Решение № 94964334, 16.02.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року Справа № 923/1201/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех", м. Пологи Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Зоря плюс", с. Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області

про стягнення 1450334,90 грн заборгованості за договором поставки

за участю представників:

позивача: Кравченко С. І.;

відповідача: Шевченко І. Ю.

23.11.2020 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех" (позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Зоря плюс" (відповідач) 1450334,90 грн заборгованості за договором поставки від 03.03.2020 № 03/03-20/2, з яких - 1112710,96 грн. основного боргу, 222542,19 грн. штрафу, 97064,98 грн. пені, 18016,77 грн. 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Ухвалою суду від 19.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.02.2021.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що вимога позивача про оплату основного боргу є безпідставною, оскільки в договорі прописаний момент погашення товарного кредиту – дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника; тобто, поки відповідач не сплатить основний борг, він має право користуватись товарним кредитом на умовах договору. Відповідач вважає, що права позивача не порушені, оскільки відповідач користується товарним кредитом згідно умов договору. Заперечує проти стягнення штрафу та пені, посилаючись на те, що чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

03.03.2020 року між ТОВ «Інагротех» (позивач, постачальник) та ТОВ «Торговий Дом «Зоря-Плюс» (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки товару №03/03-20/2 від 03.03.2020р. (далі - Договір), за умовами якого ТОВ «Інагротех» зобов`язується передати (поставити) товар, а ТОВ «Торговий Дом «Зоря-Плюс» прийняти та оплатити товар (засоби захисту рослин). Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування (асортимент) Товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до Договору або накладних, які є невід`ємними додатками даного Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 03 березня 2020р. між сторонами до Договору поставки було укладено Специфікацію №1, за якою сторони погодили поставку засобів захисту рослин на суму 14 580,00грн. з граничним терміном оплати до 10 березня 2020р. (а.с.21).

01 квітня 2020р. між сторонами до Договору поставки було укладено Специфікацію

№2, за якою сторони погодили поставку засобів захисту рослин на суму 1 197 510,96грн. з граничним терміном оплати до 15 квітня 2020р.

03 квітня 2020р. між сторонами до Договору поставки було укладено Специфікацію

№3, за якою сторони погодили поставку засобів захисту рослин на суму 28 617 ,60 грн. з граничним терміном оплати до 15 квітня 2020р.

6 травня 2020р. між сторонами до Договору поставки було укладено Специфікацію

№4, за якою сторони погодили поставку засобів захисту рослин на суму 62 848,80грн. з граничним терміном оплати до 11 травня 2020р.

7 травня 2020р. між сторонами до Договору поставки було укладено Специфікацію

№5, за якою сторони погодили поставку засобів захисту рослин на суму 159 153,60 грн. з граничним терміном оплати до 18 травня 2020р.

Судом вставлено, що «Інагротех» виконав свої зобов`язання з поставки замовлених партій товару на загальну суму 1 462 710,96 грн., що підтверджується видатковими накладними.

В порушення зобов`язань за договором ТОВ «ТД «Зоря-плюс» у визначені терміни повну оплату вартості отриманого товару не здійснило, поставлений товар сплачено частково в сумі 350 000,00 грн. наступними платежами:

-платіжне доручення №295 від 25.05.2020р - 100 000,00грн;

-платіжне доручення №152 від 17.06.2020р. - 250 000,00 грн.

Пунктом 3.8 укладеного договору сторони узгодили, що Покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов`язаний вказувати в призначенні платежу вид товару, що оплачується, реквізити (номер і дату) цього Договору, а також реквізити (номер і дату) Специфікації до Договору (накладної, якщо Специфікація не була підписана). Якщо Покупець цього не дотримується, то Постачальник має право сам, на власний розсуд, визначити, в рахунок якого виду товару, Специфікації, Договору або іншого зобов`язання зарахувати платіж Покупця, незалежно від вказаного в платіжному документі призначення платежу.

Матеріалами справи підтверджується, що Покупець, здійснюючи часткову оплату поставленого товару, посилання на номер Специфікації або накладної не здійснив, тому ТОВ «Інагротех» самостійно зарахував часткову оплату та зарахував сплачені Відповідачем грошові кошти у сумі 350 000,00 грн. в рахунок виконання зобов`язань з оплати товарів по термінам: не пізніше 10.03.2020 р. (Специфікація №1) - 14 580,00 грн. не пізніше 15.04.2020 р. (Специфікація №3) - 28 617,60 грн. не пізніше 11.05.2020р. (Специфікація №4) - 62 848,80грн. не пізніше 18.05.2020р. (Специфікація №5) - 159 153,60 грн. не пізніше 15.04.2020 р. (Специфікація №2) - частково на суму 39401,16 грн.

Пунктом 3.7 укладеного договору Сторони визначили, що у випадку порушення

строків оплати, обумовлених Специфікаціями, визначена сума, яка підлягає оплаті, є заборгованістю Покупця перед Постачальником.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 112 710,96 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до вимог закону, умов договору, інших правових актів. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання крім випадків, передбачених законом., порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України особа, зобов`язана сплатити на користь іншої особи кошти, є боржником, а несплачені кошти є заборгованістю і відповідно боргом.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у разі порушення термінів оплати поставленого товару та процентів за користування товарним кредитом, визначених умовами даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої на момент існування заборгованості.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що при простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах, визначених умовами даного Договору, більш ніж на 10 днів, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості з указаним терміном.

Пунктом 6.6. Договору сторони узгодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов`язаннями Сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 років.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в сумі 222542,19 грн. та пеню в розмірі 97064,98 грн.

Відповідно до приписів ст..549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Суд перевірив за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») розрахунок пені та штрафу та дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми, за весь прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 18016,77 грн.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунок трьох відсотків річних та дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач застосував до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність за одне і те саме порушення і не має права вимагати стягнення пені та штрафу з огляду на наступне.

У випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України”, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Зоря плюс" с. Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 33172420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інагротех", м. Пологи Запорізької області (код ЄДРПОУ 40635925) 1112710,96 грн. основного боргу, штраф у розмірі 222542,19 грн., пеню в сумі 97064,98 грн., 3% річних в розмірі 18016,77 грн. та судовий збір 21755,02 грн. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 18.02.2021.

Суддя В.В.Литвинова