Решение № 95365186, 04.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/91/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонський області, начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Паливоди Олександра Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати дії та бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області та начальника головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Паливоди Олександра Миколайовича щодо прострочення строків розгляду та фактичної відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,8468 га, кадастровий номер 6510100000:01:001:1334 протиправними;

- скасувати як незаконний наказ №10723-СГ від 25.11.2020 "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки";

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області та начальника головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2 затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,8468 га, кадастровий номер 6510100000:01:001:1334;

- заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Херсонській області вчиняти будь - які дії щодо передачі вказаної земельної ділянки до будь - яких новостворених об`єднань територіальних громад.

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області та начальника головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4000 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2020 ним повторно подано до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області заяву з додатками про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,8468 га, кадастровий номер 6510100000:01:001:1334. Зазначеному передував наказ ГУ Держгеокадастру в Херсонській області №9678-СГ від 16.09.2020 Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки. Усунувши недоліки, позивач звернувся повторно до відповідача із заявою від 05.10.2020, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,8468 га, яка розташована на території Херсонської міської ради Херсонської області для ведення особистого селянського господарства, та надати її у власність. В подальшому, не отримавши відповіді на свою заяву, позивач 24.11.2020 прийшов на прийом до начальника головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2 , там йому було надано копію наказу «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» з новими підставами відмови, які не були вказані у наказі від 16.09.2020. Згодом, через ЦНАП м. Херсона, відповідачами було відправлено офіційно Наказ №10723-СГ від 25.11.2020 «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки». Зазначає, що дата затвердження відмови - 25.11.2020, є очевидною ознакою незаконності даного наказу, оскільки терміни розгляду проекту на затвердження або відмови протирічять вимогам земельного кодексу України. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 16.01.2021 адміністративний позов було залишено без руху та встановлено строк позивачу для усунення її недоліків.

Станом на 21.01.2021 позивач вимоги ухвали суду від 16.01.2021 виконав в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.02.2021, ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №540/91/21 за правилами загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.02.2021, ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

22.02.2021, ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача начальника ГУ Держгеокадастру у Херсонській області Паливоди О.М. про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду 03.03.2021, відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача. Також відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

15.02.2020, представником відповідача - 1, подано до суд відзив на адміністративний позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає, що доводи викладені позивачем в позовній заяві є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Так, позивач звернувся до Головного управління із заявою від 05.10.2020 (зареєстрована 02.11.2020 №11875/0/94-20-СГ) про затвердження проекту землеустрою щодо виділення у власність земельної ділянки площею 1,8468 га, що розташована на території Херсонської міської ради Херсонської області для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність. За результатами розгляду вказаної заяви, Головним управлінням прийнято наказ від 25.11.2020 №10723-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки». Вважає, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі норм чинного законодавства, а відмова у задоволенні заяви позивача правомірною. Звертає увагу на дискреційні повноваження суду, зокрема на те, що суди не вправі втручатися у діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі перебирати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки не наділені правом створювати норми права, а вповноважені лише перевіряти вже створені норми на їх відповідність вищим нормативно - правовим актам. Також заперечує проти стягнення моральної шкоди на користь позивача, оскільки ним не подано жодних доказів на підтвердження факту наявності моральної шкоди. Крім цього, звертає увагу на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної земельної ділянки є Херсонська міська рада Херсонської області, відтак Головне управління не є розпорядником даної земельної ділянки. Просить відмовити у задоволенні позову.

