Решение № 93876770, 29.12.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/3235/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить

- визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років, як працівнику освіти, відповідно до п. "е" ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ, викладене у листі №2100-0301-8/42182 від 09.10.2020;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити, нарахувати та виплачувати позивачу з 01.10.2020 пенсію за вислугою років, як працівнику освіти, відповідно до п. "е" ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звернулася до Управління фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років, як працівнику освіти, відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Розглянувши надані позивачем документи, відповідач листом №2100-0301- 8/42182 від 09.10.2020 відмовив їй у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.

Вказану відмову позивач вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 30.10.2020р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що 01 жовтня 2020 позивач звернулась до Херсонського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти, відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".В результаті розгляду зазначеної заяви, Головним управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення № 213050016798 від 02.10.2020, яким відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи. Вказане рішення прийняте відповідачем з огляду на те, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, в яких спеціальний стаж роботи на 01.04.2015 - 25 років або на 01.01.2016 - 25 років 6 місяців, або на 11.10.2017-26 років 6 місяців мають право на призначення пенсії за вислугу років при зверненні в будь - який час незалежно від віку. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року, таким чином стаж, передбачений Законом України "Про пенсійне забезпечення" для призначення пенсії за вислугу років особі необхідно набути до 11 жовтня 2017 року.

За наданою трудовою книжкою та індивідуальних відомостей про застраховану особу стаж роботи позивач склав 26 років 23 дні, стаж роботи який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону станом на 01.04.2015 складає 23 роки 06 місяців 15 днів ; на 01.01.2016 — 24 роки 03 місяці 15 днів; на 11.10.2017 — 26років 23 дні.

Таким чином, станом на 11.10.2017 стаж Позивачки є меншим 26 років і 6 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01 жовтня 2020 звернулась до Херсонського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти, відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до записів трудової книжки від 02.09.1985 НОМЕР_1 , позивач працювала, зокрема:

- з 02.09.1985 по 15.08.1988 на посаді вихователя дитячого ясла-садка № 68 Шахтинського імені 50-річчя СРСР бавовняного комбінату;

- з 14.08.1989 по 01.09.1995 на посаді вихователя дитячого ясла-садка № 25;

- з 02.09.1995 по 12.08.1999 та з 01.09.2004 по 30.09.2020р. на посаді вихователя дитячого ясла-садка № 39.

В результаті розгляду зазначеної заяви, Головним управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення № 213050016798 від 02.10.2020, яким відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

В силу ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.2-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII.

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

В подальшому Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 2 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ було внесено зміни.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами, внесеними Законом №213-VIII та Законом №911-VIII), право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.

В оскаржуваному рішенні, з посиланням на положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якими врегульовано право на пенсію за вислугу років окремим категоріям працівників, зокрема, працівникам освіти, пенсійний орган дійшов висновку, що оскільки наявний спеціальний стаж на 10.10.2017 року (26 років 23 дні) заявника є меншим, ніж необхідний 26 років 6 місяців, тому на думку пенсійного органу, право на пенсію по вислузі років у позивача відсутнє.

Так, 04.06.2019 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16), яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213 до оспорюваних положень Закону №1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону №1788. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст.51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст.54, 55 Закону №1788.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788 встановлено, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п."а" ст.54, пунктами "а", "6", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст. 55 Закону №1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

З огляду на наведене, Конституційний Суд України визнав оспорювані положення п."а" ст. 54, ст. 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 та Законом №911 такими, що суперечать положенням ст.ст. 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закон, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак, з 04 червня 2019 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII є такими, що втратили чинність.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

Як вбачається з оскаржуваного рішення №213050016798 від 02.10.2020р. ГУ ПФУ в Херсонській області позивачу відмовлено в призначені пенсії за вислугу років згідно з п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому з документів, наданих відповідачем до суду вбачається, що пенсійним органом відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з тим, що станом на 10.10.2017 року спеціальний стаж позивача складає 26 років 23 дні.

Тобто, відповідач не заперечує наявність в позивача спеціального стажу більш ніж 25 років та належність періоду роботи до пільгового стажу, у зв`язку з чим позивач має право на призначення пенсії за вислугу років.

Оскільки підставою для відмови у призначенні пенсії було те, що для призначення пенсії за віком, у відповідності до пункту "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» станом на 10.10.2017 року позивачу необхідно мати спеціальний стаж 26 років 06 місяців, вказана норма визнана рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 року у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) неконституційною з 04.06.2019 року, тому суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення №213050016798 від 02.10.2020р. Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугу років є протиправним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно положень ч.1 ст. 45 вказаного Закону, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що пенсія позивачу за вислугою років повинна бути призначена з 01.10.2020 року відповідно до «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (в редакції від 09.12.2012 року, яка діяла до змін, внесеними Законами №213-VIII та №911-VIII).

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність свого рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, оформлене протоколом №213050016798 від 02 жовтня 2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугою років, як працівнику освіти, відповідно до п. "е" ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплатити ОСОБА_2 з 01.10.2020 пенсію за вислугою років, як працівнику освіти, відповідно до п. "е" ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІІ.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 112010200