Решение № 95331020, 01.03.2021, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/82/21 Справа № 734/2707/20

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 березня 2021 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді: Бузунко О.А.,

за участю секретаря: Галюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Козелець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2020 року до Козелецького районного суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про стягнення відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого 25 600 грн.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2020 року об`єднано в одне провадження цивільні справи № 734/2707/20 (провадження № 2/734/1003/20) за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та № 734/2708/20 (провадження № 2/734/1004/20) за позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, об`єднаній цивільній справі присвоєно Єдиний унікальний номер № 734/2707/20 (провадження № 2/734/1003/20). Провадження у зазначеній справі було відкрито та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою судді Козелецького районного суду від 08 лютого 2021 року підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через канцелярію суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити, не заперечують проти заочного розгляду справи.

Представник Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином на адресу, вказану в позовній заяві /вул. Василіянок, буд. 22, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, ЄДРПОУ: 2218679/, проте поштова кореспонденція повертається на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання, адресат не розшуканий».

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Після оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, заяв та клопотань від відповідача не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяви позивачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і допустимість доказів по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного висновку.

Досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12017270000000732 встановлено, що 16 жовтня 2017 року, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Toyota-Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по автодорозі «Київ - Чернігів - Нові Яриловичі`зазначеної автодороги, приблизно о 18 годині 40 хвилин на 112 км + 680 м ОСОБА_3 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події, що підтверджуються постановою про закриття кримінального провадження від 22 грудня 2017 року № 12017270000000732 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого 19 жовтня 2017 року виконавчим комітетом Красилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, актовий запис № 19.

За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Чернігівській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270000000732.

22 грудня 2017 року старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Чернігівській області капітан поліції Тихомир І.П., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270000000732 від 17 жовтня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, винесено постанову, якою кримінальне провадження № 12017270000000732 від 17 жовтня 2017 року за підозрою ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито, так як в діях водія ОСОБА_3 склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України відсутній, а невідповідні дії пішохода ОСОБА_4 вимогам п.п. 4.1; 4.4; 4.14 г ПДР України перебувають в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом. Шкода завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року.

Згідно пункту 21.1. статті 21 Закону № 1961- IV в редакції чинній на дату ДТП: «З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування».

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Toyota-Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Відповідача, тобто у ПАТ СК «Галицька», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 7079932, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.

Пунктом 1.3. статті 1 Закону №1961- IV в редакції чинній на дату ДТП, визначено, що: «Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу».

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону №1961- IV в редакції чинній на дату ДТП: «Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (увипадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування».

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлене актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961- IV

Згідно зі ст. 6 Закону № 1961- IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону №1961- IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: зокрема неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961- IV строк є присічним і поновленню не підлягає.

Із аналізу наведених норм спеціального Закону № 1961- IV можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону №1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Разом з тим у Законі №1961- IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок врегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

У Законі №1961- IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум: зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Частиною першою ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Пунктом 27.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Станом на момент ДТП, до складу сім`ї загиблого ОСОБА_4 , входили: матір ОСОБА_5 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла /свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 02.03.2020 року/; батько ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 03.10.2003 року/; дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка змінила прізвище на ОСОБА_9 у зв`язку із укладенням шлюбу з ОСОБА_10 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Таким чином, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_4 , є дружина - ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .

На день настання страхового випадку, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 травня - 3 200,00 грн. З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 38 400, 00 грн. Отже, розмір страхового відшкодування моральної шкоди, що належить позивачу, ОСОБА_1 становить 12 800,00 грн. та позивачу, ОСОБА_2 становить 12 800,00 грн., який визначається шляхом поділу загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди (38 400,00 грн.) на трьох осіб.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 83, 133, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 12 800,00 гривень страхового відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_2 12 800,00 гривень страхового відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на користь держави судові витрати в розмірі 840,80 гривень.

Відомості про учасників провадження:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5

ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6

Представник позивача: ОСОБА_11 / АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 /

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Галицька» /вул. Василіянок, буд. 22, м. Івано-Франківськ, ЄДРПОУ: 22186790/.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.А. Бузунко

Повний текст рішення виготовлений «04» березня 2021 року.