Решение № 949239, 28.08.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

28.08.07 Справа№ 4/113

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Москалі Р.М. з участю представника позивача Бень Т.Т. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія „Львівхолод” до дочірнього торгово-комерційного підприємства „Євронафта-Д” про стягнення заборгованості у сумі 1132,44 грн. та судових витрат

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія „Львівхолод” звернулося з позовом до дочірнього торгово-комерційного підприємства „Євронафта-Д”, просить суд стягнути з відповідача на його користь 1132,44 грн. заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та доданих до неї документах, подав суду для огляду оригінали доданих до позовної заяви документів.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного Кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Аналогічна вимога встановлені статтею 193 ГК України.

Згідно з матеріалами справи позивач 6 лютого 2006 року перерахував відповідачу 1500,00 грн. передоплати за бензин на АЗС-2, що підтверджено платіжним дорученням № 33194. Відповідач передав позивачу нафтопродукти на суму 367,56 грн. Листом від 6 квітня 2007 року № 971 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути залишок коштів 1132,44 грн. впродовж семи днів. Однак, відповідач не повернув заборгованої суми. На дату розгляду справи суду не надано доказів сплати боржником стягуваної суми.

Відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України обов’язком сторони є належними і допустимими доказами доводити суду обставини, які є підставою вимог чи заперечень. Суд розглядає спір за наявними у справі матеріалами, оскільки відповідач про місце, дату і час розгляду справи та про вимоги суду надати необхідні докази повідомлений належно, проте вимог суду відповідач вдруге не виконав, про причини невиконання суд не повідомив.

Судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд–

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього торгово-комерційного підприємства „Євронафта-Д” (м.Дрогобич, вул.Стрийська, 443; ідентифікаційний код ЄДР 22359747) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-Виробнича Компанія „Львівхолод” (м.Львів, вул.Угорська, 22; ідентифікаційний код ЄДР 01553681) - 1132,44 грн. та судові витрати –102,00 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя