Постановление суда № 94936150, 16.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

16 лютого 2021 року м. Київ № 640/29105/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 26.01.2021 відкрито провадження у справі в частині вимог до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві про:

визнання неправомірними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 трудового стажу за період з 15.09.2015 по 03.02.2020 та зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві зарахувати трудовий стаж ОСОБА_1 за період роботи з 15.09.2015 по 03.02.2020 включно до вислуги років;

зобов"язання Головне управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві перерахувати належні ОСОБА_1 виплати з урахуванням вислуги років, посадових окладів згідно штатного розкладу та підвищення тарифних ставок відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах) включаючи премії та інші виплати та індексації заробітної плати за період роботи з 15.09.2015 по 03.02.2020.

10.02.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому, суд наділений правом на власний розсуд визначати позовне провадження, в порядку якого буде розглядатись справа з урахуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З урахуванням наведеного та враховуючи предмет розгляду даної справи та характер спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вказана позиція суду грунтується на висновках, викладених Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 14 січня 2019 року у справі № 727/1002/17.

При цьому, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеп v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Керуючись ст. 171, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.А. Бояринцева