Решение № 95379322, 05.03.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1/21Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е., розглянувши матеріали справи № 916/1/21

Позивач: Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (код – 20077720; 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Каскад” (код – 32933096; 65058, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 12/1, 12/2)

про стягнення 272 217,12 грн.

з підстав порушення умов договору про постачання природного газу

Представники сторін:

від позивача: Пронюк В. Я. - довіреність

від відповідача: Тисячнюк А.О. – голова ОСББ, Пінчук В.В. – за ордером

СУТЬ СПОРУ: 04.01.2021 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (далі – Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Каскад” (далі – Відповідач) про стягнення 272 217,12 грн., з яких: основний борг у сумі 90 000,24 грн.; пеня у сумі 133 053,88; грн.; три проценти річних у сумі 28 706,27 грн.; інфляційні втрати у сумі 20 456,73 грн.

06.01.2021 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, у судовому засіданні з викликом сторін та встановив відповідачу строк для надання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України – п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження по справі.

Відзиву на позов відповідач не надав, проте 17.02.2021 року надав суду клопотання про зменшення у пені у розмірі 7-10 відсотків та розстрочення виконання рішення суду на рік рівними частинами.

Крім того, 05.03.2021 року суд отримав від Відповідача клопотання про залучення письмових доказів. Суд не приймає до уваги надані відповідачем до цього клопотання докази, оскільки Відповідач не надав суду належних доказів надіслання їх копій Позивачу по справі. Таким доказом має бути виключно поштова квитанція з описом вкладення.

Наданий документ про направлення Позивачу доказів електронною поштою судом не приймається, оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система ще не функціонує. Крім того документ не містить кваліфікаційного електронного підпису (КЕП).

На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи представник позивача просив суд позов задовольнити, представник Відповідача не заперечував наявність боргу, проте просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на розстрочити виконання рішення, представник Позивача заперечив проти.

В С Т А Н О В И В :

03.08.2018р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (споживач) було укладено Договір купівлі - продажу природного газу № 7127/18-ТЕ-23 (далі – Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 6.1 Договору Позивач зобов`язався передати у власність Відповідачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, на виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 4 261 848,95 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу та не заперечуються Відповідачем.

Позов ґрунтується на тому, що оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.

Сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 90 000,24 грн.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача: 272 217,12 грн., з яких: основний борг у сумі 90 000,24 грн.; пеня у сумі 133 053,88; грн.; три проценти річних у сумі 28 706,27 грн.; інфляційні втрати у сумі 20 456,73 грн.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі невиконання споживачем пункту 6.1 договору цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що пеня, яку позивач просить стягнути з відповідача у розмірі 133053,88 грн., розрахована у відповідності до умов п.8.2.договору та вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні позивачем розраховані у відповідності до встановлених індексів інфляції в кожному місяці за який нараховувались інфляційні виключно на суму залишку основного боргу на останній день такого місяця. Тобто, розрахунок інфляційних не здійснювався на розмір боргу та нараховані на цей борг інфляційні за попередні місяці прострочення, а тільки на прострочену суму основного боргу.

Розмір 3% річних за прострочення по грошовому зобов`язанню позивачем та інфляційних також проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, на думку суду, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, суд вважає можливим частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені, яка підлягає до стягнення.

Як зазначалось вище, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу неустойку (пеню) в розмірі 133053,88 грн. за порушення договірних зобов`язань щодо строків остаточної оплати за спожитий природній газ.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України:

1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені до 7-10% суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про необхідність застосування індивідуального порядку стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені.

Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.19 у справі №915/985/18 зазначає що, досліджуючи питання можливості зменшення пені, суди правильно прийняли до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов`язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов`язання та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків та те, що відповідач у повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем газ. Таким чином, судами застосовано власні повноваження щодо зменшення заявленої пені при повному дослідженні усі необхідних на те умов, а тому і підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині Верховний Суд не вбачає.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18.

Суд також враховує, що:

- розмір пені, який підлягає до стягнення (133 053,88 грн.) є надмірно великим порівняно із сумою боргу (90 000,24 грн.) та із збитками позивача від знецінення грошових коштів, пов`язаного з інфляційними процесами (20 456,73 грн. про стягнення яких, також заявлено позивачем у цій справі), а доказів завдання позивачу інших збитків, пов`язаних із простроченням оплати відповідачем за спожитий природній газ – матеріали справи не містять;

- доказів завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, пов`язаних із простроченням оплати відповідачем позивачу за спожитий природній газ – матеріали справи також не містять;

- заслуговує на увагу той факт, що Відповідач відповідно до ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", як юридична особа, створений для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.

Тому, суд враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 30 000,00 грн. Підстав для розстрочення виконання Рішення суду на теперішній час судом не вбачається, оскільки Відповідачем не обґрунтовано належним чином з наданням відповідних доказів необхідності надання такого розстрочення.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору у повному обсязі, оскільки відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Каскад” (код – 32933096; 65058, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 12/1, 12/2) на користь Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (код – 20077720; 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6): 90000 гривень 24 коп. боргу; 30000 гривень 00 коп. пені; 28706 гривень 27коп. сплати 3% річних; 20456 гривень 73 коп. інфляційних та 4083 гривні 26 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст..ст.253-259 ГПК України.

Повний текст складено 09 березня 2021 р.

Суддя О.А. Демешин