Приговор № 94375789, 25.01.2021, Іванівський районний суд Херсонської області

Справа № 656/21/21

Номер провадження 1-кп/656/60/21

12.01.2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2021 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючий суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Малишевська Т.М.,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення, прокурор Каховської місцевої прокуратури Херсонської області Кас`яненко В.О.,

сторона захисту, обвинувачений ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Херсонської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань розслідувань 18.11.2020 року №12020235170000115 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Фрунзе, Іванівського району, Херсонської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта незакінчена середня, не військовозобов`язаний, не є депутатом, не одружений, не працюючий, не є особою з інвалідністю, на утриманні неповнолітніх дітей не має, в силу ст. 89 КК України не судимий,

В С Т А Н О В И В:

Надходження провадження до суду

12.01.2021 року заступник прокурора Каховської місцевої прокуратури Херсонської області Самбутян С.А. передав в Іванівський районний суд Херсонської області для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.11.2020 року №12020235170000115 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Згідно вимог ст.ст. 127, 129 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді і судочинство провадиться суддею одноособово.

Згідно ч.1 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Суддя для розгляду кримінального провадження визначається у порядку, передбаченому ст. 35 КПК України.

У відповідності до вимог ч.3 ст.35 КПК України визначено суддю для розгляду кримінального провадження, оскільки відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 12.01.2021 року справу було передано на розгляд судді Ференц Р.І.

Ухвалою суду від 13.01.2021 року призначено підготовче судове засідання.

18.01.2021 року та 22.01.2021 року призначено і проведено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.01.2021 року призначено судовий розгляд кримінального провадження 25.01.2021 року.

В судовому засіданні 25.01.2021 року визначено наступний обсяг доказів, що підлягають дослідженню та визначено порядок їх дослідження згідно положень ч.3 ст.349 КПК України - допитати обвинуваченого, дослідити інші письмові докази.

Після дачі показів в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1 , останній свою вину визнав повністю, погодився з висунутим обвинуваченням.

Учасники провадження не заперечили щодо дослідження в судовому засіданні доказів, зазначених прокурором.

В судовому засіданні 25.01.2021 року сторони виступили в судових дебатах. Прокурор в своїй промові не заперечив щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання без ізоляції від суспільства, просив призначити покарання у виді 1 року обмеження волі, звернув увагу про негативне відношення обвинуваченого до скоєного, про можливість виправлення, а тому на підставі 75 КК України вбачав за доцільне звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України,

Обвинувачений в своїй промові свою вину визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, дав суду показання, що підтверджують фабулу обвинувачення. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.

Висунуте органом досудового слідства обвинувачення.

ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення при наступних обставинах.

В кінці вересня місяця 2020 року, в лісосмузі, яка розташована неподалік с. Агаймани, Іванівського району, Херсонської області, виявив один кущ дикоростучої рослини коноплі, які з метою незаконного придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу, для власних потреб, без мети збуту, з метою вживання шляхом паління, вирвав його з ґрунту та переніс у власний житловий будинок за адресою свого місця проживання по АДРЕСА_1 , де висушив та подрібнив шляхом перетирання руками, чим виготовив речовину, яка згідно до висновку фізико - хімічної експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/122-20/2135-МРВ від 17.12.20 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину становить 356,72 г. Після чого виготовлену наркотичну речовину зберігав в кімнаті житлового будинку за місцем свого проживання за вищевказаною адресою, до часу поки вказаний наркотичний засіб 15.12.2020 року було вилучено співробітниками поліції під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України - незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Позицій учасників судового провадження.

Прокурор звернув увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. Не заперечив щодо призначення обвинуваченому покарання виді 1 року обмеження волі, на підставі 75 КК України просив звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю за вищезазначеними обставинами, не заперечував проти зібраних по справі доказів та просив їх не досліджувати та розглядати справу, згідно положень ч.3 ст.349 КПК України та надав суду такі показання, що в кінці вересня 2020 року він знайшов в лісосмузі неподалік с. Агаймани, Іванівського району, Херсонської області один кущ коноплі, яку для власних потреб, без мети збуту, з метою вживання шляхом паління, вирвав, приніс додому, висушив і подрібнив руками, і зберігав в кімнаті свого будинку за адресою свого місця проживання до часу поки вказаний наркотичний засіб 15.12.2020 року було вилучено співробітниками поліції під час проведення обшуку за місцем його проживання.

Зазначені пояснення обвинуваченого суд оцінює в сукупності з іншими доказами, які підтверджують, що саме внаслідок протиправних дій обвинуваченого як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту. Показання під час досудового розслідування і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».

Суд, переконавшись в тому, що обвинувачений розуміє фактичні обставини справи, в його добровільній та істинній позиції, а також те, що в подальшому він не в змозі буде оспорювати фактичні обставини справи в апеляційній інстанції, зібрані по справі докази не досліджував.

Незважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України.

Судом під час судового засідання були безпосередньо досліджені письмові матеріали кримінального провадження, щодо достовірності та допустимості наданих стороною обвинувачення доказів, з боку сторони захисту ніяких зауважень щодо наданих документів, заявлено не було.

Кримінальна відповідальність ОСОБА_1 , крім визнання ним своєї вини за вказане кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, доводиться повністю наступними дослідженими судом в ході судового розгляду письмовими доказами, а саме:

висновком фізико - хімічної експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/122/- 20/2135-МРВ від 17.12.2020 року, з якого вбачається, що речовина рослинного походження буро-зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичних засобом, обіг якого заборонено - канабіс. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 356,72 г.

Зазначені докази є належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.

Визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, свідчить про те, що він усвідомив суспільно-небезпечний характер своїх дій, визнання ним своєї вини також свідчить про його бажання нести відповідальність за вчинене.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 , незважаючи на визнання ним своєї вини, підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами справи і доказами, дослідженими судом - висновком фізико - хімічної експертизи матеріалів, речовин та виробів.

Досліджені докази узгоджуються з дослідженими поясненнями обвинуваченого в частині, що він незаконно придбав, виготовив та зберігав наркотичні засоби без мети збуту і покази є чіткими та послідовними, а також узгоджуються з дослідженими судом матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ст. 94 КПК України, аналізуючи вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх матеріалів кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого повністю доведена, противоправні дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України кваліфіковані вірно оскільки, він при вищезазначених обставинах своїми умисними діями, з метою незаконного придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу, для власних потреб, без мети збуту, з метою вживання шляхом паління і зберігав в кімнаті свого будинку до часу поки вказаний наркотичний засіб було вилучено співробітниками поліції під час проведення обшуку за місцем його проживання.

Правова оцінка та мотиви суду

Суд, ухвалюючи по справі рішення, керується нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний суворо додержуватись закріпленого у ст..62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При ухваленні вироку відповідно до вимог ст..17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд при постановленні вироку приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Згідно з вимогами ст..91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушенням, передбачене кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Основним безпосереднім об`єктом злочину є правовий режим обігу вказаних засобів і речовин, а також здоров`я населення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, спрямований на порушення встановленого законом порядку обігу наркотичних засобів, в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів» від 15.02.1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 року, придбав та розпочав незаконно зберігати наркотичний засіб - канабіс для особистого вживання без мети збуту.

Предметом даного злочину є наркотичні засоби психотропні речовини та їх аналоги, а в даному випадку канабіс, що об`єднує ряд психотропних продуктів, одержуваних з частин квітучих рослин роду коноплі, який являє собою спеціально приготованої суміші відділеної рослин та подрібнених верхівок рослин канабіс з квітками, залишками стебла чи плодами (за винятком центрального стебла) або окремі їх частини (квітки, пилок), з яких не була виділена смола і які містять тетрагідроканнабіноли.

