№ 9547830, 29.04.2010, Одеський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" квітня 2010 р.Справа № 2а-11788/09/1570 Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

при секретарі Красних І.О.

за участю сторін:

представника позивача (за довіреністю) Рябіженко І.В.

представника позивача (за довіреністю) Коломієць Ж.О.

представника відповідача (за довіреністю) Кочурка А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Гемопласт»до Білгород-Дністровської обєднаної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень від 09.06.2009 року №0000312301/0, від 09.06.2009 року №0000322301/0, від 03.07.2009 року №0000312301/1, від 03.07.2009 року №0000322301/1, від 28.07.2009 року №0000312301/2, від 28.07.2009 року №0000322301/2,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом мотивуючи тим, що з акту перевірки від 27 травня 2009 року № 1567/23-118/00480922 та з податкових повідомлень-рішень 09.06.2009 року №0000312301/0, від 09.06.2009 року №0000322301/0, від 03.07.2009 року №0000312301/1, від 03.07.2009 року №0000322301/1, від 28.07.2009 року №0000312301/2, від 28.07.2009 року №0000322301/2 вбачається, що підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, у тому числі за основним платежем - 70428 грн. та штрафних санкцій - 22043 грн., всього 92471 грн., є встановлені порушення п. п. 5.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також нарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем - 29121 грн. та штрафними санкціями 14561грн., всього 43682 грн. за порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач вважає, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті повідомлення-рішення суперечать закону з підстав, наведених в адміністративному позові та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення 09.06.2009 року №0000312301/0, від 09.06.2009 року №0000322301/0, від 03.07.2009 року №0000312301/1, від 03.07.2009 року №0000322301/1, від 28.07.2009 року №0000312301/2, від 28.07.2009 року №0000322301/2.

Представник відповідача надав до суду заперечення на адміністративний позов, у яких просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що в ході проведення планової виїзної перевірки були встановлені порушення ВАТ «Гемопласт»вимог п. п. 5.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому прийняті податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

В судовому засіданні представник позивача доповнив позовні вимоги, просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення 09.06.2009 року №0000312301/0, від 09.06.2009 року №0000322301/0, від 03.07.2009 року №0000312301/1, від 03.07.2009 року №0000322301/1, від 28.07.2009 року №0000312301/2, від 28.07.2009 року №0000322301/2, від 13.10.2009 року №0000312301/3, від 13.10.2009 року №0000322301/3.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведенні у запереченнях і просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені функції державних податкових інспекцій, зокрема: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

В судовому засіданні було встановлено, що ВАТ «Гемопласт»зареєстровано в органах державної влади виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської Ради народних депутатів, реєстраційний №737 від 16.06.1998 року (перереєстровано 13.04.2006 року №1552105000243), код ЄДРПОУ 00480922. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.05.1995 року за №720.

27 травня 2009 року, на підставі направлень від 08.04.2009 року №197/23 та від 07.05.2009 року №247/23, фахівцями Білгород-Дністровської обєднаної державної податкової інспекції в Одеській області проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Гемопласт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008.

За результатами перевірки був складений акт перевірки від 27.05.2009 року №1567/23-118/00480922, яким встановлено порушення ВАТ «Гемопласт»вимог п. п. 5.1 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказане порушення сталося внаслідок наступного:

Судом встановлено, що ВАТ «Гемопласт»(надалі «Принципал») укладені договори про надання платіжної гарантії з ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»(надалі «Гарант») №071030/НЕМ від 30.10.2007 р. та №081010/НЕМ від 20.10.2008 р. Згідно з укладеними договорами предметом платіжної гарантії є виплата Гарантом грошових коштів у розмірі до 1000000,00 доларів США на користь The Company Cartic International Limited (Hong Kong) (надалі «Бенефіціар»), у випадку невиконання Принципалом прийнятих на себе платіжних зобовязань, згідно з умовами укладеного між Принципалом та Бенефіціаром Контракту №1 від 05 січня 2005 року.

Пунктом 1.6 договору про надання платіжної гарантії №071030/НЕМ від 30.10.2007 року передбачено, що за надання та обслуговування Гарантії Принципал зобовязується сплачувати Гаранту комісійну винагороду у розмірі 4% річних від суми гарантії протягом строку дії гарантії. Відповідно із актом приймання-здачі виконаних робіт від 07.10.2008 року до договору № 071030/НЕМ від 30.10.2007 р. ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»надав та здійснив обслуговування гарантії, вартість послуг (комісійна винагорода) складає 65743,67 грн. Сплачена сума комісійної винагороди банку відображена у бухгалтерському обліку по Д-ту рахунку 92011 К-ту 63102 в сумі 66000 грн., у грудні 2008 року.

Пунктом 1.6 договору про надання платіжної гарантії № 081010/НЕМ від 20.10.2008 року передбачено, що за надання та обслуговування Гарантії Принципал зобовязаний сплатити Гаранту комісійну винагороду в загальному розмірі 10916 доларів США 66 центів. Згідно з актом приймання-здачі виконаних робіт від 20.10.2008 року до договору №081010/НЕМ від 20.10.2008 р., ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» надав та здійснив обслуговування гарантії, вартість послуг (комісійна винагорода) складає 66877,85 грн. Сплачена сума комісійної винагороди банку відображена у бухгалтерському обліку по К-ту рахунку 92011 К-ту 63102 в сумі 71162,20грн., у грудні 2008 року.

Зазначені договори про надання платіжної гарантії укладені з метою виконання позивачем прийнятих на себе платіжних зобовязань по контракту №1 від 5 січня 2005 року. Однак, в судовому засіданні позивачем не надано вказаний контракт, а тому не доведено, що на момент укладення договорів №071030/НЕМ від 30.10.2007 р. та №081010/НЕМ від 20.10.2008 р. контракт №1 від 5 січня 2005 року діяв та підлягав виконанню. Таким чином, судом не встановлений термін дії контракту, обсяги поставки та відповідно його вартість.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, для віднесення витрат до валових витрат виробництва та обігу необхідною умовою є отримання товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами.

Посилання позивача на втручання органів податкової служби в договірні відносини ВАТ «Гемопласт»не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем надавалась оцінка правомірності віднесення до валових витрат підприємства комісійної винагороди банку, а не правомірність укладення договорів про надання платіжної гарантії.

Також позивач зазначав, що за відсутності банківської гарантії поставка з відстрочкою платежу не була б можливою і виробнича діяльність ВАТ «Гемопласт»не могла б здійснюватись. Однак, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про порядок та умови розрахунку з постачальником по контракту №1 від 5 січня 2005 року. Крім того, ВАТ «Гемопласт»взагалі не надано документів, які б підтверджували виконання цього контракту.

До фінансових послуг відповідно до ст. 4 ч. 1 пп.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001р. (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відносяться надання гарантій та поручительств.

Одночасно поняття фінансової послуги визначено у статті 1 п.п.5 вказаного Закону: фінансова послуга операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Докази того, що за укладеними договорами гарантії підприємство позивача мало отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів в матеріалах справи відсутні.

Оскільки ВАТ «Гемопласт»кошти, передбачені договорами №071030/НЕМ від 30.10.2007 р. та №081010/НЕМ від 20.10.2008 р. не використовувались у власній господарській діяльності, тому суд вважає, що права на віднесення до валових витрат комісійної винагороди за надану гарантію у ТОВ «Гемопласт»не виникло.

В судовому засіданні встановлено, що 03.07.2007 року між ВАТ «Гемопласт»(надалі «Принципал») та ПП «Київська компанія маркетингових досліджень»(надалі «Агент») укладена агентська угода. Вказана угода передбачає право Агента здійснювати пошук покупців медичної продукції для Принципала, а також забезпечити ріст обсягів продажу його товарів на території України.

За даними бухгалтерського обліку позивача (журнал-ордер №6, аналітичні відомості по рахунку 63102 «розрахунки з постачальниками за отримані послуги»), ВАТ «Гемопласт»отримані агентські послуги від ПП «Київська компанія маркетингових досліджень», м. Київ, код 32731865.

За перевіряємий період ВАТ «Гемопласт»включено до витрат підприємства (Д-т 93001 «Витрати на збут»К-т 63102) агентську винагороду, на підставі актів виконаних робіт, на суму 126817,80 грн.

Розмір агентської винагороди, згідно з актами виконаних робіт, розрахований на підставі видаткових накладних по яких ВАТ «Гемопласт»відвантажив медичну продукцію КП «Фармація».

Пунктом 2 статті 3, пунктом 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-ХІУ (із змінами та доповненнями) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При укладенні договору про надання послуг слід керуватися нормами гл.63 Цивільного кодексу України. Згідно з ч.1 ст.901 ЦКУ, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Документом, який підтверджує факт отримання послуги, є відповідний акт виконаних робіт.

Враховуючи вищевикладене, для віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг, результати відповідного договору необхідно оформити актом прийому-передачі наданих послуг, який повинен містити всі необхідні реквізити первинного документу, визначені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-ХІУ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні акти виконаних робіт по агентській угоді від 03.07.2007 року (а/с-207-219) не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-ХІУ, оскільки не містять змісту та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції.

Крім того, розмір агентської винагороди, згідно з актами виконаних робіт, розрахований на підставі видаткових накладних по яких ВАТ «Гемопласт»відвантажив медичну продукцію КП «Фармація».

Відвантаження товарів КП «Фармація»здійснювалось відповідно до договору №186 від 28.12.2005 року між ВАТ «Гемопласт»та КП «Фармація», який діє до 31 грудня 2008 року. Згідно з умовами вказаного договору асортимент і кількість продукції вказується покупцем в заявках. Таким чином, обсяг господарських операцій визначається саме Покупцем.

Під час судового розгляду справи не доведено позивачем, що ПП «Київська компанія маркетингових досліджень»сприяла у зростанні обсягів продажу медичної продукції для КП «Фармація». У зв'язку з вищезазначеним, не доведена правомірність віднесення витрат ВАТ «Гемопласт»зі сплати агентської винагороди на користь ПП «Київська компанія маркетингових досліджень»до валових витрат, оскільки відсутній взаємозвязок між цими витратами та виконанням договору №186 від 28.12.2005 року між ВАТ «Гемопласт»та КП «Фармація».

Оцінюючи висновки Білгород-Дністровської обєднаної державної податкової інспекції в Одеській області, суд вважає їх обґрунтованими та правомірними.

В судовому засіданні встановлено, що ВАТ «Гемопласт»придбаний скраплений газ у СПД ОСОБА_4 (код НОМЕР_1), у кількості 3410 т. на суму 17732 грн., що відображено у бухгалтерському обліку підприємства записом по Д-ту 209 К-ту 631, на підставі видаткової накладної №3 від 18.01.2008 р.

У порушення пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ВАТ «Гемопласт» включено до складу валових витрат суму витрат з придбання скрапленого газу, які не підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, у результаті чого завищені валові витрати у І кварталі 2008 року на 17732 грн.

В судове засідання позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували факт доставки скрапленого газу у кількості 3410 т. від СПД ОСОБА_4

Підпунктом 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Саме такі письмові свідоцтва, а саме: подорожні листи (у разі здійснення перевезення товару), довіреність на отримання товару та документи, згідно яких здійснювалось оприбуткування та списання товару, позивачем до суду не надано.

Пунктом 5.1 та підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивачем не надано жодного доказу використання скрапленого газу у власній господарській діяльності.

Таким чином суд вважає, що висновок щодо завищення валових витрат ВАТ «Гемопласт»на суму 17732 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Під час офіційного зясування обставин по справі встановлено, що у порушення пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), ВАТ «Гемопласт»не нарахований ПДВ на вартість матеріальних цінностей, списаних для невиробничого використання у межах балансу підприємства на суму 145603 грн., у зв'язку з чим занижені податкові зобов'язання на 29121 грн.

Передача матеріальних цінностей для використання у невиробничих потребах підприємства підтверджена даними бухгалтерського обліку ВАТ «Гемопласт», зокрема записом по Д-ту балансового рахунку 949 «Витрати пов'язані з невиробничою сферою»К-ту 20 «Матеріали».

За даними податкового обліку підприємства всього за перевіряємий період використано товарів (по рахунку 28 «Товари») не у господарській діяльності в сумі 39440грн., у тому числі: зменшено залишки по балансовому рахунку 28 «Товари»на початок перевіряємого періоду на 39738,20 грн., у зв'язку із використанням на невиробничі потреби; збільшено залишки по балансовому рахунку 28 на початок перевіряємого періоду на 298,40 грн., у зв'язку із встановленням надлишків.

Пунктом 4.2. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що у разі передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно із висновками акту перевірки щодо податкового обліку підприємства, вартість запасів у сумі 145602,99 грн. (105864,79 грн. + 39738,20 грн.), які використані на невиробничі потреби ВАТ «Гемопласт»виключено із валових витрат (Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості товарів, МЗС, матеріалів, сировини (палива) за 2008 рік, Додаток К1/1 Декларації з податку на прибуток), тому на підставі п.4.2 Закону України «Про податок на додану вартість», вартість таких запасів підлягає оподаткуванню ПДВ.

Таким чином, висновок, щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на запаси, які використані у невиробничих потребах підприємства всього в сумі 29121 грн., є таким що відповідає чинному законодавству.

Підписами посадових осіб ВАТ «Гемопласт»(стор. 73 акту) засвідчено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Також суд зазначає, що документи, які б спростовували викладені перевіряючими факти, в судове засідання також не надані.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обовязок є частиною публічного порядку. Тому правочини, що вчиняються з метою порушення цього обовязку, спрямовані на незаконне зменшення податкових зобовязань, є такими, що порушують публічний порядок.

З цих підстав суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що такі були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено і скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позову відкритого акціонерного товариства «Гемопласт»до Білгород-Дністровської обєднаної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 07.05.2010 року.

Суддя /підпис/ Потоцька Н.В.