Решение № 95490652, 04.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 березня 2021 р. справа № 520/17437/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання – Дорощенко К.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Левенцова К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А) про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції №117 від 04.11.2020 року про застосування до поліцейського роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Рикуна Вадима Валерійовича дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

07.12.2020 року суддею Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/17437/20 винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, відповідно до якої відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до наказу начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції №117 від 04.11.2020 про застосування до поліцейського роти №5 батальйону №4 сержанта поліції ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани. Як вбачається із змісту наказу начальника Управління патрульної поліції в Харківській області №117 від 04.11.2020 фактичними підставами для застосування до поліцейського роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Рикуна В.В. стало те, що він 22.06.2020 під час затримання ОСОБА_2 вилучив зброю з кобури без потреби, безпідставно спрямував ствол зброї у бік особи, не попередив особу про застосування фізичної сили та спеціальних засобів, не надав їй достатнього часу для виконання законної вимоги поліцейського, не пояснив затриманій особі зрозумілою для неї мовою підстави затримання та права затриманої особи, не надав можливості з моменту затримання захищати себе особисто та користуватись правовою допомогою захисника, а також не повідомив про факт затримання третій особі, яку повинна обрати затримана особа, виявив неповагу та висловлювався нецензурною лайкою в бік громадян. Позивач вважає зазначений наказ незаконним, оскільки в ході проведеного службового розслідування були грубо порушенні права позивача ОСОБА_1 , а викладені в оспорюваному наказі фактичні обставини в зв`язку з поверхнево проведеним службовим розслідуванням не відповідають дійсності, що тим самим спричинило до невірної оцінки дій патрульного і незаконного застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Через канцелярію суду 30.12.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що керівництвом УПП в Харківській області ДПП та Дисциплінарною комісією, події дисциплінарного проступку, вчиненого ОСОБА_1 оцінені вірно, міра відповідальності обрана правильно, процесуальні процедури керівництвом при виданні та реалізації оскаржуваного наказу дотримані, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом ДПП по особовому складу від 28.08.2018 № 844о/с капрала поліції ОСОБА_1 , який прибув з Головного управління Національної поліції в Харківській області, призначено поліцейським роти № 5 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП по управлінню патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.

22.06.2020 поліцейські роти № 5 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП сержант поліції Рикун Вадим та молодший лейтенант поліції ОСОБА_3 доповіли керівництву УПП в Харківській області ДПП про застосування спецзасобів (кайданок) до громадянина ОСОБА_2 та виклали обставини події.

З матеріалів справи, перегляду копії відеозапису з портативного відеореєстратора, пояснень сторін, судом встановлено, що 22.06.2020 під час несення служби екіпажем патрульної поліції № 5006 у складі молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , лейтенанта поліції ОСОБА_5 , сержанта поліції ОСОБА_1 близько 05.15 було зупинено транспортний засіб НYUNDАІ ТUCSON, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , за порушення вимог пункту 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених-постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). Під час спілкування з водієм через дуже сильний запах алкоголю з порожнини рота у поліцейських виникла підозра щодо перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння, при цьому останній поводив себе дуже агресивно та відмовився пред`являти документи, що посвідчують право керування автомобілем. В момент, коли ОСОБА_1 підійшов до службового автомобіля задля виклику допоміжних екіпажів поліції, ОСОБА_2 різко зрушив з місця та намагався втекти з місця події на автомобілі. Сержант поліції ОСОБА_1 передав інформацію та орієнтування щодо вищезазначеного транспортного засобу до відділу чергової служби УПП в Харківській області ДПП за допомогою радіозв`язку та направився за правопорушником. Водій намагаючись втекти, неодноразово порушував ПДР, а саме створював аварійно-небезпечні ситуації. Екіпаж №5006 наздогнав та зупинив правопорушника за адресою: місто Харків, вулиця Червона Поляна, 33. Водій та пасажир транспортного засобу НYUNDАІ ТUCSON, н.з. НОМЕР_2 залишили автомобіль та почали втікати. Працівники поліції наздогнали вказаних осіб та зупинили їх. ОСОБА_1 виходячи з автомобіля дістав табельну вогнепальну зброю з кобури та спрямував ствол зброї у бік ОСОБА_2 , не попередивши особу про застосування фізичної сили та спеціальних засобів і не надав йому достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, не пояснив затриманій особі підстави для затримання та права затриманої особи, не надав можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою зрозумілою допомогою захисника, а також не повідомив про факт затримання третій особі, яку повинна обрати затримана особа, виявляв неповагу та виражався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 .. Після того, як водій виконав вимогу позивача лягти на землю, ОСОБА_1 підійшов до нього, переконавшись у відсутності підстав для застосування табельної вогнепальної зброї заховав її до кобури, та застосував до ОСОБА_2 спеціальний засіб - кайданки. Надалі на місце події прибули допоміжні екіпажі та до водія було припинено застосування спеціального засобу - кайданок. Після цього, ОСОБА_2 погодився пройти тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Drager Аlkоtest на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків, за результатом якого встановлено, що вміст алкоголю у видихаємому повітрі склав 0,47 проміле. Відносно водія було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПРІ8 №329590 за адміністративне порушення передбачене частиною 2 статті 130 КУпАП.

