні, підписані та скріплені печаткою постачальника; податкові накладні; сертифікат (паспорт) якості (на вимогу покупця) (п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.6., 3.7., 3.8., 3.9. договору постачання №13/2019 від 05.04.2019р.).

Відповідно до п.п.4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. договору постачання №13/2019 від 05.04.2019р. ціна за одиницю товару, що постачається за цим договором, встановлюється в національній валюті України, в гривнях, та узгоджується сторонами в Додатках до цього договору по кожній партії окремо з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору складається із суми всіх Додатків до цього договору. Розрахунок за товар здійснюється на умовах, передбачених у відповідних Додатках до цього договору. Оплата за товар має бути здійснена протягом трьох робочих днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Виставлення рахунку-фактури здійснюється продавцем після прийняття транспортної інструкції до виконання. Вид розрахунків: безготівковий. Днем оплати товару вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

За умовами п.5.1. договору постачання №13/2019 від 05.04.2019р. він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання.

За прострочення строку оплати покупець несе відповідальність у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості товару, за кожний день прострочення оплати за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. У випадку несплати вартості партії товару в термін 20 (двадцяти) календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожний день затримки платежу, починаючи з 21 (двадцять першого) дня. Термін позовних вимог 5 років (п.п.6.4., 6.5., 6.10. договору постачання №13/2019 від 05.04.2019р.).

05.04.2019р. ТОВ «СМ Трейд» та ПП «Білоозір`я» уклали додаток №1 до договору постачання №13/2019 від 05.04.2019р., де погодили, що постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар: добриво органо-мінеральне Гумат калія «Рост ОК» у кількості 3600 літрів, на суму 270000грн. Умови постачання: СРТ (Інкотермс 2010), Одеська область, Болградський район, с. Оріхівка, вул. Малінова, 62. Оплата товару здійснюється частинами за наступним графіком: 30% вартості (81000грн.) - перед постачанням; 70 % вартості (189000грн.) - до 31.10.2019р. У всьому іншому, що не обумовлено Додатком №1 від 05.04.2019р., сторони керуються положеннями договору. Додаток №1 від 05.04.2019р. вступає в силу з моменту його підписання сторонами і являється невід`ємною частиною договору.

14.06.2019р. сторони договору постачання №13/2019 від 05.04.2019р. уклали до нього додаток №2, де погодили обов`язок постачальника передати у власність покупця товар – добриво органо-мінеральне гумат калія «Рост Ок» з підвищеним вмістом цинку у кількості 700 літрів, на суму 54600грн. Умови постачання: СРТ (Інкотермс 2010), Одеська область, Болградський район, с. Оріхівка, вул. Малінова, 62. Оплата Товару здійснюється частинами за наступним графіком: 30% вартості (16380грн.) - перед постачанням; 70 % вартості (38220грн.) - до 31.10.2019р. У всьому іншому, що не обумовлено Додатком № 2 від 14.06.2019р., сторони керуються положеннями договору. Даний Додаток №2 від 14.06.2019р. вступає в силу з моменту його підписання сторонами і являється невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору постачання №13/2019 від 05.04.2019р. постачальник поставив, а покупець прийняв товар, обумовлений у додатках №№1, 2 до договору, за видатковими накладними №41 від 01.08.2019р. на суму 54600грн., №20 від 16.08.2019р. на суму 68250грн., №22 від 16.04.2020р. на суму 100875грн., №23 від 07.05.2020р. на суму 48000грн., №25 від 21.05.2020р. на суму 52875грн.

Також на підтвердження факту поставки позивач подав до справи ТТН №Р41 від 01.08.2019р., №Р20 від 16.08.2019р., №Р22 від 16.04.2020р., №Р23 від 07.05.2020р., №Р25 від 21.05.2020р., підписані керівниками сторін із проставленням печаток підприємств. В даних ТТН в графі «підпис водія» відсутній такий.

В матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків за період з 01.01.2019р. – 27.07.2020р., який підписаний тільки з боку позивача в односторонньому порядку, тому в якості доказу по справі прийнятий бути не може.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовані оцінки кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення або відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, договір постачання №13/2019 від 05.04.2019р., додатки до нього №1 від 05.04.2019р., №2 від 14.06.2019р., видаткові накладні №41 від 01.08.2019р., №20 від 16.08.2019р., №22 від 16.04.2020р., №23 від 07.05.2020р., №25 від 21.05.2020р. свідчать про поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 324600грн., даної обставини відповідач суду не спростував.

Так, перелічені накладні містять вказання на договір постачання №13/2019 від 05.04.2019р.. Строк дії зазначеного договору обумовлений його повним виконанням, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати поставку товару у 2020 році як таку, що відбулась поза межами дії договору №13/2019.

Також не приймаються судом твердження відповідача стосовно того, що у даній справі мають бути досліджені джерела походження товару, який позивач поставив відповідачу, а також правовідносини позивача із виробником такого товару, так як такі обставини не пов`язані з предметом спору у даній справі.

Зокрема, не приймається судом твердження відповідача стосовно того, що подані позивачем накладні не відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не є первинними документами, що підтверджують господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку (ч.ч.1, 2, 3 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, видаткові накладні №41 від 01.08.2019р., №20 від 16.08.2019р., №22 від 16.04.2020р., №23 від 07.05.2020р., №25 від 21.05.2020р. є належними доказами здійснення поставки, оскільки містять реквізити, що визначені ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, містять відомості про господарську операцію, осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, про дату складання документа, назви підприємств, якими складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Крім того, суд вбачає, що за умови подання позивачем належним чином оформлених первинних документів – видаткових накладних, відсутня потреба у поданні ним всієї бухгалтерської документації та фінансової звітності.

Разом з цим ТТН №Р41 від 01.08.2019р., №Р20 від 16.08.2019р., №Р22 від 16.04.2020р., №Р23 від 07.05.2020р., №Р25 від 21.05.2020р. є належними доказами здійсненої поставки з врахуванням наявності на них підписів керівників та печаток підприємств, а в сукупності із поданими позивачем до справи видатковими накладними №41 від 01.08.2019р., №20 від 16.08.2019р., №22 від 16.04.2020р., №23 від 07.05.2020р., №25 від 21.05.2020р. вказують на факт здійснення такої.

Окрім цього, за твердженням позивача, відповідач частково оплатив вартість поставленого товару в розмірі 54100грн., таке твердження є визнанням позивачем даної обставини і воно не спростоване відповідачем.

Отже, неоплаченою відповідачем залишилась сума заборгованості 270500грн.

Стосовно тверджень відповідача про неналежність обґрунтування та доведення позивачем нарахованих до стягнення сум, первинних документів, що обґрунтовують їх існування слід відмітити таке.

Відповідно до п.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно п.58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010р. у справі “Серявін та інші проти України” “…у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)…”.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Таким чином, наведені докази та положення законодавства в сукупності та з врахуванням принципу вірогідності доказів, дали підстави суду дійти висновку щодо повного задоволення позовної вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 270500грн. за її доведеності та обґрунтованості.

Інші доводи сторін, що викладені в заявах по суті спору, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Також позивач через несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за поставлений по договору №13/2019 від 05.04.2019р. товар нарахував до стягнення з відповідача 31557,42грн. пені за період з 01.11.2019р. по 21.10.2020р., 189831,14грн. штрафу за період з 21.11.2019р. по 21.10.2020р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд встановив, його помилковість, яка полягає у наступному. Так, позивачем не враховано положення ч.6 ст.232 ГК України, які обмежують нарахування пені шестимісячним терміном. Поза увагою позивача залишився також той факт, що обидва додатки №№1, 2 до договору постачання встановлюють граничний строк оплати відповідачем товару до 31.10.2019р. Тобто, прострочення відповідача за всіма накладними розпочалось 31.10.2019р.

Судом здійснено самостійний розрахунок пені, який є наступним:

Сума боргу (грн.) Період нарахування Відсоткова ставка НБУ (%)Кількість днів прострочення Сума пені (грн.)27050001.11.19р. – 12.12.19р.15,5429649,0727050013.12.19р. – 31.12.19р.13,5193801,8227050001.01.20р. – 30.01.20р.13,5305986,4827050031.01.20р. – 12.03.20р.11426829,0227050013.03.20р. – 23.04.20р.10426208,2027050024.04.20р. – 01.05.20р.88946,01Загалом сума пені складає33420,60Отже, за розрахунком суду сума пені складає 33420,60грн., однак, оскільки позивачем заявлено пеню у меншому розмірі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 31557,42грн. за період з 01.11.2019р. по 01.05.2020р.

Стосовно заявленого позивачем до стягнення з відповідача штрафу в розмірі 189831,14грн. за період з 21.11.2019р. по 21.10.2020р. суд змушений зазначити про наступне.

У п.п.6.4., 6.5. договору постачання №13/2019 від 05.04.2019р. сторони погодили, що за прострочення строку оплати покупець несе відповідальність у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості товару, за кожний день прострочення оплати за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. У випадку несплати вартості партії товару в термін 20 (двадцяти) календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури, покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожний день затримки платежу, починаючи з 21 (двадцять першого) дня.

Між тим, положення ч.ч.2, 3 ст.549 ГПК України встановлюють, що штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пеня - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, за порядком нарахування та змістом сторони у п.п.6.4., 6.5. договору погодили фактично нарахування пені.

В даній справі позивач заявив до стягнення з відповідача фактично пеню за обома пунктами договору постачання №13/2019 від 05.04.2019р. – 6.4. та 6.5., що є спробою двічі притягнути відповідача до однієї і тієї ж відповідальності та є неприпустимим згідно ст.61 Конституції України, яка визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 189831,14грн. штрафу за період з 21.11.2019р. по 21.10.2020р.

Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача 5653,30грн. три проценти річних за період з 01.11.2019р. по 21.10.2020р., 3769,84грн. за листопад 2019р. – вересень 2020р. втрат від інфляції.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також при здійсненні розрахунків трьох процентів річних та втрат від інфляції не врахував, що сума боргу в розмірі 270500грн. виникла одночасно – 31.10.2019р.

За розрахунком суду сума 3% річних складає 7896,99грн.

Розрахунок суду наступний:

Сума боргу (грн.)Період нарахування Кількість днів прострочення Відсоткова ставка (%) Сума трьох процентів річних27050001.11.19р. – 31.12.19р.6131356,2127050001.01.20р. – 21.10.20р.29536540,78Загалом7896,99Між тим, так як суд не має права самостійно збільшувати розмір позовних вимог, а позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5653,30грн. три проценти річних за період з 01.11.2019р. по 21.10.2020р., то дана позовна вимога підлягає судом задоволенню саме у сумі 5653,30грн.

За розрахунком суду сума втрат від інфляції за заявленими позивачем сумою боргу та періодом складає 4328грн.

Розрахунок суду наступний:

Сума боргу Період нарахування Сукупний індекс інфляції Сума втрат від інфляції 270500Листопад 2019р. – вересень 2020р.1,0164328грн.З врахуванням того, що сума заявлених позивач втрат від інфляції є меншою за ту, що розрахована судом, задоволенню судом підлягає позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3769,84грн. втрат від інфляції за листопад 2019р. – вересень 2020р.

За попереднім розрахунком позивача він просить суд відшкодувати йому судові витрати на судовий збір в сумі 7519,69грн.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 7519,69грн., які підлягають йому відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а саме в сумі 4672,21грн.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СМ Трейд” (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, 14, оф.302) до Приватного підприємства “Білоозір`я” (68721, Одеська область, Болградський район, с. Оріхівка, вул.Малінова, 62) про стягнення 501311,70грн.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Білоозір`я” (68721, Одеська область, Болградський район, с. Оріхівка, вул.Малінова, 62, код ЄДРПОУ 35434203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СМ Трейд” (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, 14, оф.302, код ЄДРПОУ 37947496) 270500 (двісті сімдесят тисяч п`ятсот) грн. основного боргу, 31557 (тридцять одну тисячу п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 42коп. пені, 5653 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн. 30 коп. три проценти річних, 3769 (три тисячі сімсот шістдесят дев`ять) грн. 84коп. втрат від інфляції, 4672 (чотири тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 21 коп. судового збору.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “СМ Трейд” (65091, м.Одеса, вул. Комітетська, 14, оф.302) у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 березня 2021 р.

Суддя І.А. Малярчук