Постановление суда № 93960127, 30.12.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1043/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.12.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Целестія" про забезпечення позову б/н від 17.12.2020 (вх. №20223/20 від 28.12.2020) у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Целестія",

вул. О. Гончара, 60, м. Київ, 01054

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Тенюх Оксани Володимирівни,

АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 717672,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Целестія" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Тенюх Оксани Володимирівни про стягнення заборгованості в сумі 717672,55 грн, з яких: 644000,00 грн - основна заборгованість за Договором №02 оренди нерухомого майна від 01.06.2017, 35470,47 грн - 3% річних, 38202,08 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2020 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив також запропоновано сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень.

28.12.2020 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Целестія" про забезпечення позову б/н від 17.12.2020 (вх. № 20223/20 від 28.12.2020), в якій позивач просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти Тенюх Оксани Володимирівни.

Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову позивачем подано з дотриманням вимог ст. 139 ГПК України та оплачено судовим збором.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає наступне.

В порушення умов договору №02 оренди нерухомого майна від 01.06.2017, орендар - ФОП Тенюх Оксана Володимирівна, з січня місяця 2019 року, припинила сплачувати орендну плату за користування приміщенням та здійснювати платежі за комунальні послуги відповідно до показників лічильників та виставлених рахунків; при цьому, продовжує користуватися об`єктом оренди.

Загальний розмір заборгованості за договором №02 оренди нерухомого майна від 01.06.2017, становить 644000,00 грн. Також позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 35470,47 грн та інфляційні втрати в сумі 38202,08 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить 717672,55 грн, з яких: 644000,00 грн - основна заборгованість за Договором №02 оренди нерухомого майна від 01.06.2017, 35470,47 грн - 3% річних, 38202,08 грн - інфляційні втрати.

Позивач допускає, що несплата відповідачем орендної плати за договором оренди здійснюється умисно, оскільки досить тривалий проміжок часу, відповідач продовжує користуватися орендованим нерухомим майном безкоштовно, при цьому, жодних листів чи повідомлень про важке фінансове становище чи інші форс мажорні обставини від відповідача не надходило.

Позивач переконаний у необхідності застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на майно та (або) грошові кошти відповідача, оскільки враховуючи поведінку відповідача протягом останніх семи місяців, є велика вірогідність того, що у період розгляду вказаного спору, відповідач спробує розпорядитися своїм майном та грошовими коштами таким чином, щоб у випадку задоволення позову у повному обсязі, не було на що звернути стягнення для виконання рішення.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, зазначає наступне.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, одним з основних критеріїв для забезпечення позову є встановлення саме можливості істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та подання належних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити, в тому числі, відомості про предмет позову, обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід або заходи забезпечення позову, які(ий) належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову, позивач фактично повинен надати максимальний обсяг інформації, необхідної для оцінки судом зазначених факторів, за результатами якої і приймається рішення про забезпечення позову або відмову у його забезпеченні.

Натомість, заявник не надав до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про унеможливлення виконання рішення суду. Зокрема, заявник не доводить та не посилається на обставину вчинення відповідачем дій спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів для нездійснення розрахунків з заявником, виведення своїх активів з рахунків, за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо.

Вільне розпорядження коштами саме по собі не свідчить про те, що особа ухиляється від виконання договірних обов`язків. У той же час, арешт коштів на рахунках навпаки може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони.

За наведених обставин та правових норм, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Целестія" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Тенюх Оксани Володимирівни слід відмовити.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Целестія" про забезпечення позову б/н від 17.12.2020 (вх. № 20223/20 від 28.12.2020) шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Тенюх Оксани Володимирівни відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана: 30.12.2020.

Суддя Л.М. Неверовська