Решение № 95087765, 11.02.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/999/20

Провадження № 2/448/74/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11.02.2021 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи – приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 – не з`явився,

представник відповідача Мостиської міської ради – не з`явився,

треті особи – приватний нотаріус Яксманицький Р.С., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , – не з`явилися,

в с т а н о в и в:

І. Суть спору:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ЙОГО батько – ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на нерухоме майно-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Вказує, що за життя ОСОБА_1 заповіту не складав, своїм майном не розпорядився.

Зазначає, вказаний житловий будинок належав колгоспному двору, станом на 15.04.1991 року там проживали та були зареєстровані: голова двору – ОСОБА_4 , його дружина – ОСОБА_5 .

Стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його матір – ОСОБА_5 , склавши за життя заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла ОСОБА_2 (третій особі по справі), однак такий у встановлений законом строк, відмовився від прийняття спадщини, що підтверджується його письмовою заявою.

Наголошує, що спадщину після смерті матері ОСОБА_5 прийняв лише він (позивач) відповідно до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України, так як на момент смерті проживав разом із спадкодавцем. Спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині чи претендували б на таку, немає, оскільки інші спадкоємці померлої, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (треті особи по справі) заявили у встановлений законом строк про відмову від спадщини в користь позивача, що підтверджується їхніми письмовими заявами.

Вказує, що після смерті ОСОБА_5 , він (позивач) став власником спірного житлового будинку в цілому. Однак, в позасудовому порядку оформити право власності на вищевказаний житловий будинок не має можливості, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на такий, тому змушений звертатися до суду із даним позовом.

З огляду на наведене, просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

ІІ. Позиція учасників справи:

В підготовче засідання позивач не з`явився, проте подав заяву, в якій просить суд справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача – Мостиської міської ради Львівської області у підготовче засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.

Третя особа – приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. у підготовче засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

Треті особи – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у підготовче засідання не з`явилися, проте подали до суду заяви, в яких позовні вимоги підтримують та просять справу розглядати у їх відсутності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді від 02.09.2020року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 18.12.2020року залучено до участі в справі правонаступника відповідача Крукеницької сільської ради – Мостиську міську раду Львівської області.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи:

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, членами якого станом на 15.04.1991року були: ОСОБА_4 , 1935 року народження (голова двору); його дружина – ОСОБА_5 , 1938року народження, що підтверджується довідкою Крукеницької сільської ради Львівської області №717 від 03.08.2020 року.

Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, зазначені особи мали в рівних частках право власності на майно колгоспного двору, тобто кожен на Ѕ частину вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті голови двору – ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №82/2015, заведеної у приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубари О.С., спадкодавець ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем Крукеницької сільської ради Львівської області Лазорко Л.К. від 14.03.2013 року, згідно з яким все своє майно заповів своєму синові ОСОБА_1 (позивачу у справі). Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 .

Слід зазначити те, що спадкоємцем, який мав право на частку у спадщині за законом згідно ст.1261 ЦК України була дружина померлого – ОСОБА_5 , однак така в порядку ст. 1274 ЦК України заявила про відмову від прийняття спадщини в користь позивача, що підтверджується її письмовою заявою №249 від 21.09.2015 року.

Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_6 ,належна йому Ѕ частка у майні вищевказаного колгоспного двору (спірного житлового будинку), перейшла за правилами спадкування за заповітом до його сина – ОСОБА_1 (позивача у справі).

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті дружини голови двору – ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №28/2020, заведеної у приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С., спадкодавець ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Крукеницької сільської ради Мостиського району Львівської області Лазорко Л.К. від 14.03.2013 року, згідно з яким все своє майно заповіла синові ОСОБА_2 (третій особі у справі), однак такий протягом встановленого законом строку заявив про відмову від спадщини в користь позивача, що підтверджується його заявою №159 від 04.02.2020 року. Слід зазначити, що інший спадкоємець спадкового майна ОСОБА_5 , а саме син померлої – ОСОБА_3 (третя особа у справі) спадщину не прийняв, заявивши про відмову від прийняття спадщини, що підтверджується його заявою №158 від 04.02.2020 року.

Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_5 , а саме Ѕ частку у майні вищевказаного колгоспного двору, прийняв лише позивач ОСОБА_1 , в силу положень ч.3 ст. 1268 ЦК України, так як на момент смерті проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем. Крім цього, на частину спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , позивачу було видано Свідоцтва про право на спадщину від 28.07.2020 року.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, позивач ОСОБА_1 став володільцем спірного житлового будинку в цілому.

Однак, через відсутність правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок позивач ОСОБА_1 , не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно, у зв`язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копіями свідоцтва про смерть спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; довідками, виданими виконкомом Крукеницької сільської ради Мостиського району Львівської області №717 від 03.08.2020року, №119 від 24.01.2020 року; копією технічного паспорта на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; листом приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. Вих.№652/02-14 від 28.07.2020; копією спадкової справи №28/2020, заведеної у приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. після смерті ОСОБА_5 ; копією спадкової справи №82/2015, заведеної у приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубари О.С. після смерті ОСОБА_1 ; копією паспорта та ідентифікаційного коду позивача ОСОБА_1 ; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , іншими матеріалами справи.

V. Застосоване судом законодавство:

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" ( 697-12 ) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

Так, відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч.1. ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

ЦПК України встановлено, що:

відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);

суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VI. Висновок суду:

Таким чином, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що є правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

VII. Судові витрати

Враховуючи думку сторін та виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи – приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області; місце знаходження: м.Мостиська, вул. Грушевського, 6, Львівської області; код ЄДРПОУ 26307500;

Третя особа: приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович; місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання: с.Крукеничі, Львівської області, РНОКПП НОМЕР_5 ;

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Текст судового рішення складено 11.02.2021року.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили: «___»______ 20 р.

Суддя Ю.Б.Білоус