Приговор № 94474201, 28.01.2021, Іванівський районний суд Херсонської області

Справа № 656/970/20

Номер провадження 1-кп/656/55/21

29.12.2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючий суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Малишевська Т.М.,

за участі сторін кримінального провадження –

сторона обвинувачення прокурор Каховської місцевої прокуратури Херсонської області Кас`яненко В.О.;

потерпіла ОСОБА_1 ;

законний представник потерпілої ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ;

представник потерпілої адвокат Шкодич С.О.;

сторона захисту обвинувачений ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Херсонської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.05.2020 року №12020230170000122 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нововасилівка, Іванівського району, Херсонської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовозобов`язаний, не є особою з інвалідністю, з середньою освітою, не є депутатом, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Надходження провадження до суду

29.12.2020 року прокурором Каховської місцевої прокуратури Херсонської області передано до Іванівського районного суду Херсонської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.05.2020 року №12020230170000122 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно вимог ст.ст. 127, 129 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді і судочинство провадиться суддею одноособово.

Згідно ч.1 ст.31 КПК України кримінальне про.вадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Суддя для розгляду кримінального провадження визначається у порядку, передбаченому ст. 35 КПК України.

У відповідності до вимог ч.3 ст.35 КПК України визначено суддю для розгляду кримінального провадження, оскільки відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 29.12.2020 року справу було передано на розгляд судді Ференц Р.І.

Ухвалою суду від 30.12.2020 року призначено підготовче судове засідання 12.01.2021 року.

12.01.2021 року суд протокольно ухвалив перенести підготовче судове засідання до 19.01.2021 року у зв`язку із заслуханою думкою учасників кримінального провадження стосовно неявки в судове засідання потерпілої та її представника адвоката.

19.01.2021 року в підготовче судове засідання з`явилася сторона обвинувачення в особі прокурора, потерпіла ОСОБА_1 , законний представник потерпілої ОСОБА_2 , представник потерпілої адвокат Шкодич С.О., обвинувачена особа ОСОБА_3 .

Учасники судового провадження, за участі яких проведено судове засідання прокурор Кас`яненко В.О., потерпіла ОСОБА_1 , законний представник потерпілої ОСОБА_2 , представник потерпілої адвокат Шкодич С.О., обвинувачений ОСОБА_3 вважають за можливе провести підготовче судове засідання, де з`ясувати всі обставини кримінального провадження щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Ухвалою суду від 19.01.2021 року призначено судовий розгляд даного кримінального провадження 22.01.2021 року.

Ухвалою суду від 19.01.2021 року прийнято до розгляду у кримінальному провадженні цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_1 адвоката Шкодича С.О. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, залучено та визнано як законним представником цивільного позивача ОСОБА_1 її матір ОСОБА_2 , визнано цивільним позивачем ОСОБА_1 , визнано цивільним відповідачем ОСОБА_3 , встановлено цивільному відповідачу ОСОБА_3 строк подання відзиву з викладенням заперечення проти позову.

У судовому засіданні 22.01.2021 року на підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого, а також дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого. Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності його позицій, та роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.

Визначено наступний обсяг доказів, що підлягають дослідженню та визначено порядок їх дослідження – допитати обвинуваченого, потерпілу сторону, дослідити інші письмові докази.

Після дачі показів в судовому засіданні ОСОБА_3 , останній свою вину визнав повністю, погодився з висунутим обвинуваченням, дав покази, які є аналогічні до висунутого обвинувачення, пояснивши, що 15.05.2020 близько 01:00 год. під час його керування автомобілем марки ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Героїв України в с. Воскресенка, Іванівського району, Херсонської області, на перехресті з провулком Молодіжним, сталася дорожньо-транспортна подія з його вини через неуважність і нехтування Правилами дорожнього руху.

Учасники провадження не заперечили щодо дослідження в судовому засіданні доказів, зазначених прокурором.

В судовому засіданні 22.01.2021 року потерпіла сторона заявила клопотання про те, що оскільки відсутні претензії матеріального та морального характеру, заявлений цивільний позов просять залишити без розгляду.

