Решение № 95614865, 11.03.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3644/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Степаненко С.О. за довіреністю;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: Петрова О.С. /в порядку самопредставництва/;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” до товариства з обмеженою відповідальністю „Олум”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, про стягнення 16 023,67 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Ізмаїльський морський торговельний порт” (далі по тексту – ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Олум” (далі по тексту – ТОВ „Олум”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 16 023,67 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 14 084,14 грн., пені у розмірі 429,22 грн., штрафу у розмірі 712,77 грн., трьох відсотків річних у розмірі 474,37 грн., збитків від інфляції у розмірі 323,17 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за умовами договору оренди №02 від 09.11.2016р. та договору про відшкодування витрат балансоутримувача від 31.03.2017р. грошових зобов`язань протягом грудня 2018р. – травня 2020р.

Ухвалою суду від 23.12.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження із залученням до участі у справу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі по тексту – Фонд).

Фондом у поданих до суду письмових поясненнях було підтримано заявлені позивачем вимоги із посиланням на існування заборгованості відповідача за договором оренди.

ТОВ „Олум” жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явилося, про причини неявки суд не повідомляло. При цьому, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 4. Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про розгляд даної справи, були повернуті до суду у зв`язку із відсутністю адресата.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ „Олум” про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

09.11.2016р. між Фондом (Орендодавець) та ТОВ „Олум” (Орендар) було укладено договір оренди №02 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частина покриття плитами міжпуття залізничної колії № З ВПК-1 (інв. № 20, реєстровий № 01125815.1.ИГАСРК00010), загальною площею 22.40 кв. м., за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 16, яке обліковується на балансі ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ „ЕОС” станом на 10.05.2016р. і становить 44 163,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення опор технічного обладнання (інше використання нерухомого майна).

Відповідно до п. 2.1 договору оренди №02 від 09.11.2016р. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно з п. 3.1 договору оренди №02 від 09.11.2016р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (квітень 2016р.) - 552,04 грн.

Положеннями п. 3.6 договору оренди №02 від 09.11.2016р. орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві, 30% - Балансоутримувачу.

Відповідно до п. 3.7 договору оренди №02 від 09.11.2016р. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації (згідно вимог чинного законодавством) і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. За ініціативою Орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. 3.8 договору оренди №02 від 09.11.2016р. у разі виникнення заборгованості з орендної плати, поточні платежі, сплачені Орендарем, насамперед спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім – у рахунок поточних платежів. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

Згідно з п. 3.11 договору оренди №02 від 09.11.2016р. у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Умовами п. 5.10 договору оренди №02 від 09.11.2016р. у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов`язаний повернути Балансоутримувачу об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкту оренди з вини Орендаря.

Згідно з п. п. 10.1, 10.4 договору оренди №02 від 09.11.2016р. цей договір укладено строком на 1 рік та діє з 09.11.2016р. по 09.11.2017р. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством, та у разі якщо Орендар не погоджується підписувати новий розрахунок орендної плати та відповідні зміни до договору при зміні Методики розрахунку орендної плати. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умов відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, надати Орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Положеннями п. п. 10.9., 10.10 договору оренди №02 від 09.11.2016р. передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акта приймання - передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення майна покладається на Орендодавця.

09.11.2016р. між Фондом, ТОВ „Олум” та за участю ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” було підписано акт приймання-передавання майна до договору оренди №02 від 09.11.2016р., згідно якого відповідачу було передано у користування частину покриття плитами міжпуття залізничної колії № З ВПК-1 (інв. № 20, реєстровий № 01125815.1.ИГАСРК00010), загальною площею 22.40 кв. м., за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 16, яке обліковується на балансі ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт”.