Судом встановлено, що в кінці вересня місяця 2020 року в лісосмузі, яка розташована неподалік с. Агаймани, Іванівського району, Херсонської області ОСОБА_1 виявив один кущ дикоростучої рослини коноплі, яку вирвав з ґрунту та переніс у власний житловий будинок за адресою свого місця проживання, де висушив та подрібнив шляхом перетирання руками, чим виготовив речовину, яка згідно до висновку фізико - хімічної експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/122-20/2135-МРВ від 17.12.20 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину становить 356,72 г.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст..309 КК України є активні форм протиправної поведінки, а саме незаконні: виробництво; виготовлення; придбання; зберігання; перевезення; пересилання без мети збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 проявилися форм протиправної поведінки, а саме незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, оскільки він в лісосмузі, яка розташована неподалік с. Агаймани, Іванівського району, Херсонської області виявив один кущ дикоростучої рослини коноплі, яку вирвав з ґрунту, переніс у власний житловий будинок за адресою свого місця проживання, де висушив та подрібнив шляхом перетирання руками, чим виготовив речовину, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, яку зберігав в кімнаті житлового будинку за місцем свого проживання до часу поки вказаний наркотичний засіб 15.12.2020 року було вилучено співробітниками поліції.

Окрім цього, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є суб`єктом злочину передбаченого ч.1 ст.309 КК України, оскільки суб`єктом може бути тільки фізична особа, і нести кримінальну відповідальність може громадяни України.

Окрім цього, згідно вимог ч.1 ст. 22 КК України ОСОБА_1 підлягає кримінальній відповідальності, оскільки на час вчинення кримінального правопорушення він досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи громадянином України, вчинив правопорушення у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення і суб`єктом такого правопорушення може бути лише певна особа.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Поняття без мети збуту означає, що винна особа, яка незаконно виготовляє, придбаває, зберігає наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, не мала за мету безоплатно чи за винагороду в будь-якій формі передати їх у розпорядження іншій особі.

Відповідно до ст. 24 КК України прямий умисел має місце тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Таким чином, прямий умисел характеризується трьома ознаками: 1) усвідомленням суспільної небезпеки діяння; 2) передбаченням суспільно небезпечних наслідків цього діяння; 3) бажанням настання передбачуваних наслідків. Вольовий момент прямого умислу згідно з ч. 2 ст. 24 КК характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.

Судом встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 не мав на меті реалізовувати наркотичні засоби, оскільки мав намір і бажав використовувати їх для себе.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано вірно за ч.1 ст.309 КК України, формулювання обвинувачення визнане судом доведеним, так як він своїми умисними діями, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, за кваліфікуючою ознакою незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними долученими доказами, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, під час розгляду кримінального провадження підтверджено незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.309 КК України, оскільки ОСОБА_1 , діючи умисно з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту - канабісу, переслідуючи прямий умисел, спрямований на порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів» від 15 лютого 1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 року, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав (вирвав з ґрунту докоростучу рослину коноплі), виготовив шляхом їх висушування та подрібнення в спосіб перетирання руками, без передбаченого законом дозволу для особистого вживання шляхом паління та розпочав незаконно зберігати в своєму житловому будинку наркотичний засіб - канабіс для особистого вживання без мети збуту, до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції.

Відповідно до ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд по даному кримінальному провадженню, вирішуючи питання призначення покарання ОСОБА_1 , вирішує питання призначення йому покарання у межах, установлених у санкції ч.1 ст.309 КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п`яти років, відповідно до положень Загальної частини кримінального кодексу, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з вирішенням підстав призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено ч.1 ст.309 КК України, оскільки відсутня сукупність кримінальних правопорушень, а також у відсутність угоди про примирення або угоди про визнання вини.

Разом з тим, судом враховується думка прокурора, який в судових дебатах не заперечував щодо призначення обвинуваченому покарання без ізоляції від суспільства, негативного відношення обвинуваченого до скоєного, про можливість виправлення ОСОБА_1 , про можливість вирішення питання і прийняття рішення по справі із застосуванням вимог ст..75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України, з врахуванням обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.

Згідно ст..50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, як законний захід особливої форми державного примусу, як одну з форм реалізації кримінальної відповідальності, індивідуалізації застосування примусу тільки до особи, визнаної винною у вчинені злочину і таке покарання має на меті не тільки кару, а й покарання необхідне й достатнє для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і не повинно мати на меті завдання фізичних страждань або принизити людську гідність.

Судом враховано, що відповідно до ч.ч.1,2 ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим правопорушення є проступком, оскільки кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Також приймається до уваги те, що згідно вимог ст.. 13 КК України злочин, вчинений ОСОБА_1 є закінченим злочином, оскільки фактично настали суспільно небезпечні наслідки, передбачені ч.1 ст.309 КК України, як обов`язкова ознака об`єктивної сторони злочину.

Згідно вимог ст.. 19 КК України ОСОБА_1 є осудним, який під час вчинення кримінального правопорушення усвідомлював свої дії, правильно розумів фактичні об`єктивні ознаки злочину, а саме що дії скеровані були стосовно в незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, знав в якій обстановці вчиняє свої дії, знав і усвідомлював в якому місці вчиняє дії, обрав спосіб вчинення правопорушення і усвідомлював про суспільно небезпечні наслідки.

ОСОБА_1 вчинив згідно вимог ст..ст.23, 24 КК України умисне правопорушення з прямим умислом, оскільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

ОСОБА_1 не вчинив правопорушення за обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння - не вчиняв правопорушення при необхідній обороні, не вчиняв дії стосовно особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, його правопорушення не здійснено у стані крайньої необхідності, внаслідок фізичного або психічного примусу, або при виконанні незаконного наказу чи розпорядження, а також в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_1 - враховано позитивні і негативні соціальні, фізичні, психічні і правові елементи характеристики особи.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер і класифікацію вчиненого ним кримінального правопорушення.

Судом враховано психічні ознаки, оскільки на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, і відсутність психічного розладу, що вбачається з довідки №207 виданої 24.12.2020 року комунальним некомерційним підприємством «Іванівська центральна районна лікарня».

Згідно вимоги УІТ (ВІТ) від 22.12.2020 року востаннє притягувався до відповідальності в 2013 році, оскільки 13.09.2013 року засуджений Іванівським районним судом Херсонської області за ч.1 ст.125 КК України до 120 годин громадських робіт.

За інформацією Іванівського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Херсонській області вбачається, що ОСОБА_1 на обліку не перебуває.

Характеризується за місцем проживання посередньо, що вбачається з громадської характеристики виданої Агайманською сільською радою. До даних, які характеризують ОСОБА_1 з позитивної сторони, суд відносить усі сукупні позитивні дані про особу і, зокрема, сумлінне ставлення до виконання своїх громадських обов`язків, оскільки наявна позитивна поведінка у побуті, та також дотримання правил співжиття, участь його у суспільному житті.

Як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду мав належну процесуальну поведінку, у скоєному покаявся, не намагався уникнути від відповідальності, що також характеризує ОСОБА_1 з позитивної сторони.

Враховано відсутність сім`ї, оскільки є не одружений, в склад його сім`ї не входять малолітні чи неповнолітні діти, проживає один. Судом враховане те, що має постійне місце проживання, не є депутатом.

Разом з тим, суд враховує, що обвинувачений відповідно до ст.12 КК України вчинив проступок, за який санкцією ч.1 ст.309 КК України передбачає покарання у виді штрафу, виправних робіт, арешту, або обмеження волі, на протязі всього судового розгляду вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнавав, правопорушенням не заподіяно матеріальних збитків, у скоєному покаявся, вину визнав, не намагався уникнути від відповідальності.

РОЗПИСАТИ, ЧОМУ ДАЮ ОБМЕЖЕННЯ, А НЕ ШТРАФ АБО ВИПРАВНІ РОБОТИ ЧИ АРЕШ

Таким чином, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, визнаються щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого правопорушення, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_1 проявилося щире каяття.

Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 66 КК України судом не встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, з урахуванням обставин кримінального правопорушення і даних про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Враховуючи, що особі яка вчинила правопорушення - проступок має бути призначено покарання необхідне для попередження нових злочинів, ставлення обвинуваченого до скоєного правопорушення, його наслідки, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 повинно бути призначено покарання, у вигляді обмеження волі, але вважає можливим від призначеного покарання звільнити з випробуванням, так як його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення обов`язкового контролю за подальшою його поведінкою, та з покладанням на нього обов`язків передбачених ст.. 76 КК України.

Суд вважає, що оскільки обвинувачений провину свою визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю правопорушення, мав належну процесуальну поведінку, згідний нести кримінальну відповідальність за вчинене, згідно вимог ст..89 КК України не судимий, вчинене створило у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві і в житті, він зробив належні висновки для себе, у зв`язку з чим на думку суду встановлені обставини які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, враховуючи посткримінальну поведінку ОСОБА_1 - усвідомлення протиправності вчиненого діяння, висловлювання критичного відношення до своїх дій, зважаючи на характеризуючі дані особи, суд дійшов висновку, що ці фактори істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, по справі встановлені обставини, що пом`якшують покарання настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, що призначення йому покарання в межах санкції ч.1 ст.309 КК України із застосуванням ст..75 КК України звільнивши від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України є справедливим.

Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Разом з тим, враховуючи дані про особу ОСОБА_1 , його щире каяття, суд дійшов висновку про можливість виправлення останнього без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК України.

Покарання яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого ОСОБА_1 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.

Призначаючи покарання суд стверджує принцип невідворотності покарання.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, його наслідків, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання, враховуючи, що обвинувачений щиро розкаюється у вчинені кримінального правопорушення, активно сприяв його розкриттю, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, який на обліках в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе при призначенні покарання із застосуванням ст..75 КК України звільнивши від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладенням обов`язків, передбачених ст..76 КК України є справедливим.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_1 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Оскільки, запобіжний захід відносно обвинуваченого в ході досудового слідства не обирався, питання доцільності застосування запобіжного заходу суд не розглядає і не вбачає підстав і потреби в застосовуванні відносно нього запобіжного заходу на цьому етапі судового розгляду, оскільки при відсутнє з цього питання відповідне клопотання прокурора, а відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

В рамках кримінального провадження цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта на проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів на суму 980,70 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого у повному обсязі на користь держави.

Питання про долю речових доказів і документів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження і таке питання потрібно вирішити в порядку ст.100 КПК України - письмові докази які були долучені до матеріалів кримінального провадження, у подальшому слід зберігати при матеріалах справи, а речові докази, наркотичний засіб - канабіс, вагою 356,72 г., який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Іванівського відділення поліції Каховського відділу поліції ГУНП в Херсонській області - знищити.

Керуючись ст.ст.7,8,9,22,30-33,84-86,110,318,319,349,369-371,373,374,376 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст.309 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази, які передані у камеру зберігання речових доказів Іванівського відділення поліції Каховського відділу поліції ГУНП в Херсонській області - наркотичний засіб (канабіс) вагою 356,72 г. - знищити.

Докази, які характеризують обвинувачену особу і підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження - зберігати при кримінальній справі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Фрунзе, Іванівського району, Херсонської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи матеріалів, речовин і виробів на суму 980 грн. 70 коп.: отримувач платежу - УК у м. Херсоні (м. Херсон) 24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37959779, р/р № UA478999980313010115000021002, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Іванівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя Р. І. Ференц