Решение № 93819633, 11.12.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 757/44019/15-ц

Провадження № 2/761/82/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Колзаковій К.А.,

за участі:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Чикалова Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця» про стягнення матеріальної і моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2015р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 2-6 т.1) до відповідача Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на свою користь понесені ним витрати на лікування та поховання його батька ОСОБА_2 , в сумі 76183,57 грн.;

- стягнути з відповідача на його користь завдану йому моральну шкоду у розмірі 1000000,0 грн.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015р. відкрито провадження по справі.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2016р. здійснено заміну відповідача на належного відповідача ДТГО «Південно-Західна залізниця», та залучено, в якості третьої особи Державну адміністрацію залізничного транспорту України «Укрзалізниця».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016р. цивільну справу було передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2016р. визначено головуючого суддю Гуменюк А.І .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Гуменюк А.І. від 20 травня 2016р. прийнято справу та призначено до судового розгляду.

05 серпня 2016р. на адресу суду надійшли письмові заперечення на позов (а.с. 106-108 т.1), в порядку ст. ст. 27, 31 ЦПК України, в редакції яка діяла до 15 грудня 2017р.

Розпорядженням від 27 листопада 2017р. № 01-08-1325 здійснено повторний автоматичний розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2017р. визначено головуючого суддю Рибака М.А .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Рибака М.А. від 28 листопада 2017р. цивільну справу прийнято та призначено до розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2018р. вирішено здійснювати подальший розгляд справи в загальному позовному провадженні та призначено справу в підготовче засідання.

11 липня 2018р. позивачем було подано до суду заяву про заміну відповідача та нову редакцію позову (а.с. 194-198 т.1), відповідно до прохальної частини якого, позивач просив суд: стягнути з відповідача ПАТ «Українська залізниця» на свою користь понесені ним витрати на лікування та поховання його батька ОСОБА_2 в сумі 72860,0 грн.; стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 1000000,0 грн.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2018р. здійснено заміну відповідача на належного відповідача ПАТ «Українська залізниця» (а.с. 233, 234 т.1).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , який до цього 24 лютого 2015р. здійснював поїздку в пасажирському потязі № 50 ЛД сполученням «Трускавець-Київ», вагон № 7, спальне місце № 6. Під час руху потягу, з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, а саме під час сну він впав з верхньої полиці та отримав травму живота. Після падіння через деякий час він був доставлений до лікарні, в якій і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причиною смерті батька позивача є сполучена травма тіла. Під час лікування, і після смерті батька, позивач витратив грошові кошти для придбання ліків, і в подальшому організацію обряду поховання батька. На думку позивача стороною відповідача було проігноровано вимоги діючого законодавства щодо своєчасності надання батьку позивача медичної допомоги. Крім того, в позасудовому порядку відповідач відмовився здійснити відшкодування позивачу витрати на лікування та поховання батька. До того ж, втрата рідного батька спричинила у позивача моральні страждання, оскільки це був єдина рідна людина, у зв`язку з тим, що до цього спочатку помер рідний брат позивача, а потім його мати.

З метою захисту порушеного права позивач вимушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права, і просив суд позов задовольнити на підставі положень ст. ст. 22, 23, 1166, 1187 ЦК України.

27 липня 2018р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 239-242 т.1), в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Нещасний випадок з батьком позивача, стався не з вини співробітників відповідача. Медична допомога була викликана, як тільки про це повідомив пасажир ОСОБА_2 . Після смерті останнього, позивачем було отримано страхове відшкодування, в межах встановлених лімітів.

Розпорядженням від 22 листопада 2018р. за № 01-08-1394 здійснено повторний автоматичний розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2018р. визначено головуючого суддю Волошина В.О .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О. від 29 листопада 2018р. прийнято до розгляду цивільну справу та призначено в підготовче засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2019р. закрито підготовче засідання та призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просив суд позов задовольнити. Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав зазначених у відзиві на позов, просив суд залишити позов без задоволення.

Третя особа, про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, свого представника до суду не направила, поважності причин його неявки не повідомила, пояснення на позов третьою особою не подавались.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що згідно з актом про нещасний випадок із застрахованим пасажиром, що стався на залізниці, від 24 лютого 2015р. (а.с. 246, 247 т.1) ОСОБА_2 , який був пасажиром поїзда № 50 ЛД сполученням «Трускавець-Київ», вагон № 7, спальне місце № 6. Під час руху потягу, ОСОБА_2 під час сну впав з верхньої полиці та отримав травму живота.

Відповідно до копії квитка АЦ № 272226 (а.с. 16) страховиком пасажира виступало ПрАТ «СК «Раритет». Предметом страхування за договором страхування є майнові інтереси, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованих осіб, якими є пасажири відповідача, які користуються послугами залізничного транспорту на маршрутах, зокрема, міжміського сполучення з моменту оголошення посадки у поїзд до моменту завершення поїздки. Розмір страхової суми для кожного застрахованого пасажира становить 6 000,0 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Страховий платіж утримується страховим агентом із пасажирів у певному проценті від вартості квитка. Страховим випадком визнається: загибель або смерть (100 % страхової суми), одержання травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні інвалідності (90 % страхової суми - інвалідність І групи, 75 % - інвалідність ІІ групи, 50 % - інвалідність ІІІ групи), тимчасова втрата застрахованою особою працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті (0,2 % страхової суми за кожну добу, але не більш 50 % страхової суми). Для одержання страхового відшкодування застрахована особа подає: заяву, акт про нещасний випадок, документ, що посвідчує особу, а крім того: у разі втрати застрахованою особою працездатності нотаріально засвідчену копію довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, а у разі тимчасової втрати працездатності копію листа непрацездатності.

Судом встановлено, що 24 лютого 2015р. ОСОБА_2 був доставлений до Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (а.с. 56-59 т.2)..

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 64ж та довідки про причину смерті від 03 березня 2015р. (а.с. 17 т.1), ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, причина смерті сполучна травма тіла.

Згідно з відповіддю на адвокатський запит (а.с. 6 т.3), ПрАТ «СК «Раритет», було сплачено позивачу, як спадкоємцю першої черги за законом після смерті батька страхове відшкодування у розмірі 102000,0 грн.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати на лікування та поховання його батька ОСОБА_2 , в сумі 76183,57 грн. та відшкодувати завдану йому моральну шкоду у розмірі 1000000,0 грн.

За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. ч. 1 і 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 928 ЦК України, відповідальність перевізника за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю пасажира, визначається відповідно до глави 82 цього Кодексу, якщо договором або законом не встановлена відповідальність перевізника без вини.

Частинами 1, 2 ст. 1195 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами (частина перша статті 1202 ЦК України).

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її відшкодування, так як необхідно встановити наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності.

Обов`язки відповідача, як перевізника, мають нормативно-правове регулювання. Так, відповідно до пункту 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997р. № 252, суб`єкти господарювання, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити, зокрема відповідність виробничих приміщень, будівель та рухомого складу чинному законодавству, а також іншим нормативним документам щодо їх експлуатації.

Пунктом 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996р. № 411 передбачено, що рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування.

Зі змісту вищевказаного Акта від 24 лютого 2015р. вбачається, що причиною ушкодження здоров`я ОСОБА_2 є нещасний випадок, тобто несподіваний збіг обставин. Відповідач не вчиняв будь-яких протиправних дій щодо позивача, відсутній причино - наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманою ОСОБА_2 шкодою. Позивачем не доведено, що смерть його батька настала саме внаслідок неналежного утримання відповідачем рухомого складу.

У цій справі на відповідача не може бути покладений обов`язок з відшкодування позивачеві витрат на лікування батька, оскільки останній отримав ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку, перебуваючи у вагоні потягу, а не внаслідок завдання такої шкоди діями чи бездіяльністю відповідача, тому відсутні передбачені ст. 1195 ЦК України підстави відшкодування шкоди, оскільки за положеннями наведеної норми, обов`язок відшкодувати шкоду, спричинену каліцтвом або іншим ушкодження здоров`я, покладається на заподіювача шкоди.

За таких обставин, суд вважає про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати витрати на лікування батька позивача, оскільки у спірних правовідносинах відсутній склад правопорушення, при цьому судом враховано правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 26 червня 2019р. по справі № 489/1887/15-ц.

Разом з цим, майнові права позивача у спірних правовідносинах були захищенні шляхом виплати ПрАТ «СК «Раритет» йому страхового відшкодування у порядку та розмірі, передбаченому Законом України «Про страхування», Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996р. № 959, та договору доручення від 29 грудня 2011р., укладеного між відповідачем та ПрАТ «СК «Раритет».

Положення ст. 1187 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки за встановлених у справі обставин, батько позивача отримав ушкодження внаслідок нещасного випадку, перебуваючи всередині вагону потяга, а не внаслідок дії потяга, як джерела підвищеної небезпеки.

За змістом ч. 2, 3 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказ окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме враховуючи положення ч. 3 ст. 1193 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише витрати на організацію обряду поховання батька, які підтверджені належними доказами (а.с. 33, 34, 38, 41, 42 т. 1) у розмірі 51250,0 грн. Стосовно витрат позивача на придбання ліків для батька, то в цій частині позов не підлягає задоволенню.

За змістом ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Стаття 1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3, 5 Постанови за № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правої відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Протягом всього часу розгляду справи в суді стороною позивача не було надано суду належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, зокрема доказів протиправної поведінки відповідача чи її посадової особи, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача. Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 512,5 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 23, 928, 1166, 1167, 1187, 1193, 1195 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: м. Київ-150, вул. Тверська, буд. 5), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця» (місцезнаходження: м. Київ-150, вул. Тверська, буд. 5) про стягнення матеріальної і моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на поховання у розмірі 51 250,0 /п`ятдесят одна тисяча двісті п`ятдесят/ грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 512 /п`ятсот дванадцять/ грн. 50 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 18 грудня 2020р.

Суддя: