Приговор № 94569638, 02.02.2021, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2692/20

Провадження №1-кп/149/49/21

Номер рядка звіту 21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2021 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Олійника І. В.,

за участі секретаря Янюк А. Й.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Матвієнка М. Л.,

захисника Костюка С.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 09.11.2020 до ЄРДР за № 12020025330000097 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чернівці, одруженого, середня спеціальна освіта, працюючого верстатником ПП «Тартак», зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08.11.2020 близько 20:20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_2 , з якою тривалий час перебуває у неприязних відносинах, діючи умисно, маючи умисел, спрямований на спричинення їй тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, схопив своєю рукою вище ліктя руку ОСОБА_2 , яка з метою уникнення конфлікту вирвалась із захвату та побігла до вхідних дверей квартири, а ОСОБА_1 побіг за нею та наздогнавши її завдав один удар кухонною кружкою в область правої верхньої ділянки голови ОСОБА_2 , заподіявши рану на голові, яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 86 від 20.11.2020 належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день) (згідно п. 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень Наказ МОЗ України № 6), а також у ОСОБА_2 виявлено тілесне ушкодження у вигляді синця на лівій руці, який належить до легкого тілесного ушкодження (згідно п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень Наказ МОЗ України № 6).

Обвинувачений ОСОБА_1 в суді вину не визнав та надав показання, відповідно до яких 08.11.2020 близько 15 год. придбав горілку, випив дві стопки близько 150 грам горілки та близько 16:00 пішов додому. Вдома взяв кружку, зробив каву. Дружина прийшла, вдарила його по обличчю, відбігла від нього близько 4-5 метрів в кімнату, а він кинув кружку їй в слід, кружка розбилася, уламки розлетілися. Дружина впала, почала кричати, син забіг та звалив його на підлогу. Син надавав допомогу дружині, а він замів уламки кружки, викинув їх у смітник та пішов до себе в майстерню, що знаходиться в підвальному приміщенні. Коли повернувся вже були працівники поліції, швидкої допомоги не бачив. З приводу удару нанесеного йому дружиною він нікуди не звертався, слідів побоїв у нього не було. Не бачив куди влучила кружка, кинув кружку, не пам`ятає з якою силою кидав та як це відбулося. Кинув кружку, оскільки дружина його вдарила, наміру влучити в потерпілу не мав. Чому в дружини рана на голові не знає, за руку дружину не брав. Кружка була пуста, кинув її прямо в сторону потерпілої, однак не умисно, потерпіла вже забігла в кімнату коли в неї попала кружка. Бачив уламки кружки. Кається у вчиненому, однак винуватим себе не вважає. Вважає, що дружина його спровокувала.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його вина підтверджується наступними доказами.

Потерпіла ОСОБА_2 в суді надала показання, відповідно до яких з ОСОБА_1 перебуває в шлюбі. Останні роки ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, через що в їх сім`ї виникають конфлікти, він ображає словами, застосовує фізичний та психологічний тиск, вигонить з квартири. 08.11.2020 у вечірній час близько 20 години вона відпочивала лежачи на дивані, прийшов ОСОБА_1 , який був в стані алкогольного сп`яніння, пішов зробив собі каву, яку почав виливати їй в сторону спини, спина була червона. Вона різко піднялася, ОСОБА_1 різко вхопив за ліву руку, вона вирвалася та побігла до вхідних дверей, намагалася їх відкрити, щоб йди з квартири, а він побіг за нею, наздогнав та сильно вдарив по голові кружкою, яку тримав в руках. Від удару кружка розбилася, а ОСОБА_2 , впала, двері відкрилися, почала кричати, прибіг син ОСОБА_4 , який надав їй медичну допомогу. Викликали поліцію та швидку, працівники якої сказали, що рану потрібно зашивати. ОСОБА_1 почувши це швидко замів залишки кружки та зник з ними. В лікарні зашили рану, потім лікувалася вдома. ОСОБА_1 говорив, що вибачається. Знаючи, що чоловік п`яний вона намагається його не провокувати, не говорити, однак він постійно створює конфлікти. На її руці був синець близько 2-3 тижнів, від того, що ОСОБА_1 дуже сильно схопив її своєю рукою. Від удару кружкою отримала рану з правої частини голови. В момент удару кружкою ОСОБА_1 був позаду неї. Кружка керамічна коричневого кольору. Два роки тому також була подібна ситуація, однак тоді пробачила чоловіка. Покарання обвинуваченому просила обрати на розсуд суду, претензій до обвинуваченого немає.

