Решение № 94605622, 28.01.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27227/20

Провадження № 2/761/3148/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа- ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування,-

в с т а н о в и в:

В вересні 2020 р. ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м Києва з позовом до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (відповідач), третя особа- ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача 13926,00 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 31.07.2017 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 р., яка залишена без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2018 р. у справі №761/28494/17, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 13926,00 грн, але їй було відмовлено в зв`язку з неподанням заяви про страхове відшкодування протягом одного року.

Оскільки відповідачем порушено обов`язки за договором страхування, позивач звернулась до суду з зазначеним позовом.

У відзиві на позов представник відповідача заперечив щодо задоволення позову, оскільки ДТП мала місце 31.07.2017 р., а з заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернулась 20.07.2020 р., тобто з пропуском річного строку для подання заяви про страхове відшкодування. Вказаний строк є присічним та поновленню не підлягає.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, вважає, що особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутись безпосередньо до страховика або безпосередньо до суду. Строк про стягнення шкоди обмежується трьома роками.

Позивач в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлялася про день та час розгляду справи, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи, у відзиві на позов просить розглянути справу у його відсутність.

Третя особа в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи.

За приписами ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 03.09.2020 року призначено спрощене позовне провадження по цивільній справі для розгляду справи по суті з повідомлення учасників справи, залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.07.2017 року, о 11 год. 20 хв., ОСОБА_2 , у м. Києві по вул. Білоруська, 15А, керуючи автомобілем «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечного інтервалу руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 р., яка залишена без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 20.03.2018 р. у справі №761/28494/17, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 10-12)

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». (а.с. 17)

20.07.2020 р. до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернувся ОСОБА_3 з повідомленням та заявою про виплату страхового відшкодування за дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 31.07.2017 р.

Згідно відповіді №6044 від 11.08.2020 р. ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування на підставі ст. 37.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», внаслідок неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. (а.с. 13)

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Спірні правовідносини в даній справі регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до пункту 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV цей строк є присічним і поновленню не підлягає.

Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2019 року в справі № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19 зазначила таке. У системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Згідно ст. 13 ПЦК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась 31.07.2017 р., з повідомленням та заявою про виплату страхового відшкодування до страхової компанії звернулись 20.07.2020 р., а до суду - 26.08.2020 р., тобто після спливу річного строку, встановленого ст. 37.1.4 Закону № 1961-IV, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Крім цього, наданий позивачем письмовий доказ - рахунок від 19.10.2017 р.(а.с. 15-16) не підтверджує розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Такий висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №915/641/19 від 29 квітня 2020 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які вона посилається, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, суд не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22, 1166, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265 , 268, 273, 352, 354-355, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа- ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», код ЄДРПОУ 24175269, м. Київ, вул. Глибочицька, 44

Повне рішення виготовлено 28.01.2021 р.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов