Решение № 95505820, 10.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3482/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку загального позовного провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Колективне сільськогосподарське підприємство «Молодіжний», Скадовське державне лісомисливське господарство, комунальне підприємство "Очисні споруди с.м.т Лазурне" про визнання наказу від 29.07.2020 року № 7747-СГ протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Колективне сільськогосподарське підприємство «Молодіжний», Скадовське державне лісомисливське господарство, комунальне підприємство "Очисні споруди с.м.т Лазурне" в якому просить:

- визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №7747-СГ від 29.07.2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у 10-денний строк з дня набрання чинності рішенням суду прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі ОСОБА_1 земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області та подати звіт про виконання постановленого судового рішення у 15-денний строк з моменту набрання чинності рішенням суду.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.01.2020 через електронний кабінет звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, за межами населеного пункту. За результатами розгляду заяви Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області видало наказ від 21.02.2020 №2197-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою". Наказ оскаржено в суді, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду № 540/736/20 від 21.05.2020 року зобов`язано повторно відповідача розглянути клооптання, на виконання рішення суду відповідно виніс наказ № 7747-СГ від 29.07.2020 року, яким повторно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Позивачка вважає, що вказаний наказ відповідача є незаконним, відмова безпідставною та такою, що порушує її права, а тому звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою від 10.11.2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

03.12.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що проти позовних вимог заперечує, посилаючись, що наказом Головного управління від 29.07.2020 року № 7747-СГ відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, на підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України. За результатами розгляду клопотання позивача та графічного матеріалу відповідачем встановлено, що відповідно до технічної документації по роздержавленню та приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Молодіжний" Лазурненської селищної ради народних депутатів Скадовського району Херсонської області від 24.11.1993 р. № 91, та державного акта на право колективної власності на землю серії ХС-ХVI-II-II, зареєстрованого 15.08.1996 року в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1, виданого КСП "Молодіжний", за Очисними спорудами обліковуються дві земельні ділянки загальною площею 11,4 га. Крім цього, Головним управлінням зазначено, що частина масиву незареєстрованих територій, в якому знаходиться бажана позивачем земельна ділянка перебуває у користуванні Скадовського державного лісомисливського господарства (Новоолексіївське лісництво в межах Лазурненської селищної ради). На підставі вищевикладеного, вважає наказ від 29.07.2020 року № 7747-СГ законним та таким, що прийнятий на підставі вимог чинного законодавства.

09.12.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої на задоволенні позовних вимог наполягає, з підстав викладених у позові, проти обґрунтувань відповідача заперечувала.

Ухвалою від 28.12.2020 року судом вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів, призначити підготовче засідання на 26.01.2021 року та залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Колективне сільськогосподарське підприємство «Молодіжний», Скадовське державне лісомисливське господарство, комунальне підприємство "Очисні споруди с.м.т Лазурне" .

26.01.2021 року підготовче засідання не відбулось.

Підготовче засідання призначене на 09.02.2021 року.

Ухвалою від 09.02.2021 року підготовче провадження закрито та призначено до розгляду по суті на 02.03.2021 року.

02.03.2021 року розгляд справи не відбувся. Судове засідання призначено на 10.03.2021 року.

10.03.2021 року позивач в судове засідання не з`явилась, про день. Час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача надала суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі.

Представник третьої особи -2 надала суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви по суті, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору, судом встановлено, що ОСОБА_1 23.01.2020 через електронний кабінет подано до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області заяву, в якій просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, за межами населеного пункту. До окресленого клопотання додано бажане місцерозташування земельної ділянки.

21.02.2020 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області наказом № 2197-СГ відмовило у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, на підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Позивачка не погоджується із вказаним наказом № 2197-СГ від 21.02.2020, оскаржила його до Херсонського окружного адміністративного суду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду ; 540/736/20 від 21.05.2020 року визнано протиправним та скасовано наказ № 2197-СГ від 21.02.2020 та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача.

На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду, Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області винесено наказ № 7747-СГ від 29.07.2020 року, яким повторно відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, на підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме ст. 113 ЗК України, відповідно до якої забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди водоочисним спорудам.

Не погоджуючись з наказом № 7747-СГ від 29.07.2020 року позивач звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства: відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі ч.1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Визначений статтею 118 ЗК України "принцип мовчазної згоди" передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року по справі №806/3095/17, від 14 серпня 2018 року по справі №806/2732/17.

В спірних правовідносинах позивачкою вирішується питання саме про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання якого не призводить до автоматичного виділення земельної ділянки особі, та є лише однією зі стадій реалізації особою права на отримання земельної ділянки у власність.

Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом в подальшому рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Положення Земельного кодексу України не встановлюють жодних обмежень щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, але крім випадків, визначених положеннями ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України. Разом з тим, що факт не відповідності місця розташування земельної ділянки, щодо якої було подано клопотання позивачки, вимогам схем землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель Скадовського району не відповідає запропоноване місце розташування земельної ділянки, не було підставою для відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою.

Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, послалося лише в загальному порядку на ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а також ст. 113 ЗК України відповідно до якої забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди водоочисним спорудам.

Так, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що відповідачем в наказі від 29.07.2020 №7747-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" не наведено мотивованих підстав для відмови в отриманні відповідного дозволу, які передбачені ч. 7 статті 118 ЗК України.

Суд вважає відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність протиправною, оскільки дана підстава не зазначена у ч.7 ст.118 ЗК України, згідно якої такими підставами є лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Що стосується посилань відповідача, що відповідно до технічної документації по роздержавленню та приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Молодіжний" Лазурненської селищної ради народних депутатів Скадовського району Херсонської області від 24.11.1993 р. № 91, та державного акта на право колективної власності на землю серії ХС-ХVI-II-II, зареєстрованого 15.08.1996 року в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1, виданого КСП "Молодіжний", за Очисними спорудами обліковуються дві земельні ділянки загальною площею 11,4 га. Крім цього, Головним управління зазначено, що частина масиву незареєстрованих територій, в якому знаходиться бажана позивачем земельна ділянка перебуває у користуванні Скадовського державного лісомисливського господарства (Новоолексіївське лісництво в межах Лазурненської селищної ради) та відноситься до земель лісогосподарського призначення. На земельну ділянку площею 20,5 га видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХС № 000538 Скадовському державному лісомисливському господарству (Новоолексіївське лісництво в межах Лазурненської селищної ради) для ведення лісомисливського господарства, зареєстрований 15.12.1999 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 82. В той час як інша частина земельної ділянки знаходиться в користуванні комунального підприємства "Очисні споруди смт. Лазурне", суд зазначає, що такі доводи до уваги не приймаються, так як дані обставини не були підставою для відмови, в спірному наказі відсутнє посилання на державний акт на право постійного користування землею серії І-ХС000538 і вказівки, що бажана земельна ділянка перетинається з землями Скадовського державного лісомисливського господарства, які відносяться до земель лісогосподарського призначення.

Отже, вказане свідчить про протиправність наказу від 29.07.2020 №7747-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", так як відмова викладена з формальних підстав, не обґрунтована у зв`язку із чим суд вбачає підстави для його скасування.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає, що під час перевірки підстав прийняття рішення, суд перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.

Відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що клопотання позивача про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою розглядалось відповідачем двічі, зокрема, востаннє на виконання рішення суду повторно розглянуто таке клопотання.

Відповідач приймав рішення про відмову в наданні такого дозволу позивачу і таке рішення визнавались незаконними у судовому порядку з огляду на відсутність у ньому обґрунтувань такої відмови підставами, передбачених за вичерпним переліком у частині сьомій статті 118 ЗК України. При цьому, відповідачем ухваленого з цього приводу судового рішення оскаржено не було.

Тобто, за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачем вже вдруге приймається рішення про «відмову» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України.

Поряд із цим, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суд зважає на ефективність такого захисту.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд звертає увагу, що Верховний Суд вже розглядав справи № 812/1312/18 та №140/1992/18 з подібними правовідносинами (повторна відмова у наданні дозволу без урахування висновків рішення суду) і у постановах від 16.05.2019 та 06.08.2019 відповідно, дійшов висновку, що повторна відмова з підстав, не визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України свідчать про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду. Оскільки процес надання позивачу відмов у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з формальних підстав без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути досить тривалим, на що вказує протиправна поведінка відповідача, який на виконання судового рішення в іншій справі повторно допустив аналогічні порушення прав позивача, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Суд враховує, що незважаючи на обов`язок врахувати висновки суду, наведені у рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року № 540/736/20, відповідач в межах даної справи протиправно повторно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельних ділянок. Такі дії свідчать про відсутність у відповідача наміру прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду, викладеної у справі №540/736/20. За таких обставин зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача повторно не захистить порушені права ефективно.

Оскільки відмова у наданні позивачу дозволу на розробку проектів землеустрою з формальних підстав є повторною і визнана незаконною у судовому порядку, може бути досить тривалою, на що вказує протиправна поведінка відповідача, а також створює перешкоди у реалізації заявником гарантованого їй законодавством права на безоплатну приватизацію земельних ділянок, то в даному випадку належним і ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 року №360/536/17-а (адміністративне провадження №К/9901/16975/18).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, слід зазначити зазначає наступне: статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок. В даному спорі суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Судові витрати розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Колективне сільськогосподарське підприємство « Молодіжний», Скадовське державне лісомисливське господарство, комунальне підприємство "Очисні споруди с.м.т Лазурне" про визнання наказу від 29.07.2020 року № 7747-СГ протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №7747-СГ від 29.07.2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі ОСОБА_1 земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами території Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області.

В задоволені інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок),80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.К. Василяка

кат. 109020100