Сторони виступили в судових дебатах. Прокурор в своїй промові не заперечив щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді 4 років позбавлення волі, звернув увагу про негативне відношення обвинуваченого до скоєного, у зв`язку з чим вказав про можливість виправлення обвинуваченого, а тому на підставі 75 КК України вбачав за доцільне звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України, та без позбавлення права на керування транспортними засобами, оскільки обвинувачений такого права не отримував.

Потерпіла ОСОБА_1 в судових дебатах просила суворо не карати обвинуваченого, претензій матеріального та морального характеру немає, з обвинуваченим, якого знає, як до часу виникнення дорожньо-транспортної події, так і на сьогоднішній день підтримує дружні відносини, просить залишити без розгляду заявлений цивільний позов в кримінальному провадженні, оскільки обвинувачений в повному обсязі відшкодував заподіяну матеріальну та моральну шкоду.

ОСОБА_2 , як законний представник потерпілої ОСОБА_1 , в своїй промові просила пом`якшити покарання обвинуваченому, при обранні міри покарання покладається на думку суду.

Представник потерпілої адвокат Шкодич С.О. в судових дебатах звернув увагу на те, що потерпіла сторона просить залишити без розгляду заявлений цивільний позов, оскільки претензії матеріального та морального характеру до обвинуваченого відсутні, при обранні міри покарання ОСОБА_3 просив врахувати щиросердечне розкаяння.

Обвинувачений ОСОБА_3 в своїй промові свою вину визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, дав суду показання, що підтверджують фабулу обвинувачення, пояснив, що він, не маючи права на керуванням транспортним засобом, через неуважність до дорожньої обстановки, призвів до даної дорожньо-транспортної події, внаслідок якої тілесні ушкодження отримала ОСОБА_1 . У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати, обрати мінімальну міру покарання, заявлений цивільний позов визнав, до часу ухвалення вироку потерпіла сторона претензій не має, оскільки в повному обсязі відшкодував матеріальні та моральні збитки.

Висунуте органом досудового слідства обвинувачення.

ОСОБА_3 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення при наступних обставинах.

15.05.2020 близько 01:00 год., ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 2107 червоного кольору державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи відповідних документів на право керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, рухаючись по вулиці Героїв України в с. Воскресенка, Іванівського району, Херсонської області, на перехресті з провулком Молодіжним, зупинив керований ним автомобіль на зустрічній смузі руху, ближче до краю проїзної частини, порушуючи вимоги п.15.9 ґ) Правил дорожнього руху, при здійсненні маневру рух заднім ходом, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, не переконався, що виконуваний ним маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надавши дорогу пішоходу, який рухався позаду автомобіля, здійснив наїзд на ОСОБА_1 , чим порушив вимоги п.10.1, п.10.9, п.10.10 Правил дорожнього руху. ОСОБА_3 після скоєння ДТП залишив місце події не зберігши сліди та не повідомивши правоохоронні органи чим порушив п.2.10 а), б), в), ґ), д), е) Правил дорожнього руху.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_1 згідно з висновком судово-медичної експертизи №220 від 12.08.2020 року заподіяно тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя у вигляді тупої травми живота, розривів печінки, гострої кровотечі, травматичного шоку, забоїв м`яких тканин грудної клітки, забійних ран в ділянці тазової кістки зліва і стегна справа, садна лівого плеча і колінних ділянок.

Вказані наслідки отримання тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_1 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням водієм автомобіля ВАЗ 2107 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 . Правил дорожнього руху, а саме:

п.2.1 а) згідно з яким, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

п.15.9 ґ) згідно з яким, зупинка забороняється: на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;

п.10.1 згідно з яким, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п.10.9 згідно з яким, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він уразі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб;

п.10.10 згідно з яким, забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на в`їздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю;

п.2.10 а) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

п.2.10 б) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки;

п.2.10 в) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

п.2.10 ґ). згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г», відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

п.2.10 д) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

п.2.10 е) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Позицій учасників судового провадження.

Прокурор звернув увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. Не заперечив щодо призначення обвинуваченому покарання виді 4 років позбавлення волі, на підставі 75 КК України просив звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України. Стосовно заявленого цивільного позову, при його вирішенні покладається на думку суду. Зазначив, що оскільки на час проведення судових дебатів потерпіла сторона претензій не має, просив позов не вирішувати.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що 15.05.2020 близько 01:00 год. вона зі своїм знайомим ОСОБА_4 , знаходилася по вулиці Героїв України в с. Воскресенка, Іванівського району, Херсонської області. При під`їзді до них автомашини марки ВАЗ 2107 червоного кольору, така автомашина зупинилася на зустрічній смузі неподалік перехрестя з провулком Молодіжним, ближче до краю проїзної частини. Вона побачила, що за кермом знаходився ОСОБА_3 , з яким знайома, а в салоні автомашини знаходився ОСОБА_5 , який розмовляв з її знайомим ОСОБА_4 . Після розмови вона пішла і коли знаходилася з задньої частини автомашини, на неї було здійснено наїзд. Присутні особи викликали швидку допомогу, вирішили не чекати на її приїзд, посадили її в автомашину ОСОБА_3 і виїхали на зустріч швидкої допомоги, яку зустріли по дорозі. Просила суворо не карати обвинуваченого, претензій матеріального та морального характеру немає, з обвинуваченим, якого знає, підтримувала і підтримує дружні відносини, заподіяну матеріальну та моральну шкоду відшкодовано.

Законний представник потерпілої ОСОБА_1 її мати ОСОБА_2 вказала, що наїзд на її дочку здійснив ОСОБА_3 під час руху автомашиною заднім ходом. На сьогоднішній день претензій до обвинуваченого не має.

Представник потерпілої адвокат Шкодич С.О. заявив клопотання про те, що оскільки потерпіла сторона претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого вже не має, просить заявлений позов залишити без розгляду,.

Обвинувачений ОСОБА_3 судовому засіданні свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю та надав суду такі показання, що він 15.05.2020 близько 01:00 год., не маючи права на керуванням транспортним засобом, разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 приїхали в с. Воскресенка, Іванівського району, Херсонської області під керування ним автомашини марки ВАЗ 2107 червоного кольору державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить його матері ОСОБА_6 . Автомашину він зупинив на вулиці Героїв України в с. Воскресенка, Іванівського району, Херсонської області неподалік перехрестя з провулком Молодіжним, оскільки зустріли ОСОБА_1 і ОСОБА_4 . Після розмови він не побачив як і куди саме відійшла ОСОБА_1 , але ввімкнувши задню передачу автомашини, не подивившись в дзеркала заднього виду, почав керувати автомашиною заднім ходом, під час якого здійснив наїзд на ОСОБА_1 . Наїзд здійснив через неуважність і невиконання Правил дорожнього руху. На місці дорожньо-транспортної події надавав медичну допомогу потерпілій, був здійснений виклик швидкої медичної допомоги, з метою найшвидшого скерування ОСОБА_1 до лікувального закладу, разом з потерпілою виїхав на зустріч швидкої медичної допомоги.

Зазначені пояснення обвинуваченого суд оцінює в сукупності з іншими доказами, які підтверджують, що саме внаслідок протиправних дій обвинуваченого, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій тяжке тілесне ушкодження. Показання в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння обвинуваченою особою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».

Незважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України.

Судом під час судового засідання були безпосередньо досліджені письмові матеріали кримінального провадження, щодо достовірності та допустимості наданих стороною обвинувачення доказів, з боку сторони захисту ніяких зауважень щодо наданих документів, заявлено не було.

Кримінальна відповідальність ОСОБА_3 , крім визнання ним своєї вини за вказане кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, доводиться повністю наступними дослідженими судом в ході судового розгляду доказами, а саме:

Показами потерпілої ОСОБА_1 з яких вбачається, що 15.05.2020 близько 01:00 год. автомашиною марки ВАЗ 2107 червоного кольору керував ОСОБА_3 , і таку автомашину він зупинив на вулиці Героїв України в с. Воскресенка, Іванівського району, Херсонської області на зустрічній смузі неподалік перехрестя з провулком Молодіжним, ближче до краю проїзної частини. Під час руху автомашини заднім ходом, якою керував ОСОБА_3 , було здійснено наїзд.

Висновком експерта сектору автотехнічних досліджень Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №399АТ від 10.11.2020 року, з якого вбачається, що водій автомобіля марки ВАЗ 2107 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 , починаючи рух заднім ходом повинен був впевнитися, що він не створює небезпеки або перешкод іншим учасникам руху, а при необхідності звернутися за допомогою до інших осіб, тобто діяти у відповідності до вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, згідно якого вказано: під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Висновком експерта сектору автотехнічних досліджень Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №186-АТ від 22.07.2020 року, з якого вбачається, що перед настанням даної дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмівна система, рульове керування, ходова частина, та система зовнішнього освітлення автомобіля ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились у технічно - працездатному стані.

Заявою від 15.05.2020 року, написаної ОСОБА_6 з якої вбачається, що вона отримала автомобіль марки ВАЗ 2107 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під відповідальне зберігання, який зобов`язується зберігати до прийняття рішення.

Довідкою головного сервісного центру МВС регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Херсонської області (філія ГСЦ МВС) територіальний сервісний центр МВС №6543 від 13.10.2020 року №31/21/43-101 з якої вбачається, що згідно бази даних ЄДР ИВС посвідчення водія ОСОБА_6 не видавалось, теоретичний та практичний іспит у ТСЦ №6543 не складав.

Зазначені докази є належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.

Визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини, свідчить про те, що він усвідомив суспільно-небезпечний характер своїх дій, визнання ним своєї вини також свідчить про його бажання нести відповідальність за вчинене.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 , незважаючи на визнання ним своєї вини, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами – поясненнями потерпілої особи, висновками експертів сектору автотехнічних досліджень Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Досліджені докази узгоджуються з дослідженими поясненнями обвинуваченого в частині, що він у населеному пункті, в темну пору доби, на проїжджій частині ділянці, при відсутності дорожніх знаків та дорожньої розмітки, які б вводили будь-які обмеження, починаючи рух за його керування заднім ходом повинен був впевнитися, що він не створює небезпеки або перешкод іншим учасникам руху, а при необхідності звернутися за допомогою до інших осіб, порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що призвів до заподіяли потерпілій тяжкого тілесного ушкодження є чіткими та послідовними, а також узгоджуються з дослідженими судом матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ст. 94 КПК України, аналізуючи вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх матеріалів кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого повністю доведена, противоправні дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані вірно оскільки, він, як особа, яка керує транспортним засобом, при вищезазначених обставинах своїми діями порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого заподіяв потерпілій особі тяжкі тілесні ушкодження.

Правова оцінка та мотиви суду

Суд, ухвалюючи по справі рішення, керується нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний суворо додержуватись закріпленого у ст..62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При ухваленні вироку відповідно до вимог ст..17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд при постановленні вироку приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Згідно з вимогами ст..91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушенням, передбачене кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Основним безпосереднім об`єктом правопорушення є безпека руху автомобільного транспорту (усі види автомобілів ), а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя і здоров`я особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом, який приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об`ємом понад 50 см, що забезпечує конструктивну швидкість, яка перевищує 40 км/год і для керування якими потрібне посвідчення, що видається органами головного сервісного центру МВС і надає право пересування шляхами загального користування і такий транспортний засіб підлягає обов`язковому страхуванню цивільної відповідальності, порушив пункти п.2.1 а) згідно з яким, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; п.15.9 ґ) згідно з яким, зупинка забороняється: на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; п.10.1 згідно з яким, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.10.9 згідно з яким, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він уразі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб; п.10.10 згідно з яким, забороняється рух транспортних засобів заднім ходом на автомагістралях, дорогах для автомобілів, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях, на в`їздах і виїздах з них, а також на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю; п.2.10 а) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; п.2.10 б) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки; п.2.10 в) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; п.2.10 ґ) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г», відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; п.2.10 д) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; п.2.10 е) згідно з яким, уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди Правил дорожнього руху, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_1 було заподіяно тілесні ушкодження.

В діях ОСОБА_3 проявилася об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки присутні обов`язкові ознаки як діяння, обстановка, наслідки та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Судом встановлено, що діяння ОСОБА_3 полягає в тому, що він здійснюючи процес керування рухомою машиною, яке починається рухом ходової частини машини та закінчується при¬пиненням руху, з початку і до кінця руху зобов`язаний був дотримуватися встанов¬лених правил водіння, порушив правила безпеки дорожнього руху, яке було вчинено було шляхом вчинення дій, які заборонені правилами, а також не виконав дії, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху.

