Решение № 95107721, 23.02.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року № 520/18447/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

18.12.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від “07” грудня 2020 року №Ф-74607-13 в сумі 4217,18 грн., що рахується станом на “ 31” жовтня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від “07” грудня 2020 року №Ф-74607-13 в сумі 4217,18 грн., що рахується станом на “ 31” жовтня 2020 року, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) та взята на облік 01.04.2019 в якості платника єдиного внеску, на якого не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», що підтверджується копією повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску за Формою №2-ЄСВ від 01.04.2020 №1920378000010 та копією довідки за Формою №34-ОПП від 01.04.2019 №1920370700026.

При цьому, позивач з 16.04.2020 року перебуває у трудових відносинах з Харківською Філією - 1 ТОВ «ДНІПРО-ВЕНДОР» та перебуває на посаді юриста, що підтверджується копією трудової книжки позивача, копією трудового договору №104-К від 16.04.2020 року.

Головним управлінням ДПС у Харківській області у відношенні позивача було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 07 грудня 2020 року №Ф-74607-13 на суму 4217,18 грн., що рахується станом на 31 жовтня 2020 року.

Позивач, вважаючи вимогу ГУ ДПС у Харківській області протиправною, звернулась з даним позовом до суду.

Відповідно до положень п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно пп.14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 року (далі по тексту - Закон України №2464-VІ) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно частин 2 та 3 ст. 9 Закону України №2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону України №2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до п.п.2 п.1 ст.7 Закону України №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії визначено статтею 4 Закону України №2464-VІ.

Згідно п.5 ч.1 ст. 4 Закону України №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України №2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності, як самозайнятої особи та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно положень ст. 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Так, Козаренко Наталя Юріївна є фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) та взята на облік 01.04.2019 в якості платника єдиного внеску, на якого не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», що підтверджується копією повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску за Формою №2-ЄСВ від 01.04.2020 №1920378000010 та копією довідки за Формою №34-ОПП від 01.04.2019 №1920370700026.

При цьому, позивач з 16.04.2020 року перебуває у трудових відносинах з Харківською Філією - 1 ТОВ «ДНІПРО-ВЕНДОР» та перебуває на посаді юриста, що підтверджується копією трудової книжки позивача, копією трудового договору №104-К від 16.04.2020 року.

Отже, позивач надає правову допомогу в рамках трудових відносин з Харківською Філією - 1 ТОВ «ДНІПРО-ВЕНДОР» перебуваючи на посаді юриста.

Суд зазначає, що наданою позивачем до суду копією виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 підтверджено той факт, що єдиний внесок за застраховану особу (позивача) сплачено страхувальником - її роботодавцем за період з квітня 2020 року по жовтень 2020 року.

При цьому, представником відповідача до суду не надано належних доказів того, що позивач здійснювала незалежну професійну діяльність у спірний період поза трудовими відносинами з Харківською Філією - 1 ТОВ «ДНІПРО-ВЕНДОР», як самозайнята особа та отримувала дохід від такої діяльності.

Враховуючи те, що позивач, як самозайнята особа (адвокат) з квітня 2020 року по жовтень 2020 року, поза трудовими відносинами з Харківською Філією - 1 ТОВ «ДНІПРО-ВЕНДОР» не працювала, відповідно доходів від незалежної професійної діяльності не отримувала.

Отже, визначена в оскаржуваній вимозі ГУ ДПС у Харківській області від 07 грудня 2020 року №Ф-74607-13 сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 4217,18 грн. фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28 березня 2019 року у справі № 820/6324/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для правового висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року по справі №160/3114/19 та у постанові від 05 березня 2020 року по справі № 824/509/19-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, ГУ ДПС у Харківській області під час нарахування позивачу ЄСВ, як застрахованій особі, не дослідило питання перебування позивача у трудових відносинах та сплати ЄСВ за неї роботодавцем, наслідком чого є звільнення позивача від обов`язку сплати ЄСВ за спірний період.

За таких обставин, контролюючий орган діяв всупереч вимогам чинного законодавства, враховуючи, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від “07” грудня 2020 року №Ф-74607-13 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 07 грудня 2020 року №Ф-74607-13 в сумі 4217,18 грн., що рахується станом на 31 жовтня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, 61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.