Постановление суда № 94849158, 11.02.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/846/21

2-з/310/12/21

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2021 року м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого судді Вірченко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

До Бердянського міськрайонного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бердянського МРВ ДВС Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ДП «СЕТАМ», третя особа – ОСОБА_3 , про визнання недійсними результатів електронного аукціону щодо продажу 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_3 , оформленого протоколом № 523259 проведення електронних торгів від 25 січня 2021 року.

Одночасно з позовом позивачкою до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказану частку квартири та заборони державному виконавцю Бердянського МРВ ДВС розподіляти грошові кошти, отримані від ОСОБА_2 за придбання лоту № 464463 в межах виконавчого провадження № 48297861, оформлені протоколом № 523259 електронного аукціону від 25 січня 2021 року. Вважає, що відчуження майна, яке є предметом оспорюваних торгів, зможе зробити неможливим застосування наслідків недійсності аукціону, а розподіл отриманих грошових коштів ускладнить повернення їх ОСОБА_2 та створить нові штучні спори.

Дослідивши матеріали справи, надані позивачкою докази, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів з продажу належної ОСОБА_3 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно вказана частка квартири належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого 30 вересня 2004 року Управлінням житлового господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради.

25 січня 2021 року на електронних торгах вказане майно було реалізоване (протокол № 523259 проведення електронних торгів).

У відповідності із ст. 149 ЦПК України суд має право за заявою учасника справи вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд при розгляді заяви повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи зі змісту ст.ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Згідно з п. 6, 7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.

П.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти дії.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Правова природа арешту майна, вчиненого у зв`язку із провадженням по цивільній справі, полягає в обмеженні права розпорядження ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів).

Враховуючи, що в суді вирішується спір щодо недійсності електронних торгів, що відбулися 25 січня 2021 року, на яких була реалізована 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 , існує реальна можливість подальшої реалізації зазначеного нерухомого майна, що в свою чергу може утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, заходи забезпечення в частині накладення арешту на вказаний об`єкт є співмірними із заявленими вимогами, тому суд вважає, що є підстави для вжиття вказаних заходів забезпечення позову.

Оскільки предметом позову є визнання недійсними результатів електронного аукціону, позивачка не звертається з позовом про стягнення або повернення безпідставно набутих грошових коштів, вимога про заборону державному виконавцю Бердянського МРВ ДВС розподіляти грошові кошти, отримані від ОСОБА_2 за придбання лоту № 464463 в межах виконавчого провадження № 48297861, оформлені протоколом № 523259 електронного аукціону від 25 січня 2021 року, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Суддя О.М. Вірченко