30.06.2020 до керівництва УПП в Харківській області ДПП надійшов рапорт інспектора відділу зв`язку та телекомунікацій УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про виявлені нею ознаки порушення службової дисципліни за результатом перегляду відеозаписів відзнятих на нагрудний відеореєстратор поліцейськими роти №5 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП сержантом поліції Рикуном Вадимом Валерійовичем, молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 та інспектором роти №5 батальйону №4 УПП в Харківській області ДІДІ лейтенантом поліції ОСОБА_5 на протязі нічної зміни з 21.06.2020 до 22.06.2020.

На підставі зазначеного рапорту, працівником відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Харківській області ДПП було складено доповідну записку від 13.08.2020 № 876вн/41/14/01-2020, якою повідомлено керівника УПП в Харківській області ДПП про можливі прояви порушення службової дисципліни вчинені ОСОБА_1 , який серед іншого, дістав без потреби табельну вогнепальну зброю, про що свідчить відеозапис з портативного відеореєстратора.

Відповідно до вимог частини 4 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Статут), підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Повноваження Департаменту патрульної поліції, як міжрегіонального територіального органу Національної поліції, визначені Положенням про ДПП, затверджене наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року № 73, у редакції наказу Національної поліції від 01.04.2020 № 272 (далі по тексту - Положення про ДПП).

Повноваження УПП в Харківській області ДПП, як територіального (відокремленого) підрозділу визначені положенням про управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, затверджені наказом Департаменту патрульної поліції від 07.11.2015 № 1/5 (далі по тексту - Положення про УПП).

У відповідності до положень, визначених пунктами 18-33 розділу IV Положення про УПП, начальником Департаменту патрульної поліції видано наказ № 280 від 13.08.2020, яким було призначено службове розслідування та створено Дисциплінарну комісію.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії продовжує наказом строк проведення службового розслідування, але не більш як на один місяць (абз. 8 п. 1 розділу IV порядку проведення службових розслідувань у Національної поліції, затвердженого Наказом МВС України №893 від 07.11.2018)

На підставі доповідної записки голови Дисциплінарної комісії - Диняка Я.В. начальником УПП в Харківській області ДПП строк службового розслідування було подовжено на один місяць.

Результати проведеного у порядку письмового провадження службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 09.10.2020 (далі за текстом - Висновок).

Під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій (пункт 1 статті 18 Статуту).

ОСОБА_1 та командиром роти № 5 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 , у підпорядкуванні якого перебуває позивач, були надані пояснення відповідно до пункту 1 статті 18 Статуту.