31.03.2017р. між ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” (Балансоутримувач) та ТОВ „Олум” (Орендар) було укладено договір №1к-П про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги, відповідно до п. 1.1 якого Балансоутримувач забезпечує утримання і обслуговування частини покриття згідно договору оренди між Орендарем та РВ ФДМУ по Одеський області від 09.11.2016р. (обліковий номер № 209840911548), а саме: частина покриття плитами міжпуття залізничної колії № 3 (інв. № 20) на території ВПК-1, загальною площею 22,40 кв.м., за адресою: вул. Портова, 16, Одеська обл., м. Ізмаїл, а Орендар зобов`язується компенсувати витрати Балансоутримувача на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Згідно з п. 2.1.2 договору №1к-П від 31.03.2017р. Балансоутримувач майна зобов`язується забезпечити визначення розміру плати Орендаря на рахунок Балансоутримувача за утримання державного майна пропорційно займаної Орендарем площі та згідно додатку №1 - порядок розрахунку щомісячних платежів Балансоутримувачу. У разі змін цін та тарифів, в тому числі нормативних і централізованих, сума комунальних платежів змінюється автоматично.

Відповідно до п. п. 3.1.3, 3.1.4 договору №1к-П від 31.03.2017р. Орендар зобов`язується не пізніше 12 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, вносити щомісячну плату на рахунок Балансоутримувача на підставі рахунків позивача; відшкодувати витрати Балансоутримувачу за обслуговування та утримання майна, пропорційно займаної Орендарем площі за договором оренди, вказаної в п.1.1 цього договору та на підставі п. п. 3, 11 Методики розрахунку і використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами), та сплачувати рахунки Балансоутримувачу за цим договором.

Умовами п. 4.1, 4.2 договору №1к-П від 31.03.2017р. передбачено, що не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем, Орендар зобов`язується сплачувати рахунки Балансоутримувача за цим договором починаючи з початку платного користування майном, згідно договору оренди, вказаному в п. 1.1 цього договору. При несвоєчасному внесенні плати, Балансоутримувач має право стягнути з Орендаря пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочку понад 30 (робочих) днів, Балансоутримувач має право стягнути з Орендаря додатково штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості. Оплата пені і штрафу не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити суми заборгованості. Нарахування ПДВ на суму плати за утримання державного майна здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 договору №1к-П від 31.03.2017р. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами й скріплення печатками сторін та діє протягом строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 02, укладеного 09.11.2016р. між Фондом та ТОВ „Олум”. Сторони домовились, що згідно ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовується до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 09.11.2016р.

Додатком №1 до договору №1к-П від 31.03.2017р. ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” та ТОВ „Олум” було визначено порядок розрахунку щомісячних платежів Балансоутримувачу, з якого вбачається, що всього платіж Орендаря з метою відшкодування експлуатаційних витрат Балансоутримувача на місяць складає: 2016р. - 352,35 грн./місяць; 2017р. - 486,98 грн./місяць Вартість експлуатаційних витрат 1 кв.м. в місяць території ВПК-1 може змінюватись згідно з пунктом 2.1.2 договору.

20.11.2017р. між Фондом та ТОВ „Олум” було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди №02 від 09.11.2016р., згідно якої сторонами було продовжено строк дії договору до 09.11.2018р.

15.11.2018р. між Фондом та ТОВ „Олум” було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди №02 від 09.11.2016р., згідно якої сторонами було продовжено строк дії договору до 09.11.2019р.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" протягом періоду з грудня 2018р. по травень 2020р. було виставлено ТОВ „Олум” рахунки на сплату орендних платежів за договором оренди №02 від 09.11.2016р. у загальному розмірі 6 203,16 грн., а також оформлено акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг оренди приміщень за договором), які з боку ТОВ „Олум” підписані не були. Крім того, позивачем протягом періоду з грудня 2018р. по травень 2020р. було виставлено ТОВ „Олум” рахунки на відшкодування витрат Балансоутримувача згідно договору №1к-П від 31.03.2017р. на загальну суму 7880,98 грн.

12.05.2020р. між Фондом та ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” було складено акт приймання-передавання державного майна, що обліковується на балансі позивача до договору оренди №02 від 09.11.2016р., відповідно до якого Балансоутримувач (ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт") приймає із оренди у подальше господарське відання державне нерухоме майно, а саме: частину покриття плитами міжпуття залізничної колії №3 ВПК-1, загальною площею 22,40 кв. м., що розташоване за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 16. Сторони підтверджують, що з моменту підписання зазначеного акту, відсутні жодні претензії щодо складу та стану майна, зазначеного у п.1 акту.

