Постановление суда № 95009553, 18.02.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.02.2021Справа № 910/2505/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіко Україна Груп» про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіко Україна Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

про стягнення 2116433,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіко Україна Груп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення за договором поставки ветеринарних препаратів від 10.07.2019 № 205/2019/КАМ/0 основного боргу в розмірі 2015650,94 грн. та 100782,54 грн. пені.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, площею (га): 24,8912, кадастровий номер 3221287600:05:008:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с/рада Руднянська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1019219532212, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на праві приватної власності, розмір частки 1, право власності зареєстровано 01.09.2016, номер запису про право власності: 16253803, до повного погашення суми заборгованості в розмірі 2116433,48 грн.

На обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що відповідач понад 4 місяці прострочив виконання зобов`язання з оплати отриманого товару та ухиляється від сплати боргу. Крім того, відповідач не виконує свої зобов`язання також перед іншими контрагентами, про що свідчать судові справи проти відповідача та численні виконавчі провадження, де відповідач виступає боржником. Отже, позивач просив вжити заходів забезпечення позову для можливості виконання судового рішення в разі задоволення позову.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень частини 1 статті 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом із цим, позивачем не надано до матеріалів заяви жодних документів, з яких би вбачалося визначення вартості належної відповідачу на праві власності земельної ділянки, площею 24,8912 га, кадастровий номер 3221287600:05:008:0002, розташованої за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с/рада Руднянська.

Водночас, вищевказана земельна ділянка за своєю вартістю може значно перевищувати розмір самої заборгованості, що заявлена позивачем до стягнення в межах даного позову, у зв`язку з чим запропонований позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну відповідачу на праві власності земельну ділянку не відповідає принципу співмірності відносно заявлених позовних вимог.

Поряд із цим, подана заявником заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ускладнення чи унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення в даній справі. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Водночас, саме лише посилання в заяві на невиплату боргу та потенційну неможливість повернення відповідачем грошових коштів у розмірі суми заборгованості не може свідчити про утруднення та/або неможливість виконання рішення у справі в разі задоволення позову.

При цьому, наявність судових проваджень чи виконавчих проваджень щодо стягнення з відповідача заборгованості за іншими зобов`язаннями перед іншими суб`єктами господарювання не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що в разі невжиття відповідних заходів до забезпечення позову виконання рішення суду може бути утруднено чи його виконання у майбутньому взагалі стане неможливим, як і поновлення прав позивача, що дало би змогу визнати припущення заявника обґрунтованими.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заявлених нею заходів забезпечення позову у даній справі.

Керуючись статтями 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіко Україна Груп» про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Дата підписання: 18.02.2021 року.

Суддя К.В. Полякова