Решение № 95566629, 03.03.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3432/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)

до відповідача 1: Фермерського господарства "Терра-Україна" (67224, Одеська область, Іванівський район, село Великий Буялик, вул. Болгарська, буд. 278 А)

до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 464 826,31 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

Історія справи.

1. Короткий зміст позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

30.11.2020 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Терра-Україна" та ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором №б/н від 04.07.2019р. в розмірі 464 826,31 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.12.2020 відкрито провадження у справі №916/3432/20, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 06.01.2021 о 12:30.

В судове засідання 06.01.2021 представники сторін не з`явились, у зв`язку з чим ухвалою суду було відкладено підготовче засідання на 01.02.2021 о 13:45.

У судовому засіданні 01.02.2021, в яке з`явився представник позивача, судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 24.02.2021 об 11 год. 30 хв., про що винесено відповідну ухвалу. Крім того судом також попередньо було визначено дату та час для розгляду справи по суті, а саме - 03.03.2021 о 10 год. 30 хв.

У судовому засіданні 24.02.2021 судом було оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі із призначенням справи до розгляду по суті на 03.03.2021 о 10 год. 30хв.

У судове засідання 03.03.2021 представник позивача не з`явився, про причини відсутності суд не повідомляв.

Відповідач, ОСОБА_1 , про час та місце судових засідань була повідомлена належним чином, шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на адресу її реєстрації, які були отримані нею, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.70, 80, 91), у судові засідання не з`являлася, про поважність причин відсутності не повідомляла, відзив на позовну заяву не надала.

Відповідач, ФГ "Терра-Україна", про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на його юридичну адресу, що зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.58-62), у судове засідання не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслані судом відповідачу-1 рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвали були повернуті поштовою установою з відбитком календарного штемпелю на конверті та відмітками: "інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення", "за закінченням встановленого строку зберігання".

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвали суду направлені судом за належною адресою відповідача і повернуті поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про розгляд судом справи №916/3432/20.

Крім того, суд також зазначає, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, суд також зауважує, що ОСОБА_1 , яка є відповідачем у даній справі та про розгляд справи обізнана, є також і засновником юридичної особи - ФГ "Терра-Україна", що свідчить про обізнаність відповідача 1 про розгляд судом справи №916/3432/20.

3. Позиція учасників справи.

Доводи Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

04.07.2019 ФГ "Терра-Україна" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 04.07.2019 та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта та надано кредитний ліміт у сумі 500 000 грн.

Оскільки відповідач-1 належним чином не виконує свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів, АТ КБ "Приватбанк" звертається до суду із матеріально правовою вимогою про стягнення заборгованості у сумі 464 826,31 грн, що відповідає способу захисту, передбаченому п.5 ч.1 ст.16 ЦК України.

02.12.2019 між АТ КБ "Приватбанк" та відповідачем 2 було укладено договір поруки №Р1575270104326914097, предметом якого є надання поруки ОСОБА_1 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з договорів приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Враховуючи невиконання відповідачем-1 зобов`язань з повернення кредитних коштів АТ КБ "Приватбанк" вважає за необхідне захистити свої права шляхом солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за договором банківського обслуговування.

4. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2019 ФГ "Терра-Україна" було підписано анкету-заяву клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг (а.с.21-23), в якій відповідач-1 просив відкрити йому банківські рахунки. Згідно названої анкети-заявки відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

За змістом заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, підписавши останню, відповідач висловив згоду з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування, умови якого відповідач зобов`язався виконувати.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст.204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір б/н від 04.07.2019, як правочин, є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

В силу приписів частин 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

За ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

З огляду на норму ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку (така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 914/504/18).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу, починаючи з 04.12.2019, було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 200 000 грн, а згодом 27.12.2019 збільшено до 500 000 грн, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с.42).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.43), відповідачем-1 з 05.12.2019 по 01.09.2020р. було отримано кошти в межах встановленого ліміту, що підтверджується банківською випискою (а.с.45-46), та станом на 28.10.2020 заборгованість склала 464 826,31 грн.

Як свідчить банківська виписка по рахунку (а.с.44), 02.09.2020 грошові кошти у сумі 464 826,31 грн АТ КБ "Приватбанк" було віднесено на прострочку кредиту.

Суд зауважує, що надана позивачем до суду виписка по рахунку є належним доказом перерахування банком кредитних коштів відповідачу-1 в силу вимог ст. 74 ГПК України.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір банківського обслуговування від 04.07.2019 є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначає, що ФГ "Терра-Україна" в добровільному порядку отримані кредитні кошти не повернуло, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за тілом кредиту у сумі 464 826,31 грн, що вбачається з відповідного розрахунку (а.с.43).

Доказів у спростування наявності вказаної заборгованості, а також доказів її погашення матеріали справи не містять.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку відповідачем-1 АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин, суд вважає вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача-1 у сумі 464 826,31 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених АТ КБ "Приватбанк" вимог до ОСОБА_1 , як поручителя, суд вказує наступне.