17.02.2021, представником відповідача - 2 подано до суду відзив, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у відзиві. Зокрема зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області є територіальним органом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане, і розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Херсонської області. Позивач звернувся до Головного управління із заявою від 05.10.2020 (зареєстрована 02.11.2020 №11875/0/94-20-СГ) про затвердження проекту землеустрою щодо виділення у власність земельної ділянки площею 1,8468 га, що розташована на території Херсонської міської ради Херсонської області для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність. За результатами розгляду вказаної заяви, Головним управлінням прийнято наказ від 25.11.2020 №10723-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки». Підставами для відмови позивачу у задоволенні заяви слугувало наступне: необхідність уточнити суміжного землевласника (землекористувача) на відстані від Д до А та погодити з ним межі земельної ділянки відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України; враховуючи наявні поруч промислові об`єкти необхідно долучити до матеріалів проекту землеустрою інформацію щодо наявності санітарно - захисної зони навколо об`єкту (Порядок ведення державного земельного кадастру,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051); відсутня прив`язка межових знаків до пунктів державної геодезичної мережі, чим порушено вимоги пп.3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376. Враховуючи вищевикладене, розглянувши наданий на затвердження проект землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення у власність земельної ділянки, посадовими особами Головного управління прийнято рішення щодо його невідповідності вимогам чинного законодавства. Також зазначає, що наказ ГУ Держгеокадастру приймався ОСОБА_2 не одноособово. Крім цього зазначає, що на теперішній час у ГУ Держгеокадастру перебуває на розгляді заява від 12.01.2021 гр. ОСОБА_1 щодо затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8468 га (кадастровий номер 6510100000:01:001:1334) для ведення особистого селянського господарства на території Херсонської міської ради та передачі її у власність ОСОБА_1 , на яку підготовлено проект наказу про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки на підставі ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України, у зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка передана у комунальну власність Херсонській міській раді Херсонської територіальної громади Херсонського району Херсонської області. Щодо вимоги позивача про зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, відповідач - 2, посилається на те, що суди не вправі втручатися у діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі перебирати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки не наділені правом створювати норми права, а вповноважені лише перевіряти вже створені норми на їх відповідність вищим нормативно - правовим актам. Також заперечує проти стягнення моральної шкоди на користь позивача, оскільки ним не подано жодних доказів на підтвердження факту наявності моральної шкоди. Крім цього, звертає увагу на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної земельної ділянки є Херсонська міська рада Херсонської області, відтак Головне управління не є розпорядником даної земельної ділянки. Також вказав, що наказом Держгеокадастру від 12.02.2021 за №6-то ОСОБА_2 звільнено з посади начальника Головного управління. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 16.09.2020 за №9678-СГ ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Херсонської міської ради Херсонської області, розмір земельної ділянки 1,8468 га, кадастровий номер 6510100000:01:001:1334, яз цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав:

- матеріали проекту землеустрою необхідно привести у відповідність до вимог ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр»;

- в проекті землеустрою відсутні матеріали землевпорядного проектування (порушення вимог статті 50 закону України «Про землеустрій»);

- кадастровий план земельної ділянки не відповідає ст. 34 Закону України «Про державний земельний кадастр» (відсутній кадастровий номер земельної ділянки);

- на заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (стор.8) відсутня відмітка про її реєстрацію в Головному управлінні Держгеокадастру у Херсонській області.

05.10.2020, ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,8468 га, яка розташована на території Херсонської міської ради для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність. До заяви було додано документацію із землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру.

25.11.2020, наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за №10723-Г відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Херсонської міської ради Херсонської області, розмір земельної ділянки 1,8468 га, кадастровий номер 6510100000:01:001:1334, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав:

- необхідно уточнити суміжного землевласника (землекористувача) на відстані від Д до А та погодити з ним межі земельної ділянки відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України;

- враховуючи наявні поруч промислові об`єкти необхідно долучити до матеріалів проекту землеустрою інформацію щодо наявності санітарно - захисної зони навколо об`єкту (Порядок ведення державного земельного кадастру,затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051);

- відсутня прив`язка межових знаків до пунктів державної геодезичної мережі, чим порушено вимоги пп.3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376.

Вважаючи оскаржуваний наказ незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних присів чинного законодавства.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до п.49-54 цього Порядку.

Частиною 9 ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно із ч. 9 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст.186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм ЗК України убачається, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту, а не на етапі його затвердження.

Як убачається з рішення відповідача №10723-СГ від 25.11.2020 « Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», позивачу відмовлено на підставі: необхідності уточнити суміжного землевласника (землекористувача) на відстані від Д до А та погодити з ним межі земельної ділянки відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України; враховуючи наявні поруч промислові об`єкти необхідно долучити до матеріалів проекту землеустрою інформацію щодо наявності санітарно - захисної зони навколо об`єкту (Порядок ведення державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051); відсутня прив`язка межових знаків до пунктів державної геодезичної мережі, чим порушено вимоги пп.3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376.

Як вже зазначалося судом вище, підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

З дослідженого судом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 вбачається його відповідність встановленим вимогам земельного законодавства.

Отже, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельного кодексу України, Законом України «Про землеустрій», без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому вказана відмова є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, суд з урахуванням викладених судом застережень не погоджується, що вищевказана вимога може бути задоволена у спосіб, обраний позивачем, а саме про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, суд визнає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2020 року про затвердження проекту землеустрою.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо порушення терміну розгляду заяви позивача від 05.10.2020 року, суд зазначає наступне.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області 05.10.2020, про що свідчить відмітка на заяві, а саме штемпель Виконавчого комітету Херсонської міської ради Відділу адміністративних послуг. Оскаржуване рішення прийняте відповідачем 25.11.2020.

Беручи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що в даному випадку наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо порушення двотижневого терміну розгляду заяви позивача, а тому в задоволенні вимоги про визнання протиправними дій відповідача слід відмовити.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що одна з вимог позивача, а саме: про заборону ГУ Держгеокадастру в Херсонській області вчиняти будь-які дії щодо передачі спірної земельної ділянки, не є позовною та в подальшому була заявлена позивачем 19.02.2021 в якості засобу забезпечення позову.

Так, ухвалою суду від 22.02.2021, було відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зобов`язання Херсонську міську раду Херсонської області (код 26347681) передати з комунальної власності до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області в державну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6510100000:01:001:1334 та заборони Головному управлінню Держгеокадастру в Херсонській області вчиняти будь - які дії щодо передачі та розпорядження вказаною земельною ділянкою будь - яким іншим особам (фізичним, юридичним) до вирішення питання щодо затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,8468 га, кадастровий номер 6510100000:01:001:1334.

Також, суд не приймає до уваги доводи позивача, як на підставу визнання протиправності дій та бездіяльності відповідачів, посилаючись на наказ від 15.01.2021 за №21, відповідно до якого відповідач здійснив передачу Херсонській міській раді Херсонської області у комунальну власність земельної ділянки на яку претендує позивач, оскільки зазначений наказ не є предметом розгляду даної справи.

Суд звертає увагу на те, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 15.01.2021 №21 «Про передачу земельних ділянок у комунальну власність», оскільки дана підстава не була покладена в основу оскаржуваного рішення.

Щодо заявлених вимог позивача до начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Так, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області є територіальним органом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане, і розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Херсонської області.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. №308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 №53) затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області, яким, серед іншого, передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру (п. 8 Положення).

Відповідно до пп. 19 п. 4 Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, у тому числі, погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Враховуючи вищевикладені висновки суду щодо заявлених позовних вимог, у даному випадку, судом не встановлено протиправності дій або бездіяльності саме начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2 .

Таким чином, суд вважає, що саме Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області, як органом наділеним відповідними до чинного законодавства повноваженнями, вчинено протиправну бездіяльність та видано спірний наказ.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно на його користь моральну шкоду у розмірі 4000 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Згідно ст.ст.11, 69, 70 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

У даному випадку позивачем не виконано свого процесуального обов`язку та не надано жодного доказу на доведення стверджуваних ним обставин заподіяння моральної шкоди та її розміру.

Тому у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову частково.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.10.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,8468 га, кадастровий номер 6510100000:01:001:1334.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області №10723-СГ від 25.11.2020 "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки";

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.10.2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,8468 га, кадастровий номер 6510100000:01:001:1334, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Херсонської міської ради, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 109020100