Постановление суда № 95244309, 26.02.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1324/21

(2/199/1857/21)

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

26.02.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим провадженням, –

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2021 року до Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська надійшла вищевказана позовна заява, ознайомившись із матеріалами якої, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, відповідно до ст.27 ч.2 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Винятком із вказаного загального правила є випадки підсудності за вибором позивача, виключна підсудність, підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя, що передбачені нормами ст.ст.26, 28-30 ЦПК України.

Згідно ст.28 ч.12 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Визначення змісту категорії місця виконання виконавчого напису нотаріуса, як різновиду виконавчого документу, наведене у ст.24 Закону України «Про виконавче провадження». За правилами ч.ч.1, 2 наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виходячи зі змісту ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання будь-якого виконавчого документу є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. А вже такі виконавчі дії можуть провадитися за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна тощо. Отже, місце виконання виконавчого документу та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем (а відтак і місце проживання боржника) можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями. Такі правові висновку узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 29 жовтня 2020 року по справі №263/14171/19.

Як вбачається з змісту матеріалів позовної заяви, позивач звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом на підставі ст.28 ч.12 ЦПК України, вважаючи, що зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання і є місцем виконання спірного виконавчого напису. Разом з тим, з огляду на наведені вище правові висновки, таке ототожнення позивачем місця виконання виконавчого напису із місцем свого проживання є хибним, оскільки першочергове значення для визначення місця виконання виконавчого напису нотаріуса є визначення саме місце провадження конкретних виконавчих дій з його примусового виконання. В той же час, матеріали позовної заяви не містять жодного доказу на підтвердження того, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва вчинено будь-яку виконавчу дію з примусового виконання спірного виконавчого напису нотаріуса саме на території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра, тобто за місцем реєстрації позивача. Натомість, до матеріалів позовної заяви долучено копію постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва від 12 листопада 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсією, стипендію та інші доходи боржника. Відповідно до такої постанови боржник/позивач отримує дохід у ГУ ПФ України в Дніпропетровській області за адресою вул. Набережна Перемоги, 26, Соборний район, м. Дніпро. Таким чином з матеріалів позовної заяви вбачається, що єдиним відомим фактичним місцем виконання спірного виконавчого напису є місце отримання позивачем доходу, на який (дохід) звернуто стягнення постановою приватним виконавцем, і це місце розташоване на території Соборного району м. Дніпра, що відповідно до адміністративно-територіального поділу міста відноситься до територіальної юрисдикції Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. Відтак, поданий позивачем до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська позов не підсудний цьому суду ні за положеннями ст.27 ч.2, ні за ст.28 ч.12 ЦПК України, на яку посилається позивач. Підстав же для застосування положень ст.ст.26, 29, 30 ЦПК України при визначенні підсудності такого позову не вбачається.

Згідно ст.31 ч.1 п.1 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю із вказаної підстави здійснюється на підставі ухвали суду.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що поданий позивачем позов не підсудний Амур-Нижньодніпровському районному суду м. Дніпропетровська на підставі жодних з положень, передбачених ст.ст.26-30 ЦПК України, натомість відповідно до ст.28 ч.12 ЦПК України, на яку посилається позивач, даний позов, з огляду на визначене з його матеріалів фактичне місце виконання спірного виконавчого напису нотаріуса, підсудний Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська, приходжу до висновку про необхідність направлення матеріалів даної позовної заяви до зазначеного суду на підставі ст.31 ч.1 п.1 ЦПК України для розгляду за підсудністю.

Нормою ст.32 ЦПК України встановлено, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.26-32, 258-261, 263, 352-355 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, про стягнення безпідставно отриманих коштів за виконавчим провадженням – передати на розгляд за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.261 ЦПК України з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя А.М. Авраменко