Решение № 95605621, 03.03.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3481/20

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/3481/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»

м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптітрейд Плюс»,

с. Святопетрівське Києво-Святошинського району

про стягнення 8 402,42 грн.

Представники:

від позивача: Гавенко Г.В., представник за довіреністю;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптітрейд Плюс» (надалі-відповідач) про стягнення 8 402,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 260-ДНЕ від 27.09.2019, в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 8 095,56 грн., з огляду на наявність якої нараховані 80,55 грн. інфляційних втрат та 226,31 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2020 відкрито провадження у справі № 911/3481/20, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 18.01.2021.

Ухвалою суду від 18.01.2021 підготовче засідання відкладено на 08.02.2021.

Ухвалою суду від 08.02.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/3481/20, справу призначено до розгляду по суті на 03.03.2021.

Присутнім в судовому засіданні 03.03.2021 представником позивача підтримані позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи судом.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Оскільки судом було надіслано ухвалу суду на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві та підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптітрейд Плюс» (відповідач/покупець) укладено Договір поставки № 260-ДНЕ.

Відповідно до умов п. 2.1 договору постачальник взяв на себе обов`язок передати у власність покупця, а покупець в свою чергу прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на умовах DDP (Інкотермс 2010) (п. 2.2 договору).

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (п. 2.3 договору).

Ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків (п.п. 4.1, 4.2 договору).

Покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію товару переданого постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки (п. 4.2 договору).

Умовами п. 8.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2020; якщо жодна із сторін не повідомить іншу за один місяць до дати закінчення строку дії договору про бажання розірвати договір, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах за умови підписання між сторонами додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Так, на виконання умов договору позивачем, на підставі видаткової накладної № 4666 від 13.12.2019 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 913,74 грн.

Разом з тим, згідно з накладною на повернення товарів № 125268 від 27.03.2020 відповідачем здійснено часткове повернення товару на суму 1 818,18 грн.

Таким чином, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 8 095,56 грн.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видатковій накладній товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, вартість товару в сумі 8 095,56 грн., у строки, визначені договором, залишена відповідачем не сплаченою, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не забезпечив участі представника у судових засіданнях, письмових пояснень чи доказів оплати отриманого товару не надав, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем грошових зобов`язань за договором з оплати вартості товару, що отриманий від позивача.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № 260-ДНЕ від 27.09.2019 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 8 095,56 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, просить суд стягнути з відповідача 80,55 грн. інфляційних втрат та 226,31 грн. 3 % річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, які розраховані від суми заборгованості за період з 13.01.2020 (п. 4.2 договору) по 17.11.2020, в межах заявлених позивачем вимог.

Так, судом встановлено, що за вірним розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати, розмір яких є більшим, ніж заявлений позивачем, однак, враховуючи межі позовних вимог, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 80,55 грн.

Також за вірним розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 205,71 грн., які й підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптітрейд Плюс» (08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Київська, 36, код ЄДРПОУ 43076523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 37029549) 8 095 (вісім тисяч дев`яносто п`ять) грн. 56 коп. заборгованості, 80 (вісімдесят) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 205 (двісті п`ять) грн. 71 коп. 3 % річних та 2 096 (дві тисячі дев`яносто шість) грн. 85 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 17.03.2021.

Суддя О.О. Христенко