Приговор № 94817853, 11.02.2021, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/121/21Справа №447/3442/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2021 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі головуючої - судді Друзюк М.М.,

секретар судового засідання Мазуркевич І.Є.

з участю прокурора Щурко В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого Олешка Т.О.

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження

№ 12020140000000196 від 07.03.2020 про обвинувачення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зирянівськ, Республіка Казахстан, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , 06.03.2020 об 19 год. 00 хв., керуючи автомобілем Nissan Vanette реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по автодорозі Київ-Чоп у с. Розвадів Миколаївського району Львівської області у напрямку до м. Києва при проїзді її ділянки в районі 585 км+880 м , порушив вимоги розділу 1 п.п. 1.5,1.10 ( в частині значення «пішохідний перехід») розділу 2 п.п. 2.3.б) д); розділу 12 п.п. 12.3,12.4; 12.9 б) розділу 18 п.18.1 Правил дорожнього руху України , які полягали в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухаючись із швидкістю біля 74 км/год у населеному пункті, де встановлено швидкісний режим не більше 50 км/год у населеному пункті, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу , розташованого у с. Розвадів Миколаївського району Львівської області і позначеного інформаційно-вказівним дорожнім знаком 5.35.1 « Пішохідний перехід» додатку 1 ПДР України та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.3 (зебра) додатку 2 ПДР України, по якому проїзну частину дороги переходив пішохід ОСОБА_3 і якого він мав об`єктивну можливість своєчасно виявити не зменшив швидкість і не зупинився , щоб дати йому дорогу, такими своїми діями створив аварійну обстановку яка призвела до наїзду на нього.

У результаті порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 згідно з висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 виявлено наступні тілесні ушкодження: тупу поєднану травму тіла у вигляді трьох забійних ран на голові ,садна в лівій поперековій ділянці, по одному синцю на правому та на лівому стегні, повних поперечних переломів ребер зліва з ушкодженням пристінкової плеври: I-IV-го по попередній аксілярній лінії; 1-7-го, по задній аксілярній лінії; множинних розривів та крововиливів на вісцелярній плеврі легень, що проникають глибоко в товщу легеневої тканини; повного ,зі зміщенням кісткових відламків закритого перелому верхньої третини лівої стегнової кістки; повних закритих,уламково-фрагментарних переломів верхніх третин лівих великогомілкової та малогомілкової кісток зі зміщенням та утворенням кісткових уламків та фрагментів неправильних геометричних форм з крововиливами в м`які тканини навколо описаних вище переломів. Вказана тупа поєднана травма тіла утворилась від дії тупого(тупих) предмету(предметів) або при контакті до такого(таких) в короткому проміжку часу та в швидкій послідовності, могла виникнути 06 березня 2020 року при дорожньо-транспортній пригоді внаслідок контакту з виступаючими частинами кузова автомобіля з подальшим відкиданням його тіла на проїзну частину дороги, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв"язку із настанням смерті.

Таким чином, 06.03.2020 приблизно об 19 год. 00 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Nissan Vanette, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі Київ-Чоп у с. Розвадів Миколаївського району Львівської області , грубо порушив Правила дорожнього руху України, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода- наїзд транспортного засобу Nissan Vanette, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням на пішохода ОСОБА_3 , у результаті чого пішохід від отриманих травм помер на місці пригоди.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої наступила смерть потерпілого ОСОБА_3 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст.286 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що 06.03.2020, керуючи транспортним засобом марки Nissan Vanette, в напрямку м. Львова, після виїзду з заправної станції, рухаючись при цьому із швидкістю приблизно 70 км/год, на пішохідному переході збив людину, після чого почав разом з сином надавати цій особі медичну допомогу. Крім того, зазначив, що це перша дорожньо - транспортна пригода та ще й з такими наслідками в його житті. Вказав, що на даний час не працює, веде сільське господарство, в якому використовує транспортний засіб марки Nissan Vanette, просить не позбавляти його права керування транспортними засобами. Попросив вибачення у потерпілої.

Потерпіла зазначила, що обвинувачений ОСОБА_1 шкоду відшкодував, просить його суворо не карати.

Суд, заслухавши позиції учасників судового провадження, з яких вбачається, що вони не оспорюють обставини кримінального провадження, переконавшись у правильності розуміння сторонами змісту цих обставин та зважаючи на відсутність сумнівів у добровільності такої позиції визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, що відповідає вимогам частини 3 статті 349 КПК України.

Суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені ним кримінального правопорушення доведена повністю, кваліфікація його неправомірних дій за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною, оскільки він , будучи особою, яка керує транспортним засобом, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Обставин, що обтяжують вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Пом`якшуючими вину обвинуваченого ОСОБА_1 обставинами, передбаченими ст. 66 КК України суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Посткримінальна поведінка обвинуваченого є виключно позитивною. Завдану шкоду обвинувачений ОСОБА_1 відшкодував потерпілій в сумі 40 000 грн.

Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини справи, позицію потерпілої, яка просить обвинуваченого суворо не карати, а також те, що обвинувачений повністю визнав вину у вчиненні злочину, раніше не судимий, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, має на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка позбавлена батьківського піклування, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України з позбавленням права керування транспортним засобом та вважає можливим виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 , а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися у вказані органи для реєстрації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (Одержувач: УК у Залізничному районі м. Львова, МФО 24060300; Код ЄДРПОУ 38007594; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); р/р: UA648999980313030115000013003) витрати понесені за проведення судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 2164/2165 від 09.07.2020- 7354,80; судової автотехнічної експертизи технічного стану № 2146/2554/2555 від 09.07.2020- 3922,56 грн.; судової автотехнічної експертизи № 15/2/1675 від 19.11.2020- 1634,50 грн, всього разом 12 911,86 грн.

Речовий доказ – спец. пакети № 3562138 та № 7050272, у яких містяться уламки лакофарбового покриття, знищити.

Скасувати арешт майна, накладений на автомобіль Nissan Vanette, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.03.2020 у справі № 461/2174/20.

Речовий доказ - автомобіль Nissan Vanette, реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 .

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляції вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Друзюк М. М.