За результатами службового розслідування Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що поліцейський роти № 5 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП сержант поліції Рикун В.В. 22.06.2020 під час затримання ОСОБА_2 вийняв зброю з кобури без потреби, безпідставно спрямував ствол зброї у бік особи, не попередив особу про застосування фізичної сили та спеціальних засобів і не надав їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, не пояснив затриманій особі зрозумілою для неї мовою підстави для затримання та права затриманої особи, не надав можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, а також не повідомив про факт затримання третій особі, яку повинна обрати затримана особа, виявляв неповагу та виражався нецензурною лайкою в бік громадян.

Вказані дії, Дисциплінарною комісією були кваліфіковані як порушення вимог частин першої та другої статті 18, частини першої статті 43 Закону України «Про Національну поліцію»; пунктів 2, 5 розділу III та розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських; підпунктів 1, 3 пункту 6 та підпунктів 1, 5 пункту 10 розділу І Інструкції; підпунктів 1, 10 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції; пунктів 1, 2, 3, 4, 7, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту.

На підставі висновку керівником УПП в Харківській області ДПП видано наказ начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції №117 від 04.11.2020 року про застосування до поліцейського роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Наказ вмотивовано тим, що під час проведення службового розслідування встановлено факт порушення службової дисципліни поліцейським роти № 5 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП сержантом поліції Рикуном В.В., який 22.06.2020 під час затримання ОСОБА_2 вийняв зброю з кобури без потреби, безпідставно спрямував ствол зброї у бік особи, не попередив особу про застосування фізичної сили та спеціальних засобів і не надав їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, не пояснив затриманій особі для неї мовою підстави для затримання та права затриманої особи, не надав можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою зрозумілою допомогою захисника, а також не повідомив про факт затримання третій особі, яку повинна обрати затримана особа, виявляв неповагу та виражався нецензурною лайкою в бік громадян, що є порушенням вимог частин першої та другої статті 18, частини першої статті 43 Закону України «Про Національну поліцію»; пунктів 2, 5 розділу III та розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських» від 09.11.2016 №1179; підпунктів 1, 3 пункту 6 та підпунктів 1, 5 пункту 10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю» від 01.02.2016 № 70; підпунктів 1, 10 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 22.11.2018 № 5217; пунктів 1, 2, 3, 4, 7, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту.

Не погоджуючись з вказаним наказом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-УІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), відповідно до преамбули якого, цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

За змістом статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону, зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно із Статутом.

Згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (далі - Порядок №893) передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно положень частин 1-2 статті 16 Статуту, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Судом встановлено, що службове розслідування у відношенні позивача проведено у передбачений законодавством спосіб, за наявності належних підстав та з дотриманням встановленого порядку. Факти, встановлені службовим розслідуванням не заперечувались позивачем ані в позовній заяві, ані під час судового розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2019 року у справі №520/9023/18, звертає увагу, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Відповідно ч. 2 ст. 13 Статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

За правилами ч.3 ст.13 Статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

У силу приписів ч.3 ст.19 Статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 5, 7, 10, 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту врегульовано порядок видання наказів віддання (видання) наказу.

Згідно п. 1 - 5 цієї статті, наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику. Віддавати (видавати) незаконний наказ або такий, що не пов`язаний із службовою діяльністю поліції або виходить за межі посадових (функціональних) обов`язків керівника, забороняється.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2.1 розділу II Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 22.11.2018 №5217 (далі - Інструкція), поліцейський патрульної поліції відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби здійснює безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, первинне реагування на правопорушення (в тому числі ті, що надходять на планшет), а також самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством.

Окрім цього, згідно з підпунктами 1, 10 пункту 3.1 розділу III Інструкції, поліцейський патрульної поліції під час несення служби зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої обов`язки і накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватись, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про Національну поліцію", поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань.

У разі порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст.11 Дисциплінарного статуту).

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про Національну поліцію», поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: фізичний вплив (сила); застосування спеціальних засобів; застосування вогнепальної зброї.

Згідно частини другої статті 42 Закону України «Про Національну поліцію», фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку. 3. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення. Поліцейські зобов`язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу. Заборонено застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї до жінок з явними ознаками вагітності, малолітніх осіб, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору поліцейському, що загрожує життю і здоров`ю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом; поліцейський зобов`язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов`язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

Згідно частини третьої статті 45 України «Про Національну поліцію», загальні правила застосування спеціальних засобів: кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; під час затримання особи; під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію», застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу.

Згідно ч. 4 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю: для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім`ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров`ю; для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров`ю; для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі; для відбиття нападу на об`єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення; для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти; для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров`ю людей та/або поліцейського; для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров`ю людей та/або поліцейського.

Частиною 5 статті 46 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею.

Відповідно до ч.6 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію», застосування вогнепальної зброї без попередження допускається: при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї; у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров`ю людей; якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу; якщо особа чинить збройний опір; для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.

Відповідно до ч. 11 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.

Згідно ч. 12 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію», під час затримання осіб, щодо яких у поліцейського виникла підозра у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також під час перевірки документів у таких осіб поліцейський може привести в готовність вогнепальну зброю та попередити особу про можливість її застосування. Спроба особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену поліцейським відстань, чи доторкнутися до зброї є підставою для застосування вогнепальної зброї поліцейським.

Відповідно до пункту 10 розділу Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 № 70, категорично забороняється: виймати зброю (боєприпаси) з кобури (спеціального спорядження, під сумка) без потреби; тримати палець на спусковому гачку без необхідності; знімати запобіжник з положення «запобігання» у всіх випадках, не пов`язаних зі стрільбою; закривати або затикати сторонніми предметами канал ствола, що при пострілі може призвести до його роздуття чи розриву; безпідставно спрямовувати ствол зброї у бік людей, транспорту, будинків, інших будівель та споруд.

Відповідно до п. 2, 5 розділу III Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських» від 09.11.2016 № 1179 (далі по тексту - Правил етичної поведінки поліцейського), поліцейський зобов`язаний пояснити затриманій особі зрозумілою для неї мовою підстави для затримання та права затриманої особи, надати можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, а також повідомити про факт затримання третій особі, яку повинна обрати затримана особа; поліцейський повинен забезпечити людське ставлення та повагу до затриманої особи.

Згідно розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських: поліцейський виконує свої службові обов`язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб; незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов`язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя. За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним. З метою зменшення кількості випадків застосування поліцейських заходів примусу поліцейський повинен проявляти розсудливість, відкритість, почуття справедливості, володіти комунікативними навичками (переконання, ведення переговорів тощо), а в необхідних випадках мати керівні та організаційні якості.

Підпунктом 6, 8 пункту 2.1 розділу II Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 22.11.2018 № 5217 (далі - Посадова інструкція) передбачено, що поліцейський, відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби здійснює: припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, застосовуючи для цього передбачені законодавством права і повноваження; затримання осіб на підставах і в порядку, передбачених законодавством, а також доставляє затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення (у визначених законодавством випадках), до підрозділів Національної поліції та/або суду.

Підпунктом 1,10 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції передбачено, що поліцейський патрульної поліції під час несення служби зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки і накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватись, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 7, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно - правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їх повноважень та відповідно до закону; утримуватись від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.

Також статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частини третьої та восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія та керівник враховують характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку є дисциплінарне стягнення.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. З ст. 13 Дисциплінарного статуту).

Недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи - порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, сувора догана.

Керівник може застосувати будь-яке дисциплінарне стягнення до особи за умови, що вид обраного стягнення відповідає тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, і це є дискреційними повноваженнями керівника органу.

Судом встановлено, що усі юридичні фактори, котрі мають юридичне значення для вирішення питання про дисциплінарне покарання поліцейського викладені дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування та знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що застосування у відношення позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани є правомірним та вчиненим на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Встановлені судом обставини справи підтверджують, що відповідачем було дотримано порядок проведення службового розслідування та встановлено фактичні порушення з боку позивача, відповідно підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції №117 від 04.11.2020 року про застосування до поліцейського роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани - відсутні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Суд зазначає, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12.03.2021 року.

Суддя Біленський О.О.