Судом встановлено, що діяння ОСОБА_3 пов`язані з недотриманням вимог відповідних нормативних актів – Правил дорожнього руху. Окрім цього, судом встановлено, що правопорушення ОСОБА_3 вчинено в обстановці, в якій вчинене діяння та наслідки настали в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортного засобу.

Кримінальна відповідальність ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України настає, оскільки ним заподіяно наслідки у вигляді фізичної шкоди потерпілій особі в результаті порушення Правил дорожнього руху.

В діях ОСОБА_3 існує причинний зв`язок між його діянням і наслідками.

Правопорушення, вчинене ОСОБА_3 є закінченим, оскільки настали наслідки – заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень.

Окрім цього, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 є суб`єктом злочину, оскільки він є осудною особою, оскільки досяг 16-річного віку і керував транспортним засобом, незважаючи на те, що у нього відсутнє право володіння чи користування цим транспортним засобом, посвідчення на право управління даним транспортним засобом.

Окрім цього, згідно вимог ч.1 ст. 22 КК України ОСОБА_3 підлягає кримінальній відповідальності, оскільки до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.

Діями ОСОБА_3 відображена суб`єктивна сторона правопорушення у формі необережної вини, як психічного ставлення до вчинюваної ним дії та наслідків, виражене у формі необережності, оскільки він передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, повинен був і міг їх передбачити.

Кваліфікуючою ознакою вчиненого ОСОБА_3 є спричинення в результаті порушення правил дорожнього руху тяжкого тілесного ушкодження одній потерпілій ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_3 кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій особі тяжке тілесне ушкодження.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними долученими доказами, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, під час розгляду кримінального провадження підтверджено порушення ним правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що заподіяли потерпілій особі тяжке тілесне ушкодження при встановлених судом фактичних обставинах, поза розумним сумнівом, його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд по даному кримінальному провадженню, вирішуючи питання призначення покарання ОСОБА_3 , вирішує питання призначення йому покарання у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 286 КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, відповідно до положень Загальної частини кримінального кодексу, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також враховуючи те, що ОСОБА_3 має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з вирішенням підстав призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки відсутня сукупність кримінальних правопорушень, а також у відсутність угоди про примирення або угоди про визнання вини.

Разом з тим, судом враховується думка прокурора, який в судових дебатах не заперечував щодо призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, негативного відношення обвинуваченого до скоєного, про можливість виправлення ОСОБА_3 , про можливість вирішення питання і прийняття рішення по справі із застосуванням вимог ст..75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України, з врахуванням обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.

Згідно ст..50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, як законний захід особливої форми державного примусу, як одну з форм реалізації кримінальної відповідальності, індивідуалізації застосування примусу тільки до особи, визнаної винною у вчинені злочину і таке покарання має на меті не тільки кару, а й покарання необхідне й достатнє для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і не повинно мати на меті завдання фізичних страждань або принизити людську гідність.

Судом враховано, що відповідно до ч.ч.1,3,5 ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим правопорушення є тяжким злочином, оскільки це є передбачене кримінальним кодексом діяння, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Також приймається до уваги те, що згідно вимог ст.. 13 КК України злочин, вчинений ОСОБА_3 є закінченим злочином, оскільки фактично настали суспільно небезпечні наслідки, передбачені ч. 2 ст. 286 КК України, як обов`язкова ознака об`єктивної сторони даного правопорушення.

Згідно вимог ст.. 19 КК України ОСОБА_3 є осудним, який під час вчинення кримінального правопорушення усвідомлював свої дії, правильно розумів фактичні об`єктивні ознаки злочину, а саме, що дії скеровані були на порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, знав в якій обстановці вчиняє свої дії, знав і усвідомлював в якому місці вчиняє дії, передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, повинен був і міг їх передбачити.

ОСОБА_3 не вчинив правопорушення за обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння – не вчиняв правопорушення при необхідній обороні, не вчиняв дії стосовно особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, його правопорушення не здійснено у стані крайньої необхідності, внаслідок фізичного або психічного примусу, або при виконанні незаконного наказу чи розпорядження, а також в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_3 – враховано позитивні і негативні соціальні, фізичні, психічні і правові елементи характеристики особи.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер і класифікацію вчиненого ним кримінального правопорушення.

