Решение № 94533048, 29.01.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/6920/20

2/264/69/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"29" січня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мирошниченка Ю.М.;

секретаря судового засідання Прилепо Ю.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (треті особи служба у справах дітей Маріупольської міської ради, ЖКП КК «Кальміуська») про розірвання договору найму соціального житла та визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 16.04.2009 року № 156 відповідачці ОСОБА_5 надано соціальне житло, яке належить територіальній громаді м. Маріуполя. У вказаній квартирі також зареєстровані інші відповідачі, які не мешкають за місцем реєстрації з 2014 року, мають заборгованість за комунальні послуги. Просив розірвати договір найму житла та визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача просила розглядати справу без її участі, підтримала вимоги, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради просив розглядати справу без її присутності, надала висновок, яким вважали неможливим визнати неповнолітнього ОСОБА_6 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Представник ЖКП КК «Кальміуська» просив розглядати справу без участі його представника на розгляд суду.

Ухвалою суду від 29.01.2021 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Судом встановлено наступне.

Рішенням Маріупольської міської ради № 156 від 16.04.2009 року квартиру АДРЕСА_2 розподілено ОСОБА_5 (а.с.18).

07 травня 2009 року між ЖКП Іллічівського району м. Маріуполя та ОСОБА_5 укладено договір найму соціального житла (далі - Договір), згідно з яким наймодавець надав наймачеві та членам її сім`ї у користування житлове приміщення, а саме двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19-23) .

На ім`я відповідачів за адресою АДРЕСА_1 відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.13).

З актів Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради від 04 чеврня 2020 року та 29 вересня 2020 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Зі слів сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у квартирі вказані особи не проживають з 2014 року, мають заборгованість за комунальними платежами (а.с.15, 16)

За інформацією ЖКП «Керуюча компанія «Кальміуська» за адресою АДРЕСА_1 рахується заборгованість з оплати комунальних платежів (а.с.17).

За повідомленням ККП «Маріупольтепломережа» від 14.07.2020 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 наявна заборгованість за теплопостачання станом на 10.07.2020 року в сумі 47253, 24 грн. , дата останнього платежу - 14.03.2008 року (а.с.34).

За повідомленням КП «Комунальник» від 26.06.2020 року за адресою АДРЕСА_1 наявна заборгованість за комунальні послуги в сумі 2943, 07 грн. (а.с.36).

Відповідно до п.. 6.3 Договору наймодавець може прийняти рішення про ініціювання розірвання цього договору та виселення наймача та членів його сім`ї з жилого приміщення соціального призначення без надання іншого житла за таких підстав невнесення протягом шести місяців наймачем плати за користування соціальним житлом.

Відповідно до п. 6.4 Договору примусове розірвання цього договору здійснюється виключно за рішенням суду.

Відповідно до ст.15 ЖК України та ст.9 ч.1 п.3 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» органи місцевого самоврядування відповідно до закону, зокрема, здійснюють контроль за використанням соціального житла за призначенням, визначають виконавця житлових та комунальних послуг у порядку, встановленому законом, а також вживають заходів щодо забезпечення збереження житлового фонду соціального призначення незалежно від форми власності.

Пунктом 19 порядку надання соціального житла, а також урахування площі житла, що перебуває у власності громадянина, якому надається квартира або садибний (одноквартирний) житловий будинок з житлового фонду соціального призначення затвердженого Кабінетом Міністрів України про «Деякі питання реалізації Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"» договір найму соціального житла вважається розірваним у разі переїзду громадянина та членів його сім`ї на інше місце проживання. Договір найму соціального житла вважається розірваним з моменту звільнення житлового приміщення.

Згідно п.9 ст. 20 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», на вимогу наймодавця договір найму соціального житла може бути розірваний лише за рішенням суду.

Відповідно до ст.108 ЖК України, договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду може бути розірвано на вимогу наймодавця лише з підстав, установлених законом, і тільки в судовому порядку, крім випадків виселення з будинків, що загрожують обвалом.

Згідно положень ст.ст.71, 72 ЖК України, особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням, у разі її відсутності більше шести місяців за місцем проживання без поважних причин. Судом не встановлено поважності причин відсутності відповідача понад установлені законом строки.

За вимогами ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користуванням житловим приміщенням.

При вирішенні питання вказаного питання, суд враховує норми ч. 2 ст. 2 Конвенції «Про права дитини від 20 листопада 1989 року» (далі - Конвенція), відповідно до якої Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї.

За змістом ч.1 ст.3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

У відповідності до Преамбули Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

За статтею 1 Закону охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Відповідно до статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до статті 18 Закону діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Таким чином саме батьки дитини несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини та дотримання прав дитини, в тому числі на належне житло, а права дитини на житло залежить від правомірності користування цим житлом її батьками, з якими дитина має право проживати.

Оскільки судом встановлено, що відповідачі не проживають у спірній квартирі з 2014 року, тобто понад року, оплата за користування житлом не здійснюється, що є суттєвим порушенням умов договору та найму соціального житла та перешкоджає позивачеві у здійсненні прав щодо майна, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для розірвання договору найму соціального житла від 07.05.2009 року, укладеного між ЖКП Іллічівського району та ОСОБА_5 , та визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 такими, що втратили право користування соціальною квартирою АДРЕСА_2 .

Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування соціальною квартирою, оскільки відповідно до відомостей, наданих як самим позивачем, так і відділом аналітичного забезпечення Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрована.

На підставі ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 81, 141, 263-265, 268,273, 279,280, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 64, 65, 71, 72 ЖК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (треті особи служба у справах дітей Маріупольської міської ради, ЖКП КК «Кальміуська») про розірвання договору найму соціального житла та визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням задовольнити частково.

Розірвати договір найму квартири АДРЕСА_2 , укладений 07 травня 2009 року між ЖКП Іллічівського району та ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь виконавчого комітету Маріупольської міської ради судовий збір з кожного по 420, 40 (чотириста двадцять гривень 40 копійок) гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Ю. М. Мирошниченко