Свідок ОСОБА_4 в суді надав показання, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_1 його батько, а ОСОБА_2 - матір. 08.11.2020 у вечірній час він пішов курити в коридор між четвертим та п`ятим поверхом в під`їзді. Почув звук, що розбилася кружка, мати почала кричати, прийшовши додому побачив, що в неї голова розбита. Пішов до сусідів брати медикаменти, потім викликав поліцію та швидку допомогу. Мати була біля вхідних дверей, які були трохи відкриті, вона трималася за голову, оскільки їй уламками кружки завдано тілесні ушкодження. Батько стояв в кінці коридору, позаду матері. Допоміг матері, а батька потягнув на кухню. Батько був в стані алкогольного сп`яніння та часто зловживає алкоголем. Батько знаходився в кухні, а як мали приїхати швидка та поліція батько швидко позамітав уламки кружки та кудись пішов. Керамічна кружка важка побачив, що пошкоджений кут дверного відкосу на рівні з головою матері, який до конфлікту був цілий, тому припускає, що кружка одразу попала в цей відкіс, а потім уламок заподіяв матері рану на голові.

Експерт ОСОБА_5 в суді пояснив, що підтримує висновок судово-медичної експертизи № 84 від 09.11.2020, висновок додаткової експертизи № 86 від 20.11.2020. Зазначив, що у потерпілої ОСОБА_2 мала місце рана на тім`яно-потиличній ділянці голови до 3,5 см, тобто травмуючий предмет мав бути не менше 3,5 см. Заподіяння такого тілесного ушкодження від уламків кружки є малоймовірним, оскільки уламок не спричинив би таких пошкоджень, а також були б інші поверхневі рани чи садна від уламків, яких у потерпілої не було виявлено. Також уламок кружки має меншу масу та не спричинив би рану дугоподібної форми. Удар потерпілій був завданий із значною силою.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення, суду надані наступні докази, які були досліджені судом, зокрема:

-витяг про реєстрацію відомостей щодо вказаного кримінального правопорушення в ЄРДР № 12020025330000097 від 09.11.2020 за ч. 2 ст. 125 КК України (а.с. 37);

-протокол прийняття заяви від ОСОБА_2 від 08.11.2020 (а.с. 38);

-постанову про призначення судово-медичної експертизи від 09.11.2020 (а.с. 42);

-висновок експерта № 84 від 09.11.2020, відповідно до якого у ОСОБА_2 мало місце тілесне ушкодження у вигляді рани на голові, яка належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинила короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день), згідно «Наказу МОЗ № 6 п. 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень». Також у ОСОБА_2 мало місце тілесне ушкодження у вигляді, синця на лівій руці, який належить до легких тілесних ушкоджень, згідно «Наказу МОЗ № 6 п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень». Вищевказані тілесні ушкодження виникли від дії (удару) твердого тупого предмета чи співударяння об такий, давністю утворення можливо в строк вказаний у постанові про призначення експертизи (а.с. 43);

-постанову про зміну кваліфікації кримінального провадження від 09.11.2020, відповідно до якої дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч. 1 ст. 125 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України (а.с. 44-45);

-протокол проведення слідчого експерименту від 17.11.2020, відеозапис до нього, який було оглянуто в судовому засіданні, відповідно до яких ОСОБА_2 пояснила та показала, як їй 08.11.2020 було заподіяно тілесні ушкодження її чоловіком ОСОБА_1 (а.с. 46-48, 49);

-постанову про проведення додаткової судово-медичної експертизи від 17.11.2020 з метою з`ясування характеру, механізму утворення та локалізації тілесних ушкоджень, а також їх давності (а.с. 50);

-висновок експерта № 86 від 20.11.2020, відповідно до якого у ОСОБА_2 мало місце тілесне ушкодження у вигляді рани на голові, яка належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинила короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день), згідно «Наказу МОЗ № 6 п. 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень». Також у ОСОБА_2 мало місце тілесне ушкодження у вигляді, синця на лівій руці, який належить до легких тілесних ушкоджень, згідно «Наказу МОЗ № 6 п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень». Не виключається, що вказані тілесні ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_2 могли виникнути 08.11.2020, за механізмом який відтворила остання під час проведення слідчого експерименту 17.11.2020 (а.с. 53-54);

-довідку № 847 від 08.11.2020 КНП «Хмільницька ЦРЛ», відповідно до якої у ОСОБА_2 діагностовано забійну рану потиличної ділянки голови (а.с. 56);

-постанову про призначення групи дізнавачів від 09.11.2020, якою у вказаному кримінальному провадженні створено групу у складі: інспекторів ДС Хмільницького ВП КВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дізнавача - інспектора СРПП № 3 Хмільницького ВП КВП Палійчука І.О. (а.с. 67);

-заяву ОСОБА_2 про залучення до участі як потерпілої від 09.11.2020, з пам`яткою про права та обов`язки (а.с. 68, 69-70);

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Аналізуючи в сукупності вищенаведені досліджені докази, які є належними та допустимими, відповідно положень ст.ст. 84-86 КПК України, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена сукупністю досліджених судом доказів обвинувачення.

Вина ОСОБА_1 у заподіянні потерпілій ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я підтверджується чіткими та послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_2 наданими як під час слідчого експерименту, так і в судовому засіданні. Вказані показання потерпілої ОСОБА_2 в частині характеру, локалізації та механізму заподіяння їй тілесних ушкоджень та їх виникнення 08.11.2020 узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи №84 від 09.11.2020, додаткової експертизи № 86 від 20.11.2020, діагнозом зазначеним в довідці КНП «Хмільницька ЦРЛ» № 847 від 08.11.2020, а також підтверджуються показаннями експерта ОСОБА_5 наданими в суді.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 також підтвердив, що 08.11.2020 у вечірній час стався конфлікт між його батьком та матір`ю, які самі знаходилися в квартирі, під час якого мати отримала тілесні ушкодження у вигляді рани на голові. При цьому суд критично оцінює припущення свідка про те, що мати отримала такі ушкодження не від самого удару кружкою по голові, а від уламків кружки, що відлетіли від дверного відкосу. Так, свідок ОСОБА_4 не був очевидцем самого конфлікту, оскільки перебував в коридорі під`їзду і зайшов до квартири вже після того як почув звук схожий на розбиття кружки, тобто вже після розбиття кружки. Такі показання свідка спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка повідомила, що вирвавшись від ОСОБА_1 , який сильно стиснув їх ліву руку, вона побігла до вхідних дверей, а ОСОБА_1 її наздоганяв, тримаючи кружку в руці та вдарив нею їй по голові. Окрім того, з показань потерпілої, а також обвинуваченого встановлено, що після удару потерпіла впала, що свідчить про те, що удар в голову потерпілої був завданий із значною силою, що підтвердив в суді експерт ОСОБА_5 , який також назвав малоймовірним заподіяння таких тілесних ушкоджень від уламків кружки.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України частково підтверджується і його показаннями наданими в суді. Так, обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що 08.11.2020 від вживав алкогольні напої та знаходився в стані алкогольного сп`яніння, а коли повернувся додому, то в нього стався конфлікт з дружиною, під час якого він кинув керамічну кружку в слід дружині, однак не бачив куди вона попала, проте дружина впала і в неї була розбита голова.

Доводи обвинуваченого про те, що в нього не було умислу наносити потерпілій тілесні ушкодження суд оцінює критично. Так, суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України характеризується тільки умисною виною. Відповідальність за ст. 125 КК України настає і у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю і фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження.

Версія сторони захисту про те, що коли обвинувачений кидав кружку в слід потерпілій, а остання відбігла від нього на відстань 4-5 метрів, була до нього спиною, тобто не очікувала цього та не могла захистити себе від таких дій, спрямованість кинутої кружки, з урахуванням її форми та матеріалу з якого вона виготовлена, вчинення таких дій, після того як, зі слів обвинуваченого, потерпіла його вдарила, також свідчить про наявність умислу на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень.

Однак вказана версія обвинуваченого спростовується як показаннями потерпілої, так і показання експерта ОСОБА_5 .

Також суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що дружина побігла в кімнату, де після удару впала. Вказані доводи обвинуваченого спростовуються як показаннями потерпілої ОСОБА_2 , так і показаннями свідка ОСОБА_4 , який повідомив, що коли повертався до квартири, то вхідні двері були відкриті і біля них знаходилася мати, в якої була рана на голові. Суд критично оцінює показання обвинуваченого про те, що він 08.11.2020 не брав потерпілу за ліву руку, що спростовується як показаннями потерпілої, так і висновками судово-медичних експертиз № № 84, 86, відповідно до яких у потерпілої на лівій руці було виявлено синяк, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, давністю утворення 08.11.2020.

Окрім того, суд оцінює поведінку обвинуваченого до конфліктної ситуації 08.11.2020, так показаннями потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_4 підтверджено, що ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями, що має наслідком постійні конфлікти в сім`ї. ОСОБА_2 повідомила, що такі конфлікти виникають останні декілька років і вона періодично викликає поліцію у зв`язку з вчиненням її чоловіком насильства в сім`ї щодо неї.

Також суд оцінює поведінку обвинуваченого після конфлікту, а саме те, що після заподіяння тілесних ушкоджень дружині ОСОБА_1 замів уламки чашки, зібрав їх та пішов з квартири, не намагаючись надавати медичну допомогу потерпілій. Зазначене в своїх показаннях підтвердив як сам ОСОБА_1 , так і потерпіла ОСОБА_2 , свідок ОСОБА_4 .

Досліджені судом докази даються підстави для висновку, про наявність у ОСОБА_1 , на ґрунті тривалих неприязних відносин з дружиною, вживання алкогольних напоїв, умислу на заподіяння їй тілесних ушкоджень.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про неналежність та недопустимість доказів, оскільки начальник СД Хмільницького ВП КВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 не мав повноважень визначати групу дізнавачів. Недопустимість висновку судово-медичного експерта № 84 від 09.11.2020, оскільки постанова про призначення цієї експертизи прийнята начальником СД Хмільницького ВП КВП ГУНП у Вінницькій області Власюком Ю.В., який відповідно до постанови про групу дізнавачів не входить до її складу. Недопустимість висновку додаткової судово-медичної експертизи, оскільки в ній наявне посилання на недопустимий доказ висновок судово-медичної експертизи № 84 від 09.11.2020.

Так, керівник органу дізнання, відповідно до ст. 3 КПК України входить до підрозділу дізнання органу Національної поліції та відповідно до ст. 39-1 КПК України організовує дізнання, в тому числі уповноважений визначати дізнавача, який здійснюватиме дізнання, ознайомлюватися з матеріалами дізнання, давати дізнавачу письмові вказівки, здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України та необхідні для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Враховуючи викладене, прийняття постанови від 09.11.2020 про призначення судово-медичної експертизи, що стосується потерпілої ОСОБА_2 , постанови про створення групи дізнавачів не виходить за межі його повноважень, спрямоване на забезпечення ефективності досудового розслідування та не є істотною підставою для визнання неналежними чи недопустимими доказів у справі.

Також безпідставними є доводи захисника - адвоката Костюка С.М. про те, що заява потерпілої 08.11.2020 не містить прохання про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, відповідно були відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР на підставі цієї заяви. Так, заява ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення була зафіксована у протоколі прийняття такої заяви від 08.11.2020. В цьому протоколі ОСОБА_2 вказує обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень та зазначає особу, що їх нанесла. При цьому ОСОБА_2 було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення (а.с. 38). Також 09.11.2020 ОСОБА_2 звернулася до дізнавача із заявою про залучення її як потерпілої у даному кримінальному провадженні (а.с. 68). Вказані повідомлення та заяви потерпілої, у відповідності до ст. 214 КПК України є достатніми даними для внесення відомостей до ЄРДР.

Таким чином судом не встановлено порушень щодо внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви потерпілої.

Суд приймає до уваги доводи сторони захисту та визнає недопустимим доказ поданий стороною обвинувачення, а саме довідку АРМОР (а.с. 63-64), оскільки відсутні відомості щодо того, як було отримано вказаний доказ, він не відповідає вимогам ст. 99 КПК України, не являється оригіналом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_1 покарання суд враховує вимоги ст. 65-67 КК України, роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 КК України відстуні.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується довідкою КНП «Хмільницька ЦРЛ» № 846 від 08.11.2020 про наявність ознак алкогольного сп`яніння, так і показаннями обвинуваченого, потерпілої, свідка ОСОБА_4 . Окрім того, вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліках в лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває, думку потерпілої, яка у вирішення питання щодо міри покарання поклалася на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який вину не визнав, висновків для себе не зробив, наявність обтяжуючих обставин, вік обвинуваченого, думку потерпілої ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді арешту, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374, 394 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді арешту на строк 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід не обирати.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілій.

Суддя Олійник І. В.