Судом враховано психічні ознаки, оскільки на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, і відсутність психічного розладу, що вбачається з довідки виданої 19.06.2020 року комунальним некомерційним підприємством «Іванівська центральна районна лікарня».

Згідно вимоги УІТ (ВІТ) від 05.08.2020 року до кримінальної відповідальності не притягувався.

За інформацією Іванівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Херсонській області №30/11/282-20 від 19.06.2020 року вбачається, що ОСОБА_3 на обліку не перебуває.

Характеризується за місцем проживання позитивно, що вбачається з громадської характеристики виданої 19.06.2020 року №306 Іванівською селищною радою. До даних, які характеризують ОСОБА_3 з позитивної сторони, суд відносить усі сукупні позитивні дані про особу і, зокрема, сумлінне ставлення до виконання своїх громадських обов`язків, оскільки наявна позитивна поведінка у побуті, та також дотримання правил співжиття, участь його у суспільному житті.

Як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду мав належну процесуальну поведінку, у скоєному покаявся, не намагався уникнути від відповідальності, що також характеризує ОСОБА_3 з позитивної сторони.

Враховано відсутність сім`ї, оскільки є не одружений, в склад його сім`ї не входять малолітні чи неповнолітні діти, проживає в с. Нововасилівка Іванівського району Херсонської області з мамою, бабусею та неповнолітньою сестрою, що вбачається з довідки №304 виданої 19.06.2020 року Іванівською селищною радою. Судом враховане те, що має постійне місце проживання та реєстрації, не є депутатом.

Судом враховано як обставину, яка пом`якшує покарання, на підставі ч. 2 ст. 66 КК України є молодий вік винного у вчиненні злочину, що межує з неповнолітнім (18-21 рік), оскільки ОСОБА_3 вже в молодому віці не маючи прихильності до антисуспільних поглядів та звичок, сформував свою свідомість.

Судом враховано обставину, що пом`якшує відповідальність, як відвернення винним шкідливих наслідків вчиненого злочину, оскільки ОСОБА_3 своїми власними активними діями, а не при допомозі третіх осіб, після скоєного, просив пробачення в потерпілої сторони, вибачився, потерпіла з обвинуваченим продовжує перебувати в товариських відносинах, не ворогують після подій дорожньо-транспортної події.

Разом з тим, суд враховує, що обвинувачений відповідно до ст.12 КК України вчинив тяжкий злочин, за який санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання за вчинене кримінальне правопорушення позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, на протязі всього судового розгляду вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнавав, відомості про працевлаштування в справі відсутні, потерпілій приніс свої вибачення, потерпіла претензій матеріального та морального характеру не має оскільки провів відшкодування в повному обсязі, у скоєному покаявся, вину визнав, не намагався уникнути від відповідальності.

Таким чином, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_3 проявилося щире каяття.

Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

Окрім цього, на думку суду обставиною, яка пом`якшує покарання, що не передбачена ч. 1 ст. 66 КК України, але враховується як така на підставі ч. 2 ст. 66 КК України, є вчинення винним злочину вперше. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам дано роз`яснення, відповідно до якого особам, які вперше вчинили злочини, доцільно призначати менш суворе покарання.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлені.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, з урахуванням обставин кримінального правопорушення і даних про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України. При цьому суд вважає за недоцільне застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на визначений строк зважаючи на те, що ОСОБА_3 посвідчення водія України на право керування транспортними засобами не отримував.

Окрім цього, додаткове покарання передбачене ч. 2 ст. 286 КК України - позбавлення права керувати транспортними засобами, то воно не може бути призначено обвинуваченому ОСОБА_3 через відсутність в нього такого права керувати транспортними засобами, що узгоджується із позицією Пленуму Верховного Суду України викладеної у п.21 своєї постанови № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Враховуючи, що особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання необхідне для попередження нових злочинів, ставлення обвинуваченого до скоєного правопорушення, його наслідки, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 повинно бути призначено покарання, у виді позбавлення волі, але вважає можливим від призначеного покарання звільнити з випробуванням, так як його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення обов`язкового контролю за подальшою його поведінкою, та з покладанням на нього обов`язків передбачених ст.. 76 КК України.

Суд вважає, що оскільки обвинувачений провину свою визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, мав належну процесуальну поведінку, висловлює жаль з приводу вчиненого, згідний нести кримінальну відповідальність за вчинене, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинене створило у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він зробив належні висновки для себе, матеріальна або моральна шкода повністю відшкодована, потерпіла претензій не має, відбулося примирення між винною та потерпілою особою, між обвинуваченим і потерпілою продовжують існувати товариські стосунки, у зв`язку з чим, на думку суду, встановлені обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, враховуючи посткримінальну поведінку ОСОБА_3 - усвідомлення протиправності вчиненого діяння, висловлювання критичного відношення до своїх дій, вибачення перед потерпілою, зважаючи на характеризуючі дані особи, суд дійшов висновку, що ці фактори істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, по справі встановлені обставини, що пом`якшують покарання настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, що призначення йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст..75 КК України звільнивши від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України буде справедливим.

Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Покарання яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого ОСОБА_3 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Призначаючи покарання суд стверджує принцип невідворотності покарання.

Оскільки, запобіжний захід відносно обвинуваченого в ході досудового слідства не обирався, питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає і не вбачає підстав і потреби в застосовуванні відносно нього запобіжного заходу на цьому етапі судового розгляду, оскільки при відсутності з приводу цього питання відповідного клопотання прокурора, а відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

В рамках кримінального провадження потерпілою стороною був заявлений цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням, однак в процесі розгляду справи потерпіла сторона просила позов не розглядати, залишити його без розгляду. У зв`язку з чим, цивільний позов заявлений в кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_1 , який поданий адвокатом Шкодичем С.О. в її інтереах, не підлягає до задоволення в спосіб залишення без розгляду з огляду на наступне.

Так, згідно із ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кримінано процесуальним кодексом України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.129, абз.7 п.2 ч.3 ст.374 КПК України при ухваленні обвинувального вироку, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

Вимогами ст.. 257 ЦПК України передбачено, що суд залишає позовну заву без розгляду, і постановляє з цього приводу ухвалу, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

У зв`язку з відшкодуванням потерпілій особі обвинуваченою особою майнової та моральної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням, у зв`язку з відсутністю будь-яких претензій до обвинуваченого зі сторони потерпілої ОСОБА_1 , законного представника потерпілої ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , представника потерпілої адвоката Шкодича С.О., суд приходить до висновку про залишення без розгляду цивільного позову в частині відшкодування шкоди потерпілій.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта на проведення експертиз сектору автотехнічних досліджень Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України підлягають стягненню з обвинуваченого у повному обсязі на користь держави.

Питання про долю речових доказів і документів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження і таке питання потрібно вирішити в порядку ст.100 КПК України – письмові докази, які були долучені до матеріалів кримінального провадження, у подальшому слід зберігати при матеріалах справи, а речові докази - автомобіль марки ВАЗ 2107 червоного кольору державний номерний знак НОМЕР_1 , який постановою про визнання речових доказів від 03.09.2020 року визнаний речовим доказом і переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 – повернути ОСОБА_6 .

Керуючись ст.ст.7,8,9,22,30-33,84-86,110,124,129,318,319,349,369-371,373,374,376 КПК України, ст.257 ЦПК України суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Позовну заяву потерпілої ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Шкодичем С.О. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням у зв`язку з відшкодуванням заподіяних матеріальних та моральних збитків потерпілій особі залишити без розгляду.

Речовий доказ, автомобіль марки ВАЗ 2107 червоного кольору державний номерний знак НОМЕР_1 , який постановою про визнання речових доказів від 03.09.2020 року визнаний речовим доказом і переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 – повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Докази, які характеризують обвинувачену особу і підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження - зберігати при кримінальній справі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нововасилівка, Іванівського району, Херсонської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи сектором автотехнічних досліджень Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 399-АТ від 10.11.2020 року в сумі 1307,60 грн.: отримувач платежу - УК у м. Херсоні (м. Херсон) 24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37959779, р/р № UA478999980313010115000021002, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нововасилівка, Іванівського району, Херсонської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи сектором автотехнічних досліджень Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 186-АТ від 22.07.2020 року в сумі 1471,05 грн.: отримувач платежу - УК у м. Херсоні (м. Херсон) 24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37959779, р/р № UA478999980313010115000021002, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Іванівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя Р. І. Ференц