03.06.2020р. ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” звернулось до ТОВ „Олум” із вимогою №30/03/201-20, відповідно до якої позивач просив сплатити заборгованість за договором №1к-П від 31.03.2017р., розмір якої з урахуванням пені та штрафу складав 7855,41 грн. Крім того, 03.06.2020р. ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” звернулось до відповідача із вимогою №30/03-303-20 про сплату заборгованості за договором оренди, розмір якої з урахуванням пені та штрафу складав 7541,27 грн. Звернення позивача були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Олум”, позивачем було наголошено про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди №02 від 09.11.2016р. та договору про відшкодування витрат балансоутримувача від 31.03.2017р. протягом періоду з грудня 2018р. по травень 2020р. включно.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями; в редакції, чинній на дату укладання договору оренди) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, відповідачем в порушення наведених норм закону та умов договору оренди №02 від 09.11.2016р. та договору про відшкодування витрат балансоутримувача №1к-П від 31.03.2017р. протягом грудня 2018р. – травня 2020р. не було сплачено орендних платежів та відшкодовано витрат на утримання орендованого майна, в результаті чого, станом на момент вирішення судом даного спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість за двома договорами у загальному розмірі 14 084,14 грн.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” до ТОВ „Олум” позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у загальному розмірі 14 084,14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором оренди №02 від 09.11.2016р. та договором про відшкодування витрат балансоутримувача №1к-П від 31.03.2017р., позивачем в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ТОВ „Олум” до сплати три відсотки річних у загальному розмірі 474,37 грн., які були нараховані позивачем по кожному із виставлених рахунків окремо по 11.11.2020р., та збитки від інфляції у розмірі 323,17 грн., які були нараховані позивачем по кожному із виставлених рахунків окремо по вересень 2020р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 474,37 грн. та збитків від інфляції у розмірі 323,17 грн.

З посиланням на умови п. 3.7, 3.8 договору оренди №02 від 09.11.2016р. ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” було заявлено до стягнення пеню у розмірі 182,80 грн., яка була розрахована позивачем по кожному із виставлених протягом листопада 2019р. – травня 2020р. рахунку окремо протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також штраф у розмірі 484,08 грн., нарахований на заборгованість за листопад 2019р. – травень 2020р.

Крім того, з посиланням на умови п. 4.2 договору №1к-П від 31.03.2017р. ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” було нараховано відповідачу пеню у розмірі 246,42 грн., яка була розрахована позивачем по кожному із виставлених протягом листопада 2019р. – травня 2020р. рахунку окремо протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також штраф у розмірі 228,69 грн., нарахований на заборгованість за листопад 2019р. – травень 2020р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені у загальному розмірі 429,22 грн. та штрафу у загальному розмірі 712,77 грн., господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Наведене дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” у названій частині позовних вимог до ТОВ „Олум” шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у загальному розмірі 429,22 грн. та штрафу у загальному розмірі 712,77 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених державним підприємством „Ізмаїльський морський торговельний порт” до товариства з обмеженою відповідальністю „Олум” позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у загальному розмірі 14 084,14 грн., пені у загальному розмірі 429,22 грн., штрафу у загальному розмірі 712,77 грн., 3% річних у загальному розмірі 474,37 грн., збитків від інфляції у розмірі 323,17 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Олум” /68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 4; ідентифікаційний код 40309507/ на користь державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” /68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 7; ідентифікаційний код 01125815/ суму основного боргу у загальному розмірі 14 084,14 грн. /чотирнадцять тисяч вісімдесят чотири грн. 14 коп./, пеню у загальному розмірі 429,22 грн. /чотириста двадцять дев`ять грн. 22 коп./, штраф у загальному розмірі 712,77 грн. /сімсот дванадцять грн. 77 коп./, три відсотки річних у загальному розмірі 474,37 грн. /чотириста сімдесят чотири грн. 37 коп./, збитки від інфляції у розмірі 323,17 грн. /триста двадцять три грн. 17 коп./, судовий збір у розмірі 2102,00 грн. /дві тисячі сто дві грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 18 березня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна