Решение № 95468987, 25.02.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2835/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Боднар М.О. на підставі ордеру;

Від відповідача: Чепельчук В.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства „Таскомбанк” до фізичної особи-підприємця Чепельчука Володимира Георгійовича про стягнення 44 820,40 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство „Таскомбанк” (далі по тексту – АТ „Таскомбанк”) звернулося до господарського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Чепельчука Володимира Георгійовича (далі по тексту – ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 44 820,40 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 41 570,56 грн., відсотків у розмірі 0,01 грн., комісії у розмірі 2985,00 грн., штрафу у розмірі 100,00 грн., пені у розмірі 164,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами кредитного договору №ID6414717 від 20.05.2019р. в частині своєчасного повернення кредитних коштів.

Ухвалою суду від 05.10.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.01.2021р. судом було закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

24.02.2021р. до господарського суду від АТ „Таскомбанк” надійшла заява (вх. №5205/21), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту у розмірі 38970,54 грн., пеню у розмірі 1193,48 грн. (за період з 23.08.2020р. по 23.02.2021р.) та штраф у розмірі 585,69 грн. (за період з 23.08.2020р. по 23.02.2021р.). В обґрунтування поданої заяви АТ „Таскомбанк” посилалось на часткову оплату відповідачем спірної суми заборгованості.

Слід зазначити, що у судовому засіданні, яке відбулось 24.02.2021р., представник АТ „Таскомбанк” наполягав на необхідності розгляду позовних вимог згідно поданої до суду заяви. При цьому, позивачем було наголошено про наявність у нього права на подання вказаної заяви до моменту винесення рішення по суті позовних вимог. Крім того, позивачем було зазначено, що згідно поданої заяви ціна позову фактично збільшена не була, а, отже, у АТ „Таскомбанк” є право на одночасне зменшення вимог в частині стягнення тіла кредиту та збільшення вимог в частині стягнення пені та штрафу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи закриття підготовчого засідання згідно ухвали від 04.01.2021р., господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття заяви АТ „Таскомбанк” (вх. №5205/21 від 24.02.2021р.) до розгляду. При цьому, господарський суд зазначає, що ціна позовних вимог, яка за твердженням позивача збільшена не була, взагалі не впливає на вирішення судом питання про прийняття до розгляду поданої заяви, оскільки в даному випадку вирішальне значення відіграє факт подання заяви після закінчення підготовчого засідання, тобто із порушенням вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України. З викладених обставин господарським судом розглядаються позовні вимоги, викладені АТ „Таскомбанк” у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

27.02.2019р. між ОСОБА_1 та АТ „Таскомбанк” було підписано заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ „Таскомбанк” на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Правил обслуговування корпоративних клієнтів.

20.05.2019р. ОСОБА_1 було подано до АТ „Таскомбанк” підписану анкету-заяву про надання кредиту фізичній особі-підприємцю.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 заяви-договору № ID6414717 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «Таскомбанк» (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") від 20.05.2019р., підписаної сторонами по справі, за умови наявності вільних коштів Банк зобов`язується надати Позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору. Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі Кредиту на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у AT "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.

Згідно п. 2 заяви-договору № ID6414717 від 20.05.2019р. умовами надання кредиту є наступні: розмір кредиту: 50 000,00; валюта Кредиту: гривня; вартість Кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001% річних; розмір комісійної винагороди - 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно); тип процентної ставки - фіксована; терміни і порядок погашення кредиту - згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку до цього договору; термін повернення кредиту – 20.05.2022р.

Положеннями пп. 3.3 п. 3 заяви-договору № ID6414717 від 20.05.2019р. передбачено, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 3 заяви-договору № ID6414717 від 20.05.2019р. цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» та Цінові параметри продукту є кредитним договором.

Слід зазначити, що на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог АТ «Таскомбанк» також було надано суду витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів. При цьому, на підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 50 000,00 грн. позивачем було надано суду виписку по особовому рахунку за період з 20.05.2020р. по 21.05.2020р.

28.02.2020р. АТ «Таскомбанк» звернулось до ОСОБА_1 із повідомленням-вимогою про дострокове повернення кредиту, процентів, пені, комісії, тощо.

Під час вирішення судом даного спору ОСОБА_1 було надано суду виписку по особовому рахунку, з якої вбачається, що відповідачем в рахунок виконання зобов`язань за договором № ID6414717 від 20.05.2019р. було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 11 554,04 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 , позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами кредитного договору зобов`язань не було своєчасно сплачено на користь АТ «Таскомбанк» передбачені умовами договору платежі, що є підставою для дострокового повернення кредиту, а також стягнення відсотків, комісії, штрафу та пені.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як з`ясовано судом та не спростовано ОСОБА_1 останнім прийняті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати комісії та процентів згідно графіку погашення кредиту виконані не були, що стало підставою для направлення позивачем повідомлення-вимоги про дострокове повернення кредиту від 28.02.2020р. Доказів на підтвердження належного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, враховуючи надане АТ «Таскомбанк» право на дострокове повернення кредиту згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів своєчасного повернення кредитних коштів, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості по тілу кредиту у розмірі 41 570,56 грн., з урахуванням відсотків у розмірі 0,01 грн. та комісії у розмірі 2985,00 грн.

Положеннями пп. 3.3 п. 3 заяви-договору № ID6414717 від 20.05.2019р. передбачено, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний календарний день прострочення.

З посиланням на умови пп. 3.3 п. 3 заяви-договору № ID6414717 від 20.05.2019р., а також приписи чинного законодавства позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 163,48 грн. Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня була нарахована позивачем на прострочену заборгованість по відсоткам, по комісії та по тілу кредиту за період з 29.08.2019р. по 29.02.2020р. При цьому, з розрахунку вбачається, що відповідачем було сплачено пеню у розмірі 245,69 грн., інша сума пені у розмірі 163,48 грн. - була заявлена позивачем до стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених АТ «Таскомбанк» позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача пені у розмірі 163,48 грн.

У поданій до суду позовній заяві АТ «Таскомбанк» було заявлено до стягнення із відповідача штраф у розмірі 100,00 грн. При цьому, будь-яких правового обґрунтування законності стягнення штрафу АТ «Таскомбанк» по тексту позову наведено не було. Крім того, господарський суд зазначає, що умовами заяви-договору № ID6414717 від 20.05.2019р. також не передбачено право АТ «Таскомбанк» на нарахування відповідачу штрафу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019р. у справі N 342/180/17 (провадження N 14-131цс19) дійшла висновку, що підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може вважатись договором приєднання у випадку відсутності у такій анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а також відсутності підтверджень конкретних запропонованих Умов та правил банківських послуг.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 17.07.2020р. по справі №910/8189/19 було наголошено, що у справі № 342/180/17-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014р. у справі № 6-144цс14, та, посилаючись на положення статей 207,626, 628, 638, 626, 1054, 1055, 633, 634, 1056-1, 1048, 1049, 1050, 549, 551 Цивільного кодексу України, дійшла наступних висновків:

- визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки;

- умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;

- умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;

- враховуючи, що позивач вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 Цивільного кодексу України не заявляв, позовні вимоги аргументовані умовами кредитного договору з посиланням на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості за процентами за користування чужими коштами та пені за порушення умов кредитного договору, та відмовила у цій частині у задоволенні позову

При цьому, Верховним Судом у постанові від 17.07.2020р. по справі №910/8189/19 було відхилено доводи АТ КБ "Приватбанк" про наявність у юридичної особи в силу свого правового статусу можливості усвідомлювати значення та наслідки своїх дій, а, отже, про відсутність підстав для застосування висновку по справі № 342/180/17-ц. Так, Верховний Суд дійшов висновку, що під час вирішення спору слід виходити з наданого Великою Палатою Верховного Суду тлумачення норми права, а не суб`єктного складу сторін спору.

Враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, господарський суд зазначає про відсутність правових підстав для врахування наданого позивачем витягу з Правил обслуговування корпоративних клієнтів під час вирішення питання про стягнення штрафу, оскільки доказів на підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 із вказаним витягом матеріали справи не містять. Крім того, суд зазначає, що підстави та умови, за яких АТ «Таскомбанк» має право вимагати стягнення штрафу наданими суду Правилами обслуговування корпоративних клієнтів у будь-якому випадку також не передбачено.

Наведене має наслідком відсутність правових підстав для задоволення заявлених АТ «Таскомбанк» позовних вимог у частині стягнення із ОСОБА_1 штрафу у розмірі 100,00 грн.

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходиться висновку про наявність підстав для задоволення заявлених АТ «Таскомбанк» позовних вимог у частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту у розмірі 41 570,56 грн., відсотків у розмірі 0,01 грн., комісії у розмірі 2985,00 грн., пені у розмірі 164,83 грн.

Як зазначалось вище по тексту рішення, в процесі вирішення даного спору ОСОБА_1 в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором було сплачено на рахунок АТ «Таскомбанк» грошові кошти у загальному розмірі 11 554,04 грн.

Проте, АТ «Таскомбанк» незважаючи на обізнаність про часткове погашення відповідачем заборгованості, яка, в тому числі, є предметом спору по даній справі, будь-яких письмових пояснень щодо порядку зарахування сплаченої суми суду надано не було.

Господарський суд зауважує, що з огляду на часткову оплату відповідачем спірної суми боргу, стягнення із останнього на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості по тілу кредиту у розмірі 41 570,56 грн., відсотків у розмірі 0,01 грн., комісії у розмірі 2985,00 грн., пені у розмірі 164,83 грн. фактично матиме наслідком порушення прав останнього. З викладених обстав господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин ст. 534 ЦК України.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Враховуючи вимоги ст. 534 ЦК України, господарський суд доходить висновку, що сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 11 554,04 грн. погашають наступні вимоги АТ «Таскомбанк»: вимогу про стягнення пені у розмірі 164,83 грн., відсотків у розмірі 0,01 грн., комісії у розмірі 2985,00 грн. та заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8404,20 грн. Наведене дозволяє суду дійти висновку про відсутність між сторонами предмета спору у названій частині вимог АТ «Таскомбанк».

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Так, у п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність між сторонами предмету спору в частині вимог АТ «Таскомбанк» про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8404,20 грн., відсотків у розмірі 0,01 грн., комісії у розмірі 2985,00 грн., пені у розмірі 164,83 грн., що є достатньою підставою для закриття провадження у справі у названій частині згідно п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Позовні вимоги АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 33 166,36 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Таскомбанк” до фізичної особи-підприємця Чепельчука Володимира Георгійовича вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 33 166,36 грн. В решті позову необхідно відмовити. Провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Таскомбанк” про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8404,20 грн., відсотків у розмірі 0,01 грн., комісії у розмірі 2985,00 грн., пені у розмірі 164,83 грн. підлягає закриттю згідно п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №916/2835/20 за позовом акціонерного товариства „Таскомбанк” до фізичної особи-підприємця Чепельчука Володимира Георгійовича в частині вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8404,20 грн., відсотків у розмірі 0,01 грн., комісії у розмірі 2985,00 грн., пені у розмірі 164,83 грн. – закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Чепельчука Володимира Георгійовича / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 / на користь акціонерного товариства „Таскомбанк” /01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30; ідентифікаційний код 09806443/ заборгованість по тілу кредиту у розмірі 33 166,36 грн. /тридцять три тисячі сто шістдесят шість грн. 36 коп./, судовий збір у розмірі 1555,45 грн. /одна тисяча п`ятсот п`ятдесят п`ять грн. 45 коп./.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 09 березня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна