Постановление суда № 94242721, 19.01.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/17194/20

н/п 1-кп/953/343/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р.

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

за участю: секретаря Кострової О.В.,

прокурора – Дзюби І.О.,

потерпілої – ОСОБА_1 ,

захисника – Уманського Р.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження № 12019220490002390 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м.Харкова, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2

в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-

встановив:

В провадженні суду перебуває справа по кримінальному провадженню № 12019220490002390 за обвинуваченням ОСОБА_2 , в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

Обвинуваченому ухвалою слідчого судді обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжувався судом.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

До спливу продовженого строку, судове провадження не завершено.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб. Обґрунтовуючи дане клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Потерпіла зазначила, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатім.

У судовому засіданні захисник та обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора заперечували. Обвинувачений просив обрати інший запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема домашній арешт.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має місце проживання, холостий, є працездатним , однак ніде не працює, в силу ст. 89 КК України не судимий.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

ОСОБА_2 обвинувачується, у вчинені особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, у нього відсутні міцні соціальні зв`язки та законні джерела доходів, внаслідок чого суд вважає доведеним існування ризиків передбачених п.1, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема – можливість обвинуваченого переховатися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик заявлений прокурором незаконний вплив на свідків, на теперішній час є не доведеним.

Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, наявність ризиків передбачених п.1, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі домашній арешт, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.

Суд при постановленні ухвали, керуючись ч. 3, 4 ст. 183 КПК України не визначає розміру застави у кримінальному провадженні відносно обвинуваченого, оскільки злочин, в якому він обвинувачуються, спричинив загибель людини.

Керуючись ст. ст.177, 178, 182, 183,184, 331 КПК України, суд, -

ухвалив:

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , залишити без змін – у виді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 19.03.2021 року.

Ухвала підлягає оскарженню протягом семи днів, з моменту проголошення, шляхом подання апеляційної скарги, через суд першої інстанції.

Суддя Бородіна Н.М.