Згідно зі ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Як встановлено судом, 02.12.2019 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №Р1575270104326914097 (а.с.47-48), предметом якого є надання поруки ОСОБА_1 за виконання відповідачем-1 зобов`язань за договорами приєднання до:

- розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, що розмішені на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет (далі угода 1), по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом, б) комісійної винагороди згідно п.3.2.1.4.15 Угоди 1 в розмірі 3% від суми перерахувань, в) винагороди за використання ліміту відповідно до п.3.2.1.4.11 Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, г) кредиту в розмірі 200 000 грн.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за Угодою 1) в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення поручителя та укладання окремої угоди про такі збільшення з поручителем не потрібні.

- розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет (далі - Угода 2) по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом, б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені в Угоді 2; в) кредиту в розмірі 10 000 грн.

Якщо під час виконання Угоди 2 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, останній при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 2 в розмірі таких збільшень; додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібно.

За умовами п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів , нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно п. 1.5. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За умовами п.2.1.2 договору у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1. цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладання цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 цей договір припиняє свою дію (п.4.1. договору поруки).

За умовами п.4.2. договору поруки зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін.

Частинами першою, другою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частинами першою, другою статті 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

З аналізу вимог частини першої статті 554 ЦК України у поєднанні з вимогами, передбаченими частиною першою статті 542 та статтею 543 цього Кодексу, слідує, що між боржником та поручителем існує солідарний обов`язок, установлений законом, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на вказане, враховуючи положення договору поруки №Р1575270104326914097, суд зазначає про наявність у відповідача-2 обов`язку щодо виконання зобов`язання ФГ "Терра-Україна" за договором банківського обслуговування №б/н від 04.07.2019.

Водночас, надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обсягу відповідальності поручителя, суд враховує наступне.

Вирішуючи питання щодо застосування норм ч.1 ст.559 ЦК України, з огляду на положення ч.4 ст.236 ГПК України щодо обов`язковості висновків Верховного Суду, суд вважає за необхідне врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18.

Розглядаючи спір в рамках справи №910/13109/18, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у поручителя солідарного обов`язку щодо відшкодування заборгованості за кредитним договором у зв`язку із припиненням поруки в силу положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції).

Приймаючи зазначену постанову, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку в подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 910/12419/18 та від 1 листопада 2019 року у справі № 910/13940/18, вказавши, що умова договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України та, відповідно, необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання з поручителем у належній формі.

Судова практика з даного питання є сталою та послідовною, що також підтверджується постановою Верховного Суду України від 9.10.2020 по справі №903/998/19.

Проаналізувавши зміст означених постанов Верховного Суду, суд дійшов висновку що правовідносини у даній справі є подібними правовідносинам у справах №903/998/19 та №910/13109/18, оскільки договори поруки, укладені з АТ "Приват Банк", є аналогічними та містять умову про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати означений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, врахувавши при цьому, що постанова у справі 910/13109/18 приймалася з урахуванням редакції ст.559 Цивільного кодексу України, чинної до 04.02.2019р. В той же час Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" було внесено зміни до ч.1 ст. 559 ЦК України та викладено її в новій редакції: "1. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання".

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок в частині, що є релевантною для даної справи.

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 4.2 договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін.

Як встановлено судом з довідки позивача (а.с.42), кредитний ліміт ФГ „Терра-Україна" з огляду на укладення договору поруки був встановлений у розмірі 200000 грн, що цілком відповідає п.1.1.1 договору поруки, водночас доказів надання ОСОБА_1 письмової згоди на збільшення кредитного ліміту відповідача-1 з 200 000 грн до 500 000 грн, а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності матеріали справи не містять.

Враховуючи, що станом на момент укладання договору поруки ч.1 ст. 559 ЦК України була викладена в новій редакції, а також те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено погодження поручителем зміни кредитного ліміту до 500 000 грн, суд, з урахуванням положень ст. 559 ЦК України, зазначає, що відповідач-2 несе відповідальність за порушення відповідачем-1 зобов`язань в обсязі, що був погоджений договором поруки, тобто у сумі 200 000 грн.

Враховуючи наведене у сукупності, суд вказує, що вимоги позивача про покладення на поручителя обов`язку з погашення заборгованості є правомірними та обґрунтованими на суму 200 000 грн, з огляду на що вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи висновки, наведені у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", щодо розподілення судового збору у разі заявлення солідарних вимог, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України, покладає витрати по сплаті судового збору у сумі 3 486,19 грн на ФГ "Терра-Україна", у сумі 1450 грн на ОСОБА_1 , а в іншій частині на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Терра-Україна" (67224, Одеська область, Іванівський район, село Великий Буялик, вул. Болгарська, буд. 278 А, код ЄДРПОУ 35712955) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у сумі 200 000 /двісті тисяч/ грн.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Терра-Україна" (67224, Одеська область, Іванівський район, село Великий Буялик, вул. Болгарська, буд. 278 А, код ЄДРПОУ 35712955) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у сумі 264 826 /двісті шістдесят чотири тисячі вісімсот двадцять шість/ грн. 31 коп.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

5. Стягнути з Фермерського господарства "Терра-Україна" (67224, Одеська область, Іванівський район, село Великий Буялик, вул. Болгарська, буд. 278 А, код ЄДРПОУ 35712955) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 3 486 /три тисячі чотириста вісімдесят шість/ грн 19 коп.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 1 450 /одна тисяча чотириста п`ятдесят/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 15 березня 2021 р.

Суддя Ю.М. Щавинська